Облік обслуговування та ремонту

Витрати на ремонт і обслуговування транспортних засобів

Ремонт автотранспорту, як і будь-якого іншого об'єкта основних засобів, можна розділити на поточний і капітальний. При капітальному ремонті проводиться розбирання агрегатів, ремонт базових та корпусних деталей і вузлів, заміна зношених деталей та вузлів на нові, складання, регулювання та випробування агрегатів.

У разі якщо в результаті відновлення автотранспортного засобу покращаться його техніко-економічні показники, це буде кваліфікуватися як модернізація або переобладнання.

У бухгалтерському обліку витрати на ремонт, в залежності від специфіки діяльності та періодичності проведення ремонту, можна враховувати наступним чином:

- Суму витрат на ремонт відносити в повному обсязі до складу поточних витрат того періоду, в якому вони були зроблені.

- Створювати резерв на ремонт ОЗ з метою рівномірного формування витрат.

Згідно з «Положенням про технічне обслуговування і ре-монт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 р. № 102, система технічного обслуговування та ре-монту ДТЗ передбачає:

— підготовку до продажу;

— технічне обслуговування в період обкатки;

— щоденне обслуговування (ЩО);

— перше технічне обслуговування (ТО-1);

— друге технічне обслуговування (ТО-2);

— сезонне технічне обслуговування;

— поточний ремонт (ПР);

— капітальний ремонт (КР);

— технічне обслуговування під час консервації ДТЗ;

— технічне обслуговування та ремонт ДТЗ на лінії. Перелік та обсяги робіт з підготовки до продажу та в період обкатки автомобіля встановлюються виробником і наводяться у сервісній документації ДТЗ. Підготовку до продажу здійснює торговельна організація.

Технічне обслуговування (ТО) — це комплекс операцій чи операція щодо підтримки працездатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання і транспортування.

Технічне обслуговування ДТЗ в період експлуатації вико-нується у планово-обов’язковому порядку і включає визначений відповідними інструкціями перелік обов’язкових робіт і проце-дур. Наприклад, щоденне обслуговування проводиться після за-кінчення роботи і передбачає: перевірку технічного стану; вико-нання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигля-ду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявле-них несправностей; санітарну обробку ДТЗ (за потребою). Такі ж переліки затверджені й для інших видів технічного обслугову-вання. При цьому вказане Положення передбачає, що ТО-2 про-водиться разом з черговим ТО-1, а сезонне техобслуговування — разом з ТО-2. Прибирально-мийні роботи виконуються за по-требою, але обов’язково перед ТО чи ремонтом.

Поточний ремонт виконується за потребою, згідно з ре-зультатами діагностування технічного стану ДТЗ (або за наяв-ності несправності) і призначений для забезпечення або віднов-лення його працездатності. До поточного ремонту ДТЗ нале-жать роботи, пов’язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами). Будь-який ремонт деталей належить до поточного ремонту.

Капітальний ремонт — це ремонт, який виконується для віднов-лення справності та повного або близького до повного відновлен-ня ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових. До капітального ремонту належать роботи, пов’язані із заміною кузова для автобусів та легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів та причепів або одночасною замі-ною не менше трьох базових агрегатів. Операції щодо заміни шин та акумуляторних батарей не належать до ремонтних робіт.

Отже, усі види ремонтів — це процедура відновлення працез-датності автомобіля, яка включає ремонт або заміну непридатних (пошкоджених) деталей, а техобслуговування — це підтримка ма-шини у робочому стані, яка не передбачає заміни яких-небудь деталей, крім автомобільних шин і акумуляторних батарей. Роз-різняти ці поняття важливо для правильної організації податково-го обліку валових витрат.

Дата добавления: 2014-12-16