Класифікація страхування

Під класифікацією розуміють ієрархічно підпорядковану систему взає­мопов'язаних ланок з виділенням його сукупних частин. Класифікація страхування — це поділ страхових відносин на взаємопов'язані ланки, що знаходяться між собою в ієрархічній підпорядкованості.

Існують різні підходи щодо класифікації страхування. Залежно від ознак, що є основами класифікації, існують такі класифікаційні групи: за формами власності (спеціалізовані страхові організації можуть бути такими, при засну­ванні яких внесено державне майно, і такими, які створилися шляхом залу­чення виключно приватного капіталу, в тому числі іноземного); за терито­рією (внутрішні (на території України) та зарубіжні операції); за організацій­ними формами (державне, акціонерне, взаємне).

Російським вченим Л.І. Рейтманом запропонована класифікація, в основу якої покладено два критерії:

§ відмінності за об'єктами страхування;

§ відмінності в обсязі страхової відповідальності.

Найбільш вдалою, на нашу думку, є класифікація, запропонована проф. С.С.Осадцем, який виділяє такі класифікаційні ознаки: історичну, економічну (сфера діяльності або спеціалізація страховика, об'єкти стра­хування, рід небезпеки, статус страхувальника, статус страховика), юри­дичну (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства, за формою проведення).

Класифікація за історичною ознакою передбачає поділ розвитку страхо­вої справи на окремі етапи із зазначенням виникнення та характеристики тих чи інших видів страхування.

Класифікація за економічною ознакою передбачає кілька варіантів. За­лежно від спеціалізації страховика виділяють: страхування життя, загальні види страхування.

Класифікацію за об'єктами з виділенням галузей, підгалузей і видів страхування вважають класичним підходом у теорії та практиці вітчизня­ного страхування, оскільки об'єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежить характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження та ін. Вона є найбільш звичною для вітчизняних страховиків і дуже важливою з точки зору теорії страху­вання.

Закон України «Про страхування» визначає, що об'єктами страхуван­ня можуть бути три групи майнових інтересів (ст. 4):

• пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пен­сією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

• пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

• пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

При комплексному страховому захисті майнових інтересів страхуваль­ника доцільніше дотримуватися класифікації не за об'єктом страхування, а за родом небезпеки, коли за одним страховим полісом беруться на страху­вання кілька різних об'єктів на випадок одних і тих самих страхових подій. Під родом небезпеки розуміють набір специфічних страхових подій (стра­хових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника.

Класифікація за статусом страхувальника передбачає поділ страхових послуг на ті, які обслуговують інтереси громадян і ті, які обслуговують інте­реси суб'єктів підприємницької діяльності.

Класифікація за статусом страховика використовується для забезпе­чення державного регулювання страхової діяльності, контролю за страхо­виками, аналізу розвитку страхового ринку. При цьому виділяють:

- комерційне страхування, яке в Україні здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств закритого і відкритого типу, по­ вних, командитних товариств, товариств з додатковою відповідальністю;

- взаємне, яке здійснюють товариства взаємного страхування;

- державне, яке здійснюють спеціалізовані державні страхові органі­зації.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає підхід, за яким стра­хування класифікують згідно з вимогами внутрішнього законодавства Ук­раїни. Відповідно ст. 6 Закону України "Про страхування" ця класифіка­ція передбачає такі види добровільного страхування, на які видаються ліцензії згідно з поданими правилами страхування:

1. Страхування життя.

2. Страхування від нещасних випадків.

3. Медичне страхування (безперервне страхування здоров'я).

4. Страхування здоров'я на випадок хвороби.

5. Страхування залізничного транспорту.

6. Страхування наземного транспорту (крім залізничного).

7. Страхування повітряного транспорту.

8. Страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту).

9. Страхування вантажів і багажу (вантажобагажу).

10. Страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ.

11. Страхування майна (відмінного від того, що передбачене видами 5 – 9 цієї статті).

12. Страхування цивільної відповідальності власників наземного транс­порту (включаючи відповідальність перевізника).

13. Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника).

14. Страхування відповідальності власників водного транспорту (вклю­чаючи відповідальність перевізника).

15. Страхування відповідальності перед третіми особами (іншої ніж передбачена видами 12, 13, 14 цієї статті).

16. Страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення боргу).

17. Страхування інвестицій.

18. Страхування фінансових ризиків.

19. Страхування судових витрат.

20. Страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій.

21. Страхування медичних витрат.

22. Інші види добровільного страхування.

Крім цього, існує така класифікаційна ознака, як форма проведення страхування, за якою страхування поділяють на обов'язкове і добровільне. Добровільне страхування здійснюється на підставі правил, що встанов­люються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону та на основі договору між страхувальником і страховиком, конкретні умови якого виз­начаються відповідно до законодавства при його укладанні. Більшість до­говорів страхування укладається на добровільній основі і базується на во­левиявленні страхувальника. Страхувальник має право, але не зобов'яза­ний, укладати договір страхування. Водночас і страховик має повне право відмовитися від прийняття на себе тих ризиків, які він вважає небажани­ми. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визнача­ються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхуван­ня, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Під обов'язковим страхуванням розуміють обов'язкове внесення відпо­відним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли не­обхідність відшкодування матеріальних збитків або надання грошової до­помоги зачіпає інтереси не лише конкретного потерпілого, а й державні. Обов'язкове страхування встановлене законами України, передбаче­не Законом України "Про страхування" регулюється підзаконними нор­мативними актами вищих органів влади та управління. Кабінет Міністрів України визначає форми типового договору страхування, порядок та правила проведення, особливі умови ліцензування таких видів страхування встановлює максимальні розміри страхових тарифів або методику актуар-них розрахунків і розміри страхових сум (ст.7). Для цього виду страхуван­ня властиві такі риси:

- повне охоплення страхуванням усіх вказаних у законі суб'єктів;

- автоматичність поширення страхування на об'єкти, що вказані у за­коні;

- нормування страхового забезпечення, тобто законом або підзаконним нормативним актом встановлюється страховий тариф.

У Законі України «Про внесення змін до Закону України "Про страху­вання» наведено перелік видів обов'язкового страхування (ст.7) і встанов­лено, що здійснення обов'язкових видів, не передбачених цим Законом, заборонено. Згідно з чинним законодавством до обов'язкового страхуван­ня відносять:

• медичне страхування (запроваджено ст. 49 Конституції України від 28.06.96 р., ст. 18 Закону України "Про основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.92 р., ст.17 Закону України "Про туризм" від 15.05.95р., Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Ук­раїну громадян України" від 21.01.94 р.);

• особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Держав­ного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків (ст.26 Закону України "Про запобігання захворюванню на СН1Д та соціальний захист населен­ня" від 12.12.91 р.);

• особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (ко­манд) (ст.23, 30,33 Закону України "Про пожежну безпеку" від 17.12.93 р.);

• державне страхування спортсменів вищих категорій (ст.19, 23 Зако­ну України "Про фізичну культуру і спорт" від 24.12.93 р.);

• страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини (ст.8 Закону України "Про ветеринарну медицину" від 25.06.92 р.);

• особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (ст. 46 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.93 р., ст. 49 Закону України "Про транспорт" від 10.11.94 р.);

• авіаційне страхування цивільної авіації (ст. 103,105 Повітряного ко­дексу України від 4.05.1993 р.);

• страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, шодо відшко­дування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим ко­ристувачам морського транспорту та третім особам (Кодекс торговельно­го мореплавства України від 9.12.94 р.);

• страхування цивільної відповідальності власників транспортних за­собів (ст.7,13 Закону України "Про страхування" від 4.10.2001 р.);

• страхування засобів водного транспорту (ст. 7 Закону України "Про страхування" від 4.10.2001 р.);

• страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємства­ми всіх форм власності (ст. 15 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001—2004 роки" від 18.01.2001 р.);

• страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установ­ки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (ст. 15, 77, 78 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну
безпеку" від 8.02.95 р.);

• страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і орга­нізаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади (ст.28 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 2.02.2000 р.);

• страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об'єктах підви­щеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру (ст. 13 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001 р.);

• страхування цивільної відповідальності інвестора, у тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров'ю людей, за угодою про розподіл про­дукції, якщо інше не передбачено такою угодою (згідно з Законом № 1807–III (1807–14) від 8.06.2000 р.);

• страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України "Про угоди про розподіл про­дукції" (регулюється Законом №1807-111 (1807-14) від 8.06.2000 р).

• страхування фінансової відповідальності, життя і здоров'я тимчасо­вого адміністратора та ліквідатора фінансової установи (п.9 ст. 47 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінан­сових послуг" від 12.07.2001 р.);

• страхування майнових ризиків при промислові й розробці родо­вищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України "Про на­фту і газ";

• страхування медичних та інших працівників державних і комуналь­них закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов'я­заного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб (ст.39 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6.04.2000 р.);

• страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шко­ди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньо­му природному середовищу під час транскордонного перевезення та ути­лізації (видалення) небезпечних відходів;

• страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого вип­ромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та ра­діаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику не­гативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за раху­нок коштів ліцензіатів;

• страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

• страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяль­ності;

• страхування об'єктів космічної діяльності (космічна інфраструкту­ра), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

• страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних з підготов­кою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуата­цією її у космічному просторі;

• страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних ван­тажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпеч­них вантажів (Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил і порядку проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негатив­них наслідків при перевезенні небезпечних вантажів", червень, 2002 р. № 733);

• страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком встановленим Кабінетом Міністрів України;

• страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути за­подіяна третім особам;

• страхування цивільної відповідальності громадян України, шо ма­ють у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі, або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

• страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного за­бою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленим Кабінетом Міністрів України;

• страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну (Закон Ук­раїни "Про туризм" від 15.05.95 р.);

• страхування відповідальності морського судновласника;

• страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійнихлих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

Всі інші види страхування проводяться в добровільній формі.

Дата добавления: 2014-11-20