Органи сучасної Української держави

Згідно з конституційним законодавством, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Вона правомочна розглядати будь-яке питання, яке не входить до компетенції виконавчої чи судової влади, а також не є таким, що може вирішуватися виключно всеукраїнським референдумом. Верховна Рада складається з 450 депутатів, обраних на чотири роки.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією.

Органами державної виконавчої влади в областях і районах є, відповідно, обласні і районні адміністрації, які очолюють голови цих адміністрацій.

Судову владу в Україні здійснюють виключно суди. Прокуратура України є органом державного обвинувачення, здійснення загального нагляду та нагляду за виконанням покарань у місцях позбавлення волі.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Поняття влади, її ознаки та джерела.

2. Структура влади та правові способи її реалізації.

3. Поняття державного механізму, його елементи.

4. Державний апарат, ознаки та характеристика.

5. Принципи поділу влади.

6. Система взаємних стримувань і противаг.

7. Державні органи влади.

8. Державні службовці.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002.

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 5-е, зі змінами. – Тернопіль: Лілея, 2002.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

Шемшученко Ю.С., МурашинГ.О. Конституційний Суд України. - К.: Ін Юре, 1997. - 24 с.

Петришин А. В. Государственная служба. - Харьков, 1998.

Кривенко Л. Світовий досвід і утвердження парламентаризму в Україні // Віче. - 1996. - № 2.

Коваленко А. Місцеве самоврядування: природа, ознаки, межі // Право України. - 1997. - № 2. – С. 3.

Журавльова Г. Поділ влади в сучасній Україні (проблеми теорії і практики) // Право України. - 1998. - № 11. – С. 23

Федоренко Г. Розподіл влади та її єдність, місце законодавчої гілки влади на етапі державно-правової реформи // Право України. - 1998. - № 7. - С. 7.

Скомороха В.Є. Окремі питання діяльності конституційної юрисдикції в Україні // Право України. - 1999. - № 12. - С. 4.

Титарчук В. Вдосконалення державного апарату (окремі питання) // Право України. – 1999. - №3. – С. 15.

Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. - 2001. - № 10. - С. 20.

Шаповал В. Феномен державного органу (органи держави) або органу державної влади: теоретико-правовий і конституційні аспекти // Право України. - 2003. - №8. – С. 25.

Тесленко М.В. Конституційна юрисдикція в Україні: Навчальний посібник. – К.: Школа, 2003. – 256 с.

Селіванов В. Ціннісно-правовий вимір вітчизняного державного управління // Право України. – 2004. - №4. – С. 30.

Дата добавления: 2014-12-16