Джерела адміністративного права

Адміністративне право - це галузь права (сукупність правових норм), що регулюють і охороняють особливе коло суспільних відносин у сфері державного управління. Основою цього права є адміністративне законодавство.

Поняття адміністративного права.

ОСНОВИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

ЛЕКЦІЯ № 6

ПЛАН:

1. Поняття, предмет адміністративного права.

2. Джерела адміністративного права. Характеристика Кодексу України про адміністративні правопорушення.

3. Поняття, ознаки, види адміністративного правопорушення

4. Адміністративні стягнення.

Адміністративне право як складова частина правової системи держави характеризується насамперед тим, вона виступає регулятором особливої категорії суспільних відносин, а саме: відносин, які складаються у сфері державного управління. Як галузь українського права (законодавства) адміністратив­не право України являє собою систему адміністративних пра­вових норм, інститутів і нормативно-правових актів, що регу­люють і охороняють особливе коло суспільних відносин у сфе­рі державного управління.

Термін “адміністративне” походить від слова “адміністрація” (латинською мовою – “управління”). Тому словосполучення адміністративне право можна трактувати як управлінське право. Норми адміністративного права забезпечують реалізацію соціально-економічних і політичних прав громадянина. Воно регулює суспільні відносини у сфері управління народним господарством, освітою, охороною здоров’я, наукою, культурою тощо.

Адміністративно-правові відносини поділяються на 3 основні групи:

1) відносини між органами державного управління і суспільними організаціями;

2) відносини між органами державного управління і державними підприємствами;

3) відносини між органами державного управління і громадянами.

Адміністративне право – це найоб’ємніша, наймобільніша, найнестабільніша і найскладніша з усіх існуючих юридичних галузей.

Особливість адміністративних правовідносин полягає в тому, що однією з сторін в них завжди виступає орган державного управління.

Адміністративне право має давню історію. Перші адміністративні норми з'явилися у правових системах Стародавнього Сходу та античного Заходу (кодекс Хаммурапі, публічне право Стародавнього Риму). Як самостійна галузь адміністративне право бере свій початок у 18столітті. Саме у Франції сформувалося спочатку поліцейське законодавство, потім - поліцейське право, яке переросло в "право управління" друга половина 20ст.,Німеччина), а пізніше стало базою для розвитку адміністративного права.

Предметом адміністративного правового регулювання є суспільні відносини, що виникають і припиняються у сфері державного управління. До предмета адміністративного права можна віднести:

- відносини, пов'язані з організацією органів державної виконавчої влади (структура адміністративного апарату);

- відносини, які виникають під час реалізації органами виконавчої влади закріпленої за ними компетенції з використанням при цьому державно-владних повноважень. Ця компетенція проявляється в державному управлінні і взаємодії органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування з громадянами, державними і недержавними організаціями;

- відносини, які виникають всередині органів виконавчої влади, і їх структурних підрозділів, так і поза системою цих органів (наприклад, в прокуратурі, в суді);

- управлінські відносини. що складаються на рівні органів місцевого самоврядування при виконанні ними делегованих повноважень, що виражають публічні інтереси;

- відносини, що виникають при вчиненні особою адміністративного правопорушення і розгляд даної категорії справ.

Джерелами адміністративного права називають пра­вові звичаї, нормативні договори та нормативно-правові акти, правові акти державного управління, що вміщують адміністра­тивно-правові норми.

Основним видом джерел адміністративного права є нормативно-правові акти — письмові документи державних органів та інших компетентних суб'єктів, що приймаються ними в установле­ному порядку і вміщують адміністративно-правові норми. Існують різні критерії для класифікації нормативно-правових актів, що являють собою джерела адміністративного права. За юридичною си­лою їх можна поділити на конституційні, законні та підзаконні.

Одним з кодифікованих джерел адміністративного права є Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), який було прийнято 7 грудня 1984 року (почав діяти з 1 червня 1985 року). У ньому вміщуються норми, що регулюють і охороня­ють матеріальні й процесуальні суспільні відносини у сфері ад­міністративних правопорушень і адміністративної відповідальності.

У загальній частині закріплюються поняття адміністра­тивного правопорушення, окремі елементи об'єктивних і суб'єктив­них ознак складу адміністративного проступку, поняття і види ад­міністративних стягнень і загальні правила їх накладання.

В особливій частині закріплюються види адміністративних проступків у різних галузях.

У процесуальному праві закріплюється система органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Окремий розділ присвячений регулюванню порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення.

3. Правопорушення, як це випливає з самого терміну, є порушення права. Скоїти правопорушення – означає порушити право.

Адміністративне правопорушення - це протиправна винна умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення має ознаки:

1) вчинок, тобто дія чи бездіяльність;

2) протиправність, тобто заборона нормам відповідного вчинку;

3) винність – наявність у особи відповідного власного психічного ставлення до відповідного вчинку і його наслідків. Це умисел і необережність;

4) адміністративна карність.

Адміністративне правопорушення відрізняється від злочину меншим рівнем суспільної небезпеки.

У складі адміністративного правопорушення виділяють чотири чинники:

1) об’єкт – це те, на що спрямоване посягання;

2) об’єктивна сторона – це зовнішній прояв суспільно небезпечного посягання на об’єкт, що перебуває під охороною адміністративно-правових санкцій;

3) суб’єкт – осудна особа, що досягла певного віку (16-річного віку) і виконала описаний у законі склад адмінпроступку;

4) суб’єктивна сторона – психічне ставлення суб’єкта до вчиненного антигромадського діяння.

Відповідно до кодексу України «Про адміністративні правопорушення» ви дами є адміністративні правопорушення у наступних галузях:

1) Охорони праці і здоров‘я населення (порушення законодавства про працю і про охорону праці, приховування джерела зараження на венеричну особу)

2) Здійснення права власності (дрібне розкрадання державного чи колективного майна)

3) Охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури (незаконна порубка дерев), жорстоке поводження з тваринами, порушення правил охорони пам’яток історії та культури).

4) Промисловості, будівництва та енергетики (самовільне будівництво будинків або споруд, порушення правил користування енергією чи газом у побуті)

5) Сільського господарства, ветеринарії і санітарії (проїзд по посівах або насадженнях, порушення щодо карантину тварин).

6) Транспорту шляхового господарства і зв’язку (порушення правил дорожнього руху, безквитковий проїзд)

7) Житлових прав громадян, житлово-комунального господарства та благоустрою (недодержання правил щодо забезпечення чистоти та порядку в населених пунктах, самоправне зайняття житлового приміщення)

8) Торгівлі, громадського харчування, послуг, фінансів і підприємницької діяльності (порушення правил торгівлі, неправомірні угоди між підприємцями)

9) Якості продукції (випуск у продаж нестандартної продукції)

10) Громадського порядку і безпеки (дрібне хуліганство, виготовлення самогону, порушення тиші або розпивання спиртних напоїв у громадських місцях)

11) Порядку управління (злісна непокора законній вимозі працівника міліції, неявка на виклик у військовій комісаріат)

Дата добавления: 2014-12-16