Утворення кон’юнктива

Поки молодії!

Гей, повеселімося

Вправи

1. Випишіть із текстів звороти „аblatīvus absolūtus”.

2. Утворіть рarticipium praesentis actīvi та рarticipium perfecti passīvi:

occŭpo, āvi, ātum, āre – займати, захоплювати;

aperio, perui, pertum, īre – відкривати;

retineo, tinui, tentum, ēre – затримувати, тримати;

promitto, mīsi, missum, ĕre – обіцяти.

3. Провідміняйте відкладні дієслова:

moror, ātus sum, āri – затримувати, зволікати;

sequor, secūtus sum, sequi– слідувати, переслідувати;

orior, ortus sum, īri – з‘являтися.

4. Провідміняйте словосполучення:

bellum gerens (n) – війна, що ведеться;

tempestas prohĭbens (f) – буря, яка перешкоджає;

impĕtus pulsus (m) – відбитий наступ.

5. Поясність латинське походження та значення слів:

коллокація, транзит, сигнал, імпульс, курс, концепція, окупація, домінант, петиція, варіант, рецепція, навіґація, компонент, юстиція, університет, децесія, коґномінація, мікстура, мораль.

ЧОТИРНАДЦЯТЕ ЗАНЯТТЯ(Lectio quarta Decĭma). Вживання кон’юнктива у незалежних реченнях

Gaudeāmus igĭtur

Iuvenĕs,dum sumus!

Кон’юнктив виражає відношення дії до реального здійснення. Він вказує на бажану, можливу, очікувану та нереальну дію. Кон’юнктив утворюють чотири часи: praesens, imperfectum, perfectum, plusquamperfectum.

Теперішній час умовного способу активного і пасивного стану (Praesens coniunctīvi actīvi et passīvi)

Praesens coniunctīvi утворюється заміною кінцевого голосного ос-нови інфекта ā на ē для дієслів І дієвідміни і додаванням до основи ін-фекта суфікса ā для дієслів ІІ, ІІІ, ІV дієвідмін та особових закінчень (- m, - s, - t, - mus, - tis, - nt) для активного стану та (- r, - ris, - tur, - mur, - mĭni, - ntur) для пасивного стану.

Praesens coniunctīvi actīvi

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у praesens coniunctīvi actīvi:

Особа	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laude-m	doce-a-m	leg-a-m	audi-a-m
2.	laude-s	doce-a-s	leg-a-s	audi-a-s
3.	laude-t	doce-a-t	leg-a-t	audi-a-t
Plurālis
1.	laudē-mus	doce-ā-mus	leg-ā-mus	audi-ā-mus
2.	laudē-tis	doce-ā-tis	leg-ā-tis	audi-ā-tis
3.	laude-nt	doce-a-nt	leg-a-nt	audi-a-nt

Praesens coniunctīvi passīvi

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у praesens coniunctīvi passīvi:

Особа	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laude-r	doce-a-r	leg-a-r	audi-a-r
2.	laudē-ris	doce-ā-ris	leg-ā-ris	audi- ā-ris
3.	laudē-tur	doce-ā-tur	leg-ā-tur	audi- ā-tur
Plurālis
1.	laudē-mur	doce-ā-mur	leg-ā-mur	audi-ā-mur
2.	laude-mĭni	doce-a-mĭni	leg-a-mĭni	audi-a-mĭni
3.	laude-ntur	doce-a-ntur	leg-a-ntur	audi-a-ntur

Дієслово sum, fui, esse (бути):

Особа	Singulāris	Plurālis
1.	sim	simus
2.	sis	sitis
3.	sit	sint

Минулий час недоконаного виду умовного способу активного та пасивного стану (Imperfectum coniunctīvi actīvi et passīvi)

Imperfectum coniunctīvi actīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -rē - (для I, II, IV дієвідмін) i - ĕre - (для III дієвідміни) та особових закінчень:

Singulāris	Plurālis
1. -m	1. -mus
2. -s	2. -tis
3. -t	3. -nt

Зразок відмінювання дієслів I-IV дієвідмін в іmperfectum coniunctīvi actīvi:

Особа	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laudā-re-m	docē-re-m	leg-ĕre-m	audī-re-m
2.	laudā-re-s	docē-re-s	leg-ĕre-s	audī-re-s
3.	laudā-re-t	docē-re-t	leg-ĕre-t	audī-re-t
Plurālis
1.	lauda-rē-mus	doce-rē-mus	leg-erē-mus	audi-rē-mus
2.	lauda-rē-tis	doce-rē-tis	leg-erē-tis	audi-rē-tis
3.	laudā-re-nt	docē-re-nt	leg-ĕre-nt	audī-re-nt

Imperfectum coniunctīvi passīvi

Imperfectum coniunctīvi passīvi утворюється додаванням до основи інфекта суфікса -rē - (для I, II, IV дієвідмін) i - ĕre - (для III дієвідміни) та особових закінчень:

Singulāris	Plurālis
1. -r	1. -mur
2. -ris	2. -mĭni
3. -tur	3. -ntur

Зразок відмінювання дієслів І-IV дієвідмін у іmperfectum coniunctīvi passīvi:

Особа	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laudā-re-r	docē-re-r	leg-ĕre-r	audī-re-r
2.	lauda-rē-ris	doce-rē-ris	leg-erē-ris	audi-rē-ris
3.	lauda-rē-tur	doce-rē-tur	leg-erē-tur	audi-rē-tur
Plurālis
1.	lauda-rē-mur	doce-rē-mur	leg-erē-mur	audi-rē-mur
2.	lauda-re-mĭni	doce-re-mĭni	leg-ere-mĭni	audi-re-mĭni
3.	laudа-re-ntur	doce-re-ntur	leg-ere-ntur	audi-re-ntur

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Особа	Singulāris	Plurālis
1.	esse -m	essē -mus
2.	esse -s	essē -tis
3.	esse -t	esse -nt

Минулий час доконаного виду умовного способу активного та пасивного стану (Рerfectum coniunctīvi actīvi et passīvi)

Рerfectum coniunctīvi actīvi

Рerfectum coniunctīvi actīvi утворюється додаванням до основи перфекта суфікса - ĕrĭ - та особових закінчень:

Singulāris	Plurālis
1. -m	1. -mus
2. -s	2. -tis
3. -t	3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у perfectum coniunctīvi actīvi:

Особа	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laudav-ĕri-m	docu-ĕri-m	leg-ĕri-m	audiv-ĕri-m
2.	laudav-ĕri-s	docu-ĕri-s	leg-ĕri-s	audiv-ĕri-s
3.	laudav-ĕri-t	docu-ĕri-t	leg-ĕri-t	audiv-ĕri-t
Plurālis
1.	laudav-erĭ-mus	docu-erĭ-mus	leg-erĭ-mus	audiv-erĭ-mus
2.	laudav-erĭ-tis	docu-erĭ-tis	leg-erĭ-tis	audiv-erĭ-tis
3.	laudav-ĕri-nt	docu-ĕri-nt	leg-ĕri-nt	audiv-ĕri-nt

Рerfectum coniunctīvi passīvi

Perfectum coniunctīvi passīvi складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в теперішньому часі умовного способу.

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у perfectum coniunctīvi passīvi:

	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laudātus, a, um sim	doctus, a, um sim	lectus, a, um sim	audītus, a, um sim
2.	laudātus, a, um sis	doctus, a, um sis	lectus, a, um sis	audītus, a, um sis
3.	laudātus, a, um sit	doctus, a, um sit	lectus, a, um sit	audītus, a, um sit
Plurālis
1.	laudāti, ae, a simus	docti, ae, a simus	lecti, ae, a simus	audīti, ae, a simus
2.	laudāti, ae, a sitis	docti, ae, a sitis	lecti, ae, a sitis	audīti, ae, a sitis
3.	laudāti, ae, a sint	docti, ae, a sint	lecti, ae, a sint	audīti, ae, a sint

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Особа	Singulāris	Plurālis
1.	fu-ĕri-m	fu-erĭ-mus
2.	fu-ĕri-s	fu-erĭ-tis
3.	fu-ĕri-t	fu-ĕri-nt

Давноминулий час умовного способу активного та пасивного стану (Рlusquamperfectum coniunctīvi actīvi et passīvi)

Рlusquamperfectum coniunctīvi actīvi

Plusquamperfectum coniunctīvi actīvi утворюється додаванням до основи перфекта суфікса - issē - і особових закінчень:

Singulāris	Plurālis
1. -m	1. -mus
2. -s	2. -tis
3. -t	3. -nt

Зразок відмінювання дієслів І–ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi actīvi:

Особа	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laudav-isse-m	docu-isse-m	leg-isse-m	audiv-isse-m
2.	laudav-isse-s	docu-isse-s	leg-isse-s	audiv-isse-s
3.	laudāv-isse-t	docu-isse-t	leg-isse-t	audiv-isse-t
Plurālis
1.	laudav-issē-mus	docu-issē-mus	leg-issē-mus	audiv-issē-mus
2.	laudav-issē-tis	docu-issē-tis	leg-issē-tis	audiv-issē-tis
3.	laudav-isse-nt	docu-isse-nt	leg-isse-nt	audiv-isse-nt

Рlusquamperfectum coniunctīvi passīvi

Plusquamperfectum coniunctīvi passīvi складається з двох частин: дієприкметника минулого часу доконаного виду пасивного стану (рarticipium perfecti passīvi) основного дієслова і допоміжного дієслова sum, fui, esse – «бути» в минулому часі недоконаного виду умовного способу.

Зразок відмінювання дієслів І-ІV дієвідмін у plusquamperfectum coniunctīvi passīvi:

Особа	І	ІІ	ІІІ	IV
Singulāris
1.	laudātus, a, um essem	doctus, a, um essem	lectus, a, um essem	audītus, a, um essem
2.	laudātus, a, um esses	doctus, a, um esses	lectus, a, um esses	audītus, a, um esses
3.	laudātus, a, um esset	doctus, a, um esset	lectus, a, um esset	audītus, a, um esset
Plurālis
1.	laudāti, ae, a essēmus	docti, ae, a essēmus	lecti, ae, a essēmus	audīti, ae, a essēmus
2.	laudāti, ae, a essētis	docti, ae, a essētis	lecti, ae, a essētis	audīti, ae, a essētis
3.	laudāti, ae, a essent	docti, ae, a essent	lecti, ae, a essent	audīti, ae, a essent

Допоміжне дієслово sum, fui, esse (бути):

Особа	Singulāris	Plurālis
1.	fu-isse-m	fu-issē-mus
2.	fu-isse-s	fu-issē-tis
3.	fu-isse-t	fu-isse-nt

Вживання кон’юнктива у незалежних реченнях

У незалежних реченнях кон’юнктив вживається у двох смислових значеннях: 1) для вираження волі і бажання – умовний побажальний (coniunctīvus optatīvus); 2) для вираження припущення і можливості – умовний можливий (coniunctīvus potentiālis).

До coniunctīvus optatīvus належать такі види кон’юнктива:

1) coniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus); 2) coniunctīvus imperatīvus (iussīvus); 3) coniunctīvus prohibitīvus; 4) coniunctīvus optatīvus;

5) coniunctīvus concessīvus.

Запереченням до цих видів виступає частка ne.

До coniunctīvus potentiālis належать: 1) coniunctīvus potentiālis;

2) coniunctīvus dubitatīvus. Запереченням виступає частка non.

Кон’юнктив головних часів (praesens) і у більшості випадків (perfec-tum praesens) означає здебільшого дію, що відноситься до теперіш-нього або майбутнього часу. Кон’юнктив історичних часів (imperfec-tum і plusquamperfectum) означає дію, що відноситься до минулого часу.

Умовний побажальний(coniunctīvus optatīvus)

1. Сoniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus)

Сoniunctīvus hortatīvus (adhortatīvus) – умовний заохочення, що виражає заохочення, заклик, спонукання до дії, які звернені до першої особи множини. Вживається тільки у praesens coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne. Перекладається формами майбутнього часу і з певною спонукальною інтонацією:

1. Amēmus patriam, pareāmus legĭbus! – Любімо батьківщину, підко-ряймось законам!

2. Ne difficilia optēmus! – Не бажаймо важкого!

2. Coniunctīvus imperatīvus (iussīvus)

Coniunctīvus imperatīvus (iussīvus) – умовний наказу, що виражає наказ, вимогу або категоричне прохання. Вказує на дію, яка має бути виконана у майбутньому. Він вживається тільки у praesens coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne. Виступає у другій та третій особах однини і множини та у вимогах і настановах, які відносяться до майбутнього (крім другої особи множини). Перекладається умовним і наказовим способами. Наказова форма третьої особи перекладається словами „хай”, „нехай” і третьою особою теперішнього або майбутнього часу:

1. Isto bono utāre, dum absit; cum absit, ne requīras. – Цим благом користуйся, поки воно є; коли його нема, не шукай.

2. Videant consŭles, ne quid res publĭca detrimenti capiat. – Нехай консули потурбуються, щоб держава не понесла будь-якої шкоди. (Формула надзвичайної сенатської постанови senātus consultum ultĭmum, яка означала введення надзвичайного стану і надання консулам диктаторських повноважень).

3. Coniunctīvus prohibitīvus

Coniunctīvus prohibitīvus – умовний заборони, що виражає заперечення. Вживається у praesens або у perfectum coniunctīvi. Запереченням виступає частка ne (іноді заперечні слова nemo – ніхто, nihil – ніщо, nullus – ніякий). Зустрічається у другій особі однини або множини. Заборона стосується теперішнього або майбутнього часу. Перекладається наказовим способом:

1. Nec audias Epicurēos, qui contendunt, deos nihil mortalia curāre. – Не слухай епікурейців, які твердять, що боги цілком не турбуються про людські справи.

2. Ne transiĕris Hibĕrum; ne quid rei tibi sit cum Saguntīnis. Nusquam te vestigio movĕris. – Не переходи Гібер, нехай не буде в тебе нічого спільного із мешканцями Сагунта. Нікуди не рухайся з місця.

4. Coniunctīvus optatīvus

Coniunctīvus optatīvus – умовний побажальний, що виражає побажання, яке відноситься до теперішнього, минулого або майбутнього часу. Вживається в усіх часах умовного способу. Рraesens та perfectum coniunctīvi вказують на здійснення бажання, imperfectum та plusquamperfectum coniunctīvi – на нездійснення бажання. Рraesens coniunctīvi передає бажання, яке стосується майбутнього часу, imperfectum coniunctīvi – теперішнього часу, perfectum та plusquamperfectum coniunctīvi – минулого часу.

Coniunctīvus optatīvus часто вживається зі словом utĭnam (о, щоб, якби). Заперечення ne. Перекладається умовним способом зі словами „о щоб”, „о якби” або наказовим способом зі словами „хай”, „нехай”:

1.Falsus utĭnam vates sim! – Хай я буду неправдивим пророком!

2. Ne sim salvus, si alĭter scribo ac sentio! – Нехай не буду здоровим, якщо пишу інакше, ніж відчуваю!

3. Di tibi dent, quaecumque optes! – Нехай тобі боги дадуть все, чого ти бажаєш!

4. Utĭnam virōrum fortium atque innocentium copiam tantam haberētis! – О якби ви мали таку велику кількість хоробрих і безкорисливих мужів!

5. Utĭnam me mortuum prius vidisses! – О якби ти побачив мене раніше мертвим!

5. Coniunctīvus concessīvus

Coniunctīvus concessīvus – умовний допустовий, що передає припущення, поступку. Він вживається у praesens або perfectum coniunctīvi. Рraesens виражає припущення або поступку, які стосуються теперішнього часу, perfectum – минулого часу. Заперечення – ne. Перекладається словами „хоч”, „нехай” з теперішнім або минулим часом:

1. Sit fur, sit sacrilĕgus, sit flagitiōrum omnium princeps; at est bonus imperātor. – Нехай він – злодій, нехай – святотатець, нехай він – перший у всіх ганебних вчинках; проте він – добрий полководець.

2. Fremant omnes licet, dicam, quod sentio. – Хоч би всі гомоніли, я говоритиму те, що думаю.

3. Ómnia pόssideát, non pόssĭdet áёra Mínos. – Нехай Мінос усім володіє, а не володіє повітрям.

4. Defuĕrint tibi vires, tamen est laudanda voluntas. – Хоч бракувало тобі сил, однак слід вихваляти бажання.

Умовний можливий (coniunctīvus potentiālis)

1. Сoniunctīvus potentiālis

Сoniunctīvus potentiālis – умовний можливості, що виражає можливу дію або некатегоричне твердження. Вживається у praesens, perfectum, imperfectum coniunctīvi. Заперечення – non. Рraesens і perfectum coniunctīvi передають можливу дію у теперішньому або у майбутньому часі. Рraesens coniunctīvi має значення недоконаного виду, perfectum coniunctīvi – доконаного. Іmperfectum coniunctīvi означає дію, яку можна було виконати у минулому:

1. O stultum homĭnem, dixĕrit quispiam. – О нерозумна людино, можливо хтось скаже.

2. Ubi istum invenias, qui honōres amīci antepōnat suo? – Де б ти міг знайти такого, який би ставив почесті друга вище своїх?

3. Hoc sine ulla disputatiōne confirmavĕrim. – Це я б підтвердив без будь-якого вагання.

4. Quis putāret? – Хто б міг подумати?

2. Coniunctīvus dubitatīvus

Coniunctīvus dubitatīvus – умовний сумніву, що виражає сумнів, вагання, непевність у питальній формі. Вживається у першій особі однини і множини. Виступає у praesens або imperfectum coniunctīvi. Рraesens coniunctīvi передає сумнів у теперішньому або майбутньому часі, іmperfectum coniunctīvi – у минулому. Заперечення – non. Перекладається інфінітивом із давальним відмінком особи:

1. Quid faciant leges, ubi sola pecunia regnat? – Що можуть зробити закони там, де панують одні гроші?

2. Quid agam, iudĭces? Quo me vertam? – Що мені робити, судді? Куди мені звернутися?

3. Quo confugĕrem, amīci, ab hostĭbus? – Куди мені було втікати, друзі, від ворогів?

Дата добавления: 2014-11-20