Індекси монопольної влади та антимонопольне законодавство

Монополізація ринку призводить до підвищення цін і зменшення обсягів виробництва, що відповідно позначається на зменшенні добробуту споживачів і збільшення добробуту фірм. Вплив монополізації на добробут суспільства в цілому можна проаналізувати за допомогою рис. 6.4.

Рисунок 6.4 – Збитки суспільства від монопольної влади.

Добробут суспільства можна представити у вигляді суми надлишків споживачів і монополії. Порівняємо цю суму в умовах конкурентного і монополізованого ринків (припускається, що у виробників на ринку вільної конкуренції і у монополіста однакові технології, а отже і однакові витрати).

Припустимо, що спочатку товар виробляється на конкурентному ринку (оптимальний обсяг виробництва Q_C, конкурентна ціна Р_С). Після монополізації ринку (монопольний обсяг виробництва Q_m, конкурентна ціна Р_m) надлишок споживача скорочується на суму площ фігур А і В, тоді як надлишок виробника скорочується на площу фігури С і збільшується на площу фігури А. В результаті монополія виграє, оскільки А>С, а суспільство в цілому програє. Чисті збитки від монопольної влади складають суму площ фігур В і С. Площу трикутника В+С називають «мертвим вантажом» монополії, оскільки ці втрати суспільства є безповоротними («мертвими»).

Крім суспільних втрат діяльність монополій за відсутності позитивної мотивації конкуренції характеризується і внутнішньою неефективністю, що пов’язана зі збільшенням та |бюрократизацією управлінського апарату, ослабленням|ослабінням| стимулів|стимул-реакцій| до інновацій, неприйняттям ризику тощо. Цю тенденцію Х.Лейбенстайн назвав Х-неефективністю виробництва. Х-неефективність означає, що фактичні середні сукупні витрати монополії при будь-якому обсязі виробництва вищі за можливі середніх сукупних витрат (рисунок 6.5).

|Рисунок 6.5 – Визначення Х-неефективності.

Теоретичне та практичне доведення втрат суспільства від монопольної влади є основою для державної протидії діяльності монополій. У структурі апарату уряду багатьох країн створені спеціальні структури для підтримання конкуренції на ринках та контролю за діяльністю монополій. У США – це Антитрестовське управління міністерства юстиції, в Японії – комісія зі справедливих операцій, у Франції – Рада у справах конкуренції. Основними заходами, що використовуються для підтримки конкуренції на ринку є заборона угод, що призводять до створення монополій, регулювання цін та додаткове оподаткування підприємств-монополістів. В Україні для обмеження недобросовісної конкуренції та обмеження монополізму створено Антимонопольний комітет.

Монопольна влада на ринку може існувати і за наявності великої кількості фірм, коли одна фірма є безумовним лідером, а інші не впливають на ціноутворення. Для визначення монопольної влади на ринку використовується показник, що визначає ступінь концентрації ринку. Він названий на ім’я вчених, що його запропонували, індексом Герфіндаля-Гіршмана (І_нн). При його розрахунку використовуються дані про питому вагу продукції кожної фірми в загальному обсязі виробництва галузі. Передбачається, що чим більше питома вага продукції фірми в галузі, тим більше потенційні можливості для виникнення монополії.

,

де I_нн – індекс Герфіндаля-Гіршмана для галузі із п фірм;

S_1…| S_n – питома вага виробництва кожної фірми галузі від найбільшої до найменшої фірми-виробника|фірма-виготовлювача|.

Для більш зручного розрахунку ступеню монополізованості галузі інколи використовують коефіцієнт концентрації,що вимірює частку ринку, що припадає на декілька найбільших фірм галузі. Наприклад, американський економіст У.Шепард запропонував вимірювати ступінь монопольної влади на ринку шляхом підрахунку сукупної ринкової долі чотирьох найбільших виробників (q₁+q₂+q₃+q₄):

, де К – коефіцієнт концентрації.

Якщо він більше 0,6 – галузь вважається високомонополізованою, оскільки в ній існує висока можливість таємної змови провідних фірм.

Коефіцієнт Джині вимірює монопольну владу наступним шляхом: по одній осі графіка відкладається кумулятивна частка фірм, по іншій – кумулятивна частка ринку, потім будується графік реального розподілу обсягів виробництва від найменшої до найбільшої фірми (рис. 6.6).

Рисунок 6.6 – Графік розподілу обсягів виробництва.

Коефіцієнт Джині знаходиться як відношення заштрихованої на рисунки фігури (обмеженою лініями розподілу ринку за умов досконалої і недосконалої конкуренції) і площею трикутника ОАВ.

, де К_D – коефіцієнт Джині, .

Для досконалої конкуренції К_D=0, для чистої монополії К_D=1.

Коефіцієнт ентропії характеризує ступінь хаосу невпорядкованості ринку з точки зору здійснення на ньому чиєїсь індивідуальної волі.

,

де К_Е – коефіцієнт ентропії; – кількість підприємств; – ринкова частка -го підприємства, %.

Чим вище його значення, тим менше продавці можуть впливати на ситуацію на ринку.

Інший спосіб ідентифікації монопольної влади пов’язаний з тим, що монополії зазвичай отримують високі економічні прибутки. Монопольна влада полягає у здатності встановлювати ціну вище за граничні витрати і величина, на яку ціна перевищує граничні витрати, обернено пропорційна еластичності попиту для фірми. Даний спосіб визначення монопольної влади був запропонований у 1934 році А.Лернером і отримав назву індекса Лернера (I_L):

,

де I_L – індекс Лернера; P_m – монопольна ціна; МС – граничні витрати монополії; Е – коефіцієнт еластичності попиту за ціни Р_m.

Оскільки монополія уникає нееластичного попиту на свій товар, чисельне значення коефіцієнта Лернера завжди знаходиться між 0 і 1. В умовах досконалої конкуренції, де ціна дорівнює граничним витратам, I_L =0. Чим більшим є індекс Лернера, тим більшою є монопольна влада фірми.

Оскільки на практиці граничні витрати важко підрахувати, вони можуть замінюватись середніми витратами, тоді індекс Лернера буде мати наступний вид:

,

де I_L – індекс Лернера; P_m – монопольна ціна; АС – граничні витрати монополії; Pr – прибуток монополії; TR – сукупний виторг монополії.

Остання формула однозначно трактує високі економічні прибутки фірми як показник її монопольної влади.

Дата добавления: 2014-11-08