Договір простого товариства. Учасники договору, їх права та обовязки

Договір про спільну діяльність: поняття, види, форма.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності. Спільна мета – усвідомлений підприємницький або непідприємницький результат, на досягнення якого спрямовані узгоджені спільні зусилля учасників спільної діяльності. Договір є консенсуальним, двостороннім/багатостороннім, відплатним, фідуціарним. Предметом є спільне ведення діяльності спрямованої на досягнення спільної для всіх учасників мети (юридичний обєкт) і вклади учасників (матеріальний обєкт). Д-р про спільну діяльність потребує державної реєстрації.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Договір є консенсуальним (вважається укалденим з моменту досягнення домовленості між його учасниками за всіма істотними умовами), багатостороннім (беруть участь як самостійні 2 і більше осіб), відплатним (кожен учасник, зробивши вклад має право на одержання матеріального результату), фідуціарним (відносини між учасниками засновані на взаємній довірі). Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників. Учасники: мають єдину спільну мету, зобовязуються один перед одним обєднати свої майнові вклади для досягнення поставленої мети, формують за рахунок своїх вкладів майно, що становить їх спільну часткову власність, беруть на себе взаємні обовязки діяти спільно для досягнення поставленої мети, несуть обовязок витрат і збитків від спільної справи, розподіляють між собою одержані результати. У договорі визначаються умови: про вклади та їх обєднання, спільні дії учасників, спільну мету. Сторони іменуються учасниками або товаришами, може бути будь-який субєкт ЦП. Кожен учансик має право: на одержання частки прибутку від спільної справи; на частку в спільному майні; вести спільні справи товариства; на одержання інфи про стан спільних справ і спільного майна учасників; відмовитися від участі в безстороковму д-рі або розірвати строковий договір простого товариства. Учасники зобовязані: внести вклад у спільне майно; брати участь у витратах щодо утримання спільного майна; зазнавати збитків від діяльнсоті ПТ; відповідати за спільними боргами; вести справи в спільних інтересах; надавати іншим учасникам інфу про стан спільних справ; не розголошувати конфіденційну інфу; нести відповідальність перед учасниками за шкоду, заподіяну спільному майну і діяльності. Якщо договір простого товариства не пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, кожний учасник відповідає за спільними договірними зобов’язаннями усім своїм майном пропорційно вартості його вкладу у спільне майно. За спільними зобов’язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. Якщо договір простого товариства пов’язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов’язаннями незалежно від підстав їх виникнення. Прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною. Договір простого товариства припиняється у разі: 1) визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; 2) оголошення учасника банкрутом, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; 3) смерті фізичної особи — учасника або ліквідації юридичної особи — учасника договору простого товариства, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників або заміщення учасника, який помер (ліквідованої юридичної особи), його спадкоємцями (правонаступниками); 4) відмови учасника від подальшої участі у договорі простого товариства або розірвання договору на вимогу одного з учасників, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; 5) спливу строку договору простого товариства; 6) виділу частки учасника на вимогу його кредитора, якщо домовленістю між учасниками не передбачено збереження договору щодо інших учасників; 7) досягнення мети товариства або настання обставин, коли досягнення мети товариства стало неможливим. У разі припинення договору простого товариства речі, передані у спільне володіння та (або) користування учасників, повертаються учасникам, які їх надали, без винагороди, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Поділ майна, що є у спільній власності учасників, і спільних прав вимоги, які виникли у них, здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом. Учасник, який вніс у спільну власність річ, визначену індивідуальними ознаками, має право у разі припинення договору простого товариства вимагати в судовому порядку повернення йому цієї речі за умови додержання інтересів інших учасників і кредиторів. З моменту припинення договору простого товариства його учасники несуть солідарну відповідальність за невиконаними спільними зобов’язаннями щодо третіх осіб.

Дата добавления: 2014-12-16