Із програми Української соціал-демократичної робітничої партії

Практичні завдання

1. Прочитайте документ, визначте основні політичні, соціально-економічні, культурні завдання членів демократично-радикальної партії, які ставились ними у програмі.

Питання для самоконтролю і самоперевірки

1. Які завдання у сфері політичного життя ставили перед собою члени демократично-радикальної партії?

2. Які вимоги до зміни форми державного устрою висували українські діячі демократично-радикальної партії?

3. До встановлення якої форми державного управління прагнули члени демократично-радикальної партії?

4. Які органи державного управління пропонували встановити в Україні члени УДРП?

5. Що декларувала програма демократичних радикалів стосовно права національних меншин на культурну автономію та релігійного життя в країні?

(1905 р.)

(подано мовою оригіналу)

Українська соціал-демократична робітнича партія - політична організація національно-демократичного спрямування, створена 1905 року після розколу Революційної Української партії - РУП (лідери В. Винниченко - голова, Д. Антонович Б. Мартос, С. Петлюра, М. Порш, М. Ткаченко та ін.); домагалася автономії України, демократичних свобод, націоналізації землі.

...Українська с.-д. партія перш за все і головним чином вимагає:

1) демократичної республіки - в якій найвища державна влада у всіх міжнародних і тих внутрішніх ділах, що стосуються всієї Російської держави, належить виключно одному виборному законодавчому зібранню народних представників;

2) автономії України з окремою державною інституцією (сеймом), якому належить право законодавства у внутрішніх справах населення тільки на території України;

3) загального, рівного, прямого виборчого права з таємним голосуванням для кожного громадянина старше 20 років; права кожного виборця бути обраним у всяку представницьку інституцію; пропорціонального представництва; плати (удержання) депутатам дворічного парламенту;

4) народного законодавства;

5) виборності і відповідальності чиновників, права для кожного громадянина притягти до суду всякого чиновника за його незаконні вчинки по службі, звичайним судовим порядком, минувши безпосереднє начальство чиновника;

6) права кожної нації на культурне і політичне самоопреділення;

7) широкого самоврядування (автономії) місцевого і крайового для всього населення держави;

8) необмеженої свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків (забастовок);

9) недоторканності особи, житла і листування;

10) права вільного переїзду, знищення паспортів, повної волі промисловості і розпорядження своєю власністю;

11) знищення усяких привілеїв класів, верств (сословій), походження, статі, релігії й нації;

12) рівноправності всіх мов у школах, судах, у крайових, громадських і державних інституціях;

13) проголошення релігії ділом кожного громадянина;

14) виборності і незалежності суддів; суду присяжних, знищення всіх виключних і спеціальних суддів, безплатного судопроізводства та юридичної допомоги; знищення смертної кари, досмертного ув’язнення (замкнення в тюрму) і умовного осуду; матеріального забезпечення усім безвинно обвинуваченим, засудженим і арештованим;

15) заміни постійного війська народною міліцією; вирішувати питання про війну і мир має право тільки народне представництво, а міжнародні конфлікти (сутички) - третейський суд;

16) безплатного обов’язкового світського, загального і професійного навчання для всіх дітей до 16 років; їжі, одежі і підручників - безплатно для всіх бідних; передачі всієї народної освіти на Україні Українському сеймові; відповідного числа шкіл для кожної нації....

7. Резолюція про автономію України

Беручи до уваги:

1) що процес економічної централізації є тільки один бік економічного розвитку, а другий бік є економічна децентралізація, котра веде за собою політичну децентралізацію;

2) що політичні реформи прилагоджуються до індивідуальних, економічних, побутових і культурних особливостей кожної нації;

3) що демократизація державного ладу потребує децентралізації законодавства, адміністрації і суду;

4) що в інтересах знищення, наскільки це можливо в капіталістичному громадянстві, національного нагніту, потрібно передати всі питання, в яких виявляються національні пригноблення, до рук зібрання представників національно-територіальної одиниці, другий черговий з’їзд У.С.-Д.Р.П. для розвитку класової боротьби і продуктивних сил України приймає в свою програму домагання автономії України із законодавчим сеймом в ділах того населення, що живе на території України.

Примітка. Україну з’їзд визнає тільки в етнографічних межах.

Історія України. Документи. Матеріали. Посібн. / Уклад., комент. В. Ю. Короля. - К.: Вид. центр „Академія”, 2002. - 448 с. - (Альма-матер). - С. 223 - 225.

Дата добавления: 2014-11-20