Статистика культури, мистецтва і відпочинку

Функціонування закладів поширення інформації, культури, мистецтва викликає необхідність статистичного дослідження показників діяльності цих закладів як одного з індикаторів соціально-економічного розвитку країни.

Відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності й Державного класифікатора продукції та послуг діяльність, спря­мована на забезпечення умов для культурного, естетичного, фізичного розвитку людини та організації її відпочинку, включає такі розділи:

1) діяльність у галузі радіомистецтва, кіномистецтва, телебачення, театру та інших видів мистецтва, пов’язаних з виробництвом і поширенням культури;

2) діяльність у галузі культури, пов’язана зі збереженням культурних цінностей і популяризацією надбань через функціонування бібліотек, музеїв, виставок тощо;

3) діяльність у галузі спорту та організації відпочинку.

Однією з ознак розвитку суспільства є рівень його інформатизації. Нині процеси інформатизації застосування інформаційних технологій тісно пов’язані не тільки з економічною діяльністю, а й з побутом людини, сферою культури, освіти, мистецтва та відпочинку.

Рівень інформатизації суспільства — це можливість доступу будь-якого його члена до відкритих світових інформаційних ресурсів за допомогою сучасних інформаційних технологій. Одер­жати довідкову інформацію, прослухати лекцію, музику, помилуватися творами живопису або подивитися фільм, тобто отримати відповідні послуги сьогодні людина може, не тільки використовуючи радіоприймач, телевізор або відвідавши кінотеатр, а й за допомогою мобільного телефону чи засобів Internet.

У конкретний момент часу різні люди в різних суспільствах (державах, соціальних верствах) мають як різні інформаційні потреби, так і різні можливості їх задоволення (інтелектуальні, фінансові, технічні).

Отже, сучасні інформаційні технології використовуються при наданні населенню послуг, які є результатом усіх трьох названих видів діяльності. Тому надзвичайно важливим для об’єктивного вивчення соціального значення першого виду діяльності є розгляд його в межах процесів розвитку виробництва інформаційного продукту й формування відповідного ринку в Україні.

При цьому слід мати на увазі наступне. Міжнародні стандарти галузевої класифікації та відповідні документи, що діють в Україні (КВЕД), виділяють види діяльності, суть яких полягає в зборі, опрацюванні та наданні користувачеві інформації або доступу до неї, тобто у виробництві інформаційних продуктів або послуг (ІП). Така діяльність у літературі одержала назву інформаційно-обчислювальної діяльності (ІОД), а відповідна сукупність суб’єктів — галузь ІОД.

Тим часом широко використовуються й інші підходи до групування інформації. Так, при дослідженнях інформаційного ринку України з урахуванням міжнародних стандартів може бути використано такий поділ інформації на окремі види: фінансова інформація; новини; науково-технічна; бізнес-інформація; біологічна; інформація культурно-побутового, навчально-просвіт­ницького характеру; інформація, яка може бути представлена в «електронному» вигляді, тобто на машинних носіях; комерційна та некомерційна.

Під інформаційною послугою розуміємо кінцевий результат технологічного процесу інформаційно-обчислювальної діяльності, наданий споживачеві в речовій або неречовій формі. Такий підхід дає змогу при встановленні ціни на продукт визначати не вартість інформації як такої, що в семантичному, тобто смисловому, аспекті, на наш погляд, практично неможливо, а вартість самої послуги, яка складається з вартос­ті витрачених ресурсів та прибутку. Звичайно, в деяких випадках, наприклад при одержанні конфіденційної інформації, покупець згоден викласти за неї суму, значно більшу, ніж витрати на її пошук або опрацювання, якщо це диктується рівнем його зацікавленості. Але, з іншого боку, значна частина інформації, наприклад звітна, може бути поставлена на ринок державними устано­вами, міністерствами та комітетами, в першу чергу Держкомстатом, на безоплатній основі.

Основні особливості ІП такі:

· інформаційний продукт (послуга) зберігає інформацію, яку в собі містить;

· інформація при споживанні не зникає, не зношується, але з часом може втрачати актуальність;

· неможливість оцінити реальну вартість самої інформації;

· можливість використання однієї й тієї ж інформації різними споживачами;

· покупець інформаційного продукту не стає його виключним, одноособовим власником (за винятком ліцензій, патентів та ноу-хау);

· одна й та сама інформація може бути надана в різній формі різним споживачам на різних умовах;

· на відміну від матеріального виробництва, тиражування інформаційного продукту є значно дешевшим за його виробництво;

· в деяких випадках покупець купує носій, а не право копіювання;

· надану споживачеві інформацію, як знання про щось, в деяких випадках неможливо відібрати як матеріальний об’єкт. Можна лише не дати йому законних підстав цю інформацію використовувати.

Основними завданнями статистики послуг сфери культури, мистецтва та відпочинку (КМВ), а також сфери інформаційно-обчислювальної діяльності (ІОД) є вивчення:

1) обсягів асортименту й умов надання послуг;

2) особливостей попиту та споживання послуг у розрізі окремих соціальних груп і регіонів, вплив на ці особливості окремих факторів;

3) можливостей одержання послуг (інформаційних продуктів), зокрема на платній основі, різними соціальними групами населення;

4) інформаційного змісту послуг (інформаційних продуктів) з метою виявлення їх впливу на погляди, настрої, поведінку людей та на соціально-економічні процеси в цілому;

5) стану й діяльності одиниць господарювання сфери КМВ та ІОД.

Джерелом інформації є статистична звітність установ та організацій сфери КМВ, дані вибіркових обстежень умов життя домогосподарств, які щороку проводяться Держкомстатом України.

У статистичній практиці використовують різні показники, які дають змогу оцінювати якість та ефективність культурної діяльності. Існують показники, необхідні для аналізу характеристик кожного виду послуг, обсягів їх виробництва і засобів надання населенню. Всі їх можна об’єднати в дві основні групи.

Характеристиками стану та діяльності установ і організацій, які надають населенню послуги в сфері інформатизації, культури, мистецтва, спорту, відпочинку, є такі показники:

· кількість та структура установ і організацій;

· обсяги й вартість основних фондів;

· середньоспискова чисельність зайнятих у тій чи іншій сфері діяльності;

· фонд оплати праці;

· вартість та асортимент платних послуг, наданих населенню.

Характеристиками доступності і споживання населенням послуг у галузі інформатизації, культури, мистецтва, спорту, відпочинку є такі показники:

¨ обсяги, структура та умови споживання послуг різними групами населення;

¨ забезпеченість населення технічними засобами;

¨ характеристики ставлення населення до інформації та послуг.

Серед наведених показників окрему підгрупу становлять остан­ні, які відображують поширеність та інтенсивність того чи іншого виду діяльності. Характеристиками поведінки людей під час споживання послуг є:

· чисельність і частка осіб, які регулярно відвідують установи й організації з надання послуг;

· середня кількість відвідувань за певний період часу;

· поділ населення за частотою відвідування;

· витрати вільного часу на одержання певних видів послуг;

· розміри матеріальних витрат на одержання певних видів послуг тощо.

Все актуальнішим у наш час стає використання формалізованих методів кількісного аналізу змісту інформаційного продукту, насамперед контент-аналізу.

Система показників і статистичних методів, що застосовуються для аналізу, зумовлюється видом діяльності, на який спрямовано дослідження. В свою чергу, дослідження культурної діяльності проводиться за наступними напрямками.

Забезпеченість населення інформацією є найважливішим напрямком статистичного аналізу, оскільки в структурі вільного часу населення найбільша питома вага припадає на використання людиною засобів масової інформації. Це — витрати часу на перегляд телепередач, прослуховування радіо, читання газет, журналів, художньої літератури. В сучасних умовах суцільної комп’ютериза­ції це також витрати вільного часу на роботу в мережі Internet.

Систему статистичних показників, яка характеризує виробництво і споживання інформаційних послуг, становлять:

¨ кількість програм (каналів) радіомовлення та телевізійних каналів;

¨ обсяги щодобового теле- і радіомовлення за видами програм;

¨ число технічних засобів доступу до електронної інформації (радіоприймачів, телевізорів, комп’ютерів), що припадає на 1000 чол. населення;

¨ кількість і тираж друкованої продукції за видами;

¨ чисельність передплатників на періодичні друковані видання;

¨ середня кількість передплатних видань, що припадає на 1000 чол. населення або домогосподарство.

Система бібліотечного обслуговування є одним із засобів забезпечення населення інформаційними послугами. В соціальній статистиці для вивчення забезпеченості бібліотечними послугами населення застосовується набір статистичних характеристик, який складається з окремих показників стану, діяльності й доступності бібліотек для населення, а саме:

· насиченість бібліотеками окремих населених пунктів;

· загальна кількість бібліотек;

· чисельність читачів;

· чисельність населення, що припадає на одну бібліотеку, або кількість бібліотек на 10 000 чол. населення;

· обсяги друкованої продукції (в друкованих одиницях) бібліотечних фондів;

· кількість книг і журналів, що припадає на одного жителя або читача;

· загальна кількість виданих книг та журналів;

· кількість виданих книг та журналів, що припадає в середньому на одного читача.

Окремим напрямком дослідження культурної діяльності є оцінка ефективності музейного обслуговування населення. Розрізняють музеї історичні, краєзнавчі, меморіальні, літературні, художні, технічні, галузеві та ін. Незалежно від їх виду вивчення діяльності музеїв базується на статистичному аналізі таких показників їхньої діяльності:

¨ кількість експонатів музейних фондів;

¨ чисельність працівників музеїв, у тому числі наукових співробітників і екскурсоводів;

¨ кількість музеїв, у тому числі за видами та просвітницькою роботою (кількість музеїв, що проводили лекції, виставки поза музеєм, екскурсії);

¨ частота відвідувань музеїв;

¨ кількість прочитаних лекцій, їх середнє число в розрахунку на один музей, що проводив лекції;

¨ число організованих виставок поза музеєм, їх середнє число в розрахунку на один музей, що організовував виставки;

¨ кількість екскурсій, проведених музеєм, їх середнє число в розрахунку на один музей, що проводив екскурсії;

¨ чисельність відвідувачів екскурсій і середнє число відвідувачів однієї екскурсії.

Для проведення міжрегіональних порівнянь за узагальнюючим показником «частоти відвідування музеїв», зазвичай, вдаються до процедури стандартизації цього показника, оскільки його абсолютні значення можуть мати високу варіацію. Тому в статистиці прийнято розраховувати відносний показник, який характеризує кількість відвідувань музею в розрахунку на 1000 чол. населення.

Діяльність установ і організацій клубного типу, Будинків кіно, акторів, композиторів, народного мистецтва, вчителів, екскурсійних бюро, планетаріїв, цирку, парків культури та відпочинку є інструментом створення умов для культурного розвитку людини. В державній статистиці виділяються показники діяльності у галузі поширення культури, які характеризують кількість установ клубного типу; кількість гуртків самодіяльної художньої творчості (драматичних, музичних, хореографічних); чисельність тих, хто брав участь у художній самодіяльності; кількість місць у глядацьких залах тощо.

Аналіз розвитку різних видів закладів культури та ступінь їх відвідування в статистиці проводиться за допомогою коефіцієнта нерівномірності розподілу:

,

де k — загальна кількість груп у сукупності;

l — кількість найбільш значних груп, сумарний обсяг яких охоплює понад 60 % сукупності;

w_i — фактичне значення частоти і -ї групи;

р — значення частоти за умови рівномірного розподілу сукупності ().

Наведений показник прибирає значення від 0 до 1. Якщо склад сукупності визначається однією групою К _нр = 1, то сукупність визнається однорідною, а розподіл — нерівномірним. Якщо розподіл рівномірний, а сукупність не однорідна, то К _нр = 0.

Порівняння значень коефіцієнтів нерівномірності, визначених для різних показників, на практиці дозволяє робити висновки про ступінь охоплення населення тими чи іншими закладами культури у просторі і часі.

Показники закладів мистецтва відбивають діяльність театрів, концертних організацій, кінотеатрів, кіностудій та інших установ, метою діяльності яких є надання населенню послуг у галузі мистецтва.

Серед установ, зайнятих театральною діяльністю, виділяють театри опери і балету, драми й комедії, музичні (дитячі та юного глядача). Показниками їхньої діяльності є:

· кількість театрів за жанрами на кінець року;

· число спектаклів та частота їх відвідування;

· кількість місць у глядацьких залах;

· наповнюваність залів на ранкових і вечірніх спектаклях тощо.

Серед організацій, які займаються концертною діяльністю, виділяють філармонії, гастрольно-концертні і концертно-естрад­ні об’єднання, самостійні музичні колективи. Показники їхньої діяльності характеризують кількість такого роду організацій, чисельність слухачів та прибутки, отримані від концертної діяльності.

Статистика кіномистецтва охоплює систему установ, які здійснюють процес виробництва й розподілу відео- і кінофільмів, а також кінотеатри та установки для демонстрування кінопродукції. Основними показниками забезпеченості населення послугами кіномистецтва є:

¨ кількість кіноустановок і кінотеатрів;

¨ число місць у стаціонарних кінотеатрах у розрахунку на 10 тис. чол. населення;

¨ кількість відвідувань кіносеансів за рік;

¨ число відвідувань кіносеансів у розрахунку на одного жителя;

¨ кількість та питома вага кіноустановок з безкоштовним показом.

Облік діяльності кіностудій і студій звукозапису ведеться через показники випуску кінофільмів за видами (художні, документальні, публіцистичні, мультиплікаційні), метражем (повно- і короткометражні) і тривалістю.

У структурі вільного часу населення велика його частина витрачається на відпочинок, різновидом якого є заняття спортом, туризмом та ін. Високим є попит на санаторно-курортні й оздоровчі послуги.

Послуги санаторно-курортних і оздоровчих установ характеризуються показниками:

· кількість санаторіїв та пансіонатів з лікуванням і місць у них;

· кількість санаторіїв-профілакторіїв та місць у них;

· кількість будинків і пансіонатів відпочинку й місць у них;

· кількість баз та інших закладів відпочинку й місць у них.

Основними показниками споживання послуг санаторіїв та закладів відпочинку є загальна чисельність населення, яке перебувало в цих установах протягом року, а також питома вага його окремих груп.

Розвиток внутрішнього і зовнішнього екскурсійного туризму (передусім спортивного та екскурсійного) зумовив необхідність статистичного вивчення туристичних послуг як сфери культурної діяльності, яка є інструментом культурно-пізнавального розвитку людини.

Туризм — одна з форм відпочинку населення. Статистика туризму аналізує ринок туристичних послуг через:

¨ вимірювання туристичних ресурсів (природних, оздоровчих, історичних, культурних, що здатні задовольнити потреби і запити туристів);

¨ аналіз потоків у місцях призначення і на маршрутах;

¨ дослідження обсягів, структури й інтенсивності споживання туристичних послуг;

¨ якість і ступінь задоволення населення в цих послугах.

Відповідно до класифікації Всесвітньої туристичної організації (ВТО) статистика туризму вивчає такі категорії відвідувачів:

· особи, які здійснюють розважальну поїздку або подорож з огляду на сімейні обставини, стан здоров’я;

· особи, які відбувають на наради або у відрядження;

· учасники ділових поїздок;

· студенти й молодь, які мешкають за кордоном в інтернатах чи школах, подорожують під час канікул, і тимчасово працюючі;

· пасажири — учасники морських круїзів;

· транзитні пасажири, які перетинають країну і тривалість їх перебування не обмежена;

· члени екіпажів іноземних кораблів і літаків, які перебувають на ремонті або зупиняються на певний час у країні;

· артисти на гастролях.

Наведені системи показників за сферами культурної діяльності можуть бути використані для оцінки якості функціонування установ і організацій, які надають населенню послуги у галузі культури, мистецтва, інформації, відпочинку, базуючись на взаємозв’язку динаміки окремих показників. У статистиці для досягнення такої цілі застосовується метод побудови соціально-еконо­мічної нормалі.

Під час вивчення даної теми соціально-економічна нормаль являє собою теоретично обґрунтоване оптимальне співвідношення темпів зміни показників системи обслуговування населення щодо послуг культури, мистецтва, інформації, відпочинку, яке забезпечує гармонійний розвиток і стабільну якість роботи даної системи в країні. Порядок взаємозв’язку факторів, які можуть бути включені в соціально-економічну нормаль, залежатиме від мети вивчення й аналізу. Так, для аналізу ефективності забезпечення населення бібліотечними послугами бібліотечне обслуговування буде якісним за умови, якщо:

а) темп зростання кількості виданих книг та журналів буде не меншим, ніж темп зростання кількості бібліотек;

б) темп збільшення кількості бібліотек буде не меншим, ніж темп збільшення обсягу друкованого фонду;

в) темп підвищення обсягу друкованого фонду бібліотеки буде не меншим, ніж темп підвищення чисельності читачів;

г) темп зростання чисельності читачів буде не меншим, ніж темпи зростання решти складових.

Тоді соціально-економічна нормаль матиме вигляд:

,

де І _В — індекс виданих книг та журналів;

І _Б — індекс кількості бібліотек;

І _Д — індекс обсягу друкованого фонду, що припадає на одну бібліотеку;

І _Ч — індекс кількості читачів на 1000 примірників книг і журналів;

І _Н — індекс виданих книг та журналів у середньому на одного читача.

Мультиплікативний зв’язок між наведеними індексами виражається формулою:

.

На підставі такої залежності будуються аналітичні індекси, за допомогою яких вивчається динаміка результативної ознаки. В цьому випадку індексна система описує вплив кожного з факторів, включених у нормаль наступним чином:

· загальна динаміка виданих книг і журналів:

;

· за рахунок зміни кількості бібліотек:

;

· за рахунок зміни обсягу друкованого фонду, що припадає на одну бібліотеку:

;

· за рахунок зміни кількості читачів на 1000 примірників книг і журналів:

;

· за рахунок зміни виданих книг та журналів у середньому на одного читача:

.

Аналіз динаміки показників забезпечення населення послугами культури на підставі порівняння з нормаллю є своєрідним орієнтиром щодо підвищення якості обслуговування населення в цій сфері.

Дата добавления: 2014-11-08