Узагальнено-означальні речення

Чисто означальні речення

Обставинно-означальні речення.

Означальні речення

Підрядні речення, які характеризують іменник або інші частини мови в ролі іменника в головному реченні вводяться відносними займенниками і прислівниками. Такі речення називаються відносними за способом підпорядкування головному реченню, або означальними за їх семантичною функцією. Вони діляться на три види:

1. чисто означальні речення;

2. узагальнено-означальні речення;

Чисто означальні речення виступають означенням до будь-якого слова у головному реченні. Вони вводяться відносними займенниками: qui, quae, quod – який, а, е, qualis, е – який, а, е, quantus, a, um – який великий, а, е та прислівниками quot – скільки, ubi – де, unde – звідки, quō – куди, quā – яким чином, ut – як, quomŏdo – яким чином і т.п. і з’єднуються з індикативом. У головному реченні ставиться відповідний вказівний займенник або прислівник.

1. Semper potentior lex est, quae vetat, quam, quae permittit. – Завжди сильнішим є той закон, який забороняє, ніж той, який дозволяє.

2. Caesar Helvetios oppĭda vicosque, quos incendĕrant, restituĕre iussit. – Цезар наказав гельветам відновити міста і села, які вони спалили.

В означальних реченнях може вживатися імператив або кон’юнктив як у незалежному реченні. У таких випадках між головним і підрядним реченнями існує тільки зовнішній зв’язок, а за значенням вони є самостійними висловлюваннями.

Quid enim vidērunt? Hoc, quod, nunc vos, quaeso, perspicĭte. – Що вони побачили? А ось це, що ви тепер, будь ласка, розгляньте.

Узагальнено-означальні речення вводяться відносними (неозначеними) займенниками quisquis, quidquid – хто би не, що би не, quicumque, quаеcumque, quodcumque, qualiscumque, qualеcumque – який, а, е би не, quantuscumque, quantacumque, quantumcumque – який, a, e би не (у кількісному відношенні) і прислівниками quotquot, quotcumque – скільки би не, ubicumque – де би не, undecumque – звідки би не, quōquō, quōcumque – куди би не, quāquā, quācumque – де би не, utcumque – як би не і т.п. У реченнях такого типу вживається індикатив, інколи вживається кон’юнктив, який визначається семантикою підрядного речення і не залежить від головного.

1. Quemcumque equĭtem Romānum in provincia vidĕrant, beneficiis prosequebantur. – Якого би римського вершника вони не бачили в провінції, кожному виявляли послуги.

2. Quisquis es, noster eris. – Хто би ти не був, будеш наш.

3. Quocumque aspicĕres, luctus gemitusque sonabant. – Куди б ти не глянув, лунали ридання і стогони.

В означальних реченнях перших двох груп, тобто в чисто означальних і узагальнено-означальних, можливий кон’юнктив внаслідок attractio або assimilatio modi (притягання або уподібнення способу).

Furetur, quod queat. – Хай краде, що може.

Слід відрізняти означальні речення від таких, які є означальними за формою, а за змістом – різновидністю обставинних речень (означально-обставинні речення або означальні з відтінками).

У таких реченнях вживаються часи кон’юнктива, які би були у відповідних типах обставинних речень.

Дата добавления: 2014-11-20