Кодування економічної інформації. Класифікатори економічної інформації

При проектуванні інформаційних систем можливе застосування різноманітних систем кодування: порядкової, серійно-порядкової, послідовної, кодування з повторенням та інші.

Порядковий спосіб кодування — це формування коду з чисел натурального ряду та його присвоєння. Це найбільш повний і простий засіб. Застосовується для однопризначних номенклатур.

Серійно-порядковий спосіб — формування коду з чисел натурального ряду і закріплення окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з однаковими ознаками, та його присвоєння. Застосовується для двопризначних номенклатур.

Послідовний спосіб — формування коду класифікаційного групування чи об’єкту класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих групувань, що одержують при ієрархічному засобі класифікації, та його присвоєння.

Паралельний спосіб — формування коду класифікаційного групування чи об’єкту класифікації з використанням кодів незалежних групувань, одержаних під час фасетного засобу класифікації, та його присвоєння.

При утворенні системи класифікації та кодування для об’єкту застосовуються різноманітні комбінації методів класифікації та кодування, вибір яких залежить від призначення класифікатора, специфіки вирішуваних завдань та вибору обчислювальної техніки.

До кодів ставляться такі вимоги:

забезпечення розв’язання всіх задач системи за їх мінімальної довжини кодів;

єдність кодів на всіх рівнях;

структура коду повинна забезпечити групування інформації в необхідних розмірах;

коди можуть бути як внутрiшньомашинні, так і зовнішні.

Внутрiшньомашинні коди використовуються обчислювальною системою, а зовнішні, крім цього, й користувачем.

Штрихові системи кодування як метод маркування товарів з’явивсявсередині 60-х років ХХ століття у США та інших економічно-розвинених країнах світу для ідентифікації руху величезних мас товарів на всьому шляху від виробника до споживача. Маркування має бути простою і доступною операцією, нести мінімальну кількість необхідної інформації. При цьому ставились необхідні умови: маркування має легко і безпомилково читатися за допомогою відносно простих, надійних, доступних за ціною технічних засобів, що мають включатися як елемент у технологічний процес обробки інформації, зокрема й засобами комп’ютерної техніки.

З часом штрихове кодування набуло надзвичайно великого поширення як елемент процесу обліку та електронної обробки даних.

Штрихове кодування – подання даних за допомогою штрихового коду. Штриховий код – комбінація послідовно розташованих паралельних штрихів та проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлені певними правилами і яка призначена для автоматизованої ідентифікації товару та іншої інформації. Воно базується на застосуванні двійкової системи числення: інформація запам’ятовується як послідовність нулів і одиниць, до того ж смуги (темні чи світлі) означають: широкі – 1, вузькі – 0, тому штриховий код є послідовністю смуг: світлих чи темних, вузьких чи широких, нанесених на різні носії інформації (папір, самоклеюча плівка, кераміка, пластмаса тощо). Темні смуги називають штрихами, а світлі – проміжками. Зчитування штрихового коду здійснюється зліва направо спеціальними пристроями (сканерами), кожному виду товарів присвоюється номер з 13 цифр: 1 та 2 – держава-виробник, 3,4,5,6,7 – підприємство-виробник, 8,9,10,11,12 – код товару та його споживчі властивості, 13 – контрольна цифра. Можливий варіант, коли для коду держави відводиться 3 цифри, а для коду підприємства – 4.

Розрахунок контрольної цифри проводить наступним чином:

1. Обчислюється сума цифр, які розташовані на парних позиціях коду.

2. Результат множимо на 3.

3. Обчислюємо суму цифр, які знаходяться на непарних позиціях коду.

4. Знаходимо суму результатів 2 та 3 дії.

5. Контрольна цифра обчислюється як різниця мі кінцевою сумою(дія 4) і вищим числом, яке максимально наближене до кінцевої суми і кратне 10.

Приклад: Штриховий код 4820000570107 товару. 482 – Україна, 0000 – без ідентифікації виробника, 57010 – 100% натуральна кава. Остання цифра коду 7 – контрольна цифра, має наступний порядок розрахунку:

1. 8+0+0+5+0+0=13

2. 13*3=39

3. 4+2+0+0+7+1=14

4. 39+14=53

5. 60-53=7

Система штрихового кодування була створена як спосіб передачі інформації по всьому ланцюгу: виробник – оптовик - роздрібний торговець - покупець. Суб’єкти господарювання повинні впровадити організаційні та технологічні заходи, що забезпечать можливість використання штрихового кодування. Для автоматизованого обліку товарів, маркованих штрих-кодовими позначками, суб’єкти господарювання повинні використовувати спеціальне технічне обладнання (ЕККА, сканери, принтери штрих-кодових позначок та ін.).

Якщо товар, що надійшов, не має штрихового коду, його слід нанести самостійно, розробивши свою систему кодування. Для нанесення кодових міток використовуються: матричне друкування, термодрукування, термоперенесення, струминне і лазерне друкування.

Система штрихового кодування є домінуючою інформаційною технологією автоматизованої ідентифікації та електронного обміну даними і створення інформаційної бази бухгалтерського обліку, контролю і управління товарно-грошовим обігом.

Зв'язок системи штрихового кодування, як засобу автоматизації первинного обліку з системою рахунків бухгалтерського обліку дає змогу в автоматизованому режимі формувати регламентні бухгалтерські записи надходження, переміщення, реалізації ТМЦ в електронному журналі реєстрації господарських операцій, що є джерелом формування вихідних показників. Система штрихового кодування є прототипом автоматичної бухгалтерії в майбутньому.

Класифікатор — це документ, що являє собою зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Позиція класифікатора містить, як правило, найменування об’єкта і його код.

Щодо кожного класифікатора важливо визначити його призначення та сфери дії. Класифікатор може бути призначений:

а) для первинного кодування об’єктів, процесів тощо під час підготовки даних для машинної обробки. У такому разі він використовується як довідник, а отже, упорядковується здебільшого за найменуванням об’єктів;

б) для автоматизованої обробки даних, застосування класифікатора під час внутрішньомашинної обробки даних, їх видачі користувачеві. Упорядковані такі класифікатори найчастіше за кодами об’єктів.

в) для передавання інформації по каналах зв’язку.

За сферою дії розрізняють класифікатори:

а) особисті — особистого користування;

б) локальні — використовувані під час розв’язування задачі чи комплексу задач у системі;

в) галузеві — застосовувані в установах та на підприємствах однієї галузі;

г) загальнодержавні — обов’язкові для використання в усіх установах та на підприємствах держави.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте поняття економічної інформації.

2. Визначте ознаки класифікації економічної інформації.

3. Визначте особливості економічної інформації.

4. Наведіть класифікацію економічної інформації за функціями управління.

5. Наведіть класифікацію економічної інформації за стадіями управління.

6. Вимірники економічної інформації.

7. Дайте поняття реквізиту.

8. Дайте поняття реквізиту-основи.

9. Дайте поняття реквізиту - ознаки.

10. Визначте структуру реквізиту.

11. Назвіть типи реквізитів.

12. Дайте поняття показника.

13. Дайте поняття повідомлення.

14. Дайте поняття класифікації.

15. Дайте поняття кодуванню.

16. Назвіть системи класифікації ЕКІ.

17. Назвіть системи кодування.

18. Дайте поняття класифікатора.

Література:

1.Клименко О.В. Інформаційні системи і технології в обліку. Навчальний посібник.-К.: Центр учбової літератури, 2008.-320с.

2. Мамченко С.Д., Одинец В.А. Економічна інформатика. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2008.- 710с.

3. Олійник А.В., Шацька В.М. Інформаційні системи і технології у фінансових установах: Навчальний посібник. – Львів: «Новий світ – 2000», 2007. – 436с.

4. Пістунов І.М., Борщ Т.В. Інформаційні системи і технології у фінансових установах: Навчальний посібник. –К.: «Центр учбової літератури»,2013.-234с.

5. І.Ф.Рогач, М.А. Сендзюк, Інформаційні системи у фінансово - кредитних установах: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни, К.: КНЕУ, 2001. - С. 172-189.

Дата добавления: 2014-12-16