Єдина державна система запобігання на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру

З метою своєчасного проведення роботи, пов'язаної із запобіганням і реагуванням на НС Кабінет Міністрів України Постановою № 1198 від 3 серпня 1998 р. створив Єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації (ЄДС НС) техногенного і природного характеру.

ЄДС НС - це центральні і місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи влад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання НС техногенного і природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

Завданнями ЄДС НС є:

розроблення нормативно-правових актів, норм, правил та стандартів із питань запобігання НС та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на НС;

забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

навчання населення поведінці і діям у разі виникнення НС;

виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних витрат;

збирання і аналітичне опрацювання інформації про НС, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків НС;

прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків НС на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

створення, раціональне збереження і використання резерву матеріально-фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на НС;

проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманням вимог щодо захисту населення і територій від НС;

оповіщення населення про загрозу та можливе виникнення НС, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку;

захист населення у разі виникнення НС;

проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації НС, організація життєзабезпечення постраждалого населення;

пом'якшення можливих наслідків НС у разі їх виникнення;

здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;

реалізація прав у сфері захисту населення від наслідків НС;

участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захисту населення.

Єдина державна система складається з постійно діючих функціональних та територіальних підсистем і має чотири рівні - загальнодержавний, регіональний, місцевий і об'єктовий.

Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншими органами виконавчої влади, а територіальні - в АР Крим, областях для запобігання і реагування на НС.

Крім того, до системи повсякденного управління ЄДС НС входять оснащені необхідними засобами зв'язку, оповіщення, збирання, аналізу і передачі інформації:

центри управління з НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та цивільному захисту населення;

диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, установ, організацій.

Сили і засоби ЄДС НС. До їх складу входять відповідні сили і засоби функціональних і територіальних підсистем, а також недержавні (добровільні) рятувальні формування.

Військові і спеціальні цивільні аварійно (пошуково)-рятувальні формування, укомплектовуються з урахуванням необхідності проведення роботи у автономному режимі протягом не менше трьох діб і перебувають у стані постійної готовності.

Для ліквідації НС, у виняткових випадках, залучаються спеціально підготовлені сили і засоби Міністерства оборони, МВС, Держкордону і СБУ.

Громадські об'єднання можуть брати участь у виконанні робіт, які пов'язані із запобіганням і реагуванням на НС під керівництвом територіальних органів з питань НС та цивільному захисту населення; при умові, що вони відповідно підготовлені. Порядок збору інформації з питань захисту населення і території від наслідків НС і обміну інформацією визначається регламентом інформаційного обміну, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Режими функціонування ЄДС НС: режим повсякденної діяльності - режим при відсутності НС, нормальна виробничо-промислова діяльність;

режим підвищеної готовності - вводиться при погіршенні виробничо­промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної, гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення НС);

надзвичайний режим запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України "Про надзвичайний стан".

Рис. 2.3 - Структура органів управління ЄДС НС

Заходи ЄДС НС залежно від режимів: а) у режимі повсякденної діяльності: ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах;

розроблення і виконання цільових і науково-технічних програм, заходів запобігання НС, забезпечення безпеки і захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат, забезпечення сталого функціонування об'єктів економіки;

вдосконалення процесу підготовки персоналу органів з питань НС та підпорядкованих їм сил;

організація навчання населення вмінню користуватися засобами захисту, правильним діям в умовах НС;

створення і поновлювання резервів матеріальних та фінансових ресурсів для ліквідації НС;

оцінка загрози виникнення НС та можливих її наслідків;

б) у режимі підвищеної готовності:

здійснення заходів, визначених для режиму повсякденної готовності;

формування оперативних груп для виявлення причин погіршення обстановки безпосередньо в районі можливого виникнення НС, підготовка пропозицій щодо її нормалізації;

посилення спостереження та контролю за станом довкілля, обстановкою на об'єктах, прогнозування можливості виникнення НС та її масштабів;

розроблення комплексних заходів щодо захисту населення і територій;

приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів, уточнення планів їх дій і переміщення в район можливого виникнення НС;

проведення заходів щодо запобігання виникненню НС;

запровадження цілодобового чергування членів Державної, регіональної, місцевої чи об'єктової комісії;

в) у режимі діяльності у НС:

здійснення відповідною комісією у межах її повноважень безпосереднього керівництва функціонуванням підсистем і структурних підрозділів ЄДС НС; організація захисту населення і територій; переміщення оперативних груп у район виникнення НС;

організація робіт щодо локалізації або ліквідації НС; визначення межі території, на якій виникла НС;

організація робіт, спрямованих на забезпечення функціонування об'єктів економіки та життєдіяльності постраждалого населення;

здійснення постійного контролю за станом довкілля, обстановкою на аварійних об'єктах;

інформування вищих органів управління щодо рівня НС та вжитих заходів, оповіщення населення та надання йому необхідної допомоги.

Єдина державна система цивільного захисту населення і територій - це сукупність органів управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту.

Цивільний захист - це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації НС, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

Основні завдання цивільного захисту: розвиток національної економіки у напрямах, які виключають можливість виконання НС;

зберігання та аналітичне відпрацювання інформації про НС; прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах і засобах;

здійснення нагляду і контролю цивільного захисту;

розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту;

розроблення планів здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного захисту;

створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;

розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС;

організація захисту і територій, організація психологічної та медичної допомоги потерпілим від НС;

проведення невідкладних робіт для ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання НС, реагування на них та ліквідація їх наслідків;

• надання оперативної допомоги населенню з виконанням засобів Цивільного захисту;

навчання населення та організація тренувань способами захисту при виникненні НС;

міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

3. Основні небезпеки місця існування людини і їх реалізація в надзвичайних ситуаціях

Щодня різні аварії на промислових підприємствах, індустріальні і транспортні катастрофи, стихійні лиха викликають великомасштабні руйнування, загибель людей, великі втрати матеріальних цінностей. Ці виробничі аварії і катастрофи, стихійні лиха супроводжуються вибухами, пожежами, викидами токсичних речовин, землетрусами і іншими подібними явищами природи і техносфери. Події перерахованого типу почали називати "основні небезпеки місць існування людини".

3.1. Основні небезпеки місць існування людини

Небезпека - це ситуація, в якій можливе виникнення явищ або процесів, здатних вражати людей, завдавати матеріальних збитків, руйнівно діяти на навколишнє середовище та людину.

Основна небезпека місць існування людини - це небезпека, здатна привести до крупної аварії або катастрофи.

По характеру основних небезпек місця існування людини можна виділити три сфери їх реалізації, в кожній з яких проблема захисту людини і природи має свої особливості, це:

- техносфера або виробничі аварії і катастрофи (ТАК);

- природне середовище або стихійні лиха (СЛ);

- соціальна сфера або військові конфлікти (ВК).

Класифікація основних небезпек місця існування людини приведена в табл.1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація основних небезпек місць існування людини

Сфера реалізації небезпек	Характер основних небезпек	Вид основних небезпек
Техносфера	ТАК	вибухи пожежі викиди СДОР і Радіоактивних речовин
Природна сфера	СЛ	землетруси урагани, смерчі (торнадо) повені
Соціальна сфера	ВК	ядерна зброя хімічна зброя бактеріологічна зброя

Основні небезпеки місць існування людини виявляються через чинники ураження, класифікація яких приведена в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Класифікація факторів ураження

Чинник Ураження	Область реалізації	Джерела вражаючого чинника
Ударна хвиля	ТАК	вибухи газоповітряної суміші (ГПС) і твердих вибухових речовин (ТВР)
СЛ	урагани, смерчі, землетруси
	ВК	ядерний вибух (ЯВ), звичайна зброя особливо руйнівної дії (ООРД)
Теплове випромінювання	ТАК	пожежі, вогняні кулі
ВК	ядерний вибух
Іонізуюче випромінювання	ПАК	аварійне руйнування ядерних реакторів АЕС і інших радіаційно небезпечних об'єктів
ВК	ядерний вибух
Токсична дія	ТАК	аварійні викиди сильнодіючих отруйних речовин (СДЯВ)
ВК	бойові отруйливі речовини (БОВ)
ЕМІ	техносфера	електромагнітні поля радіочастот
ВК	ядерний вибух

Класифікація і загальна характеристика

надзвичайних ситуацій. Осередки ураження

Дата добавления: 2014-11-20