Правова система подання заявки на винахід

Право на винахід оформлюється шляхом складання, подання та розгляду заявки на видачу патенту на винахід (заявки на винахід) патентним відомством відповідно до чин­них законодавчих актів.

У різних країнах по-різному вирішується питання про те, хто має право на подання заявки на винахід, а отже, і право на отримання патенту. Існують дві основні системи подання заявки й отримання охоронного документа: вина­хідницька (авторська) та заявницька.

Винахідницька система прийнята у США, де право на отримання патенту має перший і справжній винахідник, а подання заявки супроводжується прийняттям заявником відповідної присяги.

Заявницька система подання заявки передбачає видачу патенту першому заявникові без перевірки його правових засад відповідно до заявленого винаходу. Ця система здебіль­шого відповідає основній меті патентної системи — заохо­тити якнайшвидше розкриття винаходу.

У європейських країнах після приведення національних законодавств у відповідність до положень Європейської патентної конвенції сформувалася так звана проміжна система, котра згладжує крайнощі винахідницької та заявницької систем. В її рамках декларується право винахідника або його правонаступника на отримання патенту, передба­чається зазначення імені винахідника у заявці і при цьому не здійснюється перевірка правових засад заявника, а також справжність заявки про авторство.

Винахідник має право на подання заявки й отримання патенту в таких випадках:

- винахід не є службовим;

- винахід є службовим, але угодою між винахідником і роботодавцем передбачено право винахідника на отри­мання патенту;

- роботодавець протягом визначеного та вказаного в законі строку з дати повідомлення його про створення служ­бового винаходу не подає заявки на нього.

Законодавствами всіх країн передбачено, що, якщо розробка створена творчою працею кількох осіб, то право на подання заявки належить всьому колективу авторів і від­сутність будь-якого з авторів на момент подання заявки призведе до неможливості отримання патенту. Для запобі­гання такій ситуації законом передбачено, що за відсутності автора винаходу дії від його імені може здійснювати довірена особа, яка має відповідний документ.

Крім автора винаходу, право на подання заявки на ви­нахід мають його спадкоємець або інші правонаступники. Автор може повідомити про це у відповідній заяві, що пода­ється у патентне відомство до моменту реєстрації винаходу.

У всіх країнах визнається право на подання заяв іно­земними громадянами. Основою для цього виступають міжнародні та регіональні домовленості щодо охорони промислової власності, двосторонні угоди, що надають їм рівні права з національними громадянами на основі взаємності.

Заявка на видачу патенту на винахід подається до патентного відомства фізичними або юридичними особами,

які мають на це право за законом, будь-яким способом, передбаченим законодавством.

Патентне відомство — це урядовий або міжурядовий орган, котрий отримує заявки на видачу прав на промислову власність і видає такі документи згідно з чинними законами.

В Україні таким органом є Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (рис. 3.1), який спрямовує діяльність таких закла­дів, як Державне підприємство «Український інститут промислової власності» — Укрпатент, Державне підпри­ємство «Українське агентство з авторських і суміжних прав» та Інститут інтелектуальної власності і права.

Рис. 3.1. Структурна схема державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні

Держдепартамент здійснює свою роботу в таких на­прямах:

- організовує приймання заявок, проведення їх експер­тизи, приймає рішення щодо них;

- видає охоронні документи (патенти, свідоцтва), забезпечує їх державну реєстрацію;

- забезпечує опублікування офіційних відомостей про об'єк­ти промислової власності;

- здійснює міжнародне співробітництво у сфері правової охорони інтелектуальної власності та представляє інте­реси України з питань охорони прав на об'єкти інтелек­туальної власності в міжнародних організаціях згідно з чинним законодавством;

- приймає в установленому порядку нормативно-правові акти в межах своїх повноважень;

- організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

- організовує науково-дослідні роботи з удосконалення законодавства й організації діяльності у сфері правової охорони інтелектуальної власності;

- організовує роботу щодо перепідготовки кадрів дер­жавної системи правової охорони інтелектуальної влас­ності та ін.

Державне підприємство «Український інститут промис­лової власності» виконує повний комплекс робіт, пов'яза­них із підготовкою до надання правової охорони об'єктам промислової власності, зокрема:

- приймання та експертизу заявок на видачу патентів (усіх видів) на винаходи, корисні моделі, промислові зразки від національних та іноземних заявників;

- експертизу заявок на об'єкти промислової власності на відповідність умовам надання правової охорони;

- державну реєстрацію об'єктів промислової власності, що охороняються в Україні, та підготовку до видачі відпо­відних охоронних документів (патентів, свідоцтв);

- діловодство за міжнародними заявками на видачу патен­тів, поданими згідно з процедурою Договору про патентну кооперацію, і заявками, поданими згідно з Мадрид­ською угодою про міжнародну реєстрацію знаків та протоколів до неї;

- методологічне, інформаційне та технологічне забезпе­чення у сфері промислової власності.

Державне підприємство «Українське агентство з автор­ських і суміжних прав» проводить роботу щодо забезпечення прав і законних інтересів як вітчизняних, так і зарубіжних авторів творів науки, літератури й мистецтва, а також суб'єк­тів суміжних прав.

Інститут інтелектуальної власності і права здійснює підготовку та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності.

Отже, Держдепартамент — це установа, яка поєднує всі питання, пов'язанні з інтелектуальною власністю.

Переважна більшість патентних законів країн світу передбачає, що заявка на винахід повинна належати одному або групі винахідників, пов'язаних між собою настільки, що утворюється єдиний винахідницький замисел, який дістав назву «вимога єдності винаходу».

Єдність винаходу є такою, якщо у формулі винаходу, що має один незалежний пункт, охарактеризовано один винахід, а також у формулі винаходу в кількох незалежних пунктах охарактеризовано групу винаходів.

Загальноприйнятою нормою є вимога оформлення заявки на видачу патенту державною мовою країни, де подається заявка.

Перелік і зміст документів на винахід

За організаційним і правовим складом заявка на винахід включає такі документи:

- заявка про видачу патенту;

- опис винаходу;

- формула винаходу;

- креслення та інші матеріали, якщо вони необхідні для
роз'яснення суті винаходу;

- реферат (анотація).

До заявки на винахід обов'язково додається документ, який підтверджує сплату мита в установленому розмірі або обґрунтування для збільшення сплати мита чи зменшення її розмірів.

Перелік юридичних документів, необхідних для подання заявки на винахід, а також їх оформлення регламентується національним патентним законодавством країни, де вина­хід патентується. До юридичних документів належать:

- довіреність;

- підписка про авторство (декларація);

- передатний акт на винахід;

- передатний акт на пріоритет.

Довіреність оформлюється, коли заявка передається через патентного повіреного, де вказується обсяг повнова­жень патентного повіреного та дії, які йому доручено вико­нувати.

Підписка про авторство — це заява осіб про те, що вони є дійсними та єдиними авторами винаходу і що їм не відомі особи, які створили аналогічний винахід.

Передатний акт на винахід необхідно пред'явити тоді, коли заявка подається від особи, яка не є винахідником. Передатний акт засвідчує передання всіх або частини права на винахід однієї особи іншій.

Передатний акт на пріоритет засвідчує передання права на пріоритет за заявкою одним заявником іншому відпо­відно до Паризької конвенції.

Заява про видачу патенту адресується голові патент­ного відомства та за змістом є проханням про видачу патенту. Як правило, ця заява подається на спеціальному бланку та містить відомості, щодо самого винаходу й осіб, указаних в заявці на винахід, а саме автора (винахідника), заявника (коли заявник і винахідник не є однією особою) і патентного повіреного.

У цій заяві обов'язково вказується назва винаходу. Заява про видачу патенту належить до найважливіших докумен­тів заяви, оскільки вона разом із формулою винаходу несе основне правове навантаження, визначає майнове та немайнове право на винахід. Із цього документа випливає, хто автор або автори винаходу, ким подається заявка, кому належатиме виключне право на винахід у разі видачі на нього патенту.

Опис винаходу в текстовій частині має містити такі загальноприйняті вимоги:

- повне розкриття сутності винаходу за допомогою загаль­новживаних у даній галузі термінів;

- має бути вказана конкретна та чітка галузь техніки (людської діяльності), якої стосується винахід;

- має бути розкрито рівень техніки з переліком основних найближчих до винаходу засобів (аналогів), з виділенням із них найближчих до винаходу за сукупністю ознак (прототипу);

- мають бути наведені відомості про можливість промис­лового застереження винаходу (наприклад, якщо винахід стосується пристрою, то можливо будуть вказані способи його виготовлення, якщо винахід стосується способу — вказуються варіанти його використання).

Зазвичай опис заявки складається з таких розділів: Назва винаходу та клас Міжнародної класифікації ви­находів (МКВ)

Назва винаходу має бути точною, короткою, конкрет­ною і мати не більше 8-10 знаків чи слів.

Назва повинна мати одну і не повинна мати відмінних ознак винаходу.

Назва не повинна вказувати на результат, який отри­мано уперше.

Назва має відповідати МКВ.

Дата добавления: 2014-11-18