Інші правові системи

Система загального права.

Система загального права, або англосаксонська правова система — друга велика система права, яка об'єднує законодавство, яке базується або випливає з права, розробленого в Англії королівськими судовими інстанціями з часів норманського завоювання (1066 р.). Ця система безпосередньо охоплює майже всі англомовні країни, а також, хоч і опосередковано, всі держави Британської Співдружності. Таким чином, система загального права — пряме продовження англійського права; до сьогоднішнього дня багато країн розглядає англійське право, як модель, від якої якщо і можна відійти, то, у всякому випадку, на ній необхідно базуватися. Своєрідний процес розвитку і формування англійського права обумовив суттєву відмінність системи загального права і романо-германської системи. Це, перш за все, відмова від римського права. Далі, це особлива концепція права, яка розглядає юридичну норму не стільки, як загальне абстрактне правило поведінки, скільки, як засіб вирішення спору. Звідси — розвиток права з переважною роллю судової практики і неписаної норми, права, зосередженого, радше, на процедурі розгляду справи, судовому процесі, судовій процедурі подання доказів, ніж на логічному пошуку шляхів вирішення спору. Таким чином, система загального права включає ті комплекси, де головним юридичним джерелом є судова практика, яка спирається на юридичні прецеденти, тобто на раніше винесені судові рішення. На відміну від континентальної системи, система загального права має, переважно, процедурний і прагматичний, ніж законодавчо-систематичний, характер. Ця система права більш індуктивна, ніж дедуктивна, більш досвідна, ніж логічна. В цій системі міститься велика кількість понять, зовсім відмінних або навіть невідомих романо-германській системі права.

Серед інших правових систем необхідно назвати релігійно-общинні або невіддиференційовані правові системи — це системи регулювання, в яких юридичні елементи не отримали значного відособленого функціонування. Ці системи мають характер догматичних, традиційних і в масовій правосвідомості сприймаються, як такі, де основна регулятивна сила — догма віри, релігійне вчення. Правові системи даної групи доволі різноманітні. Проте, для всіх них характерна застійність, глибокий консерватизм, це, по суті, перенесена у сьогодення передісторія права — системи соціального регулювання, — які, в силу особливих економічних, політичних, морально-етичних умов, отримали однобокий, негармонійний розвиток з однозначним пріоритетом таких регулятивних форм, як релігія. Одним з видів такої системи є система мусульманського, або ісламського права. Будучи правом теократичних політичних режимів, ісламське право є невід'ємною частиною ісламської релігії. Коран — священна книга мусульман — є також і фундаментом мусульманського права, основним джерелом права. Ісламське право — це особливість, переважно, теократичних суспільств, де держава відіграє підпорядковану щодо релігії роль. Внаслідок цього, ісламське право кардинально відрізняється від всіх інших правових систем як в аспекті джерел, так і з точки зору його структури і основних ідей. Оскільки це право виникло у VIII ст., а утвердилося в X ст., то воно має дещо архаїчний характер щодо цілого ряду інститутів, а також відрізняється казуїстикою в методах юридичних суджень і несистемним підходом до юридичної техніки. У той же час, старе і непорушне, але, при цьому, гнучке і повне ресурсів ісламське право виявилося здатним до застосування в багатьох суспільствах і нині прагне пристосуватися до моральної еволюції і технічного прогресу.

Серед інших правових систем слід назвати докапіталістичні системи звичаєвого права, які не творять єдиної групи. Ці системи багато в чому відрізняються одна від другої, дуже різноманітні як в історичній ретроспективі, так і в даний час. Схематично можна розділити їх на індуїстське право, правові системи Далекого Сходу і африканські правові системи. Індуїстське право — це право спільнот, пов’язаних з індуїзмом. Воно творить комплекс традицій і звичаїв, сформованих на основі індуїстської філософії. Дві інші сформовані, головно, на основі звичаєвого права.

Наступною правовою системою, на якій слід зупинитися, є система колективістського права, або заідеологізовані правові системи. Вони виникають і функціонують у тоталітарних та авторитарних суспільствах. В цілому, система колективістського права, не дивлячись на те, що вона сприйняла деякі риси романо-германської системи, зокрема більш-менш однакову термінологію, аналогічну структуру правової норми, яка розглядається, як абстрактне правило поведінки, це є зовсім окрема, в ряді випадків протилежна континентальній, система права. Колективістська система є нормативним виразом абсолютно чужої ліберальному духові суспільної філософії. Головним завданням права в даній правовій системі є не встановлення суспільного порядку шляхом визначення принципів вирішення спорів, не досягнення справедливості у стосунках між індивідами або у встановленні соціальної рівноваги, а розуміння права, як інструменту економічної організації суспільства і виховання громадян. Тоді, коли у вільних країнах у дотриманні права зацікавлені, перш за все, індивіди і потім держава, колективістські правові системи є прикладом зворотного — в дотриманні права держава зацікавлена більше, ніж приватні особи. В цій системі порушення юридичних норм розглядаються не як прояви індивідуалізму або акти не громадянської поведінки, а як дії, спрямовані проти суспільного ідеалу, — будівництва комунізму, нового порядку тощо. Таким чином, колективістський юридичний порядок має характер незрівнянно більше політизований, централізований і примусовий, ніж юридичний порядок вільного суспільства.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ І САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Дайте визначення поняття “тип права”.

2. Назвіть основні історичні типи права, дайте їм характеристику.

3. При якому типі права і чому представники експлуатованого класу не визнавалися суб'єктами права?

4. У якому типі права був вперше закріплений принцип формальної правової рівності? Чому він не був характерний для інших типів права?

5. Які характерні риси романо-германської і англосаксонської правових систем?

6. Дайте характеристику сучасному типу права, його характерним рисам.

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА:

Абдулаев М.И., Комаров С.А. "Проблемы теории государства и права" – СПб, 2003.

Давид Р. Основные правовые системы современности. - М., 1988.

Жаркой М.Э., Кривачев А.А. "Теория права и государства: Лекции в тезисах, определениях и блок-схемах" –М.: ПРИОР, 2003.

Любашиц В.Я. и др. "Теория государства и права" – М., 2003.

Марченко М.Н. "Теория государства и права в вопросах и ответах" –М.: Проспект, 2003.

Мухаев Р.Т. Теория государства и права. Хрестоматия: Пособие для вузов, юридических и гуманитарных факультетов, М.: «Издательство ПРИОР», 2000, с.416.

Теория государства и права / Русинов Р., Семитко А., Тихомиров Ю. – М., 2005.

Философия права: хрестоматия/ НЮА им.Ярослава Мудрого; под ред.Панова Н.И.; [ сост.: Панов Н.И., Бачинин В.А., Святоцкий А.Д. ].- К.: Ин Юре, 2004.- 692 с.

Хропанюк В.Н. Теория государства и права. Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. проф. В.Г. Стрекозова. - М. ИИП "Отечество", 1998.

Якушев А.В. Теория государства и права: Конспект лекций: Пособий для сдачи экзаменов. – М., 2005.

Комаров С.А. Общая теория государства и права / 7-е издание. СПб: Питер, 2006. – 512 с.

Венгеров А.Б. Теория государства и права / 5-е изд., стер. – М.: Омега-Л., 2008. – 608 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА:

Братасюк В. Юридичний позитивізм-необхідність переосмислення в умовах сучасності// Підприємництво, господарство і право.- 2004.- № 12.- С.65-68

Ван Х.М. Право как коммуникация// Правоведение.- 2006.- № 2.- С.44-54

Власова Г.Б. Проблемы правопонимания в современной теории права// Юридический вестник Ростовского госуд. экономич. ун-та.- 2004.- №1.- С.5-10

Гаврилов В.В. Развитие концепции правовой системы в отечественной доктрине права: общетеоретический и международно-правовой подходы// Журнал российского права.- 2004.- № 1.- С.76 - 87

Дудаш Т. Праворозуміння: спроба герменевтичного аналізу // Юридична Україна. – 2007.- № 4.- С. 19-27.Иванова Г.П. О понятии права // Правоведение.-1983.- N 8.

Кельман М.С. Сучасне праворозуміння як наукова основа дослідження законності// Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи.- Львів, 2008.- С.50-57.

Кожевников С.Н. Понимание права: разные теоретические аспекты// Юрист.- 2004.- № 11.- С.20-23

Козлихин И.Ю. Позитивизм и естественное право // Государство и право, 2000, № 3, с. 5-11.

Лейст О.Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права // Гос. и право.- № 9.- 2003.- С. 122-125.

Лейст О.Э. Три концепции права // Советское государство и право., 1991, № 12.

Малишев Б.В. "Ядро правової системи": до питання про визначення поняття// Часопис Київського університету права.- 2008.- С.33-38.

Мартышин О.В. Метафизические концепции права// Государство и право.- 2006.- № 2.- С.64-71.

Мартышин О.В. Совместимы ли основные типы понимания права // Гос. и право.- № 6.- 2003.- С. 13-22.

Оніщенко Н.М. Правова система Європейського Союзу: сутнісні риси та ознаки// Часопис Київського університету права.- 2008.- С.6-11.

Рябошапко Л. Природне право чи юридичний позитивізм?// Віче.- 2008.- С.58-59.

Сунєгін С.О. Правова сім"я та правова система: співідношення категорій, підходи до вивчення та рівні визначення// Держава і право.- 2008.- С.81-86.

Питання до змістовного модулю № 4

1. Поняття системи права. Підстави і принципи побудови системи права.

2. Функції системи права.

2. Характеристика основних елементів системи права.

3. Взаємозв'язок системи права, правової системи та системи законодавства.

4. Сучасний стан системи законодавства в Україні.

5. Система законодавства: поняття та структура.

2. Суспільні відносини, роль і місце в них правових відносин.

3. Поняття і види правовідносин.

8. Структура правових відносин. Розмаїття підходів до характеристики його елементів.

9. Правосуб’єктність. Правоздатність та дієздатність.

10. Поняття та види юридичних фактів.

11. Правова презумпція. Види правових презумпцій.

12. Правоутворення, правотворчість, нормотворчість, законотворчість: співвідношення понять.

13. Поняття і загальна характеристика правотворчості.

14. Принципи правотворчого процесу.

15. Види й органи правотворчості.

16. Стадії правотворчого процесу.

17. Систематизація нормативно-правових актів.

18. Юридична техніка.

19. Поняття реалізації норм права. Розмаїття підходів до характеристики даного поняття.

20. Форми і методи реалізації норм права.

21. Застосування правових норм, як особлива форма їхньої реалізації.

22. Стадії застосування норм права.

23. Застосування правових норм в процесі правоохоронної діяльності.

24. Акти застосування норм права. Характерні риси акту застосування норми права.

25. Поняття, способи тлумачення норм права.

26. Види тлумачення норм права.

27. Засоби тлумачення правових норм.

28. Прогалини у праві та способи їх усунення.

29. Значення правильного тлумачення норм права у діяльності юристів.

30. Співвідношення нормативно-правових актів, актів застосування права та інтерпретаційно-правових актів.

31. Поняття механізму правового регулювання: соціально-юридичний аспект.

32. Основні елементи механізму правового регулювання.

33. Основні стадії процесу правового регулювання.

34. Прийоми та типи правового регулювання.

35. Правомірна поведінка як різновид правової поведінки.

36. Ознаки та типологія правомірної поведінки.

37. Поняття правопорушення і його ознаки.

38. Склад правопорушення, характеристика його елементів.

39. Форми вини.

40. Причини правопорушень та проблеми їх викорінювання.

41. Види правопорушень.

42. Юридична відповідальність: поняття й ознаки.

43. Види юридичної відповідальності.

44. Принципи юридичної відповідальності.

45. Підстави притягнення до юридичної відповідальності і звільнення від неї.

46. Роль правоохоронних органів у профілактиці правопорушень.

47. Законність і правопорядок: сутність і співвідношення.

48. Принципи і гарантії законності.

49. Співвідношення суспільного порядку та правового порядку.

50. Зміцнення державної дисципліни і законності в умовах становлення української держави.

51. Правова свідомість: сутність, основні риси і функції.

52. Структура правової свідомості. Особливості формування правосвідомості юристів.

53. Правова культура: поняття, ознаки і види.

54. Поняття правового виховання та його механізм.

55. Правовий нігілізм: форми його прояви і шляхи подолання.

Дата добавления: 2014-12-16