Теоретичні паралелі. Міжнародний контракт є домовленістю контрагентів, які репрезентують економіки різних країн про комерційний обмін цінностями

ПОЗАЛЕКЦІЙНИЙ БЛОК

Резюме

Міжнародний контракт є домовленістю контрагентів, які репрезентують економіки різних країн про комерційний обмін цінностями. Він містить опис якісних та кількісних характеристик обмінюваних товарів, а також фіксує взаємні обов’язки сторін. Міжнародний контракт є безальтернативним способом ефективної реалізації комерційних інтересів економічних суб’єктів. Закони країни, а також її адміністративний апарат, звичаї є гарантами виконання контактних зобов’язань.

Господарсько-правова система України характеризується типовими особливостями перехідного періоду. Відбувається «наповнення законодавчого пакету», законодавчі та виконавчі органи влади інколи більш, інколи менш успішно намагаються забезпечити стабільність, наступність та передбачуваність нормативно-правового процесу. Розв’я­зання цих завдань є ключовою умовою підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України.

Обмін як засіб максимізації цінності

Питання «Яку функціональну роль відіграє обмін щодо процесу створення матеріальних благ та збільшення цінності товарів?» вже давно хвилює науковців. Сам по собі обмін очевидно не передбачає якихось процесів, унаслідок яких створюється щось нове у виробничо-матеріальному розумінні. Разом з тим саме обмін стає умовою збагачення суспільства. Адже оскільки відбувається факт обміну, можна сказати, що у відповідній угоді вбачають вигоду обидві сторони.

Отже, кожен з контрагентів (або учасників угоди) збільшує особисту цінність у процесі трансакції. Звичайно, можна відзначати дію суб’єктивного чинника, особистої оцінки вигоди та споживчих якостей товару. Але очевидно, що існує й об’єктивна компонента «корисності» обміну.

Ось елементарний приклад. Робітник виготовляє товар («класичний» приклад — сокиру) та обмінює його на продукт іншого економічного суб’єкта (не менш «класичну» вівцю). Але ж в результаті обміну ні вівця не збільшує своєї ваги, ані сокира не стає гострішою. Інакше кажучи, матеріальні об’єкти обміну якими були, такими й залишилися.

Але чому ж ми відзначаємо позитивну роль обміну для збільшення цінності? (Адже якби такої ролі не було, то не було б і об’єктивних підстав для реалізації самої угоди.)

Угода (в контексті, що нас цікавить, — угода міжнародна) є завершальним епізодом цілісного процесу виробництва та реалізації продукції, який веде до збільшення цінностей. Це збільшення відбувається в результаті міжнародної спеціалізації та в межах процесу міжнародної кооперації виробництва. А ось спеціалізація та кооперація характеризують таку модель виробництва, яка є більш ефективною, ніж неспеціалізована та нескооперована.

Таким чином, обмін (та міжнародний обмін зокрема) є своєрідним свідченням результативності спеціалізованої моделі виробництва, хоча технологічно є відмінним від такого виробництва та відбувається після його завершення.

Економічно дещо іншу, але функціонально аналогічну роль відіграє обмін у процесі спільного виробництва, коли має місце постадійна спеціалізація. Обмін дає змогу забезпечити виробничий процес предметами праці (технологічними вузлами, деталями тощо), і його можна вважати органічною складовою цього процесу.

Дата добавления: 2014-11-20