Особливості засвоєння граматичної будови мови дітьми дошкільного віку

У дошкільному віці триває формування граматичної будови рідної мови. На думку О. Гвоздєва, на дошкільний вік (від трьох до семи років) припадає третій період засвоєння граматичної будови мови. Як засвідчує автор, упродовж цього періоду дитина засвоює такі відмінкові форми (табл. ЗІ):

К. Чуковський зазначає, що в період від 2 до 5 років дитина має надзвичайне чуття і що саме воно і підсилена на цьому ґрунті розумова робота над мовою закладають підвалини для інтенсивного засвоєння граматичних форм. Водночас він цілком справедливо відзначає актив­ний характер процесу засвоєння, виступаючи проти теорії механічного і пасивного засвоєння рідної мови. Один лише наслідувальний інстинкт дитини без підвищеного чуття фонетики й морфології слова був би зовсім безсилий і не зміг би підвести безсловесних немовлят до довно-го оволодіння рідною мовою.

О. Гвоздєв описує засвоєння дітьми частин мови за такими вікови­ми періодами:

від 3 років до 3 років 3 місяців. Розширюються смислові функції відмінків: стає дедалі докладнішим позначення поширених дій у про­сторі (конструкції з прийменниками до, під, по, які щойно з'явилися).

Засвоюються своєрідні випадки керування: 1) знахідний відмінок подібний до родового в іменників на позначення живих істот; 2) родо­вий відмінок однини й множини, який залежить від числівників.

Прикметник завжди правильно узгоджується у роді (засвоєння узго­дження завершилося ще в попередній період). Спостерігається також правильне узгодження у роді дієслова минулого часу; зникло змішуван­ня родів при займеннику я, яке спостерігалося раніше. У мовленні спостерігається умовний спосіб, який з'явився у попередній період. Як і раніше, широко використовуються самостійні утворення за анало­гією;

від 3 років 3 місяців до 3 років 6 місяців. Продовжують розвива­тися смислові функції відмінків іменників і конструкцій речень (відмінки з новими прийменниками про (об), замість, після: орудний преди­кативний і його заміна називним). Розширюється вживання прикмет­ників замість керованих іменників, що означають інший іменник. Спо­стерігається тенденція до заміни присвійних прикметників з нульовим закінченням прикметниками з повними закінченнями. Стає звичним вживання у дієсловах умовного способу. Широко використовується утворення нових дієслів від інших частин мови, а також для вираження видових відтінків. Як і раніше, зустрічаються утворення за аналогією;

від 3 років 6 місяців до 3 років 9 місяців. Змін у вживанні частин мови майже немає. В іменниках, які означають живі істоти, у знахідно­му відмінку трапляються форми, подібні до називного відмінка. Вжи­ваються прикметники власного утворення. Досить поширеними є утво­рення за аналогією до різних частин мови, але найпоширенішим є утво­рення власних дієслів у різних формах;

від 3 років 9 місяців до 4 років. Зміни в мові - незначні. В імен­никах ще трапляється знахідний відмінок, подібні до називного на по­значення живих істот. Вживається родовий відмінок множини при чис­лівниках три, чотири, які щойно з'явилися. У наказовому способі спостерігається характерна для книжкового мовлення форма з часткою нехай. Широко використовуються власні словоутворення серед імен­ників, прикметників, дієслів; в іменниках спостерігаються випадки без-суфіксального утворення;

від 4 років до 4 років 4 місяців діти вже зробили значні успіхи у засвоєнні граматичної будови - граматичні категорії переважно вже сформувалися. Залишаються незасвоєними лише деякі деталі морфо­логічного вираження граматичних категорій.

На підставі докладного вивчення формування граматичної будови російської мови О. Гвоздєв називає дошкільний період (від 3 до 7 ро­ків) періодом засвоєння морфологічної системи мови, для якого харак­терне засвоєння відмін і дієвідмін. Упродовж цього періоду відбувається розмежування морфологічних елементів, які раніше змішувалися, за окремими типами відмін і дієвідмін. Саме у цей період переважно засвою­ються усі одиничні форми.

А. Захарова досліджувала засвоєння дошкільниками категорії відмін­ка іменників. Автор відзначає, що засвоєння форм відмінювання відбу­вається за рахунок орієнтації дитини на форму слова (флексії) в на­зивному відмінку. Якщо діти молодшого дошкільного віку часові відно­шення виражають формами знахідного й орудного відмінків, то старші дошкільники - родовим і давальним. Передусім діти засвоюють імен­ники жіночого роду на -а та чоловічого на твердий приголосний, потім -відмінювання іменників чоловічого і жіночого роду на м'яку основу. Засвоєння відмінювання іменників середнього роду відбувається знач­но пізніше і з великими труднощами, при цьому діти легше засвоюють відмінювання іменників середнього роду з наголошеними закінчення­ми, ніж з ненаголошеними.

Після трьох років продовжується засвоєння суфіксів на позначення жіночої статі, діючої особи, дитинчат тварин, збірності тощо. О. Гвоздев підкреслює, що діти засвоюють суфікси упродовж усього дошкільного періоду. Наприклад, суфікси шик, -ник з'являються в мовленні в З роки З місяці - 3 роки 6 місяців; -єць - у 3 роки 6 місяців - 3 роки 9 місяців; -тель - у 3 роки 9 місяців - 5 років; -ар, -ун - у 5 років -5 років 6 місяців; ух, -х, -к, ач - у 6 років- б років 6 місяців. Суфікси на позначення дитинчат тварин з'являються у 3 роки 9 міся­ців - 4 роки, процес їх засвоєння триває до семи років.

Для дошкільнят характерним е занадто легке засвоєння суфіксів, що виявляється в різноманітному словотворенні. У монографії О. Гвоз-дева наводиться опис гри із сином Євгеном у віці 3 роки 5 місяців, яка є прикладом такого словотворення. Гра мала характер запитань і відпо­відей: «Якщо я лев, то ти хто? - Я - левунчик» («крокодил - кроко-дильчик», «корова» - «я був би маленькою корівкою» та ін.).

Д. Богоявленський експериментальним шляхом досліджував розумін­ня дошкільниками (5-6 років) значення деяких суфіксів (-опок, -ище-, -щік-, -ніц-) у словотворенні. У першій серії дітям пропонува­ли гру з новими словами лар (звір), лафіт (солодкий квас), кашемір (матерія). Після попереднього ознайомлення зі значенням цих слів їм розповідали казку, до тексту якої входили слова, змінені за допомогою суфіксів. Виявилося, що слова із суфіксами -ьонок-, -ище- діти добре розуміють, хоча вони й нові. Це пояснюється тим, що ці суфікси не змінюють лексичного значення слова. Суфікси -ник і -щик~, що зміню­вали лексичне значення слова, давалися значно важче. У другій серії автор пропонував дітям самостійно утворити зменшувальні слова від слів: жираф, овес, жолудь, дуб, лев, страус, ніс, вовк, цвях, пляшка, Більшість дітей виконали завдання правильно.

Особливості засвоєння дітьми іменників, утворених за допомогою суфіксів зі зменшено-пестливим значенням, досліджувала Н. Мако-вецька¹.

Метою першої серії експерименту було з'ясування причин вживання дітьми старшого дошкільного віку іменників із такими суфіксами змен­шено-пестливого значення: ик-, -к-, еньк, -ен(я}-, -енятк(о), -це, -ець, -очк-, ечк-, -чик-, -оньк-, -ок-, атк-, ятк, очок.

Для цього був розроблений сценарій ігрової ситуації «Пригоди хлоп­чика Максимка й дівчинки Даринки». Сценарій об'єднував різні види завдань. Розглянемо на прикладах.

Заняття: Гра «Назви маленькі іграшки».

Мета: з'ясувати вживання та розуміння дітьми іменників із суфік­сами зменшено-пестливого значення -ик-, -чик- і здатність до рефлек­сії під час утворення іменників за допомогою цих суфіксів.

Матеріал: перша серія малюнків: човен великий і маленький; друга серія малюнків: м'яч великий і маленький; третя серія малюнків: вагон, пароплав, телефон, диван.

Хід заняття: перша серія. Вихователь: «Послухайте, будь ласка, що трапилося колись із Максимком і Даринкою. Одного дня братик і сестричка повернулися з дитячого садка і гралися іграшками. Діти так захопилися грою, що не помітили, як минув час. До кімнати зайшла матуся і сказала, що час збирати іграшки та лягати спати. Да-ринці і Максимкові не хотілося збирати іграшки, і малята лягли спати, а іграшки так і залишилися на килимі.

І ось Даринці наснився сон: начебто іграшки образилися на малят і пішли від них до іграшкової крамниці. Максимко і Даринка довго міркували, куди поділися їхні іграшки, й пішли їх шукати. Нарешті вони потрапили до іграшкової крамниці. Як там було гарно! Крамниця вся прикрашена квітами, а на полицях було дуже багато іграшок -великих і маленьких: ось ведмідь, а поруч -... (прогнозована відповідь: ведмедик), ось - пухнастий заєць, смугастий кіт, вухастий слон». (Прогно­зовані відповіді: зайчик, котик, слоник.)

Заняття: Гра «Назви дитинчат тварин».

Мета: з'ясувати розуміння та вживання дітьми іменників, утворе­них за допомогою зменшено-пестливого суфікса енятк(о), здатність до рефлексії під час утворення іменників за допомогою цього суфікса. Матеріал: дві серії малюнків - собака, цуценя, цуценятко; білка, білченя, білченятко; малюнки тварин - мавпа, лев, тигр, кенгуру, верблюд. Хід заняття: перша серія. Вихователь: «Одного разу Мак­симко і Даринка завітали на гостини до бабусі в село. Як там було цікаво! Та найбільше дітям сподобалися свійські тварини. Як ти га­даєш, кого побачили діти на бабусиному подвір'ї? (Прогнозована відповідь: кішку, свиню, кроля, козу. Онуки довго розглядали тварин, милувалися ними, а потім Даринка запропонувала Максимкові гру. Дівчинка називала тварин, а хлопчик повинен був утворити назви ди­тинчат цих тварин. Коли Даринка назвала кішку (козу, свиню, кроля), як ти гадаєш, що відповів їй Максимко?» (Прогнозована відповідь: кошенятко, козенятко, поросятко, кроленятко.) Заняття: Гра «Подорож країною Мов». Мета: навчити дітей утворювати нові слова із суфіксами -ок,

Дата добавления: 2014-11-20