Прийоми вивчення історичних фактів на емпіричному рівні

Засвоєння історичних фактів на емпіричному рівні потребує від учнів оволодіння специфічними прийомами навчальної роботи. Ко­жен з таких прийомів відповідає певній групі історичних фактів за по­даними вище класифікаціями (тема 3 посібника).

Перша група прийомів пов'язана із засвоєнням головних фактів, які можуть бути представлені як динамічні (такі, що розвиваються у часі і просторі) та статичних, що характеризуються розглядом у єдно­сті часу, місця та дії.

Для засвоєння динамічних фактів застосовується прийом оповідан­ня, яке може бути образним або сюжетним. Якщо в оповіданні події розгортаються у часі та просторі плавно й безконфліктно, таке опові­дання є образним. Наведемо приклад такого оповідання з курсу історії України у 8 класі: «Ті з українського народу, які не хотіли тягнути

ярмо і терпіти владу місцевих панів, ішли в далекі краї, тоді ще неза-селені, і набували собі права на волю. Закладали нові поселення і, щоб відрізнятись від підданих, залежних від панів, стали називати себе ко­заками. Спершу козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини - у районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на Поділлі. Поступово просуваючись у глиб степів вони селилися понад Дніпром та Півден­ним Бугом до острова Хортиця та Великого Лугу за порогами Дніпра. Ось чому українських козаків називали запорізькими»⁸⁴.

Якщо в основі динамічного факту лежить зіткнення протиріч, конфлікт, то застосовується прийом сюжетного оповідання. Він має таку структуру: зав'язка, кульмінація (найвища точка розвитку кон­флікту) і розв'язка (вирішення) конфлікту. Як приклад наведемо фраг­мент тексту підручника з всесвітньої історії для 8 класу: «У квітні 1601 року помер цар Борис Годунов. Самозванець Лжедмитрій І вступив у Москву і коронувався на царство в Успенському соборі. Самовпевне-ний "юний царевич" не помітив, як проти нього почало визрівати на­родне незадоволення. Воно було зумовлене зростанням податків і тим, що "царевич" не збирався виконувати своїх обіцянок. З другого боку, він проґавив боярську змову. На світанку 17 травня 1606 року загін змовників з 200 бояр і дворян увірвався в Кремль'. Проти поляків спалахнуло повстання. Лжедмитрій був убитий. Тіло його спалили, прах змішали з порохом і вистрелили у бік західного кордону»⁸⁵.

Для засвоєння статичних фактів використовується прийом опису. Під описом розуміють відтворення цілісної картини історичної події, явища чи процесу у вигляді сталого (який не розвивається, незмінний, ніби «сфотографований») образу. Існує два види опису: картинний та аналітичний.

Картинний опис дозволяє відтворити яскраву цілісну картину ста­тичного історичного факту. Прикладом такого опису може стати ци­тований у підручнику для 8 класу уривок з трактату С. Ореховського «Роксолана» 1543 p.: «Доки ти живеш у Краківському замку, люд Русі гине. Та ще й як гине! Цього без слів і розповісти не можливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить; міста попалено, фортеці зруй­новано; багатьох славних лицарів посічено або забрано в полон; не­мовлят порубано, літніх - повбивано... Жах і смуток всюди на полях і в оселях»⁸⁶.

Опис, який дає аналіз об'єкта, що вивчається, підкреслює взаємо­дію та взаємозв'язок деталей картини, образу, називають аналітичним. Прикладом такого опису може стати уривок із тексту підручника з історії України для 6-7-х класів: «Для всіх грецьких полісів Північного Причорномор'я були характерні оборонні споруди - кам'яні стіни та

вежі. У центрі міста розташувалась агора, поряд теменос - культова ділянка. Поліс поділявся на квартали, у кожному з яких налічувалося від одного до чотирьох будинків. Зводилися храми, святилища, ол­тарі, театри, гімназії, адміністративні споруди»⁸⁷.

І нарешті, прийомом вивчення головних фактів, відтворення образів історичних діячів, подій та явищ є образна характеристика. Проілюст­руємо використання цього прийому уривком зі щоденника Пігафети, супутника Магеллана: «Магеллан був наділений всіма чеснотами. Він виявляв завжди непохитну настирливість серед найбільших бід. На морі він сам засудив себе на великі поневіряння... Обізнаний, як ніхто, на морських картах, він досконало володів мистецтвом корабле­водіння, і це він переконливо довів своєю подорожжю навколо світу, па що ніхто інший не наважився...»⁸⁸. Таким чином, образна характе­ристика виділяє не тільки перелік основних зовнішніх ознак історич­них фактів, але й звертає увагу на їх внутрішні, суттєві властивості. Вона може бути як розгорнутою, так і зовсім стислою. Наприклад, «Прізвисько канцлера Німеччини О. Бісмарка "Дикий" яскраво відбивало особливості його характеру».

*Подумайте ____________________________________________

Працюючи в малих групах, знайдіть у тексті підручника для основ­ної школи (або створіть на його основі) зразки всіх описаних вище прийомів вивчення головних історичних фактів на емпіричному рівні.

Прийоми та засоби емпіричного вивчення історії можуть бути представлені у процесі навчання на трьох рівнях пізнавальної діяльно­сті: 1) викладу та відтворення навчальної інформації; 2) її перетворення; 3) творчої реконструкції образів минулого. Це дозволяє враховувати різні пізнавальні можливості школярів.

Вищеописані прийоми вивчення головних фактів надаються вчите­лем, текстом підручника, документа тощо як зразки, яким має наслі­дувати учень. На відтворюючому, репродуктивному рівнях завданням учителя є створити умови для опанування дітьми даними прийомами навчальної роботи: способами вербальної передачі змісту головних історичних фактів відповідно до завдань їх дослідження - у ди­наміці чи статично, у вигляді характеристики, опису, стисло чи роз­горнуто.

На перетворюючому рівні учні вчаться змінювати форму та спосіб подання інформації про головні історичні факти: на основі описів і оповідань складаються різні види планів чи схем, які потім знову роз­гортаються в усне чи письмове оповідання (опис). Учитель надає уч-

⁸⁴ Власов В. Історія України: 8 клас. - К., 2001. - С 15-16.

⁸⁵ Бірюльов І. Всесвітня історія. Нові часи. Частина І. - К., 2001. - С 81.

⁸⁶ Власов В. Історія України: 8 клас. - К., 2001. - С 14-15.

⁸⁷ Коляда І.А., Крилач К.І., Юренко С.П. Історія України: Підручник
для 6-7 класів. - К, 1998. - С 75.

⁸⁸ Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Нові часи. Частина І. - К., 2001. - С. 18.

ням алгоритм дій для виконання відповідного прийому навчальної роботи. Опис чи оповідання перетворюються у форму простого, роз­горнутого або картинного плану. Складання простого чи розгорну­того плану є загальнонавчальним умінням, яке учні опановують на уроках різних дисциплін. Картинний план є специфічним для історії і відтворює зовнішні деталі чи епізоди головного історичного факту в коротких, але образних формулюваннях з метою збереження його унікального емоційно забарвленого образу. Порівняємо простий та картинний план на прикладі вивчення факту у курсі історії України (8 клас. «Батозька битва»).

Простий план	Картинний план
1. Початок битви польських та укра­ їнських військ під Батогом 22 травня 1652 р. 2. Розгром польських військ. 3. Фактичне визнання Польщею кор­ донів України за умовами Зборів- ського договору 1649 р.	1. Назустріч українському війську на чолі 60-тисячної армії вирушає новий великий коронний гетьман Мартин Калиновський. 2. Оточивши польський табір з усіх боків, 23 травня українська армія атакувала поляків. 3. До вечора поляки були розбиті вщент. їх головнокомандувач за­ гинув. 4. Загарбники змушені рятуватися, залишаючи землі Гетьманщини.

У процесі вивчення головних історичних фактів учитель має ство­рити умови і для творчої діяльності школярів. Це можуть бути такі види діяльності, як короткі записи чи замальовки, що відбивають зовнішні ознаки історичних фактів, більш складні завдання на рекон­струкцію образу факту на основі джерел, наочних засобів тощо. До складних прийомів творчої реконструкції образу головного історич­ного факту відносять такі, що створюють «ефект присутності». До них належать:

- персоніфікація, яка передбачає набуття школярами вміння- опису­
вати чи оповідати про зовнішню сторону головних історичних фактів
від першої особи - очевидця, учасника подій;

-драматизація, яка передбачає оволодіння учнями вмінням на основі образного чи сюжетного оповідання створювати діалог двох чи біль­ше осіб - представників різних верств населення, політичних сил, про­тидіючих сторін, які відображають різні погляди та позиції;

- стилізація, яка передбачає, що учні вчаться створювати тексти, що імітують контекст або характерні риси певної історико-культурної епохи (наприклад уривок з літопису, грамоти гетьмана тощо);

- інтерв'ю, яке змушує учнів учитися ставити запитання для уявної бесіди з історичним персонажем.

* Подумайте

Працюючи в малих групах, визначте, чим відрізняються три рівні оп­рацювання головних історичних фактів. Придумайте власні прикла­ди прийомів перетворюючого та творчого рівня.

Прийомом вивчення неголовних фактів є коротке повідомлення. Воно стисло розкриває кількісну або якісну сторону фактів. Ми тільки повідомляємо про факт, але не відтворюємо образ. Наприклад: «6 лип­ня 1415 року Ян Гус був спалений на вогнищі».

Для вивчення декількох неголовних фактів, які слугують розкрит­тю зв'язків між головними, застосовується прийом конспективного оповідання, що є стислим логічно побудованим переліком таких фак­тів. Воно також не створює образу подій, явищ чи процесів, а слугує тлом, на якому розгортається історичний процес. Наприклад, «Після поразки Наполеона під Ватерлоо у 1815 році відновив свою діяльність 1 Іаризький конгрес. Одним з основних підсумків його діяльності ста­ло створення першої міжнародної європейської організації - "Свя­щенний Союз"».

* Подумайте ____________________________________________

Працюючи в малих групах, знайдіть у тексті підручника для основ­ної школи (або створіть на його основі) зразки всіх описаних вище прийомів вивчення неголовних історичних фактів на емпіричному рівні.

Отже, прийоми навчальної роботи, що забезпечують відтворення, і іеретворення або творчу реконструкцію історичних образів (уявлень) у поєднанні з адекватними засобами навчання є єдиним комплексом способів вивчення історичних фактів на емпіричному рівні.

4. Прийоми вивчення історичного матеріалу

на теоретичному рівні

і-.."

Для вивчення сутнісної внутрішньої сторони історичних подій, явищ та процесів, відбитої в історичних поняттях, зв'язках та тенден­ціях історичного розвитку, існують спеціальні прийоми та засоби на­вчання. Такі прийоми і засоби є підґрунтям для опанування учнями історією на теоретичному рівні.

У відкритому вигляді теорія, як правило, викладається вчителем або підручником за допомогою прийому пояснення. Цей прийом передбачає ґрунтовне розкриття сутності та значення подій, що ви­вчаються (визначення суттєвих зв'язків, що супроводжується їх конкре­тизацією). Прийом використовується на відтворюючому рівні в індук­тивному ознайомленні з матеріалом при першому зіткненні з поняттями або зв'язками. Структурними компонентами пояснення є: 1) те (ті) по­ложення, що пояснюється; 2) положення, якими аргументується і

конкретизується. Наведемо приклад пояснення: «У XVI ст. у Польщі змінюється організація виробництва в основній галузі економіки -сільському господарстві. Відбувається заміна продуктових і грошо­вих повинностей селян відробляючою повинністю - панщиною. Це означало встановлення кріпосного права, тобто повну втрату селяни­ном будь-якої самостійності. У зв'язку з розвитком капіталізму у Західній Європі підвищився попит на сільськогосподарські продукти. Польським магнатам (боярам) і шляхтичам (дворянам) стало вигідно розвивати своє господарство (фільварки), використовуючи підневіль­ну працю кріпосних селян»⁸⁹.

*Подумайте ____________________________________________

Працюючи в парах, визначте у даному тексті: 1) те, що пояснюєть­ся, й те, чим аргументуються та конкретизуються висунуті поло­ження; 2) в якій послідовності використані компоненти пояснення.

Наступними прийомами засвоєння історичної інформації на теоре­тичному рівні є доведення та міркування. Вони передбачають ґрунтов­ний виклад сутності історичних явищ, подій чи процесів, показують, як іде виділення суттєвих ознак, виокремлення несуттєвого, як відбу­вається процес мислення.

Для того щоб побудувати доведення треба: сформулювати тезу, що доводиться (вона може підтримуватись чи спростовуватись); на­вести аргументи, приклади, що підтверджують (спростовують) тезу, а також свої міркування з приводу цих аргументів, сформулювати ви­сновки, які пов'язані з висунутою тезою. Наведемо приклад доведен­ня, що побудоване на матеріалі історії стародавнього світу, 6 клас: «Все життя єгиптян залежало від Ріки, яку називали Ніл. Ніл обож­нювався, його розливи несли родючий ґрунт на поля, слугували при­родним регулятором всієї господарчої системи країни. За тисячі років завдяки розливам на берегах утворився товстий шар чорнозему. Саме цей родючий ґрунт образно називали "даром Нілу". Щоби своєчасно підготуватись до розливу ріки єгиптяни будували дамби і канали, спостерігали за зірками та іншими природними явищами. Так народи­лись сонячний календар, карта зоряного неба, прийоми іригаційного землеробства. Отже, без Нілу і його розливів життя єгиптян було б зовсім іншим».

Структура прийому міркування є протилежною доведенню. Тут слід: підібрати аргументи, що розкривають загальні ознаки явища або процесу; сформулювати судження, які витікають з аргументів; по­будувати тезу, що ґрунтується на підібраних аргументах та сформу­льованих судженнях.

* Подумайте

Працюючи в парах, перебудуйте попередній текст, щоб він відпові­дав за структурою прийому міркування.

Такий прийом вивчення теорії як узагальнююча характеристика передбачає стислий виклад (перелік) суттєвих ознак поняття, зв'язку чи тенденцій історичного розвитку. На відміну від пояснення узагаль­нююча характеристика передає сутність не розгорнуто, а абстрактно, і може використовуватись для дедуктивного шляху вивчення матері­алу. Вона часто може бути висновком пояснення. Наприклад, «Нова історія - це історія зародження, розвитку та успіхів нового ринкового способу виробництва, що прийшов на зміну феодалізму з його на­сильством та примусом»⁹⁰.

Для врахування різних пізнавальних можливостей школярів прийоми та засоби теоретичного вивчення історії можуть бути пред­ставлені у процесі навчання на трьох рівнях пізнавальної діяльності: І) викладу та відтворення навчальної інформації; 2) її перетворення; 3) творчого застосування теоретичних знань.

На перетворюючому рівні пізнавальної діяльності учні мають на­вчитись складати смисловий, стереотипний та тезовий плани, будува­ти порівняльні, узагальнюючі, порівняльно-узагальнюючі, конкрети­зуючі таблиці, логічні схеми, діаграми та графіки тощо.

Треба розрізняти такі види планів:

- смисловий план - це перелік суттєвих ознак, положень тощо, що характеризують головні історичні факти, поняття та зв'язки. Напри­клад: план «Причини розпаду Київської Русі» передбачає, зокрема такі пункти: 1) розвиток сільського господарства та ремесла; 2) розви­ток міст; 3) поширення натурального господарства, занепад торговель­ного шляху «із варяг у греки»; 4) зростання боярської вотчини тощо;

- стереотипний - це перелік суттєвих ознак, виходячи з яких одно­типні однорідні історичні факти можуть бути згруповані. Часто на уроках, щоб навчити учнів складати такий план пропонуються відпо­відні пам'ятки. Наприклад, «Як аналізувати розвиток господарства?», що включає такі запитання: якими знаряддями праці користувалась людина у даний період часу? Які основні знання тогочасної людини використовувались у господарстві? Яким був рівень розвитку госпо­дарства у певній країні на той час порівняно з іншими? Який внесок зробила країна у розвиток світового господарства?;

- тезовий план є основою складання тез, тобто коротко сформу­льованих основних положень прочитаної, прослуханої інформації, яка віддзеркалює суттєві сторони, ознаки, причини, наслідки історичних явищ тощо. Прикладом може бути тезовий план «Афінська демокра­тія при Периклі», який містить зокрема такі пункти: 1) у V ст. до н. є.

⁸⁹ Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Нові часи. Частина І. - К., 2001. -С 100.

⁹⁰ Бірюльов І.М. Всесвітня історія. Нові часи. Частина І. - К., 2001. - С. 4.

верховна влада в Афінах належала народним зборам; 2) у зборах бра­ли участь тільки громадяни Афін, чоловіки старші 20 років; 3) на­родні збори проходили у встановлені терміни під відкритим небом; 4) відкритим голосуванням обирався перший стратег.

* Подумайте ____________________________________________

Працюючи в парах, потренуйтесь у складанні різних видів планів.

Крім перелічених вище різних видів плану, можна використовувати різноманітні таблиці, діаграми, графіки тощо. В основі роботи над ни­ми лежать уже знайомі нам прийоми навчальної роботи та розумової діяльності. Ці засоби навчання будуть розглянуті у відповідній темі посібника.

Паралельно з прийомами, охарактеризованими вище, у навчанні історії широко застосовується діалогічний прийом - аналітична та евристична бесіда. Вона передбачає різні форми спілкування вчителя та учнів, у процесі яких аналізується навчальний історичний матеріал і формулюються нові теоретичні положення, раніше невідомі учням. У такому випадку питання формулюються так, щоб у текстових чи на­укових джерелах не було готових відповідей.

Використання учнями прийомів теоретичного засвоєння історич­них знань самостійно і на новому навчальному історичному матеріалі характеризує творчий рівень їх пізнавальної діяльності⁹¹

Перевірте себе __________________________________________________

1) Дайте власні визначення прийомів теоретичного засвоєння знань.

2) Визначте структуру кожного прийому навчальної роботи.

3) Поясніть, як ці прийоми застосовуються на перетворюючому та творчому рівнях пізнавальної діяльності учнів.

Перевірте свої знання з теми

1) Визначте критерії, за якими в методичній науці класифікувалися методи навчання історії.

2) У чому сутність класифікації методів навчання історії за характе­ром взаємодії учасників навчального процесу?

3) Як співвідносяться між собою методи, прийоми і засоби навчання історії?

4) Порівняйте зміст понять: прийоми навчання, прийоми викладання, прийоми вчіння, прийоми навчальної роботи та прийоми розумової діяльності, визначте їх співвідношення.

5) Охарактеризуйте прийоми вивчення історичних фактів на емпірич­ному рівні.

6) Охарактеризуйте прийоми вивчення історичного матеріалу на те­оретичному рівні.

⁹¹ Терно С. Як підвищити ефективність навчання (науково-технологічні засади формування історичних понять) // Історія в школах України. - 2003. -№ 5. - С 21-26.

Як провести практичне заняття з теми

Проведіть заняття у формі практикуму. Хай кожен зі студентів обере один з прийомів навчальної роботи і підготує фрагмент уроку з його використанням. На самому занятті об'єднайтесь у малі групи таким чином, щоб усі члени групи були підготовлені до відтворення різних прийомів. Навчіть інших своїх прийомів. Окрема група студентів має стати експертами, які будуть відслідковувати у малих групах пра­вильність застосування того чи іншого прийому. Після взаємона-вчання обговоріть результати заняття всією групою.

Тема 8

ШКІЛЬНИЙ ПІДРУЧНИК ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ЗАСІБ НАВЧАННЯ

1. Актуальні проблеми шкільного підручника з історії. 2. Як вико­ристати на уроці методичні можливості підручника.

Основні поняття теми: підручник, інтерпретація, методичнш'і апарат, структура підручника, текст і позатекстові компоненти

Дата добавления: 2014-11-20