Поняття та види систематизації законодавства

Поняття системи законодавства.

Поняття системи права характеризує зміст об'єктивного юридичного права. Його форма характеризується поняттям системи законодавства. Система законодавства — це комплекс взаємопов'язаних і взаємодіючих чинних нормативно-правових приписів, що вміщені в нормативно-правових актах, який виражається в їхній єдності й узгодженості, а також у розподілі за галузями, інститутами та іншими групами законодавства. Або, простіше, система законодавства — це система всіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів даної держави.

Тобто, система права і система законодавства співвідносяться, як зміст і форма його виразу. Право і законодавство тісно взаємопов'язані, але не тотожні правові явища. Відмінність між системою права і системою законодавства полягає, перш за все, у тому, що первинним елементом системи права є правова норма, а системи законодавства — нормативно-правовий припис. Друге — те, що система права формується об'єктивно, а система законодавства є результатом цілеспрямованої діяльності певних суб'єктів і тому залежить також від інтересів держави, потреб юридичної практики, рівня розвитку юридичної науки, законодавчої техніки. І останнє — те, що система права має тільки галузеву структуру, а система законодавства крім галузевої ще й ієрархічну, а у федеративних державах і федеративну структуру. Відміннності внутрішньої структури системи законодавства від відповідної структури системи права зумовлені, головним чином, тим, що основою творення системи законодавства є не тільки система права, але й система здійснення державного керівництва в цілому.

Наявність значної кількості нормативно-правових актів, які складають систему законодавства, розбіжність у часі їхнього прийняття та суб'єктах, що приймають їх, обумовлюють необхідність діяльності з їхнього впорядкування, погодження, усунення протиріч, тобто систематизації.

Систематизація законодавства — це діяльність з впорядкування чинних нормативно-правових актів у єдину узгоджену систему, з метою забезпечення ефективного правового регулювання.

Систематизація спрямована на: 1) досягнення внутрішньої єдності юридичних норм, тобто на усунення колізій і прогалин; 2) впорядкування правового матеріалу, розміщення його за певними розділами і рубриками, тобто класифікацію.

¨ Здійснення систематизації законодавства має на меті:

- встановлення і усунення дефектів законодавства;

- підвищення ефективності законодавства та поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів;

- забезпечення зручності користування законодавчим масивом, полегшення відшукування юридичної норми, яка підлягає застосуванню чи реалізації;

- сприяння вивченню та дослідженню законодавства.

Систематизація здійснюється двома способами: інкорпорацією та кодифікацією.

Інкорпорація — це найпростіша форма впорядкування нормативно-правових актів, яка полягає в об'єднанні групи чинних нормативно-правових актів в одному збірнику за певним критерієм (хронологічним, тематичним тощо) без зміни їхнього змісту.

¨ Види інкорпорації:

1) За юридичною значимістю:

- офіційна інкорпорація — тобто впорядкування нормативно-правових актів шляхом видання правотворчими або уповноваженими їхнім рішенням компетентними органами збірників чинних нормативно-правових актів;

- неофіційна інкорпорація — це підготовка і видання збірників чинних нормативно-правових актів неправотворчими органами держави або іншими організаціями чи особами.

2) За обсягом: загальна (генеральна), галузева, міжгалузева, спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі права).

3) За критерієм об'єднання нормативно-правових актів: предметна, тобто за предметом регулювання; хронологічна (за часом видання нормативно-правових актів); суб'єктна (залежно від органу, який видав акти).

Кодифікація — це спосіб систематизації законодавства, який полягає у змістовній переробці, узгодженні й об'єднанні певної групи юридичних норм, пов'язаних спільним предметом правового регулювання, в єдиному нормативному акті. Тобто, це впорядкування правових норм, яке супроводжується переробкою їхнього змісту, з відміною одних і прийняттям інших норм права. Іншими словами, кодифікація — це систематизація у процесі правотворчості. В результаті кодифікації видається єдиний, логічно і юридично цільний, нормативно-правовий акт. Тому кодифікація завжди має офіційний характер і може проводитися тільки правотворчим органом.

¨ Види кодифікації:

1) За обсягом:

- загальна, в результаті якої утворюється кодифікований нормативний акт з основних галузей права (Звід законів);

- галузева, яка охоплює нормативно-правові акти певної галузі законодавства (основи законодавства, кодекси);

- міжгалузева та підгалузева (інституційна), що, відповідно, розповсюджується на кілька галузей (Повітряний кодекс) чи інститутів (Митний кодекс).

2) За формою виразу: основи (головні засади) законодавства; кодекси; положення; статути.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Дайте визначення поняття “система права”, які підстави її побудови?

2. Назвіть елементи структури системи права, дайте їм характеристику.

3. Які критерії розподілу права на галузі?

4. Чим відрізняється інститут права від галузі права?

5. Чим відрізняються одне від одного правова система, система права, система законодавства? Що між ними спільного?

6. Що змінюється, розвивається швидше: система права, правова система або система законодавства?

7. У системі сучасного законодавства України виділяють такі групи нормативно-правових актів за предметом правового регулювання як: економічне законодавство, податкове законодавство, законодавство про оборону країни, законодавство про культуру, екологічне законодавство. Визначте, як співвідносяться ці частини законодавства з елементами системи права.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

Абдулаев М.И., Комаров С.А. "Проблемы теории государства и права" – СПб, 2003.

Афанасьев В.С., Герасимов А.П., Гойман В.И. и др. Общая теория права и государства: учебник для вузов / Под ред. Лазарева В.В. – М., 2005.

Жаркой М.Э., Кривачев А.А. "Теория права и государства: Лекции в тезисах, определениях и блок-схемах" –М.: ПРИОР, 2003.

Любашиц В.Я. и др. "Теория государства и права" – М., 2003.

Марченко М.Н. "Теория государства и права в вопросах и ответах" –М.: Проспект, 2003.

Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства.- М., 1999.

Теория государства и права / Алексеев С., Архипов С., Игнатенко Г. – М., 2005.

Теория государства и права / Русинов Р., Семитко А., Тихомиров Ю. – М., 2005.

Теория государства и права. Схемы. Комментарии. – М., 2005.

Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред В.М.Корельского и В.Д Перевалова. - М., 2000.

Якушев А.В. Теория государства и права: Конспект лекций: Пособий для сдачи экзаменов. – М., 2005.

Комаров С.А. Общая теория государства и права / 7-е издание. СПб: Питер, 2006. – 512 с.

Венгеров А.Б. Теория государства и права / 5-е изд., стер. – М.: Омега-Л., 2008. – 608 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

Байтин М.И., Петров Д.Е. Система права: к продолжению дискуссии // Гос. и право.- № 1.- 2003.- С. 25-35.

Гаврилов В.В. Развитие концепции правовой системы в отечественной доктрине права: общетеоретический и международно-правовой подходы// Журнал российского права.- 2004.- № 1.- С.76 - 87

Карабань В. Правозастосовчі аспекти системи права// Право України.- 2006.- № 5.- С.48-52

Лилак Д. Колізії наукових поглядів на поняття “законодавство” і практичну необхідність його нормативної легалізації // Право України, 2001, № 8.

Погорiлко В. Правова система - система права - система законодавства // Право Украiни, 1993, N 9-10.

Поленина С.В. Система права и система законодательства// Правоведение, 1987, N 5.

Скурко Е.В. Правовые принципы в правовой системе, системе права и системе законодательства: теория и практика// Правоведение.- 2006.- № 2.- С.55-61

Дата добавления: 2014-12-16