Навчальне видання 3 страница

в) розподіл;

г) переключення.

8. Числом об’єктів чи їх елементів, що сприймаються одночасно з однаковим ступенем ясності й чіткості, оцінюється такий показник уваги, як:

а) концентрація;

б) переключення;

в) розподіл;

г) обсяг.

9. Вид пам’яті, при якому перш за все зберігаються і відтворюються пережиті людиною почуття, відомий як пам’ять:

а) наочно-образна;

б) феноменальна;

в) емоційна;

г) словесно-логічна.

10. Пам’ять, основана на повторенні матеріалу без його усвідомлення, називається:

а) довготривалою;

б) емоційною;

в) довільною;

г) механічною.

11. Індивідуальні особливості пам’яті не виражаються у таких її якостях, як:

а) швидкість;

б) міцність;

в) точність;

г) інтенсивність.

12. Вид пам’яті, при якому особливо добре людина запам’ятовує наочні образи, колір, обличчя тощо, – це пам’ять:

а) ейдетична;

б) наочно-образна;

в) феноменальна;

г) емоційна.

13. Вид пам’яті, який уключає процеси запам’ятовування, збереження і відтворення інформації, яка переробляється у ході виконання дій та необхідна тільки для досягнення мети цієї дії, називається пам’яттю:

а) оперативною;

б) іконічною;

в) короткотривалою;

г) ехонічною.

14. Вид мислення, який спирається на безпосереднє сприймання предметів, реальне перетворення у процесі дій з предметами, називається мисленням:

а) наочно-дійовим;

б) наочно-образним;

в) словесно-логічним;

г) абстрактним.

15. Виділення якогось одного боку, якості із відволіканням від інших називається:

а) порівнянням;

б) аналізом;

в) синтезом;

г) абстрагуванням.

16. Групування предметів за схожістю основних ознак предметів, притаманних всім предметам цього виду, характеризується як:

а) узагальнення;

б) порівняння;

в) класифікація;

г) абстрагування.

17. У вмінні проникати в суть складних явищ, процесів виражається така якість мислення, як:

а) широта;

б) глибина;

в) самостійність;

г) гнучкість.

18. Форма мислення, яка відображає зв’язки між предметами чи явищами і стверджує чи заперечує щось, називається:

а) поняттям;

б) судженням;

в) умовиводом;

г) міркуванням.

19. Розумове об’єднання предметів і явищ за їх загальними та суттєвими ознаками відоме як:

а) аналіз;

б) синтез;

в) узагальнення;

г) класифікація.

20. Розчленування складного об’єкта на його складові частини чи характеристики – це:

а) аналіз;

б) порівняння;

в) класифікація;

г) абстракція.

21. Думка про предмет, у якому щось стверджується чи заперечується, – це:

а) поняття;

б) судження;

в) умовивід;

г) індукція.

22. Вольові якості можуть бути такими:

а) сонний;

б) рішучий;

в) ситуативний.

23. Здатність людини володіти собою, керувати власною поведінкою – це:

а) самовладання;

б) цілеспрямованість;

в) рішучість.

24. Здатність людини критично ставитися до власних вчинків, не піддаватися впливам інших характеризує її:

а) наполегливість;

б) самостійність;

в) принциповість;

г) рішучість.

25. Здатність глибоко усвідомлювати людиною свої завдання та необхідність їх здійснення характеризує:

а) цілеспрямованість;

б) рішучість;

в) самостійність;

г) принциповість.

26. Переживання втрати, неможливість задовольнити потреби у чомусь – це:

а) горе;

б) сором;

в) гнів;

г) страх.

27. Найбільш тривалий емоційний стан, що охоплює всю поведінку людини, називається:

а) власною емоцією;

б) афектом;

в) настроєм;

г) почуттям.

28. Сильне, стійке, тривале почуття, яке захоплює людину і володіє нею, називається:

а) афектом;

б) пристрастю;

в) настроєм;

г) почуттям.

29. Основою розподілу емоцій на стенічні та астенічні є:

а) мобілізація ресурсів організму;

б) потреби;

в) сила і тривалість проявів;

г) знак.

30. Переживання задоволення потреби у чомусь є:

а) інтересом;

б) радощами;

в) здивуванням;

г) нерозумінням.

31. Почуття, пов’язані з пізнавальною діяльністю, називаються почуттями:

а) моральними;

б) інтелектуальними;

в) естетичними;

г) практичними.

32. Сильний емоційний стан вибухового характеру, який впливає на всю особистість, характеризується бурхливим проходженням, зміною свідомості й порушенням вольового контролю, – це:

а) афект;

б) пристрасть;

в) фрустрація;

г) стрес.

33. Стан зростаючої емоційної напруги, який виникає в конфліктних ситуаціях, перешкоди, пов’язані із сильною мотивацією – загрозою для благополуччя особистості, – це:

а) афект;

б) фрустрація;

в) настрій;

г) стрес.

34.Вищими почуттями не є:

а) інтелектуальні;

б) праксичні;

в) естетичні;

г) іронії;

д) моральні.

35. Негативним емоційним станом є:

а) сором;

б) інтерес;

в) радість.

ТЕМА: ТЕМПЕРАМЕНТ ТА ХАРАКТЕР

1. Під темпераментом розуміють характеристики психічної діяльності:

а) статичні;

б) змістовні;

в) динамічні;

г) набуті.

2. У Гіппократа був підхід до темпераменту:

а) фізіологічний;

б) психологічний;

в) психофізіологічний;

г) поведінковий.

3. Одним із авторів конституційної теорії темпераменту є:

а) І. П. Павлов;

б) Е. Кречмер;

в) Дж. Гілфорд;

г) Л. Терстон.

4. Походження назв чотирьох найбільш відомих типів темпераменту пов’язане з теорією темпераменту:

а) гуморальною;

б) конституційною;

в) нейродинамічною;

г) фізіологічною.

5. Фізіологічні основи темпераменту вивчав:

а) У. Шелдон;

б) Е. Кречмер;

в) І. П. Павлов;

г) Дж. Гілфорд.

6. Низьким рівнем психічної активності, вповільненням рухів, швидкою стомлюваністю, високою емоційною сензитивністю, перевагою негативних емоцій над позитивними характеризується:

а) сангвінік;

б) холерик;

в) флегматик;

г) меланхолік.

7. Тип темпераменту, який характеризується легкою вразливістю і схильністю до глибокого переживання, притаманний:

а) холерику;

б) сангвініку;

в) флегматику;

г) меланхоліку.

8. Тип темпераменту, що відрізняється рухливістю, схильністю до частої зміни вражень, товариськістю, характерний для:

а) холерика;

б) сангвініка;

в) флегматика;

г) меланхоліка.

9. Сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і проявляються у діяльності та спілкуванні, – це:

а) темперамент;

б) здібності;

в) характер;

г) задатки.

10. Уміння за власною ініціативою ставити цілі й знаходити шляхи їх розв’язання характеризують людину як:

а) цілеспрямовану;

б) рішучу;

в) наполегливу;

г) самостійну.

11. Про наявність здібностей до якогось виду діяльності свідчить:

а) низький темп навчання відповідній діяльності;

б) великі енергетичні затрати на виконання цієї діяльності;

в) індивідуальна своєрідність виконання діяльності;

г) відсутність зв’язку зі спрямованістю.

12. Здібності, які певною мірою виявляються у спеціальних видах діяльності, називаються:

а) спеціальними;

б) загальними;

в) змішаними.

13. Вищий ступінь прояву творчих здібностей особистості в певній сфері життєдіяльності називається:

а) обдарованістю;

б) геніальністю;

в) талантом;

г) задатками.

14. Здібності, які певною мірою виявляються в усіх видах діяльності називаються:

а) спеціальними;

б) загальними;

в) змішаними.

15. Природжені передумови до розвитку здібностей називаються:

а) обдарованістю;

б) геніальністю;

в) талантом;

г) задатками.

ТЕМА: ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ СПІЛКУВАННЯ

1. Письмову та усну мову розрізняють:

а) засобом спілкуванням;

б) способом спілкування;

в) виконуючою функцією;

г) умовами спілкування.

2. Розуміння емоційного стану іншої людини належить до умінь:

а) міжособистісної комунікації;

б) сприймання і розуміння одним одного;

в) міжособистісної взаємодії;

г) групової взаємодії.

3. Неправильне ставлення у процесі спілкування один до одного належить до бар’єрів спілкування:

а) фізичних;

б) соціально-психологічних;

в) неправильні установки свідомості;

г) організаційно-психологічних.

4. Інша людина розглядається як рівноправний партнер у спілкуванні, як колега у спільному пошукові знань при стилі діяльності:

а) демократичному;

б) авторитарному;

в) ліберальному;

г) потуральному.

5. Функціями спілкування не є:

а) інформаційно-комунікативна;

б) регулятивно-комунікативна;

в) афективно-комунікативна;

г) узгоджувально-комунікативна.

6. Група, що об’єднує людей за якоюсь умовною ознакою, є:

а) еталонною;

б) умовною;

в) формальною.

7. Група, що виникла на грунті спільності інтересів, є:

а) неофіційною;

б) умовною;

в) формальною.

8. Групу, погляди якої є взірцем для особистості, називають:

а) еталонною;

б) умовною;

в) формальною.

9. Поведінку людини, що узгоджується з діями колективу, називають:

а) конформною;

б) колективістською;

в) міжособистісною.

10. Поведінку людини, яка характеризується зовнішньою відповідністю цілям колективу при внутрішньому розходженні з ними, називають:

а) конформною;

б) колективістською;

в) міжособистісною.

Тема: Розвиток особистості. „Я-концепція”. Психологічний захист

1. Розвиток організму людини називається:

а) онтогенезом;

б) філогенезом;

в) соціогенезом;

г) антропогенезом.

2. Тимчасовий діапазон, найбільш чуттєвий і сприятливий для розвитку тієї чи іншої функції, тих чи інших здібностей людини, прийнято називати періодом:

а) синзитивним;

б) кризовим;

в) сенсорним;

г) сенсибільним.

3. Вікова криза належить до процесів:

а) аномальних;

б) нормативних;

в) асоціальних;

г) алогічних.

4. Самосвідомість можна визначити як:

а) підвищена увага до себе;

б) рівень домагань;

в) спрямованість особистості;

г) образ себе.

5. Виникнення самосвідомості не пов’язане:

а) із процесом диференціації зовнішніх відчуттів;

б) із процесом диференціації внутрішніх відчуттів;

в) зі збільшенням довільності рухів;

г) зі збільшенням мимовільності.

6. Перший рівень розвитку самосвідомості характеризується усвідомленням:

а) біологічних потреб;

б) рівня домагань;

в) значущих відношень;

г) соціальних потреб.

7. Психологічним механізмом самосвідомості виступає:

а) емпатія;

б) рефлексія;

в) ідентифікація;

г) атрибуція.

8. Оцінка особистістю себе, своїх можливостей, собистісних якостей і місця в системі міжособистісних відносин називається:

а) самооцінкою;

б) самопрезентацією;

в) самосприйняттям;

г) самовідчуттям.

9. Здатність прийняти позицію дослідника, щоб зрозуміти самого себе, свої вчинки, думки і почуття, становить сутність рефлексії:

а) інтелектуальної;

б) логічної;

в) соціальної;

г) перцептивної.

10. Рефлексія в галузі мислення дістала назву:

а) інтелектуальної;

б) особистісної;

в) соціальної;

г) пізнавальної.

Короткий термінологічний словник

Адаптація – ефективна взаємодія організму із середовищем.

Антропогенез – розвиток людини як виду.

Афект – дуже інтенсивний і короткочасний емоційний стан, що швидко виникає, викликаючись сильним чи особливо значущим для людини стимулом.

Відчуття – процес первинної обробки інформації на рівні окремих властивостей предметів і явищ.

Вчинок – дія, пов’язана зі зміною стану, а також умов і характеру діяльності.

Група – об’єднання людей, створене на основі певної спільної для них ознаки, що виявляється в їх спільній діяльності.

Діяльність – процес активного ставлення людини до дійсності, в ході якого відбувається досягнення суб’єктом поставлених раніше цілей, задоволення різноманітних потреб і засвоєння суспільного досвіду.

Екстраверт – людина, реакції та поведінку якої в основному визначають зовнішні враження, а не внутрішні переживання.

Емоція – переживання людиною в цей момент свого ставлення до чого-небудь.

Запам’ятовування – процес пам’яті, внаслідок якого закріплюється новий матеріал шляхом пов’язування його з раніше набутим.

Інтеріоризація – процес перетворення зовнішніх, реальних дій із предметами на внутрішні, ідеальні.

Інтроверт – людина, яка в діях і вчинках більше керується своїми думками й внутрішніми переживаннями, ніж зовнішніми враженнями та впливами.

Колектив – група, в якій міжособистісні стосунки опосередковуються суспільно цінним й особистісно значущим змістом спільної діяльності.

Лідер – особистість, за якою інші члени групи визнають право брати на себе найвідповідальніші рішення, що зачіпають їх інтереси і визначають напрям та характер діяльності всієї групи.

Мислення – процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках і відношеннях.

Мотивація – сукупність психічних процесів, що забезпечують рівень енергетики та спрямованість поведінки.

Мотив – спонукання, що пояснює індивідуально-психологічні відмінності між людьми в перебігу діяльності в ідентичних умовах.

Настрій – слабовиражений стійкий емоційний стан, причина якого може бути незрозуміла.

Онтогенез – індивідуальний розвиток організму з моменту народження до смерті.

Пам’ять – здатність живої системи фіксувати факт взаємодії із середовищем, зберігати результат цієї взаємодії у формі досвіду і використання його в поведінці.

Поведінка – система взаємопов’язаних реакцій і дій людини й тварин у взаємодії з навколишнім середовищем.

Потреба – стан живого організму, який виражає його залежність від об’єктивних умов існування та розвитку і спонукає до активності відносно цих умов.

Почуття – вираження людиною довгочасного оцінного ставлення.

Психіка – властивість високоорганізованої матерії, що проявляється у відображенні об’єктивної дійсності.

Психічні властивості – індивідуально-психологічні особливості, що визначають постійні способи взаємодії людини зі світом.

Психічні процеси – стійкі індивідуально-психічні особливості людини, котрі характеризують її як особистість чи індивідуальність і виявляються в її поведінці.

Психічний стан – внутрішня цілісна характеристика індивідуальної психіки, відносно незмінна в часі.

Психологія – наука, яка вивчає факти, закономірності, механізми психіки як відображеного в мозку людини образу дійсності, за допомогою котрого відбувається управління діяльність людини.

Рівень домагань – прагнення досягти мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною.

Самооцінка – оцінка особистістю самої себе, своїх можливостей і якостей.

Самосвідомість – усвідомлення людиною самої себе як особистості, зокрема своїх якостей і рис, стосунків з іншими людьми, місця й ролі в суспільстві.

Свідомість – вищий рівень психічної активності людини як соціальної істоти.

Сенситивні періоди – інтервали розвитку людини, протягом яких організм найбільш чутливий до певних впливів середовища.

Соціальна адаптація – процес ефективної взаємодії із соціальним середовищем.

Соціалізація – оволодіння індивідом у процесі взаємодії із соціальним середовищем механізмами соціальної поведінки і засвоєння його норм, що мають адаптивне значення.

Спілкування – процес взаємодії між двома чи кількома особами, що полягає в обміні інформацією пізнавального чи емоційно-оцінного характеру.

Сприйняття – процес обробки сенсорної інформації, результатом котрої є відображення оточуючого світу як сукупності предметів і подій.

Увага – здійснення відбору потрібної інформації, забезпечення вибіркових програм дій і збереження постійного контролю за їх перебігом.

Уява – процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала.

Філогенез – історичний розвиток різних родів і видів організмів.

Я-концепція – динамічна система уявлень людини про себе, на основі якої вона вибудовує взаємовідносини з іншими людьми.

Зміст

Вступ 3

Частина І Лекції з курсу „Психологія” 4

Лекція 1 Психологічна наука, її розвиток та сучасний стан 4

Лекція 2 Основні галузі психологічного знання. Інженерна психологія 17

Лекція 3 Проблема особистості у психології. Спрямованість як

провідна підструктура особистості 23

Лекція 4 Психологічні засади діяльності та здібностей людини 31

Лекція 5 Психічні процеси, їх функції та розвиток 41

Лекція 6 Темперамент і характер 60

Лекція 7 Основи психології спілкування 68

Лекція 8 Розвиток особистості. „Я-концепція”. Психологічний

захист 80

Частина ІІ Завдання для тестового контролю знань студентів

з курсу „Психологія” 89

Тема: Психологічна наука, її розвиток та сучасний стан 89

Тема: Основні галузі психологічного знання. Інженерна психологія 90

Тема: Проблема особистості у психології. Спрямованість як

провідна підструктура особистості 91

Тема: Психологічні засади діяльності та здібностей людини 93

Тема: Психічні процеси, їх функції та розвиток 94

Тема: Темперамент і характер 99

Тема: Основи психології спілкування 101

Тема: Розвиток особистості. „Я-концепція”. Психологічний

захист 102

Короткий термінологічний словник 104

Атаманчук Ніна Михайлівна

Психологія

Конспект лекцій для студентів інженерних спеціальностей різних форм навчання

Комп’ютерна верстка Атаманчук Н. М.

Редактор Жигилій Н. В.

Коректор Туманська І. А.

Друк RISO

Ум. др. арк. 6,3

Тираж 50 екз.

Редакційно-видавничий відділ

Полтавського національного технічного університету

імені Юрія Кондратюка

36011, м. Полтава, просп. Першотравневий, 24

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК, 3130 від 06.08.2008 р.

Віддруковано з авторського оригінал-макета

Дата добавления: 2014-12-16