Нормування шуму

Захисту людини від шуму

Класифікація джерел шуму та методи

Шум за походженням поділяють на механічний, аеродинамічний, гідродинамічний та електромагнітний.

Джерелами механічного шуму є механічні вібрації, про збудження та засоби зменшення яких говорилося в попередньому розділі.

Джерелами аеродинамічного шуму можуть бути нестаціонарні явища при течії газів та рідин. Засоби боротьби з аеродинамічним шумом у джерелі його виникнення полягають, перш за все, у правильному виборі параметрів установок.

Наприклад, понизивши швидкість руху повітря у повітропроводах та нагрівниках повітря вентиляційної установки, можна зменшити тиск, який розвиває вентилятор, та його шум.

При проектуванні необхідно аеродинамічний контур установки передбачати таким чином, щоб течія газу в ньому була більш плавною, з мінімальними гідравлічними втратами через утворення вихрів.

До гідродинамічних установках (насоси, турбіни) слід запобігати виникненню кавітації, яка викликає гідродинамічний шум.

Можливе також пониження суб’єктивного сприйняття шуму за рахунок зсуву частотного спектра або в зону низьких частот, або в недоступну для людського слуху ультразвукову зону.

Джерелами електромагнітного шуму є механічні коливання електротехнічних пристроїв, які збуджуються перемінними магнітними та електричними полями.

Надзвичайно ефективним методом зниження шуму в джерелі його виникнення в деяких випадках може стати зміна технології, наприклад, заміна клепання зварюванням, кування штампуванням тощо.

Захист працюючих від шуму можна забезпечувати, як колективними засобами та методами, так і індивідуальними.

Важливо знати, що колективні засоби захисту діляться на засоби, що знижують шум в його джерелі, та засоби, що знижують шум на шляху його розповсюдження від джерела до об’єкта, який захищають. Найбільш ефективними засобами є засоби, що знижують шум у джерелі його виникнення.

Методи та засоби захисту від шуму:

ü зниження шуму в джерелі його виникнення;

ü зниження шуму на шляху його поширення від джерела;

ü засоби індивідуального захисту (навушники, шоломи, які знижують шум на 4-50 дБ);

ü заміна технологій виробництва, упровадження безшумних машин, механізмів тощо;

ü використання шумовловлювачих екранів, поглинаючих фільтрів, зелених насаджень;

ü раціональний режим праці та відпочинку.

Постійний шум на робочих місцях нормується в октавних смугах з середньогеометричними частотами 31,5; 63; 125; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц в децибелах.

При нормуванні параметрів постійного широкосмужного шуму та непостійного шуму на робочих місцях, часто застосовують значення рівня шуму в дБА, який вимірюється за шкалою «А» шумоміра.

Таблиця 5.2

Дата добавления: 2014-11-18