І . Поняття, предмет, завдання, джерела кримінального права

ОСНОВИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

ЛЕКЦІЯ № 11

ПЛАН:

1. Поняття, предмет, завдання, джерела кримінального права.

2. Поняття, ознаки, види злочину.

3. Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

4. Поняття покарання, його мета, ознаки, види.

У законодавства різних держав ця галузь має назву від назви покарання: наказательно право (Болгарія, Югославія); право карне (prawo karne) (Польща, Чехія) або від назви злочину  criminal/ lat (США, Англія). Руська назва «уголовное право» походить від назви вбивць та покарання. У ст. 3-5 „Руської Правди“ вбивці називались «головниками», а покарання «головництвом» (відповідальність у голову  головою).

У старовину покарання призначалося для задоволення почуття потерпілого чи його близьких. У Стародавньому Римі злочинців вішали для задоволення рідних вбитого.

На території України І-м правовим актом, який досягнув наших часів була «Руська Правда» Я. Мудрого.

Злочинне діяння в цьому документі розцінювалося як «лихо» або «лиха справа», сам злочинець визнавався «лихою людиною». За «Руською Правдою» злочин трактується як «обида». Суб’єктом злочину могла бути будь-яка людина, крім холопа. За дії холопа відповідав його пан. Якщо когось звинувачували у вбивстві за підозрою, то необхідно було виставити 7 свідків, які знімуть це обвинувачення у вбивстві, чужинець може представити лише 2-х. Там, де звинувачувалася своя людина, достатньо було для звинувачення 2-х свідків для чужинців вимагалося «повне число» свідків, т.т. ймовірно, також 7. Пошкодження під час бійки вимагало свідків чужинцю було достатньо присягтися. Це свідчить про те, що наш закон брав під захист чужинця, беручи до уваги його більш складне положення на чужині.

Система покарань була досить проста і м‘яка. Найсерйознішим покаранням був так званий і розграбування, коли майно злочинця підлягало конфіскації, а винний виганявся з общини або перетворювався в холопа. Найпоширенішими були грошові покарання  віра і продажа. Перша стягалася на користь князя за вбивство у розмірі від 5 до 80 гривень, а друга  за інші злочини в розмірі від 3 до 12 гривень. Якщо бідна людина не могла розплатитися, встановлювалася «дика віра», т.т. штраф платила вся община.

Київська Русь єдина феодальна держава, де не було смертної кари. За вбивство встановлено штраф: княжого адміністратора 80 грн., боярина 40 грн., ремесленника  12 грн., селянина 5 грн.

Знає стародавній закон: «Суд Божий», а у відповідності з ним випробування вогнем чи водою. Випробування водою вимагало, щоб обвинуваченого кинули у воду; якщо тонув правий, а якщо плавав  винен, бо чиста вода не приймає нечистого. Випробування вогнем: давали в руки тримати розпалене залізо, якщо обпікався винен, тому що того, хто правий, залізо не обпікає.

Лише в «Руській Правді» смертна кара вид державного покарання, була відсутня. Її замінили різними грошовими штрафами гривнями. В 3 Універсалі Української ЦР проголошувалося, «що віднині на Землі Української республіки смертна кара касується».

У Конституції УНР 1918р. була вміщена норма, яка не мала аналогів серед європейських країн. Так, у ст.14 вказувалося, що „громадяни УНР і ніхто інший на території її не може бути покараний смертю ані відданий яким-небудь карам по тілу або ін. актам, які понижують людську гідність, ані підпасти конфіскації майна як кари“.

Кочівники в 15 ст. застосовували такі види покарань: Куни  викупи; діли  штрафи; тілесні покарання, конфіскація майна і дуже рідко застосовувалися позбавлення волі і смертна кара.

Дата добавления: 2014-12-16