Матеріали для вивчення модуль № 5. 1

ТЕСТ-ДОПУСК

1. Серед групи країн знайдіть ті, які в кінці XVIII ст. здійснили поділ Речі
Посполитої.

а) Росія, Польща, Австрія;

б) Австрія, Угорщина, Росія;

в) Росія, Австрія, Прусія;

г) Прусія, Австрія, Угорщина.

2. В яких роках відбулося скасування кріпосного права в Австрії і Росії?

а) 1861 і 1867 роки;

б) 1848 і 1861 роки;

в) 1917 і 1918 роки;

г) 1849 і 1917 роки.

3. Який із нижчеперелічених творів належить перу „Руської Трій-
ці"(М.Шашкевич, І Вагилевич, Я. Головацький)?

а) „Кавказ";

б) „Лісова пісня";

в) „Русалка Дністрова";

г),.Вічний Революціонер".

4. Основною політичною метою Кирило-Мефодіївського братства, створе­
ного в 1846 році було

а) піднесення економіки України;

б) популяризація своїх творів у народі;

в) проведення буржуазно-демократичних перетворень;

г) об'єднання незалежних слов'янських держав.

5. За якою виборчою системою відбулися вибори до І Державної Думи Росії?

а) по куріях;

б) мажоритарною;

в) змішаною;

г) пропорційною.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ

Тривале перебування Західної України у складі Австрії та Австро-Угорщини дає можливість простежити за зміною політичного статусу населених українцями регіонів: Закарпаття, Галичина, Північна Буковина. У цьому кон­тексті слід зосередити увагу на особливостях суспільно-політичного розвитку окремо взятих українських територій, з'ясувати закономірності політики колоні­альної влади щодо українського етносу. Найкраще це простежується через ви­вчення реальних впливів українців на механізм державного управління як у

центрі, так і на місцях.

У Російській імперії, так як і в Австрійській, середина XIX ст. ознаменува­лася ліквідацією кріпосного права. Після вивчення теми студент має прийти до висновку про системний характер реформ, які послідували після цього. Він по­винен знати правову базу перетворень, засвоїти специфіку їх проведення на Україні.

Підводячи підсумки, рекомендуємо зробити особливий наголос на реформі судової системи України як такої, що мала яскраво виражені риси буржуазного судоустрою та судочинства. Торкаючись установ загальної юстиції, окремо слід ознайомитися з новим для України інститутом присяжних засідателів.

Хронологія подій. Галичина увійшла до складу Австрії внаслідок першого поділу Речі Посполитої 1772 року. Австрійський уряд штучно об'єднав Західну і Східну Галичину, населених у більшості своїй відповідно поляками і українцями в один адміністративний округ під назвою — Королівство Галичини і Лодомерії.

До складу Австрії входив також Тернопільський округ за винятком Хотин­ського повіту, що з 1812 року був переданий Росії.

Північна Буковина (нинішня Чернівецька область) перейшла під австрійсь­ку владу внаслідок Кючук-Кайнарджийського мирного договору 1774 року між Росією та Туреччиною. Крім того, з XVI столітгя у складі Австрійської монархії під владою Угорського королівства опинилося ще й Закарпаття. У 1723 році угорські представницькі збори відмовилися від власної державності на користь багатонаціональної Австрійської імперії.

Таким чином, наприкінці XVIII ст. майже усі західноукраїнські землі по­трапили під владу Австрії. З 1867 року Австрійська імперія перетворилася на ду­алістичну Австро-Угорську. До австрійської частини монархії увійшли Галичина і Буковина, до Угорської — Закарпаття.

Державний устрій. Австрія XVII — першої пол. XIX ст. — це типова мо­нархія, влада в якій зосереджувалася в руках спадкового імператора. Королівст­во Галичини і Лодомерії очолював призначений імператором губернатор. До бу­ржуазно-демократичної революції 1848 року губернатори призначалися виключ­но із числа австрійців. Королівство поділялося на округи (циркули) на чолі з окружними старостами.

З метою створення видимості політики освіченого абсолютизму у Галичині 1775 року створюється становий сейм, який на ділі жодним чином не обмежував абсолютну владу монарха.

Після хвилі революційних виступів, що прокотилися по всій Австрійській ім­перії, у 1848 році в Галичині було скасовано кріпосне право. Аграрна реформа в сільському господарстві включала в себе кілька основних положень. Зокрема, лік­відувалася юридична залежність селянина від поміщика; селяни наділялися земе­льною власністю; мали сплатити поміщикам вартість кріпосних повинностей¹.

Після створення Австро-Угорської імперії кожна з двох держав продовжу­вала мати свій двопалатний парламент — в Австрії він називався Рейхсрат (Дер­жавна Рада), а в Угорщині — Сейм. Спільного законодавчого органу затвердже­но не було. Увесь апарат управління частини держави діяв незалежно від іншої.

Централізувала державу особа австрійського імператора, що одночасно но­сила титул угорського короля. Ухвалені австрійським рейхсратом чи угорським сеймом рішення потребували обов'язкового підпису імператора. Він представляв країну на зовнішній арені, призначав і відправляв уряди у відставку був голо­внокомандувачем збройних сил імперії. Фактично особа монарха була недотор­канною, він не відповідав ні перед Сеймом, ні перед Державною Радою.

Ради міністрів, окремо в Австрії і Угорщині, були вищими органами вико­навчої влади. Прем'єр-міністри і члени уряду формально відповідали перед пар­ламентом, а фактично тільки перед імператором. Раді міністрів підпорядковува­лася крайова влада. У Галичині і в інших чотирнадцяти провінціях Австрії при­значався намісник, а на Буковині — крайовий президент.

Адміністративно-територіальні перетворення 1860-х років не обійшли та­кож і місцеве управління. Уся територія Галичини була поділена на 74 повіти, які очолювали начальники повітів. На Буковині також запроваджувалася повіто­ва система місцевого управління.

Закарпаття, перебуваючи у складі Угорщини, не виділялося в окремий ко­ронний край. Основними територіальними одиницями Угорщини були жупи (області) і комітати. Із 71 жупи Угорщини 4 перебували на території Закарпаття. В свою чергу кожна жупа поділялася на комітати управління, до яких входило близько 30 осіб чиновницького складу. Органами крайового самоуправління бу­ли крайові сейми в Галичині та Буковині.

Сільське управління здійснювалося автономно, але з мінімальними повно­важеннями. Місцеві органи влади зосереджувалися у так званих сільських пред­ставництвах, які мали в своєму складі сільські управління на чолі зі старостами.

¹ Бойко О.Д. Історія України. — К., 2002. — С 245

Судова система проголошувалася незалежною від органів державної адміні­страції. Судді призначалися імператором на довічний термін. Без особистої зго­ди суддю не можна було перевести на іншу посаду. Найвищою судовою інстан­цією в Австрії став Верховний судовий і касаційний трибунал у Відні.

Дата добавления: 2014-12-17