The Infinitive

Інфінітив – це неособова форма дієслова, яка лише називає дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли. Зазвичай, інфінітив сприймають як початкову форму дієслова, яка представляє дієслово в словниках. У всіх своїх формах і функціях інфінітив має спеціальний маркер – частку to.

Форми інфінітива	Active	Passive
Simple	to write	to be written
Continuous	to be writing
Perfect	to have written	to have been written
Perfect Continuous	to have been writing

Функції інфінітива в реченні:

Subject To live is to learn.		Part of the Predicate He started to speak at 6.00.		Object He wanted to help the girl.
Attribute This is a problem to discuss.	Adverbial Modifier of Purpose He invited this witness to get some new evidence.	Complex Object He wanted me to help the girl.

Конструкція used to + інфінітів використовується, щоб зазначити, що щось відбувалося або певна ситуація мала місце у минулому, але зараз це вже не відбувається і така ситуація вже не існує. Конструкція used to + інфінітів не застосовується у теперешньому часі. Запитання утворюється за допомогою допоміжного дієслова did, заперечення – також за допомогою допоміжного дієслова did або заперечної частки not:

I used to work there. – Я там працював (раніше).

Did you use to work there? – Ви там (раніше) працювали?

I didn’t use to work there (I used not to work there). – Я там не працював (раніше).

Об’єктна інфінітивна конструкція має у своєму складі інфінітив і вживається у функції додатка. Об’єктна інфінітивна конструкція вживається після дієслів, що виражають

а) сприймання за допомогою органів чуття: to see, to hear, to feel, to watch, to observe, to notice (після цих дієслів інфінітив вживається без частки to):

Suddenly I heard her call the criminal’s name. – Раптом я почув, що вона назвала ім’я злочинця.

б) бажання, намір, почуття: to want, to wish, to desire, to like, to dislike, to hate, to intend, would like:

They wanted him to plead guilty. – Вони хотіли, щоб він визнав свою провину.

в) думку, припущення, сподівання: to consider, to believe, to think, to find, to know, to expect, to suppose:

They considered him to be the best investigator in London. – Вони вважали його найкращим слідчим у Лондоні.

г) наказ, прохання, дозвіл, пораду, примус: to order, to ask, to request, to allow, to permit, to advise, to recommend, to cause, to force, to make, to let (після дієслів to let, to make інфінітив вживається без частки to):

The policeman allowed us to have a smoke. – Поліцейський дозволив нам покурити.

Суб’єктна інфінітивна конструкція. До її складу входить інфінітив, а вся конструкція виконує роль підмета речення.

Суб’єктний інфінітивний комплекс вживається:

а) із дієсловами to say, to report у пасивному стані:

He is said to deal with this dangerous case. – Кажуть, що він займається цією небезпечною справою.

б) із дієсловами (у пасивному стані), що означають думку, припущення, сподівання: to think, to know, to consider, to believe, to suppose, to expect:

The meeting is expected to begin this morning. – Сподіваються, що збори почнуться сьогодні вранці.

в) із дієсловами (в пасивному стані), що виражають сприймання за допомогою органів чуття – to see, to hear, to feel, to notice, to observe, to watch:

He was seen to enter the courtroom. – Бачили, як він входив у будинок.

г) із дієсловами to seem, to appear, to happen, to chance, to turn out, to prove:

She seemed not to listen to the sentence. – Здавалося, вона не слухає вирок.

д) із словосполученнями to be sure, to be certain, to be likely, to be unlikely:

We are sure to learn of it. – Ми, напевно, дізнаємося про це.

Дата добавления: 2014-11-20