Експлуатація каналізаційних підземних інженерних мереж

Основне завдання служби експлуатації – правильне використан­ня всіх каналізаційних споруд і забезпечення їх нормальної безаварійної роботи при високих економічних, технічних і санітарних показниках відповідно до «Правил технічної експлуатації водопро­водів і каналізації».

У містах, селищах і на промислових підприємствах існує служба експлуатації мереж, що має відповідний технічний і обслуговуючий персонал, транспорт, механізм, інструмент, інвентар, устаткування, матеріали та ін.

Для нормальної експлуатації каналізаційної мережі й, отже, для безперебійної її роботи необхідно передбачати систему заходів:

1) перевіряти нові мережі при прийманні в експлуатацію, дотримуватись всіх правил, що стосуються будівництва мереж;

2) контролювати виконання правил користування каналізацією у всіх об’єктах, приєднаних до каналізаційної мережі;

3) періодично перевіряти технічний стан всіх споруд мережі, вчасно виявляти несправності й усувати їх;

4) проводити профілактичне (попереджувальне) прочищення й промивання мережі від опадів;

5) усувати випадкове засмічення каналів і трубопроводів;

6) проводити своєчасні поточні й капітальний ремонти споруд мережі й ліквідувати аварії;

7) виконувати правила з охорони праці й техніки безпеки.

Практика показує, що найбільш трудомісткою експлуатаційною роботою на водовідвідній мережі є регулярне профілактичне (попе­реджувальне) прочищення трубопроводу. Його мета – забезпечити безперебійне протікання стічних вод і попередити можливе засмічення мережі відкладеннями опадів. Крім того, профілактичне прочищення поліпшує якісний склад повітря в мережі, тому що з неї видаляються органічні речовини, що гніють, і знаходяться звичайно в осаді.

Профілактичне прочищення каналізаційної мережі проводять на підставі річних планів робіт. При розробці таких планів установ­люють періодичність і послідовність прочищення окремих ділянок, способи прочищення, чисельність робітників, інструментів і механіз­мів, виходячи з розмірів трубопроводів і їхнього технічного стану, гідравлічних умов (підпір) мережі, результатів технічного огляду й
т. ін. Наприклад, трубопроводи діаметром до 600 мм включно звичайно прочищають один раз на рік, за несприятливих умов роботи мережі – 2-3 рази на рік і частіше. Роботи із профілактичного прочищення здійснюють цілий рік, але план складають таким чином, щоб не менше 2/3 всіх річних робіт із прочищення виконувалося в теплу пору року.

Профілактичне прочищення здійснюють бригади, що звичайно складаються із бригадира й 3-5 робітників. Число робітників залежить від розмірів перерізу трубопроводів, характеру застосовуваних снарядів та інших особливостей роботи. Якщо передбачається вилучення з мережі великої кількості забруднень, склад бригади збільшується.

Розповсюдження набули такі способи профілактичного прочищення:

– гідравлічний;

– гідромеханічний;

– гідродинамічний;

– механічний.

При гідравлічному способі для прочищення трубопроводів використовують стічну, водопровідну воду або воду з місцевих джерел. Цей спосіб застосовують здебільшого на трубопроводах малих діаметрів (150...260 мм) за наявності нещільно злежалих і легких опадів. Суть його полягає в тому, що різними прийомами створюється короткочасне збільшення витрати води й швидкості її плину на окремій ділянці мережі. Вода піднімає із дна трубопроводу осад і переносить його далі за течією. Операція триває до повного видалення осаду із трубопроводу.

Можливе також промивання мережі стічною рідиною. Для цього в оглядовому колодязі закривають затвором або пробкою вихідний отвір труби. Таким чином накопичують у колодязі певну кількість води. Коли затвор або пробку швидко відкривають, то вода спрямо­вується в мережу з підвищеною швидкістю, піднімає й захоплює за собою опади, що випали на дно трубопроводу. Швидкість промивної води, що витікає з колодязя, залежить від висоти накопиченої в колодязі води та з її зниженням зменшується. Кількість води, необхід­ної для промивання мережі, залежить від ступеня засмічення трубо­проводів і характеру опадів, довжини ділянок, що промиваються, уклонів, діаметрів трубопроводів і способу промивання. Практика показує, що при нагромадженні води висотою 1,5...1,6 м у круглому колодязі діаметром 1 м з нього можна промити ділянку мережі діаметром 150...200 мм довжиною 200 м.

При використанні для промивання стічної води, що накопичу­ється в оглядовому каналізаційному колодязі, необхідно стежити, щоб підпір, що виникає при цьому у вищих ділянках мережі, не призводив до затоплення каналізованих підвальних приміщень. Після закінчення робіт стінки й лотки затоплюваних оглядових колодязів бажано промити чистою водою, щоб видалити осілі на їх поверхні забруднення.

Для промивання мережі використовуються умовно чисті води промислових підприємств, ставкові або річкові води, які перекачують насосами або підвозять цистернами. В окремих випадках мережу можна промити й струменем водопровідної води з рукава, приєд­наного до пожежного гідранта. Однак більш надійним й ефективним в санітарному відношенні є промивання мережі при використанні поливальномийних автомобілів, які можуть створити сильний стру­мінь для розмиву й пересування осаду, що широко розповсюджено в Харкові.

Гідромеханічний спосіб прочищення мережі полягає в тому, що по трубопроводах пропускають спеціальні пристрої (снаряди), що мають розміри, менші за поперечний переріз труб. Снаряди пересуваються по трубопроводу за рахунок створюваного ними підпору води. Швидкість плину води при цьому різко збільшується, досягаючи 8...10 м/с, у результаті чого осад розмивається й несеться вниз за течією. При такому способі прочищення із трубопроводів видаляються не тільки органічні речовини й пісок, але й досить великі предмети. В окремих випадках снаряди протаскують тросами лебідок. При гідромеханічному способі прочищення мережі найбільшого розповсюдження набули плаваючі снаряди – гумові й металеві кулі, металеві циліндри й спарені диски.

При цьому гумові кулі й диски використовують на трубопро­водах діаметром до 700 мм, тому що можливо їх пропустити через стандартні круглі горловини оглядових колодязів. А дерев’яні циліндри й металеві кулі застосовують на колекторах великого перерізу, опускаючи їх через знімні перекриття камер-колодязів.

Гумові кулі (рис. 6.8), прикріплені до троса або мотузки, вводять в устя трубопроводу з верхнього колодязя засміченої ділянки. Зі зменшенням живого перерізу труби вільний плин стічної рідини в мережі майже припиняється, а рівень її в колодязі починає підніматися. Під тиском підпору води, що утворився, куля просувається по трубопроводу. Між плаваючою кулею й лотком труби залишається вузький просвіт, у який з великою швидкістю спрямовується вода, розмиваючи осад, що нагромадився внизу труби. Скаламучений і розмитий осад переміщається в міру просування кулі до нижнього колодязя, де спеціальними совками його вловлюють і піднімають нагору. Іноді при важко розмивному осаді кулю просувають за допомогою двох лебідок, розташовуваних на протилежних кінцях ділянки, що прочищається.

Рисунок 6.8 – Гумові кулі

Надувні камери куль захищають зверху міцними покриттями з гуми або брезенту з поясом з корду, а також сіткою з мотузки або дроту. Парні диски або циліндри з гумовими ребрами закріплюються на стрижні; кожний з них складається із двох круглих листів сталі товщиною 2,5 мм, між якими закріплене гумове кільце діаметром, що дорівнює діаметру прочищуваної труби.

Для прочищення круглих колекторів великого діаметра застосовують порожні металеві кулі з отворами для часткового наповнення їхньою стічною рідиною (для полегшення заправлення куль у трубу й збереження їхньої плавучості).

Технологія прочищення мережі металевими кулями схожа із прочищенням гумовими кулями, але через значні витрати стічних вод і великої кількості відкладень у трубопроводах, що прочищаються циліндрами, попередньо необхідно виконати ряд підготовчих робіт.

Так, треба завчасно обстежити трубопровід і встановити його фактичне наповнення й витрату стічної води, ступінь замуленості, характер опадів, стан внутрішньої поверхні трубопроводу, необхід­ність перебудови горловин колодязів.

Для створення підпору з перепадом не менше 0,6...0,7 м між горизонтами рідини нижче й вище поміщеного в трубопровід цилінд­ра необхідно визначити наповнення мережі й витрату стічних вод.

Ступінь замуленості й характер опадів у трубопроводі потріб­но знати для того, щоб вибрати спосіб їхнього видалення: відрами або механізмами із проміжних колодязів або послідовною перегон­кою нижчими ділянками мережі. Залежно від способу видалення осаду вибирають і технологію виконання робіт, прочищення або з вер­хів’їв трубопроводу, або окремими ділянками з нижнього колодязя.

Потрібно враховувати стан внутрішньої поверхні стінок трубопроводу, особливо підшелижної частини, оскільки це може бути основною причиною, що ускладнює рухи циліндра або переш­коджає взагалі проведенню робіт.

На підставі зазначених попередньо зібраних відомостей і даних розробляють план прочищення мережі: установлюють послі­довність проведення операцій, довжину кожної прочищуваної за один раз ділянки, умови додаткового забезпечення мережі водою, способи й місця видалення осаду, колодязі для перебудови горловини.

Прочищення мережі металевими циліндрами застосовують для трубопроводів діаметром більше 700 мм. Циліндр являє собою порожній бочонок діаметром на 200-300 мм менше діаметра колек­тора й довжиною 400-500 мм. На торцевих стінках бочонка є спеціа­льні металеві карабіни, якими циліндр прикріплюється до троса. Принцип прочищення мережі циліндрами такий же, як і кулями. Циліндр опускають у мережу через верхній колодязь ділянки мережі, що прочищається. Його просування регулюється тросом, намотува­ним на лебідку. Змитий з лотка колектора осад переганяють у нижчу ділянку, а якщо це за умовами експлуатації мережі немож­ливо, його витягають із лотків оглядових колодязів за допомогою діафрагмових насосів та інших пристроїв.

Прочищення спареними дисками здійснюється тими ж прийома­ми, що й прочищення гумовими кулями. Потрібно пам’ятати, що диски є твердими снарядами, і їх не можна застосовувати в мережі, що має осідання й викривлення в плані й профілі, і при великій кількості опадів. У цих випадках, як правило, відбувається заклиню­вання самого диска в трубопроводі, тобто створюється важке для ліквідації засмічування мережі.

Перевага дисків у порівнянні з гумовими кулями полягає в тому, що жорсткі диски, просуваючись по дну трубопроводу, забезпечують переміщення таких предметів, які кулями не видаляються (метал, каміння, уламки цегли, бетону й ін.).

При гідродинамічному способі прочищення мережі застосову­ється машина із цистерною для очищення каналізаційних мереж. Виконується вона в такий спосіб. Поблизу нижнього колодязя ділянки, що прочищається, машину встановлюють так, щоб шланг міг вільно опускатися в колодязь. До шланга прикріплюють наконечник потрібного розміру й заправляють шланг із поверхні землі через спеціальний блок у трубопровід назустріч потоку стічної води. Потім вмикають насос і шланг під дією реактивної тяги, створюваної водою, що випливає з отворів наконечника з великою швидкістю, починає просуватися по трубопроводу (рис.6.9) зі швидкістю холостого ходу – до 1 м/с. Із досягненням верхнього колодязя шланг змотують назад на барабан лебідки. Струмені води, які виходять із наконечника шланга з тиском до 16 МПа, розмивають опади, що випали на дно або прилипли до стінки трубопроводу. Далі опади потоком суміші водопровідної й стічної вод пересуваються вниз за течією.

Рисунок 6.9 – Схема гідродинамічного способу прочищення

Після прочищення ділянки мережі машину переставляють на новий колодязь, а по закінченні робіт шланг обмивають водою, про­тирають ганчіркою й згортають на барабан лебідки. Спостереження за характером опадів, що вимиваються, і видалення їх з колодязя здійснюється так само, як і при гідродинамічному прочищенні мережі.

Механічне прочищення здійснюють спеціальними пристроями (снарядами) скребкового, розпушувального або ковшового типу, які розпушують і згрібають осад до колодязя, звідки потім він піднімається на поверхню й вивозиться на смітник. Найбільш зручними вважаються снаряди ковшового типу із стулками, що автоматично закриваються й розкриваються.

Механічне прочищення застосовують у тих випадках, коли неможливо використовувати зазначені вище способи прочищення через велику кількість опадів у трубопроводах або через їхню значну твердість при малому припливі стічних вод, а також у підтоплених трубопроводах з дефектами. До числа таких снарядів належать коренерізи, совки, розпушувачі, якоря та ін.

Ці снаряди протягують по трубопроводу за допомогою тросів від двох лебідок. Прочищення складається з таких операцій. Відкривши кришки колодязів на ділянці, що підлягає прочищенню з верхнього колодязя в нижній пускають за течією поплавець зі шнуром, а потім протягують тонкий перехідний тросик. З його допо­могою по трубопроводу до верхнього колодязя протягують робочий трос, прикріплений до лебідки, установленої на нижньому колодязі. Над верхнім колодязем також установлюють лебідку з робочим тросом. До кінців обох тросів за допомогою серег прикріплюють кільця снаряда необхідного виду й розміру. В обох колодязях розмі­щують також блоки, через які пропускають троси. Уведений у трубо­провід з верхнього колодязя снаряд протягують лебідкою до нижнього колодязя, одночасно повільно змотуючи трос із однієї лебідки й намотуючи на іншу.

З появою осаду в нижньому колодязі роботу лебідок припиняють. Осад, що зібрався, піднімають на поверхню. Після чого прочищення ділянки продовжують, повторюючи операції доти, поки снаряд не з’явиться в нижньому колодязі. Тут з нього знімають трос від лебідки з верхнього колодязя, перемотують на іншу лебідку й переставляють її на наступний колодязь. Потім так само, як і в першому випадку, перетягають від неї робочий трос, кріплять його до снаряда й повторюють всі операції на новій ділянці трубопроводу, що прочищається.

Снаряд, блоки й троси періодично очищують від забруднень, які налипають, що забезпечує високі темпи прочищення мережі. Ця робота трудомістка й проходить в антисанітарних умовах. Крім того, протягувати зазначені снаряди за допомогою лебідок потрібно дуже обережно, щоб не ушкодити стінки й стики трубопроводів, особливо керамічних.

Одне з основних завдань служби експлуатації мережі є організа­ція своєчасного планово-попереджувального ремонту. Ремонт мережі буває поточним й капітальним.

Поточний ремонт каналізаційних мереж і споруд на них здійснюється за рахунок експлуатаційних витрат підприємства й планується в грошових і натуральних показниках. Капітальний ремонт мережі планується й виконується за рахунок амортизаційних відрахувань. Поточний ремонт здійснюється здебільшого силами експлуатаційного персоналу або ремонтно-будівельного цеху. Для ремонту потрібен запас необхідних будівельних матеріалів і запасних частин.

До поточного ремонту належать такі основні роботи:

– профілактичне промивання й прочищення мережі;

– відновлення вказівних табличок і знаків;

– ремонт камер, шахт і колодязів (усунення свищів, закладення тріщин, ремонт штукатурки, виправлення лотків, ремонт скоб із частковою заміною);

– дрібний ремонт внутрішніх поверхонь великих трубопроводів (закладення тріщин і швів);

– утеплення й заміна розбитих люків колодязів, вирівнювання горловини колодязів до рівня проїзної частини й ін.;

– ремонт рухомих частин шиберів і засувок;

– виконання дрібних слюсарних робіт;

– виконання нескладних земляних робіт тощо.

При виконанні робіт необхідно дотримуватися технічних умов, санітарних й протипожежних правил, а також вимог техніки безпеки. Виконані роботи оформляють актами, у яких указують їхній обсяг і якість.

До капітального ремонту на каналізаційній мережі належать такі роботи:

– спорудження нових або повна (часткова) реконструкція старих колодязів і камер;

– часткове або повне перекладення окремих ділянок трубопроводів;

– заміна засувок, шиберів, вантузів, а також ремонт окремих споруд і пристроїв.

Перед початком капітального ремонту потрібно здійснити цілий ряд організаційно-технічних заходів: підготувати технічну докумен­тацію на виконання капітального ремонту; одержати узгодження міських служб, що мають свої підземні й надземні комунікації в районі проведення ремонтних робіт на мережі; у більшості випадків виконати роботи з водозниження й огородження майданчика, де буде здійснюватися ремонт.

Проведення робіт пов’язане з тимчасовим припиненням експлу­атації мережі на ремонтованій ділянці. Тому в першу чергу забезпе­чують безперебійну дію каналізації на вищій ділянці, вжива­ють заходів проти затоплення підвальних приміщень, організують тимча­сове перекачування стічної рідини з верхнього колодязя в нижній або перепуск її самопливом по обвідному лотку.

Як і при поточному ремонті, за проведенням капітального ремонту повинен бути встановлений контроль, основне завдання якого – стежити за технологією ремонтних робіт, їхніми строками і якістю.

Особливе місце в експлуатації мереж водовідведення займає ліквідація аварій (раптових руйнувань труб або колодязів, а також закупорки мережі). Правильно спроектована й побудована водовід­відна мережа може засмітитися в основному в результаті порушення населенням і персоналом підприємств правил користування прийма­чами стічних вод і несвоєчасного або нерегулярного проведення періодичних оглядів і профілактичних прочищень. Засмічення значно зменшують або повністю припиняють рух стічної води. При цьому в мережі утвориться підпір, що за умов несправності приладів внутрішньої каналізації може призвести до затоплення підвальних приміщень. Здебільшого і, в першу чергу, вилив стічної рідини відбувається через люки оглядових колодязів на поверхню проїзду, дворової території або у водойму, що неприпустимо згідно з санітарними вимогами. Тому ліквідувати засмічення необхідно в можливо короткий термін.

Із цією метою в службі експлуатації водовідвідної мережі протягом доби повинна чергувати спеціальна аварійна бригада з ліквідації засмічень. Залежно від довжини мережі кількість таких бригад може збільшуватись.

За направленням диспетчера бригада виїжджає на місце аварії й визначає ділянку мережі, на якій відбулося засмічення. Відкриваються люки колодязів вище й нижче місця засмічення й біля них вис­тавляються попереджувальні знаки. Одночасно обстежується район можливого підтоплення мережі й за необхідності закриваються засувки на випусках з підвальних приміщень.

У першу чергу спеціальними вилами обстежують лоток і устя трубопроводу в затопленому колодязі. Якщо засмічення відбулося в цьому колодязі, його усувають за допомогою вил або вигнутого кінця напрямної труби. Попередньо потрібно поставити другі вила в нижчий колодязь для виловлювання предметів, що утворили засмічення, і наступного витягування їх на поверхню. В окремих рідких випадках необхідно відрізати зазначений колодязь від мережі, відкачати з нього воду й підняти на поверхню сторонні предмети, що стали причиною засмічення устя трубопроводу.

Засмічення, що утворилося на ділянці мережі між колодязями, можна усунути: сталистим дротом, гнучким валом, сталевими штангами або з допомогою гідропромивного методу.

Сталистий дріт застосовують для труб діаметром до 250 мм, гнучкий вал – для труб діаметром до 300 мм, а способом розмиву водою прочищають труби діаметром до 350 мм. Аварійна бригада складається із трьох-чотирьох робітників.

При роботі сталистим дротом бригада виконує такі операції. Напрямну трубу згвинчують із надставками до довжини, що дещо перевищує глибину затоплення колодязя, з нижнього колодязя вигнутим кінцем трубу вводять в устя трубопроводу, що засмітився, і укріплюють її в люку особливим тримачем. Потім дріт уводять у напрямну трубу, поступово змотуючи з круга, і проштовхують до місця засмічення, пробиваючи його легкими ударами й поворотами наконечника дроту за допомогою спеціальної ручки. За необхідності дріт пропускають через засмічення до верхнього колодязя, прив’язують до неї трос із нав’язаним на ньому вузлом ганчірок, протягуючи його назад і вперед, повністю розбивають засмічення.

Ліквідація засмічень сталистим дротом має ряд недоліків: нагинання дроту при проштовхуванні по трубопроводу, що вимагає додаткових зусиль на подолання великого тертя об його стінки, відсутність у наконечника необхідної пробійної сили, більші трудомісткість і тривалість робіт.

При використанні гнучкого вала ці недоліки згладжуються або повністю усуваються. Робота з валом аналогічна роботі зі сталистим дротом – через напрямну трубу. Вал складається із сердечника (сталевого троса діаметром 8-9 мм) і оболонки (щільно навитої пружини – спіралі зі сталевого дроту діаметром 5 мм). Довжина гнучкого вала 50-60 м, зовнішній діаметр оболонки 20-28 мм.

Гнучкий вал, маючи гарне ковзання по трубопроводу й велику масу, має значну пробивну здатність і прискорює роботу з усунення засмічення. Однак працювати з ним треба обережно, тому що удар наконечника вала може ушкодити стінки й стики труб, у першу чергу керамічних. Більша маса вала вимагає більших фізичних зусиль для його просування.

Якщо засмічення не вдається усунути дротом або гнучким валом, прибігають до розмиву засмічення водою з міського водопро­воду, пробиванню засмічення металевими трубчастими штангами або комбінованим способом пробивання штангами з розмивом засмі­чення водою.

За допомогою штанг ліквідують засмічення, як правило, з нижнього колодязя. Щоб запобігти підтопленню стічною водою робітника, що перебуває в колодязі в момент руйнації засмічення, у найближчому сусідньому колодязі вище засміченої ділянки ставлять «пробку». До її зняття робітник устигає розбити засмічення, зібрати його залишки, витягти їх, забрати інструменти й піднятися на поверхню. Щоб ці операції виконувати швидко, їх потрібно попе­редньо відпрацювати на поверхні землі.

Оскільки складання й розбирання штанг виконують на дні колодязя в незручних умовах, цей метод усунення засмічень дуже трудо­місткий і застосовується порівняно рідко.

Розмив засмічення водопровідною водою здійснюють із колодязя, розташованого нижче ділянки засмічення. Воду беруть із найближ­чого пожежного гідранта. Пробивання засмічення, що не піддається розмиву, виконують трубчастими штангами, що просува­ються поступо­вим нарощуванням через нижній колодязь до місця засмічення. Штанги складаються із труб діаметром 13-19 мм і довжиною 0,9-0,7 м. До першої штанги приєднують наконечники (бурав, піку, кулю, кільце) і прив’язують сталевий трос діаметром 6-8 мм. Спочатку штанги просувають у трубу вручну, а потім за допомогою лебідки. Якщо усунути засмічення штангами не вдається, труби відкопують і перекладають.

Останнім часом широкого розповсюдження набув спосіб ліквідації засмічень на водовідвідній мережі з використанням каналоочисних машин. Дії персоналу в цьому випадку аналогічні діям при очищенні мережі за допомогою спеціального наконечника, який дає сильний струмінь води, що руйнує засмічення. Після усунення засмічення необхідно дочекатися спаду рівня стічної води у всіх підтоплених ділянках мережі, прочистити їх, прохлорувати затоплені території й місця розливу стоків, усунути інші наслідки засмічення. Опади й сміття, що викликали засмічення, затримують вилами в нижньому колодязі, збирають у відро, витягають на поверхню й відвозять на смітник, а в окремих випадках забирають у сміттєзбиральники домоуправлінь або дорожніх служб.

Переконавшись у відновленні нормального плину стічної води у вищих ділянках мережі, бригада промиває чистою водою й очищає всі інструменти й пристрої.

Бригадир зобов’язаний виконання всіх операцій із ліквідації засмічення відзначати в спеціальному журналі служби експлуатації. У ньому вказують місце й причини засмічення, способи його усу­нення, час початку й закінчення роботи, кількість витраченої праці, використання транспорту й механізмів. При ліквідації особливо складних випадків засмічення укладають акт.

Якщо усунути засмічення в короткий строк одним з перера­хованих способів не вдається, бригадир негайно повинен сповістити про це в диспетчерську й викликати на місце засмічення технічних керівників служби експлуатації. При прийнятті ними рішення про необхідність розкопування землі й розкриття трубопроводу термі­ново організується перекачування стічної рідини в обхід ділянки, що засмітилася, по тимчасовому трубопроводу або в інші лінії, а у виняткових екстрених випадках з дозволу санітарних органів відкри­вається аварійний випуск у водойму або у водостік. При необхідності бригада обгороджує місце аварії.

Кожний випадок аварії на каналізаційній мережі повинен бути зареєстрований, для того, щоб надалі провести заходи щодо поперед­ження подібних випадків.

Потрібно пам’ятати, що аварійно-відбудовні роботи на мережах каналізації виконують, як правило, без ретельно розробленого проекту. Необхідність ліквідації аварії в стислий термін без зупинки роботи системи водовідведення не дає можливості заздалегідь зробити геологічні та інші вишукування, розробити проект, вибрати найбільш ефективну технологію й засоби механізації. Тому інженер­но-технічні працівники служб експлуатації найчастіше використову­ють технологію й організовують роботи з ліквідації аварій на базі накопиченого досвіду, наявних засобів механізації, оперативно виконаних розрахунків.

Дата добавления: 2014-12-16