Передумови поширення міжнародних корпорацій як форми господарювання: історичний контекст

ТНК — це міжнародні за складом та характером діяль- ності суб’єкти господарського життя, які функціонують на принципах корпоративної власності з акціонерною формою управління та розподілу прибутків у міжнародному ж масштабі. Важливою рисою ТНК є реалізація єдиної послідовної стратегії через один або декілька центрів прийняття господарських рішень.

ТНК у системі сучасних міжнародних економічних відносин

ТНК у системі міжнародного інвестування: особливості та новітні тенденції для України

Розділ 2.16

Контрольні питання

1. Як відбувається транснаціоналізація господарської діяльності на комерційному рівні?

2. У чому причина значно динамічнішого поширення протягом останніх років геоцентричних компаній, порівняно з етноцентричними комерційними структурами?

3. Охарактеризуйте сучасні геостратегічні особливості та фактори розвитку інвестиційних тенденцій.

4. Охарактеризуйте природу та підприємницькі мотивації злиттів та поглинань, акціонерних форм транснаціоналізації комерційної діяльності.

5. Визначте природу та специфіку неакціонерних форм транснаціоналізації господарської діяльності

Література

1. Закон України «Про фінансово-промислові групи» від 21 листопада 1995 № 438/95-ВР // Відомості Верховної Ради. — 1996. — № 23. — Ст. 89.

2. Про фінансово-промислові групи. Указ Президента України від 27 січня 1995 р.

3. Киреев А. П. Международная экономика: В 2-х ч. — Ч. 1. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие. — М.: Междунар. отношения. — 416 с.

4. Новицкий В. Е. Внешнеэкономическая деятельность и международный маркетинг. — К.: Либра, 1994. — 191 с.

5. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні. — К.: Лібра, 1998. — 392 с.

Транснаціоналізація в підприємницькій сфері, яка є однією з найбільш характерних рис сучасної системи міжнародних економічних відносин, реалізується в діяльності великих господарських структур — транснаціональних корпорацій (ТНК).

Корпорація – організаційна форма бізнесової діяльності, яка заснована на акціонерному капіталі та існує незалежно від своїх власників. Корпорації (або акціонерні компанії) можуть бути відкритого і закритого типу.

Не випадково у доповіді Конференції ООН з торгівлі та розвитку у 2000 р. відзначалося, що діяльність ТНК поширюється практично на всі сфери економічної діяльності. Відтак вони стають важливим чинником у сучасній світовій економіці. Феномен ТНК набув і кількісного поширення, адже вже наприкінці 1999 р. нараховувалось 63 тис. ТНК. Їм належало 690 тис. іноземних представництв у різних країнах світу.

Серед пріоритетів у діяльності ТНК та лідируючих галузей виробництва світу, за даними доповіді, залишаються автомобільна промисловість, видобуток та транспортування нафти, виробництво електронного та електричного обладнання. До них наближаються компанії комунальної сфери та телекомунікаційного сектору.

Підтвердженням такої оцінки є рейтингові листи, які за результатами діяльності за рік наводяться рядом аналітичних видань. Ось як виглядає двадцятка провідних компаній світу за величиною доходів відповідно до переліку 1000 ТНК — лідерів світової економіки, який було складено журналом Fortune у 2000 р.

Таблиця 2.16

Місце	Назва компанії	Доходи, млн дол.
	General Motors	189 058,0
	Wal-Mart Stores	166 809,0
	Exxon Mobil	163 881,0
	Ford Motor	162 558,0
	General Electric	111 630,0
	Intl. Business Machines	87 548,0
	Citigroup	82 005,0
	AT&T	62 391,0
	Philip Morris	61 751,0
	Boeing	57 993,0
	Bank of America Corp.	51 392,0
	SBC Communications	49 489,0
	Hewlett-Packard	48 253,0
	Kroger	45 351,6
	State Farm Insurance Cos.	44 637,2
	Sears Roebuck	41 071,0
	American International Group	40 656,1
	Enron	40 112,0
	TIAA-CREF	39 410,2
	Compaq Computer	38 525,0

Джерело: The Fortune 1000 List // http://www.fortune.com/fortune/.

У глобальному масштабі комерційна транснаціоналізація, концентрація та поглиблення спеціалізації означають оптимізацію процесів виробничого використання ресурсів — як природних, енергетично-сировинних, так і трудових, капітальних. Таким чином, можна стверджувати, що закони конкуренції та узгоджена з інтересами суспільства логіка максимізації прибутку об’єктив­но сприяють зниженню витрат, усуненню управлінського паралелізму та кращій організаційній структуризації виробництва в системі господарської діяльності ТНК.

ТНК відіграють важливу структуроформувальну роль у процесі розвитку міжнародних економічних відносин. Якщо раніше ставлення питання про особливості та тенденції міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці асоціювалося виключно зі співробітництвом країн, взаємодією національних господарських комплексів, то сучасний погляд на проблему пов’язується з двоїстою природою процесів оптимізації корпоративного господарювання. Йдеться передусім про розширення та поглиблення між- та внутрішньофірмового поділу праці, що забезпечується широкою базою кооперації між окремими ланками ТНК та спеціалізованими великими підприємницькими структурами.

Про домінуючу роль ТНК на сучасних світових ринках свідчить той факт, що вони реалізують 2/3 зовнішньої торгівлі провід­них країн з ринковою економікою, опосередковують понад 9/10 загальної маси закордонних капіталовкладень. На 100 найбільших міжнародних корпорацій припадає левова частка валового світового продукту. Вони контролюють величезні активи (понад 2 трлн дол.). Серед 100 найбільших економічних потуг у світі 51 — це корпорації, а 49 — держави. Сумарний обсяг продажу 200 найбільших ТНК перевищує ВВП 182 країн. Сукупний обсяг продажу, який здійснюється ТНК та їхніми іноземними представництвами досяг в 1999 р. 14 трлн дол. та перевищив майже вдвічі обсяги світового експорту.

Впливовість, а часом і ключова роль великих багатонаціональних господарських структур пов’язана з динамічністю цієї форми підприємницької діяльності: темпи зростання закордонного виробництва в сучасному світі на 2—3 % перевищують темпи збільшення світового виробництва.

Широкі подальші перспективи для ТНК у сучасному світі зумовлюються і таким важливим фактором розвитку, як інформатизація бізнесу, зокрема поширенням системи електронних розрахунків. Експерти очікують бурхливий розвиток електронних ринків і метаринків, які докорінно змінять організацію всіх галузей виробництва, торгівлі, систему державного управління та організацію соціальної сфери. Дедалі популярнішою стає не тільки купівля-продаж товарів, а й акцій через мережу Інтернету, причому, за оцінкою американського банку «Chase Manhattan», загальна кількість онлайнових брокерських рахунків у Сполучених Штатах з грудня 1999 р. по червень 2000 р. зросла на 38 %, або до 17,4 млн.

Поширення електронних бірж сприяє торгівлі стандартизованими товарами, і вже є приклади використання саме біржової моделі виходу на значну кількість покупців виробниками нафтохімічної, автомобільної, енергетичної, аграрної (передусім аграрно-зернової) та інших галузей. Але очевидним є те, що навіть мережа електронних бірж є лише проміжним етапом і потреба в скороченні часу на обробку та реалізацію замовлень продавців та покупців приведе до поширення більш гнучких та прямих контактів між контрагентами.

Прикметним аспектом цієї проблеми є те, що інтеграція механізмів електронних контактів зі споживачами та систем маркетингового управління господарською діяльністю корпорацій може зумовити нові реалії суспільного життя, за яких виробникам не загрожуватиме небезпека перевиробництва. Відтак відкриються шляхи ефективної оптимізації усієї системи господарювання та суспільного управління.

Корпорації набули значного поширення внаслідок струк­турних змін у світовій економіці протягом ХІХ ст. Особливо бурхливо відбувалася концентрація капіталу у сфері виробництва, торгівлі та банківсько-кредитній діяльності починаючи з другої його третини. Тоді в організації економічної діяльності мали місце важливі перетворення, основним змістом яких було таке:

1) унаслідок промислового перевороту другої половини ХІХ ст., який заклав передумови масового та спеціалізованого вироб-
ництва, великі підприємства, комерційні структури отримали відчутні переваги в господарській, конкурентній діяльності, що допомогло їм отримувати значно більші прибутки;

2) особливо широко почав використовуватися принцип партнерства, який завдяки застосуванню більш зручних та ефективних механізмів корпоративної обмеженої відповідальності (порівняно з відповідальністю персональної) створював можливості для мобілізації коштів середніх і дрібних вкладників.

Дедалі більше загострювалася боротьба за ринки збуту: збільшення обсягів виробництва (в натуральному виразі це виявлялося в зростанні маси пропонованих на ринку товарів) означало ускладнення процедури їх продажу для виробників та продавців. І за такої ситуації великі підприємства отримували додаткові переваги за рахунок можливості маневрувати ресурсами, краще витримувати цінову конкуренцію. Водночас підприємства дрібні зазнавали труднощів у своїй ринковій діяльності та масово ставали банкрутами.

У результаті відбулася нечувана раніше концентрація та централізація господарської діяльності та власності на виробництві. Причому рівень розвитку цих процесів залишається неперевершеним і сьогодні. Адже за сучасних реалій помітну роль в економічному житті, зокрема в господарській системі провідних ринкових держав (на відміну від тієї ситуації, яка існувала наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст.), відіграють підприємства малого та середнього бізнесу.

Наприклад, у Німеччині на зламі ХІХ—ХХ століть менше одного відсотка підприємств контролювали понад 3/4 загальної парової та електричної потужності національної промисловості, що на той період фактично означало контроль над енергетикою країни. Аналогічно відбувалася концентрація банківського капіталу. У Німеччині в 1909 р. дев’ять найбільших берлінських банків контролювали 11,3 млрд DM, тобто 83 % капіталів країни.

Подібні процеси відбувалися і на території України. У багатьох галузях економіки зменшувалася кількість підприємств, але збільшувалися їхні розміри. З 1901 до 1913 р. кількість підприємств з чисельністю працюючих понад 1000 працівників зросла з 17 до 42 одиниць. Особливо популярною формою монополістичних об’єднань в Україні (як і загалом у Російській імперії, до складу якої входила Україна) були тоді синдикати. Вони створювалися у чорній металургії, в металообробній промисловості.
У результаті вже на початку ХХ ст. в Україні залишилося тільки одне велике підприємство неакціонерного типу — Сулинський завод, але й воно в 1905 р. перетворилося на акціонерне товариство.

Разом з тим констатація «рекордних» рівнів концентрації та централізації виробництва та капіталів на зламі ХІХ і ХХ ст. аж ніяк не означає тенденції до зниження ролі великих монопольних об’єднань та їх заміщення іншими формами господарювання. Про те, що розвиток подій не є лінійним, свідчать коливання ваги ТНК у загальному обсязі ВВП провідних ринкових країн світу. Наприкінці століття, що минуло, встановилися надзвичайно високі рівні прибутковості міжнародних корпорацій. Так, у США частка 500 найбільших корпорацій у загальному прибутку в країні зросла з 1/3 на початку 50-х років до 2/3 у 90-х роках. Вдалим виявився початок нового століття для лідера за обсягами ринкової капіталізації серед британських компаній (близько 135 млрд фунтів), британо-американської нафтової корпорації British Petro­leum Plc. (BP). Завдяки сприятливій кон’юнктурі на світовому ринку енергоносіїв, а також, як вважають представники самої BP, ефективному менеджменту чистий прибуток корпорації в І кварталі 2001 р. виріс порівняно з аналогічними показниками поперед­нього року на 52 % й становив 2,86 млрд ф. ст. (4,126 млрд дол.). Виріс і обсяг виробництва вуглеводневої сировини — на 13 % для тих самих порівняльних часових відрізків.

Варто згадати і про якісний бік справи, а саме про те, що в сучасному світі у корпорацій є чимало засобів політичного тиску на національні уряди. Саме вони визначають параметри науково-тех­нічного прогресу, впливають на основні показники розвитку торгівлі, руху капіталів, взагалі міжнародної економічної діяльності країн.

Дата добавления: 2014-11-20