Предмет злочину. 1 страница

Поряд з об’єктом злочину слід відрізняти предмет злочину. Об’єкт завжди є обов’язковим (необхідним) елементом кожного складу злочину, виступає в якості суспільних відносин.

Предмет – це будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими вчиняється злочин. Предмет це – факультативний елемент складу, який виявляється не в усіх злочинах. Наприклад, при крадіжці об’єктом злочину є право власності, а предметом – майно, речі та інші цінності.

Якщо злочин має свій предмет, то його називають предметним злочином. В законі ознаки предмета злочину описуються по різному:

- предмет може чітко зазначатися в самому законі (наприклад, у ст. 245 КК міститься вказівка на такий предмет як лісові масиви або зелені насадження);

- предмет може безпосередньо випливати з диспозиції кримінально-правової норми (наприклад, за ст. ст. 368-370 КК предметами хабарництва можуть бути як будь-які матеріальні цінності – гроші, продукти, предмети побутової техніки та інші речі, так і майнові блага);

- предмет може визначатися різними нормативними актами, якщо певна диспозиція має бланкетний характер (наприклад, перелік наркотичних засобів, про які йдеться у ст. 305 КК, встановлюється не безпосередньо у КК, а в іншому нормативно-правовому акті).

Кримінально-правове значення предмета злочину проявляється у таких аспектах:

1) включення предмета злочину в комплекс ознак конкретного складу злочину забезпечує повноту його конструювання, що сприяє успішному вирішенню завдань кваліфікації;

2) предмет злочину може виступати критерієм розмежування суміжних злочинних діянь. Наприклад, предметом шахрайства (ст. 190 КК) є майно, яке на момент вчинення злочину перебувало у власності держави, колективу або приватних осіб, а предметом заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК) є майно, яке лише повинно було перейти у цю власність від інших суб’єктів;

3) предмет посягання може бути також одним із критеріїв розмежування злочинного та незлочинного діянь. Наприклад, за предметом розрізняють кримінальне карану контрабанду (ст. 201 КК) і контрабанду як адміністративне правопорушення;

4) ті чи інші ознаки предмета посягання можуть бути пом’якшуючими або обтяжуючими обставинами злочину (наприклад, викрадення офіційного документа утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК, а викрадення особливо важливих документів кваліфікується за ч. 2 ст. 357 КК) тощо.

Предмет злочину необхідно відрізняти від знарядь і засобів вчинення злочину. Якщо предмет злочину – це те, посягаючи на що особа заподіює шкоду об’єкту злочину, то знаряддя та засоби – це ті предмети, які використовуються нею для виконання об’єктивної сторони складу злочину. Так, при квартирній крадіжці можуть бути використані такі знаряддя злочину, як відмичка, ключі, лом, а також засоби злочину – автомобіль, на якому можна вивести викрадене майно. Предметом же крадіжки можуть бути різні чужі речі та майно (одяг, їжа, побутова техніка та ін.). Іноді предмет, знаряддя та засоби можуть переходити, так би мовити, «одне в інше». Наприклад, зброя при її викраденні є предметом злочину, а при вбивстві за допомогою цієї зброї-знаряддям вчинення злочину; документ при його підробленні є предметом злочину, а при використанні його для заволодіння чужим майном шляхом обману – засобом вчинення шахрайства.

8.2. План семінарського заняття.

Поняття об'єкту злочину. Кримінально-правове значення об'єкта злочину.

Суспільні відносини як об'єкт злочину: їх структура.

Класифікація об'єктів злочину.

Безпосередній об'єкт злочину та його види. Значення виду безпосереднього об'єкту для кваліфікації,

Поняття предмета злочину та його місце у структурі складу злочину.

Відмінність предмета злочину від об'єкта та від знарядь і засобів скоєння злочину.

8.3. Термінологічний словник

Об’єкт злочину – це суспільні відносини між людьми, що існують у суспільстві та охороняються нормами кримінального законодавства.

Суб’єкти суспільних відносин – це держава, різноманітні об’єднання громадян, юридичні та фізичні особи.

Загальний об’єкт злочину – це сукупність всіх суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом.

Родовий (груповий) об’єкт злочину – це група однорідних або тотожних суспільних відносин, що утворюють певну сферу суспільного існування.

Безпосереднім об’єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин і яким він заподіює шкоду.

Основний безпосередній об’єкт – це ті суспільні відносини, посягання на які становить суспільну сутність злочину та заради охорони яких законодавець створив відповідну кримінально-правову норму.

Додатковим безпосереднім об’єктом – це ті суспільні відносини, яким заподіюється або виникає загроза заподіяння шкоди поряд з основним об’єктом.

Додатковий необхідний об’єкт злочину – це суспільні відносини, яким при вчиненні даного злочину завжди спричиняється шкода.

Додатковий факультативний об’єкт злочину – це ті суспільні відносини, яким при вчиненні даного злочину в одному випадку заподіюється шкода, а в іншому цього не відбувається.

Предмет – це будь-які речі матеріального світу, з приводу яких чи у зв’язку з якими вчиняється злочин.

8.4. Навчальні завдання.

1. Аничук, який раніше працював пілотом цивільної авіації, таємно проник на аеродром, заліз у літак У-2, запустив двигун і самовільно полетів до своїх родичів, що мешкали у сусідній області. Через декілька днів Аничук повернувся без пригод на аеродром.

Визначте об'єкт злочину.

2. Щупак і Скрипник звернулися до Бочарова з проханням «дістати» їм вугілля, Бочаров погодився виконати їх прохання. Під час перевезення вугілля із залізничної станції на завод Бочаров у той же день украв його дві машини загальною вагою 9 тонн, а потім продав Щупаку і Скрипнику.

Визначте об'єкт цього злочину.

3. Муратов зустрів на вулиці громадянку Луценко І. Погрожуючи іграшковим револьвером, став вимагати від неї гроші. Луценко відповіла, що грошей у неї немає. Муратов обшукав її і, нічого не знайшовши, відпустив. Через деякий час Муратов зустрів Романенко і Дорошенко. Погрожуючи їм тим же револьвером, він став вимагати від них гроші на пляшку горілки. Дорошенко заявила, що при собі грошей не має, але може принести їх з дому, а Романенко стала кричати і кликати на допомогу. Злякавшись крику, Муратов утік.

Визначте об'єкт і знаряддя злочину.

4. Зайвенко, маючи лише середню освіту, підробив копію диплома про закінчення медичного інституту і на цій підставі оформився на роботу. Протягом 14 років Зайвенко працював, виконуючи обов'язки головного лікаря санаторію. Чи е в діях Зайвенка склад злочину? Який його об'єкт?

5. У лісі, далеко від села, Зінченко побачив корову, що паслася без нагляду. Він привів її на своє подвір'я, а через тиждень продав сусідові. Кому належала корова, так і не стало відомо.

Чи скоїв Зінченко злочин? Якщо дії Зінченка містять склад злочину, то визначте його об'єкт.

6. Митрофанова, переконавшись у тому, що в неї не буде дітей, вирішила вкрасти чужу дитину. З цією метою вона прийшла на залізничну станцію, де пасажирка Мироненко попросила її доглянути за малолітніми дітьми. Скориставшись ситуацією, Митрофанова украла чотирьохмісячну доньку Мироненко і принесла до себе додому.

Чи є в діях Митрофанової склад злочину? Який його об'єкт?

7. Шофер Любаченко, повертаючись увечері до міста на автомашині, задивився на світлову рекламу магазинів і заїхав передніми колесами на тротуар, де збив громадянку Дубченко, якій були заподіяні тілесні ушкодження.

Що е об'єктом злочину, заподіяного Любаченком?

8. Малкін деякий час зустрічався з Сурченко, маючи з нею статеві стосунки. Про це стало відомо його дружині. Із-за ревнощів вона вирішила помститися Сурченко – взяла склянку сірчаної кислоти і пішла на квартиру суперниці. Як тільки та відчинила двері, Малкіна плеснула на неї кислотою. Сурченко було знівечено обличчя.

Який об'єкт цього злочину

9. 16-річний Стойченко дуже бажав мати мисливську рушницю. Уночі він проник у квартиру Куценка і викрав рушницю.

Який об'єкт і предмет цього злочину?

8.5. Завдання для перевірки знань.

1. Вкажіть, що є об'єктом злочину за кримінальним правом?

Варіанти відповідей:

1. Матеріальні цінності.

2. Потерпілий.

3. Норми кримінального права.

4. Суспільні відносини, що охороняються законом.

5. Інтереси держави.

6. Інтереси суспільства.

2. Вкажіть види об'єктів злочину.

Варіанти відповідей:

1. Простий.

2. Родовий.

3. Загальний.

4. Додатковий.

5. Безпосередній.

6. Складний.

3. Додатковий необхідний об’єкт – це:

Варіанти відповідей:

- суспільні відносини, яким при вчинені даного злочину завжди спричиняється шкода;

- суспільні відносини, яким при вчинені даного злочину в одному випадку може спричинятися шкода, а в іншому – ні;

4. Родовий об’єкт – це:

Варіанти відповідей:

- група однорідних суспільних відносин;

- сукупність всіх суспільних відносин, що охороняються всіма галузями права;

- сукупність всіх суспільних відносин, що охороняються кримінальним правом;

- суспільні відносини, на які посягає конкретний злочин.

5. Вкажіть, за допомогою якого об'єкта провадиться розмежування складів злочину?

Варіанти відповідей:

1. За допомогою простого об'єкта.

2. За допомогою родового об'єкта.

3. За допомогою загального об'єкта.

4. За допомогою безпосереднього об'єкта.

5. За допомогою додаткового об'єкта.

6. Вкажіть додатковий об'єкт розбою.

Варіанти відповідей:

1. Майно.

2. Здоров'я.

3. Свобода.

4. Власність

5. Життя.

6. Честь.

7. Гідність.

7. Назвіть безпосередній об'єкт розбою.

Варіанти відповідей:

1. Здоров'я.

2. Суспільні відносини, що регулюють право власності.

3. Життя.

4. Життя та здоров'я.

5. Здоров'я та суспільні відносини, що регулюють право власності.

6. Життя та суспільні відносини, що регулюють право власності.

8.6. Рекомендована література;

Ковалев М.И., Козаченко И., Новоселов Г.П. Классификация объектов преступления //Правоведение. – 1987. - №2,

Коржанський М.Й. Об'єкт та предмет злочину. Лекція /НАВСУ України – К., 1997.

Коржанский Н.И. Объект посягательства и квалификация преступлений. – Волгоград, 1976.

Мальцев В.В. Категория «общественно опасное поведение» и ее уголовно-правовое значение //Гос. и право. – 1995. - №9.

Таций В Я, Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. –Харьков, 1988.

Фесенко Є. Цінності як об'єкт злочину //Право України. – 1999. - №6.

Чубарев В.Л, Классификация преступлений по родовому объекту посягательства //Правоведение. – 1989. - №4.

Тема 9. ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ.

1. Поняття та значення об’єктивної сторони складу злочину.

2. Суспільно-небезпечне діяння та його види.

3. Суспільно-небезпечні наслідки.

4. Причинний зв’язок між діяннями та суспільно небезпечними наслідками.

5. Місце, час, обстановка, засіб та способи вчинення злочину.

9.1. Методичні вказівки.

1. Поняття та значення об’єктивної сторони складу злочину.

Наступним обов’язковим елементом складу злочину є об’єктивна сторона. Вивчення даної теми дасть змогу визначити, які діяння є злочинними, відмежувати один злочин від іншого.

Об’єктивна сторона складу злочину – це сукупність передбачених кримінальним законом ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння (дії чи бездіяльностї), що посягає на об’єкти кримінально-правової охорони, а також об’єктивні умови цього посягання.

Об’єктивна сторона визначає:

- у чому полягає злочин;

- яким чином він вчинюється;

- у яких умовах місця, часу, обстановки він відбувається;

- за допомогою яких засобів і знарядь вчиняється.

Студенти повинні звернути увагу на значення об’єктивної сторони:

1. об’єктивна сторона є елементом складу злочину і входить до підстав кримінальної відповідальності;

2. визначає ступень суспільної небезпеки злочинного діяння, визначає характер заподіяної шкоди об’єкту кримінально-правової охорони.

3. дає можливість відмежовувати один злочин від іншого, а також відмежовувати злочинні діяння від не злочинних. Наприклад, розбій за об’єктивною стороною схожий з вимаганням, при якому суб’єкт також намагається заволодіти чужим майном чи правом на майно, але не шляхом нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (ст. 187 КК), а шляхом пред’явлення вимоги про передачу чужого майна, яка супроводжується погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (ст. 189 КК).

4. допомагає правильно кваліфікувати злочин. Наприклад, об’єктивна сторона крадіжки полягає в таємному викраденні чужого майна (ст. 185 КК), грабежу – у відкритому викраденні чужого майна (ст. 186 КК), в той час як об’єкт названих злочинів, суб’єкт і суб’єктивна сторона їх співпадає.

Ознаки об’єктивної сторони з боку їх описування у диспозиціях статей Особливої частини КК України поділяються на дві групи:

- основні (обов’язкові) ознаки;

- факультативні ознаки.

До основних ознак відноситься діяння у формі дії або бездіяльності.

До факультативних ознак відносяться:

- суспільне небезпечні наслідки;

- причинний зв’язок між суспільне небезпечним діянням і суспільне небезпечним наслідком (у злочинах із матеріальним складом);

- спосіб,

- місце,

- час,

- обстановка,

- знаряддя

- засоби вчинення злочину.

Якщо суспільно-небезпечні наслідки, спосіб, місце, час, обстановка, знаряддя засоби вчинення злочину вказані у диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення об’єктивної сторони складу злочину і виступають основними ознаками.

2. Суспільне небезпечне діяння та його види.

Суспільне небезпечне діяння є обов’язковою, ознакою об’єктивної сторони.

Діяння – це суспільно-небезпечний, протиправний, свідомий, вольовий акт поведінки людини.

Ознаки діяння:

- Суспільна небезпечність полягає в тому, що злочинне діяння спричиняє суттєву шкоду суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом. Відповідно до ч. 2 ст. 11 КК не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння передбаченого КК, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

- Протиправність означає, що діяння є злочином, що передбачено КК (ч. 1 ст. 11 КК).

- Вольове діяння – полягає в прояві волі особи. Особа не несе кримінальної відповідальності, якщо вона вимушена діяти проти власної волі під впливом фізичного примусу, внаслідок якого воля особи була повністю паралізована і вона не могла керувати своїми вчинками (ст. 40 КК). Психічний примус (погроза вбивством, завданням тілесних ушкоджень, знищенням майна, шантаж, інші подібні дії) та фізичний примус, внаслідок якого особа зберігала можливість керувати своїми діями, виключають кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо особа, що зазнала такого впливу, була у стані крайньої необхідності. Кримінальна відповідальність не настає при непереборній силі, під якою розуміється дія сил природи, механізмів, людей, звірів та інших факторів, через які особа реально позбавлена можливості виконати покладений на неї обов’язок.

- Свідоме діяння – особа, яка його вчинює усвідомлює свої дії (бездіяльність) і керує ними.

Діяння у злочинах проявляється у формі:

- Дії. Наприклад, грабіж (ст. 186 КК), розбій (ст. 187 КК), незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК) і багато інших злочинів.

- Бездіяльності. Наприклад, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК) тощо.

- Дії або бездіяльності. Наприклад, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК), службова недбалість (ст. 367 КК).

Дія – активна, суспільно-небезпечна, вольова, свідома поведінка особи, що вчиняє злочин.

Бездіяльність – це пасивна, суспільно небезпечна вольова поведінка особи, що полягає у невиконанні дій, які особа повинна була і могла виконати чи попередити настання суспільне небезпечного наслідку.

Обов’язок діяти може випливати з:

- закону (наприклад, обов’язок нести військову службу);

- підзаконного акту (наприклад, обов’язок водія зупинити автомашину при червоному світлі світлофора);

- законного наказу чи розпорядження (наприклад, військового начальника);

- характеру сімейних відносин (наприклад, обов’язок батьків утримувати неповнолітніх дітей);

- характеру професії (наприклад, обов’язок лікаря надавати медичну допомогу).

Залежно від викладених положень злочини в теорії кримінального права поділяються на:

- прості,

- складні (складені),

- триваючі,

- продовжувані.

Особливістю простих злочинів є те, що при їх вчиненні:

а) посягання здійснюється на один безпосередній об’єкт;

б) об’єктивна сторона складається з одного діяння;

в) діяння виконується одною і тою ж особою;

г) суб’єктивна сторона характеризується однією формою вини;

ґ) кваліфікація дій винної особи здійснюється за однією статтею Особливої частини КК.

До простих злочинів відносяться, зокрема, умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), крадіжка (ст. 185 КК), втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329 КК).

Складними є злочини:

а) об’єктивна сторона яких складається з двох або більше різних дій, кожна з яких за умови окремого (ізольованого) вчинення являла б собою самостійний злочин, кожен із яких кваліфікувався б за окремою статтею КК. Наприклад, незаконне заволодіння транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого (ч. 3 ст. 289 КК). Вчинення зазначених дій у різний час необхідно було б кваліфікувати за ч. 1 ст. 289 КК та як відповідний злочин проти здоров’я;

б) які посягають на два і більше безпосередніх об’єктів. Наприклад, розбій (ст. 187 КК) посягає на власність та на здоров’я особи, що зазнала нападу;

в) об’єктивна сторона яких характеризується двома і більше злочинними наслідками. Наприклад, умисне тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК);

г) із змішаною (складною) формою вини. Наприклад, незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило тривалий розлад здоров’я, безплідність або смерть потерпілої (ч. 2 ст. 134 КК). У даному разі психічне ставлення до факту проведення аборту характеризується умисною формою вини, а щодо настання зазначених наслідків - необережністю.

Триваючі злочини характеризуються:

- по-перше, безперервним здійсненням злочинного діяння (дії або бездіяльності). Об’єктивна сторона такого злочину протікає, тягнеться протягом певного часу. Наприклад, незаконне носіння або зберігання вогнепальної зброї (ст. 263 КК) може продовжуватись до певної події, яка припиняє його вчинення, – втрати, викрадення, збуту тощо. Прикладами подібних злочинів є ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК) тощо;

- по-друге, одноактним діянням і подальшим безперервним злочинним станом винної особи, який зберігається невизначено тривалий час і припиняється з моменту явки з повинною, затриманням, смертю чи іншою подією. Прикладами таких злочинів є, зокрема: втеча зі спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394 КК), дезертирство (ст. 408 КК).

Продовжувані злочини складаються з низки тотожних дій, об’єднаних єдиним наміром. Такі дії становлять у своїй сукупності одиничний злочин і кваліфікуються за однією статтею Особливої частини КК. При вчиненні продовжуваного злочину суб’єкт посягає на один і той же об’єкт, діяння вчиняється одним і тим же способом, всі дії цього злочину об’єднані одним умислом і спрямовані на досягнення єдиної мети.

3. Суспільно небезпечні наслідки.

Злочинні наслідки – це визначена кримінально-правовою нормою матеріальна чи нематеріальна шкода, заподіяна злочинними діяннями об’єкту, який охороняється кримінальним законом.

Шкода може бути:

а) фізичною (наприклад, при вбивстві (ст. ст. 115-119 КК);

б) майновою (наприклад, при грабежі (ст. 186 КК), умисному знищенні або пошкодженні майна (ст. 194 КК);

в) моральною (наприклад, при незаконному позбавленні волі або викраденні людини (ст. 146 КК);

г) політичною (наприклад, при посяганні на державного чи громадського діяча (ст. 112КК).

В залежності від наявності чи відсутності злочинних наслідків, злочини поділяються на:

- злочини з матеріальним складом;

- злочини з формальним складом.

У злочинах із матеріальним складом суспільне небезпечні наслідки передбачені в якості обов’язкової ознаки об’єктивної сторони складу злочину. Злочини з матеріальним складом вважаються закінченими з моменту настання суспільне небезпечного наслідку, який передбачено в диспозиції статті Особливої частини КК у якості обов’язкової ознаки конкретного злочину. Якщо передбачений у законі наслідок не настав, злочин вважається незакінченим. Наприклад, смерть людини при вбивстві (ст. 115 КК);

Злочини з формальним складом – це злочини, для визнання яких закінченими достатньо самого факту скоєння суспільне небезпечного діяння. У таких злочинах наслідки не включені в об’єктивну сторону і на кваліфікацію діяння не впливають. Злочини з формальним складом фактично можуть заподіювати суспільне небезпечні наслідки але як правило нематеріальні. Вони є факультативними. Наприклад, державна зрада (ст. 111 КК), підміна чужої дитини (ст. 148 КК), порушення таємниці голосування (ст. 159 КК), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358 КК), давання хабара (ст. 369 КК), самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК).

4. Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками

Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечним наслідком – обов’язкова ознака об’єктивної сторони в злочинах із матеріальним складом.

Причинний зв’язок в кримінальному праві – це об’єктивно існуючий зв’язок між діянням і суспільно-небезпечними наслідками, коли дія або бездіяльність породжує настання таких наслідків.

Наприклад, при дії – причинний зв’язок між пострілом і настанням смерті особи (ст. 115 КК «Умисне вбивство»); суспільне небезпечні наслідки при бездіяльності – залишення в небезпеці, якщо внаслідок цієї бездіяльності настала смерть потерпілого або інші тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 135 КК «Залишення в небезпеці»).

Правила встановлення причинного зв’язку:

1. Причинний зв’язок може бути тільки в злочинах з матеріальним складом.

2. Причинний зв’язок – це об’єктивно існуючий зв’язок між причиною і наслідками.

3. Причинний зв’язок має місце лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливо настання наслідку. З цього слідує, що:

- причинна повинна передувати наслідку;

- причина повинна викликати наслідок;

- дії повинні бути необхідною умовою настання таких наслідків;

- діяння може бути причиною при умові необхідності, а не випадковості.

Ці положення можна показати на наступних прикладах. Варіант 1: водій порушив правила безпеки дорожнього руху, збив пішохода, внаслідок чого сталась смерть потерпілого. У даному разі між дією водія – порушенням правил безпеки дорожнього руху і наслідком, який настав – смерть потерпілого – є безпосередній причинний зв’язок. Водій повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 286 КК, тобто за порушення правил безпеки дорожнього руху, в результаті чого такі діяння спричинили смерть потерпілого.

Варіант 2: водій порушив правила безпеки дорожнього руху, збив пішохода, спричинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, але з місця події втік, залишив потерпілого на морозі без допомоги. Потерпілий, як встановила судово-медична експертиза, помер від охолодження. У даному разі між дією водія – порушенням правил безпеки дорожнього руху і наслідком, який настав – спричиненням середньої тяжкості тілесного ушкодження – є безпосередній причинний зв’язок. Водій повинен нести кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 286 КК, тобто за порушення правил безпеки дорожнього руху, в результаті чого потерпілому спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження. Безпосередньою причиною є дія водія (порушення правил безпеки дорожнього руху), яка неминуче з внутрішньою необхідністю породила суспільне небезпечний наслідок – середньої тяжкості тілесне ушкодження. Щодо настання смерті потерпілого, то тут має місце випадковий причинний зв’язок тому, що смерть настала не від наїзду, а через випадковий збіг інших обставин. Разом із тим водій повинен нести кримінальну відповідальність за інший злочин, передбачений ч. 3 ст. 135 КК, тобто за завідоме залишення потерпілого без допомоги, який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.

Варіант 3: водій не порушував правила дорожнього руху. Пішохід перед машиною з’явився раптово в недозволеному місці для переходу дороги. Водій не встиг зреагувати належним чином, відбувся наїзд на пішохода. В даному випадку причинного зв’язку між діями водія і смертю пішохода не існує, а тому кримінальна відповідальність водія виключається.

5. Місце, час, обстановка, засіб та способи вчинення злочину.

Факультативні ознаки складають умови скоєння злочину. Названі ознаки називаються факультативними, тому що вони законом можуть передбачатися як ознака об’єктивної сторони складу злочину (зазначатися в диспозиціях статей Особливої частини КК),а можуть і не передбачатися в кримінально-правових нормах. Якщо такі ознаки передбачені в законі, вони є для цих злочинів обов’язковими.

До таких ознак об’єктивної сторони відносяться:

1. Місце вчинення злочину – це певна територія або інше місце, де вчинюється суспільно-небезпечне діяння і настають суспільно-небезпечні наслідки. Наприклад, місцем вчинення контрабанди є митний кордон України (ст. 201 КК), самовільного без нагальної потреби зупинення поїзду – поїзд (ст. 283 КК).

2. Час вчинення злочину – певний проміжок часу, протягом якого вчинюється злочин. Так, часом вчинення злочину, як самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю – час бою (ст. 429 КК).

3. Обстановка вчинення злочину – це конкретні об’єктивно-предметні умови, в яких вчинюється злочин. В одних випадках обстановка вказує на ті умови, в яких відбувається злочинне діяння, наприклад, вчинення військового злочину в бойовій обстановці (ч. 3 ст. 402). В інших – обстановка вказує на умови в яких перебуває потерпілий. Наприклад, залишення в небезпеці (ст. 135 КК), ненадання допомоги особі, що перебуває в небезпечному для життя стані (ст.136 КК).

4. Знаряддя і засоби вчинення злочину – це речі матеріального світу, за допомогою яких було вчинено злочин або використовувались для полегшення вчинення злочину.

Знаряддя – це предмети, використовуючи які особа вчинює фізичний вплив на матеріальні об’єкти. До них можна віднести зброю, інструменти, транспортні засоби.

Засоби – це предмети, які полегшують вчинювати злочин. Наприклад, підроблені документи, форма працівника міліції тощо.

Наприклад, зброя є обов’язковою ознакою складу бандитизму (ст. 257 КК), транспортні засоби – кваліфікований склад незаконного полювання (ст. 248 КК).

5. Спосіб вчинення злочину – це форма прояву суспільне небезпечного діяння (методи та форми вчинення злочину). Наприклад, крадіжка вчинюється шляхом таємного викрадення чужого майна (ст. 185 КК); грабіж – шляхом відкритого заволодіння чужим майном (ст. 186 КК).

Дата добавления: 2014-12-10