Фундаментальний аналіз біржових цін

На ринку сировини, капіталу та валюти є декілька видів цін. Усі вони публікуються в періодичних економічних виданнях щоденно. Це ціни ф’ючерсних та аукціонних угод, спотові та форвардні ціни на реальні активи.

Для учасника підприємницької діяльності важливо знати, як здійснюється визначення цін у біржових контрактах, оскільки сис­тема ціноутворення в останніх значно відрізняється від тих, що ви­користовуються при інших формах організації торгівлі.

Для того щоб стати біржовим, товар повинен відповідати наступ­ним умовам:

1)щодо кількості: кількість товару визначають в угоді в натураль­них одиницях виміру, фактичну величину продажу товару назива­ють лотами;

2) щодо якості: якість товару в угоді визначають за стандартними і технічними умовами, умовами договору, за попереднім оглядом товару, а також за зразками. Визначним фактором при стандартизо­ваній якості біржового товару є введення базового сорту як єдиної міри. Вона є тим критерієм, за яким дають якісну характеристику аналогічним товарам. За ціну базового сорту беруть найбільш поши­рений вид продукції цього характеру;

3)щодо ліквідності: товар повинен бути абсолютно ліквідним, тобто його можна купити і продати в будь-який момент;

4)щодо масовості: товар, що бере участь в біржових торгах, по­винен бути немонопольним, тобто масовим.

Прийом товарів та їх розміщення обумовлюються правилами біржової торгівлі. Члени біржі пропонують свій товар після його без­посереднього огляду брокерами на підприємствах або на підставі представлених зразків чи опису. Товар заноситься до книги обліку та картки брокера «ями» тільки в разі гарантованої кількості товару на складах біржі, про що робиться відповідна помітка, або на складах продавця. В правилах біржової торгівлі також затверджується перелік товарів, які котируються на біржі.

На купівлю-продаж товару на біржі складається біржова угода.

Біржова угода – це письмово оформлений документ на реальний товар зі встановленими строками поставки. Угода вважається біржо­вою, якщо вона укладена між членами біржі на товар, допущений до обігу на даній біржі, відповідно до строку і порядку, визначених Ста­тутом і Правилами біржової торгівлі.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному зас­відченню, але затверджуються загальними зборами біржі. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформа­цію може бути надано лише на вимогу органів слідства та суду. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові опе­рації мають право здійснювати тільки члени біржі або брокери.

Біржовий торг ведеться публічно, голосом і жестом.

На кожен вид біржового товару ціни визначаються залежно від співвідношення попиту і пропозиції на даний момент біржових торгів. На біржі використовують такі поняття ціни: ціна продавця (пропо­зиції), ціна покупця (попиту), ціна біржової угоди, котирувальна ціна.

Ціна продавця на біржовий товар – ціна, вказана учасником біржо­вих торгів у заявці на продаж, а також названа ним під час торгів з метою стимулювання продажу.

Під ціною покупця розуміють ціни, вказані покупцем у заявках (див. додаток Н) стосовно купівлі, а також ті, що він називає безпо­середньо під час торгів, при обговоренні пропозиції продавця.

Ціною біржової угоди є остаточна з тих, які було названо покуп­цем (продавцем) і зафіксовано біржовим маклером.

Як зазначалося раніше, ціна біржових угод (біржового товару) – це ціна, за якою здійснюються операції купівлі-продажу великих партій матеріально-сировинних ресурсів, продукції виробничо-тех­нічного призначення, сільськогосподарської продукції, товарів на­родного споживання на товарних біржах. Така ціна формується на базі біржової котировки (попиту й пропозиції) та надбавок або зни­жок із неї залежно від якості товару, віддалі товару від місця постав­ки, які вказуються у біржовому контракті. Угоду за даною ціною ук­ладає той, хто першим прийняв пропозицію. Для завершення опе­рації повинні бути зафіксовані три параметри: ціна, сума і строк поставки.

Ціна біржових угод є одним із видів вільних цін, який дає змогу повніше виявити попит і пропозицію на товари у масштабі регіону, країни та світового ринку як на час проведення торгів, так і у май­бутній період. У країнах із ринковою економікою ціни біржових ко­тирувань регулярно публікуються в періодичній пресі та електронній інформаційній мережі.

Залежно від типів угод, які укладаються на товарній біржі, розрі­зняють два види біржових цін: ціни на реальні товари і ціни на ф’ю-черсні, або строкові угоди. У свою чергу, ціни на реальні товари поді­ляються на ціни за спотовими («кеш»-угоди) і форвардними контрак­тами.

Ціна за спотовим контрактом являє собою ціну на наявний стан­дартний товар, який протягом тижня після укладання угоди постав­ляється до сертифікованого біржового складу за рахунок продавця. Оплата за цим контрактом повинна бути проведена протягом двох днів після укладання угоди.

У практиці зарубіжного ринкового господарства певне місце по­сідають форвардні контракти. Форвардні контракти – це договірні зобов’язання приватних осіб з позабіржового обороту про поставку товарів у майбутньому без будь-якого офіційного гаранта.

Ціна за форвардним контрактом являє собою ціну на поставку то­вару в майбутньому (через місяць, три, шість або дев’ять місяців). Як і при спотовому контракті, оплата товару має бути проведена впро­довж двох днів після укладання угоди. Особливість угоди на умові форвард полягає в різниці у часі між укладанням угоди та поставкою товару покупцеві. Тому такі угоди називають ще угодами з відстро­ченою поставкою. У випадку укладання форвардної угоди покупець авансує продавця за товар визначених якісних характеристик, який він повинен виробити й поставити у встановлений час. Так, сільсько-господарський товаровиробник може восени підписати контракт на поставку зерна певних стандартів у період збирання врожаю за по­передньо узгодженою ціною. Такий форвардний контракт дає змогу гарантувати сприятливу ціну для покупця, а для товаровиробника — поповнити грошові кошти для здійснення процесу виробництва. Крім цього, перевага укладання таких угод виявляється у значній економії витрат на зберігання продукції. У міру становлення і роз­витку ринкових відносин в Україні обсяги форвардних угод будуть зростати. В торгівлі реальним товаром форвардні угоди, як правило, домінують.

Ф’ючерсні угоди укладаються між покупцем і продавцем з метою страхування від можливого зростання цін на нього на реальному рин­ку. Товар може реалізуватися за різними цінами. Система визначен­ня ціни у фінансових ф’ючерсних контрактах суттєво відрізняється від тих, що використовуються у звичайних комерційних операціях.

Ціна за ф’ючерсною угодою являє собою ціну за стандартний кон­тракт, в якому передбачається поставка в майбутньому визначених обсягів певного виду товару певної якісної характеристики. Ф’ючерсні угоди — це стандартні типові контракти. Ціна такого контракту визначається на публічному аукціоні на біржових торгах. На відміну від угод на реальний товар за ф’ючерсними угодами реалізується не реальний товар, а лише договір на його можливу поставку в майбутньому періоді. Укладання таких угод здійснюється не з метою купівлі-продажу реального товару, а для страхування від можливих неспри­ятливих змін ціни. Практика показує, що переважна більшість ф’ючерсних угод має фіктивний характер, оскільки лише 2 % угод завершуються поставкою товару, а решта — виплатою різниці в цінах. Згідно з ф’ючерсною угодою різницю між ціною контракту на момент її укладання та реальною ціною, що склалася на ринку на день закінчення дії контракту, виплачує або покупець, або продавець. Якщо за цей період ціна зросте, таку різницю виплачує продавець. Для цього він укладає офсетну, або зустрічну (протилежну) угоду, яка передбачає купівлю такої ж партії товарів за новою, вже реальною ціною на момент закінчення терміну ф’ючерсної угоди. Покупець також укладає офсетну угоду на продаж такої ж партії товару за но­вою ціною та одержує виграну різницю. При зниженні ціни дія відбу­вається навпаки. В момент укладання офсетної угоди ф’ючерсна уго­да ліквідується.

Для того щоб застрахуватися від можливих втрат внаслідок змін, при здійсненні контрактів на реальний товар біржових операцій зас­тосовують хеджування – зустрічну комерційну операцію на реаліза­цію товару відповідної якості за відповідною ціною.

Від ціни базового сорту визначають строкові угоди, які уклада­ються на заздалегідь обумовлену кількість товару, угода про постав­ку якого є біржовим документом, що містить чітко визначені обо­в’язки сторін і ціни. Такі угоди називаються варрантами.

Про тенденції зміни цін на товар судять за цінами у варранті. Розпорядження про купівлю чи продаж товару надходить без­посередньо брокерам-членам біржі в торговий зал по телефону чи факсу. На торг брокер-член біржі може прийти з пакетом замовлень клієнтів. Замовники можуть супроводжувати свої розпорядження різними інструкціями: зазначенням мінімальної або максимальної ціни, кількості контрактів на продаж чи купівлю, вказівками щодо заміни контрактів тощо. На замовленні вказується час надходження цього документа брокеру в «яму». При укладанні угоди брокер вно­сить в спеціальний бланк кодовий номер свого контракту, час укла­дання угоди, місяць постачання, ціну, обсяг товару. Ці дані негайно передаються присутнім у кожній «ямі», спостерігачам біржі та в комп’ютерну систему обліку. Інформація про ціни демонструється на спеціальному табло торгового залу біржі, а також передається на інші біржі і через біржові служби інформації – засобам масової інформації.

Біржові котирування є визначними цінами біржових угод, які ук­ладаються на стандартну кількість стандартизованого товару, перед­баченого правилами біржової торгівлі у біржовій «ямі» в офіційні го­дини роботи біржі. Котирувальна ціна – ціна, визначена котируваль­ною комісією біржі шляхом аналізу цін біржових угод, цін продавців, цін покупців на підставі єдиних критеріїв та спеціальних методик. Розрізняють котирування офіційне та позаофіційне.

Котирування офіційне здійснюється щодо цін біржових угод на визначені біржею групи продукції стандартної якості з єдиним бази­сом поставки для кожного біржового товару. Процес визначення офіційної котирувальної ціни передбачає об’єктивну оцінку коли­вань цін протягом біржового дня.

Відповідно до кон’юнктури ринку певного дня за певним това­ром при великій кількості угод котирувальну ціну обчислюють як середню ціну угод.

Кон’юнктуру ринку визначають на основі трьох його характери­стик:

—співвідношення попиту та пропозиції;

—тенденція руху цін протягом біржового дня;

—кількість здійснених угод.

Котирування позаофіційне (довідкове) здійснюється на підставі аналізу всіх цін (попиту, пропозиції, угод) з врахуванням оцінки ко­тирувальною комісією кон’юнктури попиту та пропозиції за трьома напрямками: за цінами продавців (котирувальна ціна пропозиції); за цінами покупців (котирувальна ціна попиту); за найтиповішою на біржі на конкретний період часу ціною на конкретний вид (групу) товару (котирувальна ціна біржі).

Довідкова, або котирувальна ціна не є офіційною або твердою ціною біржі, а лише відбиває думку котирувальної комісії про найбільш типову ціну.

Довідкове котирування можна здійснювати на підставі підсумків кількох біржових торгів. Дані котирування не можуть бути оскаржені чле­нами біржі та змінені за рішенням біржового комітету. Спірні питання, що виникають під час торгів, розглядаються арбітражною комісією.

Дані офіційного котирування сповіщаються на біржі наступного дня після проведених торгів.

Рішенням котирувальної комісії біржа має право встановлювати граничні рівні коливання цін на товари, що офіційно котируються на біржі, відхилення від яких дає підставу для припинення торгу за даним видом товару.

Особливо слід зазначити серед реально діючих в Україні бірж аг­рарну біржу.

Аграрна біржа – це різновид товарної біржі. На ній працюють ті самі учасники, у неї ті ж функції, що й у товарної біржі. Торгові уго­ди, порядок їх укладання та виконання, техніка проведення торгів, інші питання організації і функціонування товарних і аграрних бірж багато в чому збігаються.

Біржова торгівля продукцією сільського господарства як спе­цифічної і надзвичайно важливої галузі народного господарства здійснюється відповідно до правил біржової торгівлі, затверджених наказом Міністерства сільського господарства і продовольства Ук­раїни та Міністерства фінансів України 103/44/62 від 3.04.1996 р. Це основний документ, який регулює порядок здійснення біржових операцій стосовно торгів сільськогосподарської продукції, встанов­лює правила торгівлі для учасників торгів, посадових осіб і праців­ників біржі, визначає зміст біржових угод та надає гарантії їх вико­нання. Правила є обов’язковими для всіх бірж. Крім того, біржі мо­жуть затвердити свої правила лише за умов, що вони не суперечать типовим Правилам. Правила розроблено на основі Закону України «Про товарну біржу», інших законодавчих актів.

На кожен вид сільськогосподарської продукції ціни визначають­ся залежно від співвідношення попиту і пропозиції на даний момент біржових торгів. На агробіржі використовуються такі ж поняття цін, як і на товарній біржі: ціна продавця (пропозиції), ціна покупця (по­питу), ціна біржової угоди, котирувальна ціна.

Рівень цін для закупівлі сільськогосподарської продукції та про­довольства на державні потреби має визначатися з урахуванням се­редньозважених цін за результатами попередніх торгів.

Дата добавления: 2014-11-18