Активного населення та рівня безробіття

Методологічні засади визначення рівня економічно

У 2009 рік закінчився падінням: ВВП — на 15,1 відсотка, обсягів промислового виробництва — на 21,9 відсотка, будівництва — на 48,2 відсотка, інвестицій в основний капітал — на 43,7 відсотка (за дев’ять місяців 2009 року), експорту товарів та послуг — на 36,6 відсотка, імпорту — на 43,7 відсотка, реальної середньомісячної заробітної плати — на 9,2 відсотка. Індекс споживчих цін становив 112,3 відсотка, рівень безробіття збільшився до 8,8 відсотка. Вперше за останні десять років в економіці збитки підприємств перевищили прибутки на 31,6 млрд гривень.

Для порівняня, рівень безробіття, який на початок 2006 року становив 7,2 відсотка, нижчий, ніж у країнах ЄС (7,9) та країнах, що претендували на вступ до ЄС (Туреччина — 10,3 і Хорватія — 13,6 відсотка на початок 2005 року). Якщо протягом останніх років рівень безробіття в Україні знижувався, то в країнах ЄС зростав — з 8,4 відсотка у 2001 році до 8,7 — у 2002 році, 9 — 2003, 9,1 — 2004, 8,7 — у 2005 році. Значну групу безробітних в Україні становлять жінки (приблизно 47,5 відсотка). Однак рівень безробіття жінок поступово зменшується з 8,3 відсотка у 2004 році до 6,8 — у 2005 році (проти 9,8 відсотка у 2005 році у країнах ЄС).

Отже, інформація щодо економічної активності населення, зайнятості та безробіття населення є дуже важливою та має різноманітні напрями використання.

У міжнародній практиці виділяють два важливі завдання статистики економічної активності населення:

- вимірювання кількості людських ресурсів, використання робочого часу для макроекономічного аналізу та моніторингу розвитку людських ресурсів;

- вимірювання зв’язку між зайнятістю, доходом та іншими соціальними й економічними характеристиками з метою розроблення та реалізації політики у сфері зайнятості, доходів населення та його професійної підготовки.

Перше завдання — збір даних про економічно активне населення відноситься до економічного аспекту, а друге — до соціального.

З економічної точки зору головною метою збирання даних щодо економічно активного населення є отримання базової інформації щодо розміру та структури робочої сили країни. Дані, які збирають у різні моменти часу, забезпечують основу для спостереження за тенденціями та змінами на ринку праці. Зазначені дані, доповнені інформацією щодо інших питань економічного розвитку, створюють основу для оцінки й аналізу макроекономічної політики Уряду.

У 2003 році Україна приєдналася до Спеціального стандарту поширення даних (ССПД) Міжнародного валютного фонду, в рамках якого поряд з іншими показниками щоквартально оприлюднюються показники зайнятості та безробіття населення, заробітної плати і доходів, методологія яких відповідає стандартам МОП. Зазначені дані використовують для оцінки економічних політик країн, підтримки діяльності міжнародних фінансових ринків, проведення правильної кредитної політики.

У соціальному аспекті інформація щодо зайнятості та безробіття населення дозволяє оцінити пропозицію робочої сили та використання людських ресурсів у виробничому процесі.

Показники економічної активності населення використовують для:

- аналізу соціально-економічної ситуації в країні, зокрема для характеристики стану ринку праці;

- здійснення розрахунків макроекономічних показників, а також міжнародних порівнянь;

- забезпечення вимог спеціального стандарту поширення даних, розробленого МВФ;

- моніторингу ефективності реалізації державної політики на ринку праці;

- розробки й оцінки виконання державних програм зайнятості та програм соціально-економічного розвитку та ін.

У відповідності до Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.93 №326, та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.07.95 №430-р органи державної статистики у жовтні 1995 року вперше провели обстеження домашніх господарств із питань зайнятості та безробіття (згідно з термінологією, що її застосовують у міжнародній практиці “обстеження робочої сили").

Мета обстеження — отримання даних щодо складу і структури робочої сили, вимірювання обсягів зайнятості та напрямів діяльності населення, а також визначення реального рівня безробіття, який ураховує загальний обсяг пропозиції робочої сили та застосовується як важливий показник аналізу поточного стану економіки країни.

Робота з підготовки обстежень робочої сили розпочалась ще у 1992 році та проводилась спільно з фахівцями Статистичного бюро Міжнародної організації праці (МОП). Для формування вибіркової сукупності, відпрацювання організаційних і методологічних положень, інструктивних матеріалів у листопаді 1993 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.11.93 №922-р, в усіх регіонах країни було проведено експериментальне вибіркове обстеження, яке охоплювало 0,1% населення країни.

Упродовж 1995-1998 років здійснювалося становлення організаційних і формування методологічних засад обстеження, тому воно проводилося лише один раз на рік у жовтні або листопаді. Практичний досвід проведення щорічних обстежень і аналіз отриманих результатів показали, що діючий на той час план вибірки мав недоліки та потребував удосконалення. Для проведення названих обстежень наймали тимчасових працівників, що певною мірою впливало на якість первинної інформації, а період обробки відповідних даних тривав майже рік. Звичайно, що внаслідок такої ситуації інформація частково втрачала свою актуальність, особливо з точки зору її застосування для цілей короткотермінового прогнозування. Крім того, така система не дозволяла оцінити зміни, що притаманні ринку праці впродовж року.

Основні визначення та поняття щодо економічної активності населення розроблені за рекомендаціями МОП та 13-ї Міжнародної конференції статистиків праці від 29 жовтня 1982 року з урахуванням національних особливостей та чинної нормативно-правової бази. Такий підхід забезпечує можливість здійснення міжнародних порівнянь для оцінки розвитку робочої сили й аналізу виконання ратифікованих Україною міжнародних конвенцій МОП та ООН у сфері соціально-трудових відносин.

До складу економічно активного населення входять тільки ті особи, які займались економічною діяльністю або шукали роботу і були готові приступити до неї, тобто класифікуються як “зайняті” або “безробітні”.

Відповідно до вищезазначених рекомендацій МОП при вивченні економічної активності визначають вікову групу населення, для якої буде здійснюватись аналіз цього явища.

Найважливішим є визначення нижньої вікової межі населення для вивчення економічної активності. Тому крім норм, установлених законом щодо мінімального віку початку трудової діяльності, до уваги беруть у першу чергу обсяги та рівень участі молоді в економічній діяльності.

У рекомендаціях ООН щодо проведення переписів населення і помешкань уточнюється, що мінімальний вік для визначення економічно активного населення у таких випадках не повинен перевищувати 15 років.

З метою забезпечення міжнародних співставлень рекомендовано виділяти осіб молодших 15 років та 15 років і старше.

Окрім мінімального віку, в ряді країн установлено максимальний вік. Прийняття верхньої межі означає, що осіб старше цього віку виключають із підрахунку економічно активного населення. У різних країнах ця межа різна. Проте у більшості країн максимальний вік не встановлено (у країнах Європейського Союзу економічну активність визначають щодо осіб віком 15 років і старше).

З урахуванням рекомендацій МОП та вікової структури зайнятого населення економічну активність населення в Україні визначають щодо осіб обох статей віком від 15 до 70 років включно.

Відповідно до міжнародних стандартів передбачено два уточнюючі показники економічно активного населення:

- звичайно активне населення;

- населення, активне в даний період.

Концепція “звичайної активності” базується на критерії “основного виду активності” впродовж тривалого періоду часу, наприклад року. У випадках, коли зайнятість має нерегулярний характер (неповний робочий день, тиждень), основну активність визначають з урахуванням кількості днів зайнятості чи безробіття. В рамках концепції “звичайної активності” допускається, що особи, віднесені до безробітних, упродовж року можуть мати яку-небудь роботу.

Населення, активне у даний момент (або робоча сила) показує поточну ситуацію на ринку праці відносно економічної активності населення. Це миттєва фотографія зайнятості та безробіття впродовж конкретного обстежуваного періоду (тиждень, місяць, день).

У рамках національної концепції економічно активного населення застосовують поняття “населення, активне у даний період” стосовно короткого періоду часу — обстежуваного тижня.

Концепція економічної активності або робочої сили передбачає віднесення осіб до однієї з трьох взаємовиключних категорій, у залежності від характеру їхньої діяльності впродовж короткого обстежуваного періоду, з урахуванням правил пріоритетності: зайняті, безробітні та особи, які є поза робочою силою, тобто економічно неактивні

Тривалість незайнятості — це час, упродовж якого особа була без роботи (незалежно від того, шукала вона її чи ні).

Для цілей аналізу тривалості безробіття використовують показник тривалості пошуку роботи, оскільки незайнятих громадян класифікують як безробітних (за методологією МОП) тільки з того моменту, коли вони розпочинають активний пошук роботи, тобто від ситуації економічної неактивності переходять у стан безробіття.

За матеріалами обстеження робочої сили отримують інформацію щодо кількості безробітних (за методологією МОП) за тривалістю незайнятості та тривалістю пошуку роботи.

На основі зазначеної інформації розраховують середні значення цих показників, зокрема:

- середню тривалість незайнятості визначають як середню кількість місяців незайнятості на одного безробітного.

- середню тривалість пошуку роботи — як середню кількість місяців тривалості пошуку роботи на одного безробітного.

На основі адміністративних даних державної служби зайнятості розраховують середню тривалість зареєстрованого безробіття, яка надається у вимірі середньої кількості місяців перебування на обліку в державній службі зайнятості зареєстрованих безробітних.

За даними вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності, у 2009 році населення у віці 15-70 років за економічною активністю розподілялося так: (таблиця 1)

Таблиця 1

----------------------------------------------------------------

| | Усього, тис. осіб |

|-------------------------------------------+--------------------|

|Кількість населення у віці 15-70 років | 34973,3 |

|-------------------------------------------+--------------------|

|Економічно активне населення | 22150,3 |

|-------------------------------------------+--------------------|

|у тому числі: | |

|-------------------------------------------+--------------------|

|зайняті | 20191,5 |

|-------------------------------------------+--------------------|

|безробітні (за методологією МОП) | 1958,8 |

|-------------------------------------------+--------------------|

|Економічно неактивне населення | 12823,0 |

------------------------------------------------------------------

Дата добавления: 2014-11-20