Конституційний склад і структура Верховної Ради України

Верховна Рада - парламент України

Чинною Конституцією України визначено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Вона є загальнонаціональним представницьким органом державної влади, позаяк наділена правом представляти ввесь Український народ - громадян України всіх національностей - і виступати від імені всього народу.

Верховна Рада України є колегіальним органом, що проявляється, передусім, у її складі (450 народних депутатів) і в порядку роботи (є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу (ст. 82 Конституції України); рішення прий­маються на її пленарних засіданнях через голосування (ст. 84 Конституції України); закони й інші акти приймаються більшістю від її конституційного складу (ст. 91 Конституції України).

Верховна Рада України, як і парламенти інших країн, фор­мується виключно через вибори, що є вільними, добровільними та проводяться на основі загального, рівного й прямого вибор­чого права таємним голосуванням з використанням пропорцій­ної виборчої системи (до 2006 р. - змішаної).

Український парламент є однопалатним, що хоча й нетипово для великих і середніх держав, однією з яких і є Україна, але така його структура зумовлена низкою причин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру (унітарний устрій держави; недоско­налість парламентаризму; недостатня структурованість парламенту й суспільства та ін.).

Верховна Рада України - постійний орган (народні депутати обираються до парламенту строком на п'ять років і здійснюють свої повноваження на постійній основі).

Названі й інші важливі риси парламенту зумовлюють властиве лише йому пріоритетне місце в системі органів державної влади. Він є першим серед рівних гілок влади. Здійснює законодавчу владу, бере участь у формуванні органів виконавчої та судової влади, є загальним представником народу й виразником його 1 волі. Парламент України має багатогранні відносини з іншими органами державної влади та суб'єктами політичної системи -політичними партіями, громадськими об'єднаннями тощо.

Кількісний склад і структура Верховної Ради України визна­чаються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та законами про певні її інститути.

Згідно зі ст. 76 Конституції України, конституційний склад Верховної Ради України становить 450 народних депутатів України, що обираються громадянами України на основі загаль­ного, рівного та прямого виборчого орава через таємне голосу- 1 вання строком на п'ять років і здійснюють свої повноваження на постійній основі.

Народним депутатом України може бути громадянин України, котрий на день виборів досяг 21 року, має право голосу та проживає в Україні протягом останніх 5 років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який мав судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена та не знята в установленому законом порядку.

Установлення вікового цензу (не молодший від 21 року) зумовлене необхідністю набуття ними певного життєвого досвіду, потрібного для розв'язання складних державних питань у парламенті (віковий ценз характерний і для парламентарів інших країн - Бельгія, Велика Британія, Російська Федерація - 21 рік; Франція, Румунія - 23 роки; Італія, Канада, США - 25 років).

Ценз п'ятирічного проживання на території України передбачає глибше розуміння й усвідомлення депутатом нагальних проблем державного та суспільного розвитку України, відповідно до цього більш компетентного виконання своїх обов'язків (у США -1 місяць; Німеччині, Японії- 3 місяці; Бельгії, Франції- 6 місяців; Канаді -12 місяців).

Ефективність діяльності Верховної Ради України значно залежить як від її складу, так і від структури. Конституція України та Регламент Верховної Ради визначають, що парламент України складається з кількох підрозділів.1. Керівні особи: Голова Верховної Ради України, Перший за­
ступник і заступник голови Верховної Ради України, що обира­ються та відкликаються Верховною Радою України зі свого складу (ст. 88 Конституції України).

Голова Верховної Ради України веде засідання Верховної Ради України; організовує роботу Верховної Ради, координує діяльність її органів; підписує акти, прийняті Верховною Радою України; представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України й органами влади інших держав; органі­зовує роботу апарату Верховної Ради України.

2. Депутатські фракції. Формуються на партійній основі під час першої сесії Верховної Ради України нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради України
та його заступників, мають право на пропорційне представни­цтво в усіх органах Верховної Ради України й офіційних парламентських делегаціях. Згідно з п. 6 ст. 81 Конституції України, в разі невходження народного депутата України, обра­ного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), або виходу народного депутата України зі складу такої фракції його повноваження припиняються достроково. Депутатські фракції утворюються з метою реалізації партіями своїх передвиборчих програм, політичних та інших цілей. Від їхньої позиції значною мірою залежить зміст порядку денного роботи парламенту, хід законодавчого процесу тощо. Кожна депутатська
фракція повинна бути зареєстрована в Апараті Верховної Ради, про що голова пленарного засідання інформує депутатів, повідом­ляючи про її кількісний склад і уповноважених представників.

3. Коаліція депутатських фракцій. Формується протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання Верховної Ради України, що проводиться після чергових або позачергових виборів Верховної Ради України чи протягом місяця з дня при­пинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій. До її складу належить більшість народних депутатів України від Конституційного складу Верховної Ради України (частини 6,7 ст. 83 Конституції України). Право коаліції депутат­ських фракцій у Верховній Раді України має та депутатська фракція, до складу якої належить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. У разі несформування у Верховній Раді України протягом одного місяця коаліції депутатських фракцій Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради України.

4. Комітети Верховної Ради України. Вони здійснюють роз­гляд питань, належних до повноважень Верховної Ради України, здійснюють законопроектну роботу, сприяють втіленню в життя
законів України й інших рішень парламенту, відповідають за під­готовку та проведення днів Уряду України та парламентських слухань. З пропозицій комітетів розпочинається формування по­
рядку денного кожної чергової сесії. Ще великий уплив комітети мають на виконання затвердженого порядку денного та черговість, підготовки до розгляду запропонованих питань.

Конституція України визначає, що Верховна Рада України за­тверджує перелік комітетів і обирає їхніх голів. Одночасно в чин­ному Законі України "Про комітети Верховної Ради України" теж не визначений їхні перелік і предметне відання. Тож кожне наступне скликання Верховної Ради України розпочинається з формування не лише нового складу комітетів, а й прийняття рішення щодо їх кількості (зазвичай, понад 20), назв і функцій. До складу кожного з комітетів Верховної Ради України може належати від 10 до ЗО народних депутатів України. Голови комітетів і їхні перші заступники обираються Верховною Радою України. Основ­ною формою роботи парламентських комітетів є засідання.

5. За рішенням Верховної Ради України для розгляду питань, які мають тимчасовий характер або не належать до профілю вже наявних комітетів, можуть створюватися тимчасові спеціальні комісії. Вони є незалежними в своїй діяльності. Оцінку їхній роботі дає лише Верховна Рада України. Повноваження тимчасової спеціальної комісії припиняються автоматично з прийняттям Верховною Радою України остаточного рішення щодо результатів її роботи (наприклад, "Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради
України по сприянню у вивченні питань, пов'язаних з перевіркою діяльності ОУН - УПА" (13 вересня 1996 р.,) "Тимчасова спеціаль­на комісія по підготовці і попередньому розгляду проекту нової редакції Цивільного кодексу України" (20 жовтня 1998 р.) та ін.).

6. За необхідності проведення розслідувань, пов'язаних з питаннями, що торкаються інтересів усього суспільства, Верховна Рада України може створювати тимчасові слідчі комісії (за це повинні проголосувати не менш як 150 народних депутатів). Наслідки роботи слідчих комісій доповідаються на відкритих або закритих засіданнях Верховної Ради України у формі їхніх попередніх інформацій і звітів про виконану роботу. Оскільки такі комісії не належать до органів правосуддя України, їхні висновки та пропозиції не є вирішальними для суду та слідства, мають лише рекомендаційний характер, моральне значення ("Тимчасова слідча комісія для з'ясування при­чин, що призвели до кризового фінансового стану Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" 5 липня 2001 p.; "Тимчасова слідча комісія для розслідування обставин порушень конституційних прав людини та громадянина стосовно таємниці телефонних розмов" 7 березня 2002 p.).

Загалом Верховною Радою України за період чотирьох скли­кань (1990-2006 pp.) було створено близько 100 тимчасових і слідчих комісій. Більшість з них відзвітували про проведену роботу з прийняттям відповідного рішення Верховною Радою України чи виконали своє призначення в інший спосіб.

7. Апарат Верховної Ради України. На нього покладається здійснення правового, наукового, організаційного, документаль­ного, інформаційного, фінансово-господарського, матеріально-технічного, соціально-побутового й іншого забезпечення діяльності парламенту та народних депутатів України. Питання за­твердження структури Апарату Верховної Ради України, при­значення на посаду та звільнення з посади його керівника вирішуються виключно Верховною Радою України. Організовує роботу Апарату Голова Верховної Ради України. У складі Апарату функціонують такі підрозділи: Керівництво Апарату Верховної Ради України, Секретаріат Голови Верховної Ради України; Секре­таріат Першого заступника Голови Верховної Ради України; Секретаріат заступника Голови Верховної Ради України; Секре­таріати комітетів, депутатських фракцій; Головне науково-експертне управління; Головне юридичне управління; Головне управління документального забезпечення; Головне організаційне управління; Інформаційне управління; Управління комп'юте­ризованих систем; Управління по зв'язкам з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування; Управління забез­печення міжпарламентських зв'язків; Управління кадрів; Відділ

зв'язків з органами правосуддя; Відділ контролю; Відділ з питань, звернень громадян; Перший відділ; Сектор мобілізаційної роботи; Управління справами. Гранична кількість структури апарату становить 900 одиниць.

Дата добавления: 2014-11-20