Додаток Ж 2 страница

ліквідації згідно з цим Стандартом;

надлишкові активи оцінюються з урахуванням принципу їх

найбільш ефективного використання із застосуванням такої бази

оцінки, як ринкова вартість або вартість ліквідації, з дотриманням

відповідних умов, що висуваються до їх визначення.

Результати проведення оцінки активів для цілей

бухгалтерського обліку вважаються їх переоціненою вартістю.

34. Об'єкт оцінки у разі його застави оцінюється за ринковою

вартістю без включення до неї суми податку на додану вартість.

Методичні підходи до оцінки майна та їх

основні засади

35. Оцінка майна проводиться із застосуванням методичних

підходів, методів оцінки, які є складовими частинами методичних

підходів або є результатом комбінування кількох методичних

підходів, а також оціночних процедур.

36. Оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних

підходів, що найбільш повно відповідають визначеним меті оцінки,

виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її

проведення.

37. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість

об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних

методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів

оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а

також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.

Неможливість або недоцільність застосування певного

методичного підходу, пов'язана з повною відсутністю чи

недостовірністю необхідних для цього вихідних даних про об'єкт

оцінки та іншої інформації, окремо обґрунтовується у звіті про

оцінку майна. Національними стандартами можуть передбачатися також

інші випадки обмежень щодо застосування певних методичних підходів

для визначення ринкової вартості та неринкових видів вартості

об'єктів оцінки.

Застереження та обмеження щодо використання результатів

оцінки об'єкта оцінки зазначаються у звіті про оцінку майна.

38. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні

методичні підходи:

витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного

майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

дохідний;

порівняльний.

39. Витратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів

корисності і заміщення.

40. Витратний підхід передбачає визначення поточної вартості

витрат на відтворення або заміщення об'єкта оцінки з подальшим

коригуванням їх на суму зносу (знецінення).

Основними методами витратного підходу є метод прямого

відтворення та метод заміщення.

Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості

відтворення з подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з

подальшим вирахуванням суми зносу (знецінення).

За допомогою методів прямого відтворення та заміщення

визначається залишкова вартість заміщення (відтворення).

Особливості застосування майнового підходу встановлюються

відповідними національними стандартами щодо оцінки об'єктів у

формі цілісних майнових комплексів та у формі фінансових

інтересів.

41. Під час застосування методу прямого відтворення або

методу заміщення використовуються вихідні дані про об'єкт оцінки,

інформація про відтворення або заміщення об'єкта оцінки чи

подібного майна в сучасних цінах або середньостатистичні

показники, які узагальнюють умови його відтворення або заміщення в

сучасних цінах.

42. Дохідний підхід базується на врахуванні принципів

найбільш ефективного використання та очікування, відповідно до

яких вартість об'єкта оцінки визначається як поточна вартість

очікуваних доходів від найбільш ефективного використання об'єкта

оцінки, включаючи дохід від його можливого перепродажу.

Основними методами дохідного підходу є пряма капіталізація

доходу та непряма капіталізація доходу (дисконтування грошового

потоку). Вибір методів оцінки при цьому залежить від наявності

інформації щодо очікуваних (прогнозованих) доходів від

використання об'єкта оцінки, стабільності їх отримання, мети

оцінки, а також виду вартості, що підлягає визначенню.

За допомогою дохідного підходу визначається ринкова вартість

та інвестиційна вартість, а також інші види вартості, які

ґрунтуються на принципі корисності, зокрема ліквідаційна вартість,

вартість ліквідації тощо.

43. Інформаційними джерелами для застосування дохідного

підходу є відомості про фактичні та (або) очікувані доходи та

витрати об'єкта оцінки або подібного майна. Оцінювач прогнозує та

обґрунтовує обсяги доходів та витрат від сучасного використання

об'єкта оцінки, якщо воно є найбільш ефективним, або від можливого

найбільш ефективного використання, якщо воно відрізняється від

існуючого використання.

44. Метод прямої капіталізації доходу застосовується у разі,

коли прогнозується постійний за величиною та рівний у проміжках

періоду прогнозування чистий операційний дохід, отримання якого не

обмежується у часі. Капіталізація чистого операційного доходу

здійснюється шляхом ділення його на ставку капіталізації.

Метод непрямої капіталізації доходу (дисконтування грошових

потоків) застосовується у разі, коли прогнозовані грошові потоки

від використання об'єкта оцінки є неоднаковими за величиною,

непостійними протягом визначеного періоду прогнозування або якщо

отримання їх обмежується у часі. Прогнозовані грошові потоки, у

тому числі вартість реверсії, підлягають дисконтуванню із

застосуванням ставки дисконту для отримання їх поточної вартості.

45. Ставка капіталізації та ставка дисконту визначаються

шляхом аналізу інформації про доходи від використання подібного

майна та його ринкові ціни або шляхом порівняльного аналізу

дохідності інвестування в альтернативні об'єкти (депозити, цінні

папери, майно тощо).

46. Для оцінки об'єктів незавершеного будівництва, земельних

ділянок під забудовою, їх поліпшень, окремих складових цілісного

майнового комплексу може застосовуватися метод залишку. Цей метод

ґрунтується на врахуванні принципу внеску (граничної

продуктивності) і є результатом комбінування витратного та

дохідного підходів.

47. Порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів

заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає

аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним

коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та об'єктом

оцінки.

48. Для визначення ринкової вартості об'єкта оцінки у

матеріальній формі із застосуванням порівняльного підходу

інформація про подібне майно повинна відповідати таким критеріям:

умови угод купівлі-продажу або умови пропонування щодо

укладення таких угод не відрізняються від умов, які відповідають

вимогам, що висуваються для визначення ринкової вартості;

продаж подібного майна відбувся з дотриманням типових умов

оплати;

умови на ринку подібного майна, що визначали формування цін

продажу або пропонування, на дату оцінки істотно не змінилися або

зміни, які відбулися, можуть бути враховані.

49. Основними елементами порівняння є характеристики

подібного майна за місцем його розташування, фізичними та

функціональними ознаками, умовами продажу тощо. Коригування

вартості подібного майна здійснюється шляхом додавання або

вирахування грошової суми із застосуванням коефіцієнта (відсотка)

до ціни продажу (пропонування) зазначеного майна або шляхом їх

комбінування.

Загальні вимоги до проведення незалежної

оцінки майна

50. Проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий

етап, на якому здійснюється:

ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди,

для укладення якої проводиться оцінка;

визначення бази оцінки;

подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору

на проведення оцінки.

51. Незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:

укладення договору на проведення оцінки;

ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення

вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення

оцінки;

ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз

можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати

процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних

процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній

базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх

застосування;

узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням

різних методичних підходів;

складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість

об'єкта оцінки на дату оцінки;

доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість

об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

52. Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел

(за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник

оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих

висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі

інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на

ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна,

які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та

іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації

або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається

негативний вплив цього факту на результати оцінки.

53. Залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки

оцінювач повинен:

зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт

оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості

про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан

ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про

економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні

доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від

його найбільш ефективного використання та існуючого використання);

проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та

визначити умови його найбільш ефективного використання;

зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки

капіталізації та (або) ставки дисконту;

визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати

їх вплив на вартість об'єкта оцінки;

обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та

оціночних процедур, у разі потреби - застосування спеціальних

методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох

методичних підходів або методів).

54. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація

повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на

джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням

режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення

оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства.

55. Оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності несуть

відповідальність за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна

згідно із законодавством.

Особи, що надають недостовірні вихідні дані, використання

яких під час оцінки призвело до надання необ'єктивного висновку

про вартість майна, несуть відповідальність згідно із

законодавством.

Загальні вимоги до складання звіту про оцінку та

підготовки висновку про вартість майна

56. Звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у

стислій формі.

Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен

містити:

опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати;

дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі

потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна

відповідно до вимог законодавства;

мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної

бази оцінки;

перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких

проводиться оцінка;

перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки;

виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка;

опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та

іншої інформації під час проведення оцінки;

висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш

ефективного використання об'єкта оцінки;

виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та

оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою

яких підготовлено висновок про вартість майна;

письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних

даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі

неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та

обґрунтування застережень і припущень щодо використання

результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки

майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її

проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження

достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його

вартість;

висновок про вартість майна;

додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі

потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і

підтверджують припущення та розрахунки.

57. Звіт про оцінку майна дозволяється складати у стислій

формі у разі доопрацювання (актуалізації) оцінки об'єкта оцінки на

нову дату оцінки, а також в інших випадках, визначених

відповідними національними стандартами.

У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі, повинні

зазначатися етапи проведення незалежної оцінки майна, здійснені

оціночні процедури, міститися висновок про вартість, а також

зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація.

У звіті про оцінку майна, складеному у стислій формі з метою

доопрацювання (актуалізації) оцінки на нову дату, повинні

зазначатися:

дата оцінки та дата завершення складення звіту, а у разі

потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна

відповідно до вимог законодавства;

мета проведення оцінки та перелік обмежень щодо застосування

результатів оцінки;

перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких

проводиться оцінка;

додаткові відомості про зібрані і використані під час

доопрацювання (актуалізації) оцінки вихідні дані та інша

інформація про об'єкт оцінки, які можуть вплинути на достовірність

та об'єктивність оцінки майна, проведеної на нову дату;

висновки про існуюче та найбільш ефективне використання

об'єкта оцінки, їх зміну порівняно з попередньою датою оцінки;

зміст використаних методичних підходів, методів та оціночних

процедур, у разі потреби - з наведенням необхідних розрахунків, а

також змісту відповідних застережень і припущень;

висновок про вартість майна;

додатки з вихідними даними та іншою інформацією, що були

використані в процесі проведення оцінки.

Відповідними національними стандартами можуть передбачатися

додаткові вимоги до змісту звіту про оцінку майна у стислій формі.

Не дозволяється складення у стислій формі звіту про оцінку

майна у разі проведення незалежної оцінки цілісних майнових

комплексів, часток (паїв, акцій) або повторного доопрацювання

(актуалізації) оцінки майна. Відповідними національними

стандартами можуть визначатися інші випадки, коли складення звіту

про оцінку майна у стислій формі забороняється.

58. Доопрацювання (актуалізація) оцінки майна може

здійснюватися у разі закінчення строку дії звіту про оцінку майна

та висновку про вартість майна, встановленого законодавством, або

на вимогу замовника оцінки, коли істотних змін в умовах

функціонування та фізичному стані об'єкта оцінки, а також стані

ринку подібного майна від дати оцінки до дати оцінки, на яку

передбачається здійснення доопрацювання (актуалізація), не

відбулося.

Доопрацювання (актуалізацію) оцінки майна та з цією метою

складення у стислій формі звіту про оцінку майна здійснює оцінювач

та суб'єкт оціночної діяльності, які складали у повній формі звіт

про оцінку цього майна. У цьому разі попередній звіт про оцінку

майна, складений у повній формі, розглядається як невід'ємна

частина звіту про оцінку майна у стислій формі.

З метою доопрацювання (актуалізації) оцінки із замовником

укладається новий договір на виконання робіт з доопрацювання

(актуалізації) оцінки майна, якщо можливість її проведення не була

передбачена у договорі на проведення оцінки майна.

59. Звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які

безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та

підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта

господарювання. Документи та інші інформаційні матеріали, зібрані

оцінювачами в процесі проведення оцінки майна, разом із звітом про

оцінку майна зберігаються в архіві суб'єкта оціночної діяльності -

суб'єкта господарювання не менше ніж п'ять років, якщо інше не

встановлено договором на проведення оцінки майна.

60. Висновок про вартість майна повинен містити відомості

про:

замовника оцінки та виконавця звіту про оцінку майна;

назву об'єкта оцінки та його коротку характеристику;

мету і дату оцінки;

вид вартості, що визначався;

використані методичні підходи;

величину вартості, отриману в результаті оцінки.

У разі потреби оцінювач має право відобразити у висновку свої

припущення та застереження щодо використання результатів оцінки.

Висновок підписується оцінювачем (оцінювачами), який

безпосередньо проводив оцінку майна, і скріплюється печаткою та

підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта

господарювання. Законодавством можуть бути встановлені додаткові

вимоги до оформлення висновку про вартість об'єкта оцінки.

61. Звіт про оцінку майна, додатки до нього готуються не менш

як у двох примірниках, один з яких зберігається в оцінювача, а

інші видаються замовнику після реєстрації в книзі обліку виданих

документів.

Загальні вимоги до рецензування звіту

про оцінку майна

62. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на

вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для

прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників)

оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого

самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому

критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою

суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення

рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону

України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну

діяльність в Україні" (2658-14) мають право здійснювати

рецензування звіту про оцінку майна (далі - рецензенти).

63. Рецензування полягає у неупередженому об'єктивному

розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної

або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно

до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва.

64. За результатами своєї роботи рецензент готує рецензію у

письмовій формі, яку скріплює підписом. Рецензія не повинна

містити власного висновку про вартість об'єкта оцінки. Будь-які

судження про вартість об'єкта оцінки, виражені у грошовій формі,

можуть відображатися рецензентом виключно у формі звіту про оцінку

майна, складеному у повній формі відповідно до вимог національних

стандартів.

Якщо у письмовому запиті про необхідність рецензування звіту

про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо

надання висновку про вартість об'єкта оцінки, така вимога

задовольняється шляхом проведення оцінки майна. У разі

рецензування звіту про оцінку майна оцінювачем, який працює в

органі державної влади або органі місцевого самоврядування -

суб'єктах оціночної діяльності, вимога щодо надання висновку про

вартість майна задовольняється шляхом організаційного забезпечення

проведення незалежної оцінки майна суб'єктом оціночної

діяльності - суб'єктом господарювання. У такому разі особи, що

вимагають проведення незалежної оцінки майна в процесі

рецензування, забезпечують укладення договору на проведення оцінки

майна в порядку, визначеному законодавством.

65. У рецензії повинні зазначатися:

підстави проведення рецензування;

повна назва звіту про оцінку майна, що був об'єктом

рецензування, відомості про його виконавців, їх кваліфікацію та

висновок про можливість проведення зазначеними особами оцінки

майна відповідно до правових вимог провадження професійної

оціночної діяльності;

строк проведення рецензування і дата підписання рецензії;

висновок про обґрунтованість вибору виду вартості та її

відповідність вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;

висновок про зібрані виконавцем звіту про оцінку майна

вихідні дані та іншу інформацію (їх повнота, достатність для

проведення оцінки майна та розкриття у звіті);

висновок про відповідність і правильність застосування під

час проведення оцінки методичних підходів, методів та оціночних

процедур з урахуванням мети і бази оцінки, обґрунтованість

використаних припущень;

загальний висновок про достовірність оцінки майна.

66. Рецензія може містити перелік аргументованих рецензентом

зауважень до звіту про оцінку майна, у тому числі застереження про

можливість впливу цих зауважень на достовірність оцінки майна.

У процесі рецензування рецензент не повинен брати до уваги

будь-яку додаткову інформацію про об'єкт оцінки або подібне майно,

що виникла після дати складення звіту про оцінку майна та висновку

про вартість майна до дати підписання рецензії.

67. Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту

вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість

його використання з відповідною метою, у тому числі про

достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими

ознаками:

звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з

оцінки майна;

звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з

оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на

достовірність оцінки;

звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових

актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на

достовірність оцінки, але може використовуватися з метою,

визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки

майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути

використаний.

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

Дата добавления: 2014-12-16