Функції інфінітива

Що ніщо людське мені не чуже

Вправи

Українські слова

багато з нас – multi nostrum

важкий, а, е – difficĭlis, e

вірш – carmen, ĭnis, n

говорити – dico, dixi, dictum, ĕre

готовий, а, е – parātus, a, um

допомагати – iuvo, iuvi, iutum, āre

друг – amīcus, i, m

завжди – semper

захищати – defendo, ndi, nsum, ĕre

мистецтво – ars, artis, f

мовчати – taceo, tacui, tacĭtum, ēre

муж – vir, i, m

не тільки,... а й – non modo, sed etiam

небезпека – pericŭlum, i, n

поет – poēta, ae, m

порада – consilium, ii, n

пристрасний, а, е – cupĭdus, a, um

розумний, а, е – prudens, entis

славний, а, е – clarus, a, um

1. Утворіть gerundium, gerundīvum, supīnum I et II від дієслів:

salūto, āvi, ātum, āre – вітати

caveo, cavi, cautum, ēre – остерігатися

pono, posui, posĭtum, ĕre – класти

definio, īvi, ītum, īre – визначати

2. Провідміняйте словосполучення:

liber legendus (m) – книга, яку слід читати

oratio audienda (f) – промова, яку слід слухати

carmen dictandum (n) – вірш, який слід складати

3. Перекладіть:

facultas docendi, modus vivendi, ad referendum, amandus, amanda, memorandum, agenda.

4. Визначіть синтаксичні функції відмінків ґерундія і перекладіть:

interdum ars scribendi difficĭlis est;

adulescentes discendi causa in universitātem litterārum veniunt;

legendo et scribendo studet;

ad veniendum parāti sumus;

libros ad legendum idoneos mihi dat;

bene discendo mox perītus linguae erit.

5. Перекладіть ґерундивні конструкції:

liber legendus – liber legendus est – liber mihi legendus est;

diligenter discendum erat – mihi diligenter discendum erat;

spes puĕri servandi magna est;

spes puĕrum servandi magna est;

linguae discendae causa ad te venit.

6. Визначіть супіни і перекладіть:

Legāti ad senātum auxilium postulātum venērunt.

Hoc est incredibĭle dictu et difficĭle intellectu.

7. Замініть ґерундій на ґерундив у першому реченні тексту “De Archimēdis morte”.

8. Від яких латинських слів походять українські:

легенда, меморандум, пропаганда, референдум.

ДВАНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ (Lectio DUO decĭma). СИНТАКСИС ДІЄСЛОВА. Інфінітивні синтаксичні звороти

Homo sum: humāni nihil

a me aliēnum puto (Terentius)

Я – людина: вважаю,

(Accusatīvus cum infinitīvo et nominatīvus cum infitīvo)

Синтаксичні функції інфінітива визначаються ознаками дієслова та іменника.

Як дієслово інфінітив може:

1) керувати відмінком, якого вимагає дієслово: Quem nemo ferro potuit superāre nec auro. – Якого ніхто не зміг подолати ні мечем, ні золотом;

2) визначатися прислівником: Felix, qui, quod amat, defendĕre fortĭter audet. – Щасливий той, хто наважується сміливо захи-щати те, що любить;

3) замінювати особові форми дієслова (infinitīvus historĭcus).

Як іменник інфінітив може:

1) виступати у функції підмета, іменної частини присудка і до-датка: Vivĕre est cogitāre. – Жити – значить мислити. Amo legĕre. – Люблю читати;

2) мати означення, яке виражене прикметником чи займенни-ком середнього роду: Meum intellegĕre nulla pecunia vendo. – Свій талант я не продаю за жодні гроші;

3) вживатися з прийменниками: Multum interest inter dare et acсipĕre. – Є велика різниця між давати і отримувати.

Дата добавления: 2014-11-20