Накази: види, структура тексту та реквізити

Наказ – це розпорядчий документ, що видається керівником установи, підприємства, організації (структурного підрозділу) на правах єдиноначальності та в межах його компетенції і стосується організаційних або кадрових питань.

Наказ видається на підставі й для виконання чинних законів, постанов і розпоряджень уряду, Президента, Верховної Ради, наказів і директивних вказівок вищих органів. Отже, він має як розпорядче, так і виконавче значення.

Укладання й оформлення наказу регламентуються інструкціями з діловодства підприємства (установи), правилами про порядок підготовки проекту наказу та іншими правовими актами. В них передбачено обов’язкове дотримання низки вимог і правил, що мають забезпечити юридичну повноцінність документів, оперативне виконання їх, правильне і всебічне вирішення питання.

Накази охоплюють широке коло питань із виробничої і навчальної діяльності: організація праці (навчання); добір і розстановка кадрів; трудова (навчальна) дисципліна; заохочення до праці (навчання) тощо.

За призначенням усі накази поділяються на два види:

1. Накази щодо особового складу (кадрові).

2. Накази з основної діяльності (організаційні):

– ініціативні;

– на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів.

Наказами щодо особового складу оформляють призначення, переміщення, переведення працівників на інші посади, звільнення, відрядження, відпустки, нагороди, заохочення, притягнення працівників до дисциплінарної і матеріальної відповідальності. Ці накази укладаються на підставі доповідних записок керівників структурних підрозділів, заяв громадян, протоколів колегіальних органів тощо.

Накази з основної діяльності – це правові акти, якими оформляють рішення керівника, пов’язані з організацією роботи підприємства в цілому чи його структурних підрозділів.

Ініціативні накази видаються з метою оперативного впливу на процеси, що виникають усередині організації (підприємства).

Накази на виконання розпоряджень керівних (вищих) органів видаються при створенні, реорганізації або ліквідації структурних підрозділів, при затвердженні положень про структурні підрозділи, при підсумовуванні результатів діяльності установ (організацій), затвердженні планів тощо.

Реквізити:

· назва міністерства, якому підпорядковується організація, підприємство, установа (для державних);

· повна назва організації, установи;

· назва виду документа (НАКАЗ);

· індекс (до номера через дефіс додають літери ВК (відділ кадрів), номер наказу (посередині);

· дата укладання (ліворуч);

· місце укладання (праворуч): назва населеного пункту, де розташоване підприємство, установа;

· заголовок „про...”;

· текст;

· посада першого керівника установи (ліворуч), його підпис, ініціали та прізвище (праворуч);

· гриф погодження (оформляють у разі потреби);

· візи (у разі потреби): „Проект наказу внесено…”, „Проект наказу погоджено…”.

Текст наказу складається з констатаційної та розпорядчої частин. Констатаційна частина містить такі складові: вступ (зазначається причина видання наказу); доведення (викладаються основні факти); висновок (указується мета видання наказу). Якщо підставою для видання наказу є розпорядчий документ вищого органу (установи), то в констатаційній частині вказують назву, номер, дату й заголовок до тексту розпорядчого документа, а також передають зміст певного розділу статті документа вищого органу (установи), що є підставою для видання конкретного наказу.

Констатаційна частина викладається не в усіх наказах. Її може не бути:

а) якщо дії чи завдання, запропоновані до виконання, не потребують ніяких роз’яснень;

б) якщо це накази із різнопланових питань (у таких випадках текст наказу складається з параграфів).

Розпорядча частина наказу починається словом „НАКАЗУЮ” і складається з пунктів, що поділяються на такі складові: дія, термін її виконання та відповідальність за виконання. Кожний пункт наказу нумерується арабськими цифрами.

Дата добавления: 2014-11-20