Теорія кризового втручання

Теорія кризового втручання використовується при наданні допомоги клієнту, що перебуває в нестійкому емоційному стані. Кризове втручання соціального працівника розглядається як цілеспрямована дія, що перериває ланцюг подій в житті клієнта, що призводять до кризи або поглиблюють її, порушуючи нормальне існування людини.

Історія теорії кризового втручання пов’язана із виникненням першого телефону довіри у 1906 році. Пастор Уорен заснував у Нью-Йорку Лігу „Врятуйте життя”, напрямком діяльності якої було надання моральної та психологічної підтримки по телефону тим, хто перебував у кризовому стані.

В Європі така служба була створена після Другої світової війни, в 1948 році психіатри Гофор, Рінгель заснували центр „Допомога людям, що втомилися від життя”. Англійський священик Чад Вара заснував рух добровольців непрофесіоналів під назвою „самаритяни” – службу допомоги по телефону.

У психіатрії основи кризового втручання розроблялися в 1960-х роках Дж.Капланом, а у 1970-х роках Наомі Голан розвинула теорію кризового втручання в соціальній роботі.

Відтак, теорія кризового втручання застосовується у випадках, коли до соціального працівника звертаються клієнти у стані глибокої психологічної кризи і ситуація вимагає оперативного втручання.

Це не самостійна теорія, а комплексний підхід, що спирається на використанні елементів психологічного захисту, когнітивні підходи, практику біхевіористських підходів, зокрема, теорії соціального навчання, а також соціологічних підходів, зокрема, теорію систем та екосистем. Кризове втручання бере початок з психодинамічного підходу, фокусується на емоційних реакціях на зовнішні події та на тому, як їх раціонально контролювати (елементи когнітивно-біхевіорального підходу), використовує поняття „гомеостазу”, відновлення системних зв’язків клієнта (системний підхід).

Криза (давньогрец. - рішення) в сучасному розумінні розглядається як відсутність балансу. Це ситуація або подія, коли людина стикається з перешкодою на шляху здійснення важливих життєвих цілей, яку не можна подолати звичними для людини адаптивними механізмами.

Розрізняють кризу
¯	¯
Короткотривалу (людина виходить з даної ситуації і далі живе своїм життям)	Тривала, постійна (адаптація до ситуації кризи – квазіадаптація, незадоволення вітальних потреб здається нормальним)

Кризове втручання як модель практики соціальної роботи характеризується:

1) розумінням клієнта як людини, котра через надзвичайну подію тимчасово нездатна до нормального функціонування в суспільстві, але завдяки допомозі може відновити потенціал.

2) директивною позицією соціального працівника, котрий в екстремальній ситуації бере всю відповідальність на себе.

3) терміновістю допомоги, оперативністю та доступністю надання послуг.

4) орієнтацією на пом’якшення впливу стресової події на клієнта.

5) мобілізацією всіх зусиль і можливостей клієнта для переборювання кризи і подолання проблем.

Нині виділяють дві форми до втручання в кризовій ситуації: кризове консультування та інтенсивний догляд.

Кризове консультування спрямоване на полегшення афекту, або сильної негативної емоції, налагодження спілкування, досягнення розуміння клієнтом його проблем і відчуттів (самооцінки); демонстрацію турботи, підтримку поведінки, спрямованої на подолання проблем.

Інтенсивний догляд – це стратегія втручання, яка передбачає перенесення відповідальності на професіоналів, котрі здійснюють догляд, організацію вирішення завдань, зниження рівня збудження і стресу, встановлення відповідних стосунків, вияв турботи, відродження надії.

Яскравим прикладом втілення у практику соціальної роботи в Україні теорії кризового втручання є діяльність Телефону Довіри – спеціальної служби в складі Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, що надає психологічну допомогу громадянам різних вікових категорій і в першу чергу дітям та молодим людям, котрі перебувають в кризовому стані.

Виділяють 3 функції працівників телефону довіри: приятельська допомога (біфрендінг); консультування; психотерапевтична допомога.

Отже, важливим аспектом теорії кризового втручання є врахування емоційних реакцій людини на кризу та довгострокові зміни в їх здібностях протистояти щоденним проблемам. Вирішальне значення в роботі з клієнтами надається психологічним умовам: чіткому визначенню життєвих і перспективних цілей, задач, часових меж реалізації завдань, демонстрації досвіду вирішення проблем. Разом із цим, кризове втручання передбачає застосування системної та екосистемної теорій.

Теорія кризового втручання найбільш ефективно застосовується для допомоги людям, що переживають (або пережили) нещастя, допомагаючи знову адаптуватися до життя, вдосконалювати попередні рівні функціонування, опановувати новими способами боротьби з труднощами.

Дата добавления: 2014-12-10