Складові економічної безпеки

Економічна безпека є однією з ключових якісних характеристик соціально-економічної системи, яка визначає її здатність до самовідтворення, сталого розвитку, ефективної міжнародної конкуренції, підтримування прийнятних умов життя населення, тривалого самозабезпечення ресурсами, а також послідовної реалізації національних геополітичних, господарських інтересів.

Більш широке, перспективне бачення національної безпеки за умов відкритості конкурентних ринкових комплексів пов’язано із забезпеченням ряду базових критеріїв та стандартів розвитку — випереджальним розвитком наукомістких, освітніх галузей, всебічної модернізації громадського суспільства згідно з сучасними цінностями та інформаційними реаліями.

Отже, сам факт існування вітчизняної економіки як єдиної системної цілісності навіть у таких умовах розширив уявлення про межі допустимої глибини структурної кризи, «збагативши» теорію кризового розвитку.

На міжнародне становище України вплинули затримки з проведенням реформи. Наприклад, у країнах Центральної та Східної Європи на захід від кордонів колишнього СРСР уже в 1994 р. мав місце приріст ВВП (від 2,6 до 5,5 %). У той самий рік в Україні спостерігалася протилежна тенденція — падіння показників ВВП — 23 %, причому падіння в промисловості становило 28 %, а в сільському господарстві — 17 %. Можна навіть стверджувати, що ситуація в 90-х роках в Україні була найгіршою з усієї групи посткомуністичних країн, якщо, звичайно, не брати до уваги держави, які постраждали від військових дій.

Разом з тим поняття «економічна безпека» має дещо ірраціональний присмак: на відміну від тих сторін життя, які є його об’єктом (динаміка ВВП, рівень витрат на науку тощо), воно не може мати самостійних кількісних вимірів. Таким чином, навряд чи можна вважати доцільними спроби дати в цьому разі які-небудь строгі і безумовні дефініції. Фактично, виходячи з цих міркувань, ще 24 століття тому Платон казав про безпеку як про «запобігання шкоді». І така універсальна за своєю природою оцінка лише наповнюється конкретним змістом, який диктується реаліями соціально-економічного, міжнародно-полі­тичного життя.

Згідно з критеріями системного підходу слід відзначити, що економічна безпека як загальне та дещо абстрактне явище має конкретні прояви, в комплексі яких воно, власне, і реалізується. Ці ж прояви можуть характеризуватися відповідними критеріями та показниками.

Крім того, оскільки в економіці безпека тісно пов’язана з категорією інтересів, приводом для дослідження безпеки є наявність загрози останнім. Що ж може бути як базовими національними економічними інтересами, так і згаданою «шкодою» в масштабах економіки країни, всерйоз загрозливою щодо її інтересів?

Виходячи із загального розуміння цілей державного розвитку, докладніше поняття економічної безпеки можна розглядати з різних точок зору та в різних контекстах. Але в найбільш універсальному трактуванні можна виділити такі ключові її складові, а також критерії.

Здатність забезпечувати сталий розвиток національної економіки. Зокрема, йдеться про комплекс інструментів та практичних можливостей гарантувати процес економічного відтворення в суспільстві, як правило розширений, у контексті міжнародної конкуренції та постійно триваючих змін в умовах виробництва.

Наявність ефективних можливостей підтримувати стабільний стан соціально-економічної системи. Мається на увазі насамперед надійний захист власності в усіх її формах, підтримання достатніх умов та гарантій для підприємницької активності, попередження та протидія тенденціям, силам та факторам, які потенційно здатні дестабілізувати ситуацію, викликати соціальні негаразди, порушувати макроекономічну, фінансово-монетарну рівнова­гу, погіршувати добробут населення та окремих його груп тощо.

Здатність підтримувати науково-технічні розробки, впроваджувати лідируючі технології, інновації, забезпечувати на­дходження до країни технологій, ноу-хау, передових методик управління. Йдеться передусім про наявність у державі науково-дослідних інститутів, структур на виробництві, які здійснюють розроблення фундаментальних наукових проблем, впровадження винаходів та постійну модернізацію виробництва, реалізацію кон­кретних технологічних досягнень, технічних приладів, а також про їх підтримку, створення нових закладів, якщо цього вимагають умови НТП, підвищення професійного, освітнього та загальнокультурного рівня працівників і населення в цілому.

Існують як якісні, так і кількісні критерії національної економічної безпеки, і в останньому аспекті виділяють бажані орієнтири, а також граничні значення — крайні величини, перевищення яких за різних ситуацій може зашкодити нормальному перебігу подій, деформувати модель розвитку, умови відтворення, призвести до економічного колапсу, руйнівних тенденцій у сфері економіки.

Зрозуміло, що основним показником економічного розвитку, а відповідно — статтею в переліку пунктів економічної безпеки (або потенційних загроз) є абсолютний рівень і динаміка ВВП країни. Цей інтегруючий показник узагальнює в єдиному кількісному агрегаті результати різноманітної господарської практики, різні якісні аспекти життєдіяльності економіки країни. Отже, його динаміка є базовою характеристикою економічної безпеки країни, і довготривалим цілям національної безпеки відповідає забезпечення стабільного щорічного приросту ВВП.

Щоправда, питання вимагає певного уточнення. За експертними оцінками, у 80-х — на початку 90-х років домінувало переконання в тому, що лімітом припустимого з погляду державної цілісності падіння показника ВВП внаслідок кризових явищ, а також під час проведення структурної реформи є показник в 30 %. Вважалося, що після цього виникає ланцюгова реакція незворотних змін і руйнівного соціального катаклізму. Втім, протягом 90-х років ВВП України скоротився більш ніж на 60 % унаслідок катастрофічного колапсування промислового і сільськогосподарського виробництва. (Це відбувалося на переважному тлі уповільненого зростання світової економіки в 2,6—3 %). У реальних обставинах небезпека полягає в тому, що сам по собі процес колапсу не просто означає відсутність можливості підтримувати навіть просте відтворення господарського потенціалу на теперішній момент часу, а й об’єктивно не дає змоги мобілізувати капітальні ресурси для значущих інвестицій, технічного переозброєння деградуючого парку машин і обладнання, подолання енерго- і матеріа­ловитратності господарювання. Причому відсутність чіткої державної стратегії щодо оптимізації споживання енергоносіїв, зокрема імпортованих з інших країн, спричиняє посилення енергетичної та, більш широко, економічної залежності й становить загрозу не тільки економічній безпеці держави, а й самому її суверенітету.

Загрозами економічного плану є також безробіття (воно також має певний вимір — рівень безробіття), розрив у рівнях доходів між різними верствами населення (відношення доходів певної частини найбільш заможних громадян до доходів найбідніших), темпи інфляції (поточні ціни у співвідношенні з базовим індикатором цін), національний борг (співвідношення між рівнем боргу та обсягами джерел прибутків, валютних надходжень, наприклад — річним експортом).

Дата добавления: 2014-11-20