Розвиток української культури наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст

Кінець XVIII і перша половина XIX ст. — час розкладу феодально-кріпосницької системи в Росії та на Україні, зародження і зміцнення буржуазно-капіталістичних відносин. У галузі економіки цей період дає багато прикладів виникнення окремих підприємств та цілих галузей промисловості: на Донбасі – вугільної, в Харкові й Одесі – чавуноливарної, на Київщині – цукрової, на Чернігівщині, Поділлі і в Галичині – суконної.

Наприкінці XVIII - у першій половині XIX ст. в Укр. розпочинається національно-культурне відродження. Зріс інтерес до націон. історії(збирання та публікації історичних джерел, видання журналів…). Твір “Історія Русів” з’явився на рубежі сторіч і тривалий час поширювався в рукописному варіанті. Твір змальовує істор. розвиток Укр. з найдавніших часів до 1769р.

У 1777р. виходить у світ в Петербурзі “Опис весільних укр.. простонародних обрядів” Г.Калиновського – започатковано укр. етнографію.

Велику роль у піднесенні культури мали навчальні заклади. У 1805 р. було засновано Харківський, а в 1834 р.– Київський університети. У 1817 р. відкрито Одеський ліцей, у 1820 р.– Ніжинську гімназію вищих наук (з 1832 р. ліцей). Почали функціонувати чимало гімназій і повітових шкіл. Певну роль у розвитку культури відігравав найстаріший на Україні Львівський університет (1661 р.).

Фундаментом вітчизняної фольклористики став Цертелєв – збірка “Опыт собрания старинных малороссийских песен.” (1819)

На поч. 19 ст. з’явилася перша ластівка укр.. мовознавства – друкована “Граматика малоруського наречия”(1818) Павловського.

Сприяло нац.. відродженню 4-и томна праця Д.Бантиш-Каменського “Історія Малої Росії”, яка побачила світ в 1822р. в Москві. Фактично,це перша узагальнююча праця з історії України.

У 1823 вийшов словник укр.. мови, укладений Вейцеховичем.

На розвиток українського образотворчого мистецтва великий вплив справляла Петербурзька академія художеств. Професійні майстри живопису, що працювали на Україні, переважно були її випускниками, зокрема вихованцями видатного російського художника К. Брюллова — І. Сошенко, Д. Безперчий, Т. Шевченко та ін. Випускник Петербурзької академії художеств 1815 р., К. Павлов відіграв важливу роль у розвитку української художньої культури.

Широкого розповсюдження на Україні набули сімейне музикування, аматорські молодіжні розважальні співи. Осередками розвитку музичної культури були духовні учбові заклади, гімназії.

Сприятливі умови для розвитку сценічного мистецтва склалися на Полтавщині, де завдяки І. Котляревському та М. Щепкіну започаткував свою історію професійний український театр. Великі зрушення у його розвитку відбулися з постановкою у 1819 р. «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» І. Котляревського.

Перша збірка Шевченка ”Кобзар”(1840) продемонструвала світу широкий спектр лексичних, семантичних, та фразеологічних можливостей укр.. мови. Це підтверджувала й творчіть Котляревського, Гулака-Артемовського, Гребінки, Квітки-Основяненка.

Новий міністр освіти в Рос. Імперії граф Уваров наполягав на тому, що шлях до процвітання лежить через зміцнення трьох суспільних основ – самодержавства, православ’я, народності => посилення процесу русифікації та новий наступ на права соц.. меншин. У цьому контексті слід сприймати появу 1846р. у Києві укр.. політ. організ. – Кирило-Мефодіївського товариства. Засновники – Білозерський, Костомаров, Куліш, маркевич… приймав активну участь Шевченко. Основні програмні положення сформовані у “Книзі буття укр. народу” і “Статуті словянського братства Св. Кирила і Мефодія”.

Дата добавления: 2014-12-16