Феномен української радянської культури

Явище масової культури

Популярна культура (або поп-культура, масова культура) - культура, яка, Серед широких верств населення в даного суспільстві, переважно комерційно Успішна та Елементи якої знаходяться всюди: в кулінарії, одязі, спожіванні, засоби масової інформації, в розвагах (Наприклад, в спорті и літературі) - контрастуючі з «Високий культурою».

Передумови формування поп-культури закладі в самій наявності структури суспільства. Хосе Ортега-і-Гассет сформулював відомій підхід до структурізації за ознаками творчої потенції: суспільство поділяється на «творчу еліту», яка, природно, становить менше Частину суспільства, и на «масу» - Що кількісно переважає. Відповідно вінікає протіставлення культури еліті («елітарної культури») культурі «Масі» - «масовій культурі».

На початку XX ст. масово суспільство й пов'язана з ним масова культура стали предметом досліджень найвізначнішіх учених у різніх наукових областях: філософів Хосе Ортега-і-Гассета («Повстання мас»), Карла Ясперса («Духовна сітуація часу»), Освальда Шпенглера («Сутінкі Європи Гірськолижний»); соціологів Жана Бодріяра («Фантоми Сучасності»), Питирима Сорокіна («Людина. цивілізація. Суспільство») i інших. Аналізуючі масово культуру, шкірний з них відзначає тенденцію до її комерціалізації.

На початку XXI століття Сучасні досліднікі констатують ті ж культурні явищем: «Сучасні Тенденції мают кумулятивний характер и Вже привели до Створення критичної Масі змін, Що торкнули самої основи змісту й діяльності культурних інстітутів. До найбільш значимих з них, на наш погляд, відносяться: комерціалізація культури, демократізація, розмивання границь, Як в області знання, так й в області Техніки, - а кож переважна УВАГА до процесу, а не до змісту».

Дання науки до масової культури змінюється. ЯКЩО Карл Ясперс назвавши масово мистецтво «занепад сутності мистецтва», а Жан Бодріяр говорів, Що ВСІ сфери сучасного мистецтва «входять у сферу трансестетічну сімуляції», ті ці Концепції булі переглянуті в 1960-1970 р. у рамках постмодернізму, Що позбавів протіставлення масової й елітарної культур якісного оцінного змісту. Говорячі про мистецтво (маючи на увазі елітарне мистецтво) початку XX Століття, Ортега-і-Гассет справедливо говорити про йо дегуманізацію.

У повоєнні роки розвиток культури проходив у атмосфері ідеологічної непріміренності постійніх переслідуваннь інакоміслячіх. Великоруська щовінізм, "жданівщіна" завдали в цею Період особлівої сили удар по українській культурі. Над поетами, музикантів, художниками, літературознавцямі Постійно нависала загроза буті без усілякіх підстав звінуваченімі в "некритичному підході до реакцій буржуазної культури", "нізькопоклонстві перед заходом", "відступі від марксизму-ленінізму", "українському буржуазному націоналізмі" ТОЩО. У 1948 р. з ініціатіві віщого партійного керівніцтва в СРСР розгорнулася боротьба з так званими "космополітамі", Яка ширше и в Україні. Пошуки ідеологічніх відхілень привели до нападів на діячів Європейської культури. Тому в колах творчої інтелігенції стало наростаті взаємне недовір'я, підозрілість, утверджувалося донощіцтво, Що підтрімувалося и навіть заохочувалося. Смерть Й. Сталіна и початок дестанілізації суспільства відкрілі перед українською національною культурою. У 1950 р. Було ліквідовано кабінет Європейської Історії в Академії наук УРСР. Першим на нову сітуацію зреагувалі письменники. Віходять автобіографічна повість Довженка "За ширмою", поеми "Розстріляне безсмертя", "Мазепа", повісті Сосюри, ​​Первомайського, Тютюнника. У поезії активно виступали Симоненко, Руденко, Костенко, Павличко, Шевчук.

Після того Як Хрущов прийшов до влади, політична сітуація в Країні поступово змінюється, настає "відліга" - певна свобода творчості, Що породило безліч надій. "Відліга" породила таке явищем суспільно-культурного життя, Як Шістдесятництво - рух творчої молоді, Яка сповідувала орігінальну тематику, Нові думки, відмінні від офіційніх, и стала центром духовної опозіції режиму в Україні. Український живопис 60-80-х рр.. ХХ ст., Характерізувався негативними тенденціямі партійного диктату соцреалізму, Що насаджував народніцькій Академічний стиль XIX ст., Пропагандизм и догматічністю. Значними є досягнення української музики. З'явилися Нові опера, балет, сімфонії. Світове визнання отримано національна школа вокального мистецтва. У 80-х роках з'являються вельми успішні анімаційні стрічкі режісерів Володимира Дахна, Давида Черкаської, Леоніда Зарубіна, Володимира Гончарова. У 1951 та 1960 рр. український театр стає учасником Декада української літератури та мистецтва у Москві. Київський колектив підтвердів Свій високий мистецький Рівень, показавши Багато новіх вістав.

Сітуація у сфері культури різко змінілася з відставкою Хрущова и приходом до влади Брежнєва. Почався поворот неосталінізму, Що супроводжувався репресіямі, утіскамі, та переслідуваннямі багатьох видатних майстрів культури. У 1984 р.. здійснена спроба реформуваті освіту. Характерними рісамі освіти в Україні булі уніфікація, ідеологізація, жорсткій партійній контроль. У Науковій сфері проявлявся застій, малі Місце упущені можлівості, накопічувалося Чимало невірішеніх проблем, недоліків, які виробляти до уповільнення фундаментальних розробок, Втрата передових позіцій у світовій науці. Роль авангарду в розвитку української культури, ліквідації "білих плям історії" відіграла Спілка письменників України та її центральний орган - газета "Літературна Україна". Публіцістіка зайнять провідні позіції. Поступово змініліся акцент у харчуванні віровізнання, проголошу право свободи совісті. Почалися Відбудова багатьох запустіліх церковних пріміщень, легалізувалі свою ДІЯЛЬНІСТЬ Українські греко-католики, відновівся рух Серед православних Щодо відокремлення Незалежності української православної церкви від Московського патріархату. Значне подією в культурному жітті Україні стало проведення Першого фестивалю "Червона рута", Який від Який відбів зацікавленість значної частин української молоді в процесах відродження и самобутні розвитку української популярної музики.

Отже, можна сделать Висновок, Що українська культура Протяг Другої половини ХХ ст. розвивалась у складних умов. Були кож певні суперечліві момент. Альо незважаючі на Це, ми зараз Можемо пишатися здобуткамі українських митців у Галузі літератури, образотворчого мистецтва, досягнення вчених, ЩО, до речі, є Вагом и орігінальнімі. Альо зараз Старі Тенденції відходять у минуле, а в сучасному культурному жітті України можна відзначіті ряд аспектів, Що є доволі позитивними, смороду віддзеркалюють процес національного відродження.

58. Творчий спадок Довженко.

Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родіні на Чернігівщіні, в Мальовнича містечку Сосниця... липня 1921 року, коли йо, за наказом Наркомату ЗАКОРДОННИХ справ УРСР, Було зараховано співробітніком цього Поважного відомства и направлено на роботу за кордон - Спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там ВІН Продовжує малювати й студіюваті малярство.

У 1923 році О. Довженко повертається в Україну. Частка заносити йо до Харкова, на тій годину століці України, де ВІН влаштовується на роботу в газету «Вісті», працюючих там карикатуристом та художником-ілюстратором. На тридцять Третьому році життя О. Довженка круто змінюється. Він пріїжджає до Одеси, де почінає працюваті режисером на кіностудії. Першо пробою ставши фільм «Ягідка кохання», що мав комедійній характер, но Олександр Петрович Ніколи НЕ зараховував йо до свого творчого доробки. Точкою відліку свого кінематографічного життя ВІН справедливо розпочінав Зі стрічкі «Сумка діпкур'єра», в якій окрім Всього но знявся и в ролі кочегара.

У 1928 році він за сто днів знімає фільм «Звенигора» - Історію українського народу від давнини до сивої сучасності Наступною роботів О. Довженка стає стрічка «Арсенал», а ще через Рік, у 1930 р.., На екрані вихід неперевершеній шедевр світової кінокласікі - «Земля». Цей фільм - Гімн життю - Було названо Серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів и Народів. Фільм, у якому О. Довженко звернув до трьох одвічніх загальнолюдського тем: життя и смерть, людина и земля, старе и нове - уже знімався на Кіївській кінофабріці, Яку Тільки розпочалі будуваті. У цею годину на її теріторії Довженко и закладає Свій знаменитий сад.

Напередодні війни працює над фільмом «Щорс», з основною темою - народ у війні. За Цю роботу митець БУВ удостоєній Державної премії СРСР. З початком Війни змінюється і життя О. Довженка. ВІН добровольцем іде на фронт захіщаті рідну землю. Працює в газетах «Красная Армия», «Червона зірка», «Известия». Пише серію оповідань. У 1943 році на екрані вихід документальний фільм «За нашу Радянську Україну». У травні 1945 року з'являється но одна стрічка «Перемога на Правобережній Україні». Після Війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію «Рідна країна», у 1949 році - стрічку «Мічурін».

На початку п'ятдесятих років великий режисер в основному займається педагогічною та викладацький роботів в Інстітуті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна». Сповнений творчих планів, О. Довженко Раптовий помірає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік... Вже після йо Смерті вихід Вибране О. П. Довженка, дознімаються дружиною Ю. Солнцевою «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна». У 1959 році за Сценарій фільму «Поема про море» О. П. Довженку посмертно прісуджується Ленінська премія. Саме йо надчутлівість дозволила Створити опоетізовану сімфонію драматичних часів, коли, здавалося, потрясаються основи буття. Відомо, Як греки надзвичайно ревне ставилися до своєї легендарної Історії, но після Смерті О. Довженка смороду шанобліво назвали йо Гомером ХХ століття.

Дата добавления: 2014-12-16