Класифікація отруйних речовин. 1 страница

Коротка характеристика уражаючих факторів ядерного вибуху і їхній вплив на організм людини, озброєння, військову техніку і споруди. Особливості вражаючої дії нейтронних боєприпасів.

Перше навчальне питання: “Види ядерних вибухів. Коротка характеристика уражаючих факторів ядерних вибухів. Особливості уражаючої дії нейтронних боєприпасів. Способи захисту особового складу і бойової техніки від вражаючих факторів ядерного вибуху”.

ВСТУП

ЛЕКЦІЯ

МАТЕМАТИКА

Методические указания

по контрольной работе

для студентов всех направлений и специальностей

	Подп. к печати 24.10.2011	Формат 60´84 1/16
Усл. печ. л 0,89	Уч.-изд. л. 1,75	Тираж 150 экз.
Изд. № 001	Заказ № 2301

РИО СПбГУСЭ, лицензия ЛР № 040849

Член Издательско-полиграфической Ассоциации университетов России

Государственный регистрационный номер 2047806003595 от 06.02.2004 г.

СПб государственный университет сервиса и экономики

191015, г. Санкт-Петербург, ул. Кавалергардская, 7

ТЕМА № 1: “Ядерна, хімічна, біологічна зброя”

Обговорено на засіданні

ПМК № _ протокол № ___

від “___”__________2008 р.

ЗМІСТ

	Вступна частина:	5 хв
	Основна частина	80 хв
	Види ядерних вибухів. Коротка характеристика уражаючих факторів ядерних вибухів. Особливості вражаючої дії нейтронних боєприпасів. Способи захисту особового складу і бойової техніки від вражаючих факторів ядерного вибуху.	30 хв
	Основні властивості отруйних речовин та біологічних засобів. Ознаки використання отруйних речовин і захист від них.	30 хв
	Основні властивості біологічних засобів, їх дія на організм людини, тварин і рослини. Ознаки використання біологічної зброї та захист від неї	20 хв
І	Заключна частина.	5 хв

Література:

1. Довідник офіцера військ РХБ захисту: Довідник / За заг. редакцією А.І.Баталова. – Харків: ХІТВ, 2005.– 276 с.

2. Посібник сержанта військ РХБ захисту: Навчальний посібник / За заг. редакцією А.І.Баталова. – Харків: ХІТВ, 2005.– 304 с.

3. Збірник нормативів з бойової підготовки для з’єднань, частин, підрозділів військ РХБ захисту. – К., 1995.

4. Защита от оружия массового поражения: Справочник. М.: Воениздат, 1984.

5. Ядерное оружие. М.: Воениздат, 1987.

6. Архангельский А. М. и др. Бактериологическое оружие и защита от него.

М.: Воениздат. 1967.

7. В.В.Дядченко, М.Є.Блажеєвський, О.І.Новіков, А.І.Баталов, С.І.Петров, Г.В.Сахаров. Бойові токсичні хімічні речовини: Навчальний посібник. – Харків: ХІТВ, 2004. – 376 с.

8. В.В.Дядченко. Біологічна зброя. – Харків: ХІТВ, 2006. – 200с.

Наочні посібники:

Слайди за тему:

1. Види ядерних вибухів.
2. Характеристика ядерних вибухів.

Плакати:

1. Ударна хвиля ядерного вибуху.
2. Світлове випромінювання ядерного вибуху.
3. Проникаюча радіація ядерного вибуху.
4. Радіоактивне зараження місцевості.
5. Електромагнітний імпульс ядерного вибуху.
6. Класифікація отруйних речовин.

Технічні засоби навчання:

- слайдпроектор “Лектор-2000”

Під зброєю масового ураження розуміють ядерну, хімічну та біологічну зброю, яка на відміну від звичайних засобів ураження здібна наносити масові ураження особовому складу, бойовій техніці та озброєнню на великих площах, які вимірюються десятками та сотнями квадратних кілометрів. При цьому самим потужним із усіх видів ЗМУ є ядерна зброя.

Особливостями ЗМУ є:

1. Великі площі ураження (НЯВ q=1 Мт має площа ураження до 84 000 км²; ОР V-x глибина розповсюдження до 50 км; БЗ – ампула 320 мл забезпечує ураження на площі до 20 га).

2. Великий термін уражаючої дії (РЗ – от декількох місяців до декількох років; ОР V-x – 3 місяця).

3. Наявність областей абсолютного ураження (ЯВ – 1,5 км; ХЗ, БЗ – район застосування, при великих концентраціях пробиває шихту).

4. Застосування ЗМУ в ході ведення бойових дій економічно доцільно.

5. Можливе утворення єдиної системи захисту.

Ядерна зброя – зброя масового ураження вибухової дії, яка заснована на використанні енергії, яка утримується при цепних реакціях ділення важких ядер деяких ізотопів урану та плутонію або при термоядерних реакціях синтезу легких ядер ізотопів водню (дейтерію та тритію) в більш важкі (наприклад, ізотопи гелію).

Хімічна зброя – зброя масового ураження, уражаюча дія якої засновано на використанні токсичного впливу отруйних речовин на організм людини.

Бактеріологічна (біологічна) зброя – спеціальні боєприпаси та бойові прилади з засобами доставки, споряджені біологічними засобами.

Ядерна зброя (ЯЗ) з’явилась наприкінці другої світової війни у вигляді ядерних авіабомб, які вперше були скинуті США на японські міста Хіросіму і Нагасакі в серпні 1945 року. Втрати від застосування склали більше 300 тис. чоловік.

Ядерною зброєю називають бойові засоби, уражаюча дія яких заснована на використанні внутрішньоядерної енергії, що виділяється в результаті вибухових процесів розподілу важких ядер ізотопів урану, плутонію або синтезу легких ядер ізотопів водню (дейтерію і тритію).

Ядерна зброя включає різні ядерні боєприпаси: бойові частини ракет, авіаційні бомби, артилерійські снаряди і міни, споряджені ядерними зарядними пристроями, засоби управління ними і доставки їх до цілі (носії). Засобами застосування ядерних боєприпасів є ракети, авіація, артилерія і міни.

Ракети підрозділяються на оперативно-тактичні (середнього і ближнього радіусу дії) і стратегічні. До оперативно-тактичних відносяться ракети з дальністю дії 120 км.

До стратегічних відносяться керовані ракети наземного базування з дальністю дії до 13000 км і ракети морського базування типу «Паларис» – 4000 км, «Посейдон» – 4600 км і «Трайдент» – 7400 км. Ядерні і термоядерні боєголовки мають також різні крилаті ракети з дальністю дії до 2500 км.

Авіація є одним із основних засобів доставки ядерних боєприпасів (бомбардувальники В-1В, В-52 – дальність дії 15000 км). На озброєнні авіації є ядерні і термоядерні бомби різних потужностей (до 1000 тис. т).

Артилерія має ядерні і нейтронні боєприпаси до 155- і 203,2-мм гаубиць з дальністю стрільби до 29 км. Крім того, на озброєнні сухопутних є ядерні міни, призначені для руйнування мостів, гребель, тунелів і інших споруд, а також для створення зон руйнувань і радіоактивного зараження місцевості.

Вражаюча дія ядерного вибуху залежить в основному від потужності боєприпасів і виду ядерного вибуху. Потужність ядерних боєприпасів характеризується тротиловимеквівалентом – масою такої кількості тротилу, енергія вибуху якого дорівнює енергії, що виділяється при вибуху даних ядерних боєприпасів. Він виражається в тонах. По потужності вибуху ядерні боєприпаси (ЯБ) умовно поділяються на:

понад малі q < 1 [кт];

малі 1 £ q < 10 [кт];

середні 10 £ q < 100 [кт];

великі 100 £ q < 1000 [кт];

понад великі q ³ 1000 [кт].

У залежності від задач, які вирішуються застосуванням ядерної зброї, виду і місця перебування об'єктів ядерних ударів, а також характеру майбутніх дій військ ядерні вибухи можуть здійснюватися в повітрі на різній висоті, у поверхні землі (води) і під землею (водою).

Відповідно до цього ядерні вибухи розділяють на повітряні, висотні, наземні (надводні) і підземні (підводні) (рис. 1).

Рис. 1. Види ядерних вибухів:

а-висотний; б-високий повітряний: в-низький повітряний; г-наземний; д – підземний;

е – надводний.

До повітряних ядерних вибухів відносяться вибухи в повітрі на такій висоті, коли область свічення вибуху не дотикається поверхні землі (води). Повітряний вибух може бути високим і низьким. При низькому повітряному вибуху стовп пилу, що піднімається, з'єднується з хмарою вибуху. У результаті утворюється хмара грибоподібної форми. При високому повітряному вибуху стовп пилу, як правило, не з'єднується з хмарою.

Точка на поверхні землі (води), над якою відбувся вибух, називається епіцентром вибуху.

Ядерний повітряний вибух супроводжується короткочасним осліплюючим спалахом. Слідом за спалахом утворюється область свічення у виді сфери (кулі), температура якої досягає десятків мільйонів градусів.

Область свічення служить могутнім джерелом світлового випромінювання. Піднімаючись угору, вогненна куля прохолоджується і перетворюється в хмару, що клубочеться, створюється могутній висхідний потік повітря, що захоплює (засмоктує) піднятий з землі вибухом пил.

Розміри хмари ядерного вибуху, а також швидкість і висота його підйому тим більше, чим більше потужність вибуху. Хмара ядерного вибуху, рухаючись по вітрі, утрачає свою характерну форму і поступово розсіюється.

Ядерний вибух супроводжується різким звуком, що нагадує сильний гуркіт грому. Цей звук чутний за кілька десятків кілометрів.

Повітряні вибухи можуть застосовуватися противником для ураження військ і авіації, руйнування оборонних споруд, міських і промислових будинків.

Висотний ядерний вибух здійснюється на висоті 10 км і більше від поверхні землі, на значну відмінність у зовнішній картині цього вибуху від повітряного. При висотних вибухах у місці вибуху утвориться куляста область свічення; розміри її більше, ніж при вибуху такої ж потужності в приземному шарі атмосфери. Після остигання область свічення перетворюється в кільцеву хмару, що клубочеться. Стовп пилу і хмара пилу при висотному вибуху не утворяться. При висотних ядерних вибухах на висотах до 25-30 км вражаючими факторами є ударна хвиля, світлове випромінювання і проникаюча радіація.

Зі збільшенням висоти вибуху внаслідок розрідження атмосфери вражаюча дія ударної хвилі значно слабшає, а світлового випромінювання і проникаючої радіації зростає. Радіоактивне зараження поверхні землі при висотних ядерних вибухах практично відсутнє. Висотні вибухи можуть застосовуватися для знищення в польоті повітряних і космічних цілей (літаків, крилатих ракет, головних частин балістичних ракет і інших літальних апаратів).

Наземним ядерним вибухом називається вибух на поверхні землі або в повітрі на невеликій висоті, при якому область свічення дотикається поверхні землі. При наземному вибуху область свічення має форму півсфери, що лежить основою на поверхні землі. Якщо наземний вибух здійснюється на поверхні землі (контактний вибух) або в безпосередній близькості від неї, у ґрунті утвориться велика воронка, оточена валом землі. Розмір і форма воронки залежать від потужності вибуху; діаметр воронки може досягати декількох сотень метрів.

При наземному вибуху утвориться більш могутня грибоподібна пилова хмара і стовп пилу, ніж при повітряному, причому стовп пилу з моменту його утворення з'єднаний із хмарою вибуху, у результаті чого в хмару утягується величезна кількість ґрунту, що додає йому темне забарвлення. Перемішуючись з радіоактивними продуктами вибуху, ґрунт сприяє їхньому інтенсивному випаданню з хмари. При наземному вибуху радіоактивне зараження місцевості в районі вибуху і по сліду руху хмари значно сильніше, ніж при повітряному.

Наземні вибухи призначаються для руйнування об'єктів, що складаються зі споруд великої міцності, і ураження військ, які знаходяться в міцних укриттях, якщо при цьому припустимо або бажано сильне радіоактивне зараження місцевості та об'єктів у районі вибуху або на сліді хмари. Вони можуть застосовуватися і для ураження відкрито розташованих військ, якщо необхідно створити сильне радіоактивне зараження місцевості.

Підземним ядерним вибухом називається вибух, здійснений на деякій глибині в землі. При такому вибуху область свічення може не спостерігатися; при вибуху створюється величезний тиск на ґрунт, ударна хвиля, що утворюється, викликає коливання ґрунту, які нагадують землетрус. У місці вибуху утвориться велика воронка, розміри якої залежать від потужності вибуху і типу ґрунту; з воронки викидається величезна кількість ґрунту, перемішаного з радіоактивними речовинами, які утворюють стовп. Висота стовпа може досягати багатьох сотень метрів.

При підземному вибуху характерної грибоподібної хмари, як правило, не утвориться. Стовп, що утворюється, має значно більш темне забарвлення, ніж хмара наземного вибуху. Досягнувши максимальної висоти, стовп починає руйнуватися.

Радіоактивний пил, осідаючи на землю, сильно заражає місцевість у районі вибуху і по шляху руху хмари.

Підземні вибухи можуть здійснюватися для руйнування особливо важливих підземних споруд і утворення завалів у горах в умовах, коли припустиме сильне зараження місцевості та об'єктів.

Надводний ядерний вибух має зовнішню подібність з наземним ядерним вибухом і супроводжується тими ж уражаючими факторами, що і наземний вибух.

Підвідним ядерним вибухом називається вибух, здійснений у воді на деякій глибині. При такому вибуху спалах і область свічення, як правило, не видні.

При підвідному вибуху на невеликій глибині над поверхнею води піднімається стовп води з грибоподібною хмарою на його вершині, названий вибуховим султаном і сягаючий висоти більше кілометра.

Падіння води приводить до утворення в основі цього султана радіоактивного туману з крапель і водяних бризів і вихрового кільця – базисної хвилі.

У подальшому з вибухового султана і базисної хвилі утворюються водяні хмари, з яких випадає радіоактивний дощ.

Основними вражаючими факторами ядерного вибуху є: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження та електромагнітний імпульс.

Ударна хвиля ядерного вибуху являє собою область різкого і сильного стиску середовища, що поширюється в усі сторони від центра вибуху з надзвуковою швидкістю. Передня межа області стиснення називається фронтом ударної хвилі. Ударна хвиля може поширюватися в повітрі, воді і ґрунті, У зв'язку з цим її називають повітряною ударною хвилею, ударною хвилею в воді або сейсмовибуховою хвилею в ґрунті.

В зовнішньому шарі тиск повітря вище атмосферного (зона стиску), а у внутрішньому – нижче атмосферного (зона розрідження). У зоні стиснення повітря рухається в напрямку від центра вибуху, а в зоні розрідження – у зворотному напрямку. У дану точку простору ударна хвиля приходить через деякий час після вибуху. До приходу ударної хвилі в даній точці має місце атмосферний тиск Р₀, а в момент приходу він стрибком підвищується до значення Р_ф у фронті ударної хвилі. Різниця Р_ф-Р₀ = ΔР_ф називається надлишковим тиском у фронті ударної хвилі. За фронтом ударної хвилі тиск швидко падає і через деякий час від моменту приходу фронту ударної хвилі стає нижче атмосферного, а потім відновлюється до початкового значення.

Рис. 2. Структура ударної хвилі

Рис.

Рис. 3. Зміна тиску в часі при проходженні ударної хвилі через фіксовану точку

Час, протягом якого тиск в ударній хвилі зберігається вище атмосферного (τ+), називається фазою стиснення, а час, протягом якого тиск залишається нижче атмосферного (τ-) – фазою розрідження.

Дія руйнуючої ударної хвилі визначається фазою стиску, а фаза розрідження не відіграє істотної ролі, вона тільки декілька підсилює дію фази стиснення.

Основними параметрами ударної хвилі є надлишковий тиск у фронті ударної хвилі, час дії і її швидкісний напір, що діє на поверхню об'єкта, звернену убік вибуху. Швидкісний напір утвориться в результаті гальмування перешкодою мас повітря, що рухаються, в ударній хвилі. Він викликає перекидання і відкидання об'єктів, навіть таких, як танки, знаряддя та ін. На об'єкти, що знаходяться у відкритих захисних спорудах, діє в основному тільки тиск ударної хвилі, а швидкісний напір практично не діє, тому ушкодження озброєння і військової техніки в таких укриттях будуть меншими, ніж на відкритій місцевості.

Ударна хвиляприблизно проходить перші 1000 м за 2 с, 2000 м – за 5 с, 3000 м – за 8 с. За цей час людина, побачивши спалах, може укритися і тим самим зменшити вірогідність ураження ударною хвилею або взагалі уникнути його.

Ударна хвиля може наносити ураження людям, руйнувати або ушкоджувати озброєння, військову техніку, фортифікаційні споруди і майно. Ураження, руйнування та ушкодження викликаються як безпосереднім впливом ударної хвилі, так і побічно – уламками зруйнованих будинків, споруд, дерев і т.п.

Основною причиною виникнення травм при безпосередньому впливі ударної хвилі є різке підвищення тиску, яке сприймається людиною як удар. Одночасно з цим людина зазнає впливу швидкісного напору, що викликає додаткові перевантаження і відкидання людини. У результаті впливу ударної хвилі в організмі людини виникають різні порушення і механічні ушкодження (розривши тканин і судин, крововилив, струс головного і спинного мозку, переломи кісток, розривши барабанних перетинок і ін.).

Ураження особового складу, що знаходиться в бронетанковій техніці, у бліндажах, притулках і інших спорудах, визначається в основному непрямим впливом ударної хвилі внаслідок перекидання, ушкодження і руйнування.

Слід зазначити також, що при впливі ударної хвилі усередині фортифікаційних споруд, озброєння і військової техніки виникають могутні акустичні (звукові) хвилі, у результаті чого у особового складу може виникнути травма слухового апарату (біль у вухах), а також порушення серцевої діяльності, які здатні приводити до втрати боєздатності (головним чином в операторів, що знаходяться в спеціальних фортифікаційних спорудах).

Тяжкість ураження особового складу ударною хвилею прийнято поділяти на чотири ступені.

Першаступінь – легкі ураження (ΔР_ф = 0,2-0,4 кгс/см²). Спостерігаються в основному порушення функціонального характеру (оглушення, зниження слуху, запаморочення, розлад мови), можливі також закриті черепно-мозкові травми. Всі уражені вийдуть з ладу негайно і будуть мати потребу в амбулаторному лікуванні. Особовий склад повертається до ладу протягом від одного тижня до півтора місяця.

Друга ступінь – ураження середньої тяжкості (ΔР_ф = 0,5 кгс/см²). Таким ураженням властиві ушкодження внутрішніх органів (частіше легень), що виявляються в помірних кровотечах із рота, носа, вух; ушкодження опорно-рухового апарату (розриви зв'язок, сухожиль, переломи кісток). Всі уражені мають потребу в стаціонарному лікуванні. Лікування в більшості випадків закінчується видужанням. Протягом 2-3 міс. до ладу повертається більшість потерпілих.

Третя ступінь – важкі ураження (ΔР_ф >0,5 кгс/см²). В уражених спостерігаються всі ознаки другого ступеня, але в більш вираженій формі; крім того – втрата свідомості від декількох годин до декількох діб. Для збереження життя таким ураженим потрібно проведення комплексу лікувальних заходів; результати лікування сумнівні, смертність може досягати 30%. Можливе повернення до ладу 15–30% потерпілих через 4–8 міс.

Четвертий ступінь – украй тяжкі ураження (ΔР_ф > 1 кгс/см²), коли спостерігаються різкі порушення життєво важливих функцій організму, що супроводжуються утратою свідомості, розладом кровообігу і дихання. Такі ураження закінчуються смертельним результатом, як правило, у першу добу.

Далі доцільно розглянути питання про руйнування та ушкодження озброєння і військової техніки. При впливі ударної хвилі на озброєння і військову техніку об'єкти можуть руйнуватися цілком або одержувати різного роду ушкодження. Прийнято наступні ступені ушкоджень озброєння і військової техніки: повне руйнування – відновлення об'єкта недоцільне; сильні ушкодження – вимагається капітальний ремонт у заводських умовах; середні ушкодження – необхідний ремонт у центральних майстернях; слабкі ушкодження – усунення в польових умовах силами екіпажу (обслуги).

Танки одержують слабкі ушкодження (відривши антен, фар і іншого зовнішнього устаткування) при стиску 0,3-0,5 кгс/см². Повне руйнування танків спостерігається при стиску 10-20 кгс/см². Артилерійські гармати одержують середні ушкодження при стиску 0,4-0,5 кгс/см² і цілком руйнуються при 2-10 кгс/см². Найменш стійкі до ударної хвилі літаки, вертольоти і ракети. Вони можуть виходити з ладу при стиску 0,1-0,3 кгс/см². Заглиблені фортифікаційні споруди руйнуються в меншому ступені, ніж споруди, що піднімаються над поверхнею землі.

Основний спосіб захисту особового складу, озброєння і військової техніки від ураження ударною хвилею – ізоляція їх від впливу надлишкового тиску і швидкісного напору. Це досягається шляхом використання різного роду фортифікаційних споруд, заглиблених у землю. Необхідно також для захисту особового складу використовувати штатне озброєння і військову техніку (БТР, БМП, танки і т.п.), що знаходиться в укриттях (показати на прикладі устаткування укриттів навчальної площадки).

Світлове випромінювання являє собою потік променистої енергії, джерелом якої є область свічення вибуху. Воно поширюється практично миттєво (зі швидкістю 300 000 км/с) і триває в залежності від потужності вибуху від однієї до декількох секунд. Основним параметром, що визначає вражаючу здатність світлового випромінювання ядерного вибуху, є світловий імпульс.

Світловий імпульс – це кількість світлової енергії, що падає за період існування області свічення ядерного вибуху на 1 см² поверхні, перпендикулярної напрямку поширення світлового випромінювання. Виміряється світловий імпульс у калоріях на 1 см². Світловий імпульс залежить від потужності, виду вибуху, відстані від центра (епіцентра) вибуху і стану атмосфери. Дощ, сніг, туман, пил і дим, поглинаючи світлове випромінювання знижують його уражаючу дію в кілька разів.

Ураження особового складу світловим випромінюванням характеризується опіками різного ступеня тяжкості відкритих і захищених обмундируванням ділянок шкіри, а також поразкою очей. Опіки можуть бути безпосередньо від світлового випромінювання або від полум'я, що виникає при загорянні різних матеріалів під його впливом. У залежності від глибини ураження шкірних покривів розрізняють чотири ступені опіків.

Опік першого ступеня супроводжується хворобливим почервонінням шкіри і деякою набряклістю; гояться опіки порівняно швидко. Опік другого ступеня характеризується утворенням міхурів і вимагає спеціального лікування. Опік третього ступеня супроводжується утворенням виразок, омертвінням шкіри і вимагає тривалого лікування. Опік четвертого ступеня характеризується омертвінням (обвуглюванням) шкіри і більш глибоко лежачих тканин. Тяжкість ураження особового складу світловим випромінюванням визначається не тільки ступенем опіку, але і розмірами обпалених ділянок шкіри. Вихід особового складу з ладу буде спостерігатися в основному при опіках відкритих ділянок шкіри другого і третього ступеня.

Ураження очей світловим випромінюванням можливо трьох видів: тимчасове осліплення, що може тривати до 5 хв. вдень і до 30 хв. уночі; опіки дна ока, що виникають на великих відстанях при прямому погляді на область свічення вибуху; опіки роговиці і повік, що виникають на тих же відстанях, що і опіки шкіри.

Ступінь впливу світлового випромінювання на озброєння, військову техніку і споруди залежить від властивостей їхніх конструкційних матеріалів. Негорючі матеріали можуть деформуватися, оплавлятися і втрачати міцність. Горючі матеріали можуть обвуглюватися, займатися та утворювати осередки пожеж.

Вражаюча дія світлового випромінювання ядерного вибуху на особовий склад і різні об'єкти може бути значно ослаблене або цілком виключено шляхом використання екрануючих властивостей ярів, лощин, місцевих предметів, захисних споруд і засобів захисту шкіри, маскуючих димів; підвищення відбивної здатності матеріалів (побілка крейдою, покриття фарбами світлих тонів); підвищення стійкості до впливу світлового випромінювання (обмазка глиною, обсипання ґрунтом, снігом, просочення тканин вогнестійкими речовинами); проведення протипожежних заходів (видалення горючих матеріалів, підготовка сил і засобів для гасіння пожеж); використання засобів захисту очей від тимчасового осліплення (окуляри, екрануючі козирки зі світлонепроникних матеріалів). При будь-яких видах бойових дій військ для захисту особового складу від світлового випромінювання в першу чергу повинне використовуватися штатне озброєння і військова техніка, а також засоби індивідуального захисту.

Проникаюча радіація являє собою потік гамма-випромінювання і нейтронів, що випускаються у навколишнє середовище з зони і хмари ядерного вибуху. Тривалість дії проникаючої радіації складає усього кілька секунд, проте вона здатна наносити важкі ураження особовому складу, особливо при відкритому розташуванні. Гамма-випромінювання і нейтрони проникають через значні товщі різних матеріалів, при цьому потік гамма-випромінювання і нейтронів поступово послаблюється.

Здатність матеріалів послабляти гамма-випромінювання і потік нейтронів характеризується шаром половинного ослаблення. Шаром половинного ослаблення називається товщина матеріалу, проходячи через який гамма-випромінювання і нейтрони послабляються в 2 рази (табл. 1), Гамма-випромінювання краще послабляється важкими, а нейтрони – легкими матеріалами, у яких маса ядер атомів порівнянна з масою нейтрона.

При збільшенні товщини матеріалу до двох шарів половинного ослаблення доза випромінювання зменшується в 4 рази, до трьох шарів – у 8 разів і т.д.

У рухомих бронеоб'єктах для захисту від проникаючої радіації використовується комбінований захист, що складається із легких воднєвмісних речовин і матеріалів з високою щільністю (поліетилен з добавками свинцю).

Таблиця 1. Значення шару половинного ослаблення для деяких матеріалів

Матеріал	Щільність, г/см3	Шар половинного ослаблення, см
по нейтронам	по гамма-випромінюванню
Вода
Поліетилен	0,9
Сталь	7,8
Свинець	11,3
Грунт	1.6
Бетон	2,3
Дерево	0,7

Вплив проникаючої радіації на озброєння і військову техніку виявляється у виведенні з ладу електронних систем управління і радіотехнічних пристроїв на напівпровідниках, акумуляторних батарей та оптичних пристроїв. Під впливом нейтронів на озброєнні і військовій техніці може утворюватися наведена активність, що впливає на боєздатність екіпажів і особовий склад ремонтно-евакуаційних підрозділів.

Уражаючий вплив проникаючої радіації на особовий склад і на стан його боєздатності залежить від дози випромінювання та часу, що пройшов після вибуху. Він оцінюється сумарною дозою гамма-нейтронного випромінювання, тобто енергією випромінювання, що поглинена одиницею маси біологічної тканини. Доза випромінювання виміряється в радах.

У залежності від отриманої дози випромінювання розрізняють чотири ступені променевої хвороби: першу (легку), другу (середню), третю (важку) і четверту (украй важку).

Променева хвороба першого ступеня виникає при дозі випромінювання 100-200 рад. Частину уражених утрачають боєздатність протягом 2-4 тижня Лікування амбулаторне чи стаціонарне.

Променева хвороба другого ступеня виникає при дозі опромінення 200-400 рад. Уражені виходять з ладу через 2-3 тижні. Лікування стаціонарне. Смертельні випадки можливі у 5-15% уражених.

Дата добавления: 2014-11-20