Непрямі вимірювання артеріального тиску

Рис. 1.36.

Пульсовий метод – методи вимірювання артеріального тиску заснований на зміні характеру пульсації артерії в її дистальній частині внаслідок компресії (рис. 1.35). Для реалізації метода в компресуючій манжеті, накладеної, наприклад, на передпліччя, створюють тиск (для перетиснення артерій), що перевищує систолічний рівень. При цьому, пульсації в дистальній частині артерії (наприклад, в ямці ліктевого згину – рис. 1.36) зникають. Потім проводять декомпресію манжети і відмічають систолічний рівень артеріального тиску за манометром в момент появи пульсацій з підвищеним наповненням. Діастолічний рівень тиску визначають за моментом встановлення нормального пульсу. Пульсації оцінюють пальпаторним методом або за допомогою сфігмоманометрії. Недоліком цього методу є велика неточність визначення діастолічного тиску.

Рис. 1.37.

Звуковий (аускультативний) метод спирається на феномен звучання артерії при її стискування ззовні (феномен Короткова). И.С.Коротков встановив, що, якщо на артерію створювати зовнішній тиск, який перевищує діастолічний, в ній виникатимуть звуки (тони, шуми), які припиняються, як тільки зовнішній тиск перевищить систолічний рівень. Прослуховуючи за допомогою фонендоскопа плечову артерію у локтевому згині в процесі її декомпресії, визначають моменти появи та припинення звуків і за манометром відмічають відповідні цим моментам рівні зовнішнього тиску (рис. 1.37). Перший рівень відповідає систолічному тиску, другий – діастолічному.

Для вимірювання кров’яного тиску пульсовим або звуковим методами використовують сфігмоманометри з ртутним або мембранним манометром з інтервалом вимірюваних тисків від 20 до 300 мм.рт.ст 4 мм.рт.ст.

Рис. 1.38.

Валюмометричний метод заснований на зміні кровонаповнення дистальної ділянки кінцівки при стискування вени, яка живить її артерії. В ході компресії реєструють тиск у компресувальній манжеті і плетизмографу дистальної ділянки. На плетизмографі спочатку з’являється підйом, обумовлений припиненням венозного відтоку з кінцівки. А коли перетискається й артерія, кров перестає потрапляти в кінцівку і підйом на плетизмографі припиняється, що відповідає досягненню систолічного тиску (рис. 1.38).

Рис. 1.39.

Осциляторний метод базується на динамічній взаємодії пульсуючої кровоносної судини та манжети, що компресує його, в наслідок чого в ній виникають пульсації тиску (осциляції). При збільшенні зовнішнього тиску вище діасталічного рівня спостерігається зростання амплітуди осциляцій. Їх максимум спостерігається, коли зовнішній тиск сягає середньо динамічного рівня. Коли тиск стає рівним систолічному, осциляції припиняються.

Артеріальна осцилографія здійснюється шляхом графічної реєстрації рівня компресуючого тиску і осциляцій в манжеті (рис. 1.39). Різновидом осциляторного метода є фазовий метод. Цей метод базується на припущенні, що при компресуванні артерії тиском, який перевищує систолічний рівень, пульсації в дистальній частині кінцівки починають запізнюватися. Тиск в момент появи запізнення ідентифікують як дисталічний. Систолічний тиск визначають за припиненням пульсацій в дистальній манжеті.

Дата добавления: 2014-11-20