Вербальна та невербальна комунікація

Їісних орієнтацій людей, їх індивідуально-психологічних особ-іивостей тощо.

Вербальна комунікація

Почнемо по порядку. Вербальна комунікація використовує людську мову у вигляді знакової системи. По суті справи мова - це самий простий засіб передачі інформації. Дане думку можна підтвердити тим, що за допомогою її можна передати інформацію без втрати сенсу, до того ж, швидко і надійно. Стилі вербальної комунікації різні. Мова в свою чергу може бути не тільки усну, а й письмовій. Усна ділиться на монологічну і діалогічну.

Діалог - це найбільш поширена форма усного мовлення. Можна сказати, що це розмова, який підтримують два співрозмовника. Під час нього вони обидва передають і сприймають яку інформацію. Успішною вербальна комунікація буде тут тільки в тому випадку, якщо обидва співрозмовники дійсно розуміють те, про що говорять і адекватно сприймають сказане своїм опонентом. Це дуже важливо. В іншому випадку вербальна комунікація буде порушена.

Монолог - це ще один різновид усного мовлення. На відміну від діалогу, при монолозі говорить тільки одна людина. Кількість сприймають інформацію може бути необмеженим. Монолог завжди має складну конструкцію, так як будь-яка думка має бути завершена логічно. Вся інформація повинна викладатися послідовно.

Вербальна комунікація - це також і письмова мова. Люди оволоділи нею набагато пізніше, ніж усної. Виникла вона з тієї причини, що людям стало необхідно спілкуватися (передавати інформацію) на відстані. Також її поява зумовлена необхідністю передачі своїх знань наступним поколінням. Почалася вона з пиктографии. Під даним терміном маються на увазі малюнки, які стародавні люди залишали на стінах печер.

Невербальна комунікація

Даний вид комунікації являє собою не що інше, як специфічна поведінка людини, за допомогою якого він вільно чи мимоволі намагається передати будь-яку інформацію. Часто людини може повідати більше, ніж сказане ним. Невербальна комунікація є системою, яка складається з знаків, невербальних символів, кодів. Людина може передавати інформацію за допомогою погляду, жестів, голосу (інтонація, тембр), особи (міміки) і всього тіла.

За допомогою невербальної комунікації людина може показувати своє ставлення до подій, висловлювати бажання починати або продовжувати бесіду. Психологи або люди, хоча б саму малість знайомі з психологією, прекрасно знають, що можна зробити безліч висновків, грунтуючись на тому, як людина тримається під час розмови. Наприклад, закрита поза означає, що людина не відчуває симпатії до свого опонента, а відкрита говорить про те, що він захоплений розмовою і готовий його продовжувати.

Постійні посмикування можуть свідчити про те, що людина бреше. Встановлено, що в розмові з кількома опонентами відразу чоловік (якщо він сидить) повертає коліна саме в бік того, до кого він ставиться краще або чия думка вважає правильним.

Голосом і поглядом люди зазвичай висловлюють своє ставлення до подій. Людина, яка використовує усні вербальні засоби комунікації (тобто говорить), може виділити деякі місця у своїй промові особливим тоном. Це може навіть повністю змінити зміст сказаного (наприклад, людина може таким чином сказати що-небудь іронічне).

Важливо відзначити, що невербальні засоби комунікації найчастіше використовуються нами абсолютно несвідомо. Це означає, що іноді довіряти їм можна більше, ніж словами.

68. Спілкування. Види взаємозв'язку в спільній діяльності

Уся система ставлення людини до інших людей реа­лізується у спілкуванні. Поняття «спілкування» є одним із центральних у системі психологічного знання. Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає за­собом передатні суспільного досвіду. Його специфіка ви­значається тим, що в процесі спілкуваніш суб'єктивний світ однієї людини розкривається для іншої, відбувається взаєм­ний обмін діяльністю,, інтересами, почуттями та ііг. У спіл­куванні людина формується і самовизначається, виявляючи свої індивідуальні особливості. Результат спілкування — на­лагодження певних стосунків з іншими людьми. Завдяки спілкуванню здійснюється інтеграція людей, виробляються норми поведінки, взаємодії. Зв'язок людей у процесі спіл­кування є умовою існування групи як цілісної системи. Спілкування координує спільні дії людей і задовольняє пот­ребу в психологічному контакті. Потреба у спілкуванні є однією з первинних потреб дитини. Вона розвивається від простих форм (потреба в емоційному контакті) до більш складних (співробітництво, інтимно-особисте спшкувашія). В процесі індивідуального розвитку змінюються мотиви спіл­кування. М. І. Лісіпа окреслила такі стадії розвитку потреби дитини в спілкуванні: потреба в увазі та доброзичливості дорослого (перше півріччя життя), у співробітництві (ранній дошкільний вік), у зацікавленості дорослого запитами дити­ни (молодший та середній дошкільний вік), у взаєморо­зумінні та співпереживанні (старший дошкільний вік). Ос­новні мотиви у спілкуванні дітей дошкільного віку — пізнавальні, ділові та особистісні.

Дата добавления: 2014-12-16