Практична робота №2. Тема:Природно–соціальні небезпеки

Тема:Природно–соціальні небезпеки

Мета роботи:

1. Вивчення класифікації інфекційних захворювань.

2. Придбання практичних навичок із наданням допомоги потерпілим при виникненні епідемії.

3. Вивчення послідовності дій при наданні допомоги потерпілим при епідеміях.

ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Історія людства - це процес розвитку взаємовідносин між людиною та природою, внаслідок яких відбуваються суттєві зміни природного середовища та людини. Від предметної діяльності природне середовище зазнало величезного антропогенного впливу, який почав негативно діяти як на людину так і на навколишнє середовище. Зараз, в оточуючому навколишньому середовищі, діє цілий комплекс небезпек природного, штучного і змішаного походження, які, взаємодіючи, створюють проблеми для безпеки життєдіяльності.

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники природного і антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають у гідросфері, атмосфері, літосфері, продуктах харчування, на виробництві і в побуті.

Збільшення біологічного забруднення навколишнього природного середовища за останні роки пояснюється бурхливим розвитком міст та селищ міського типу. Урбанізація міст призвела до збільшення аварійних викидів в атмосферу й літосферу великої кількості господарських фекальних та виробничих стічних вод, перш за все від підприємств харчової промисловості, тваринницьких комплексів, виробництв різноманітних біопрепаратів (білків, ферментів, антибіотиків і ін.), що скидаються у водойми.

Біологічні забруднення навколишнього середовища включають патогенні мікроорганізми бактерій і віруси, умовно-патогенні мікроорганізми антропогенного і зоогенного походження, мікроорганізми-продуценти, продукти виробництва мікробіологічного синтезу та біологічні засоби захисту рослин.

Об'єкти навколишнього середовища (вода, різні види водокористування, ґрунти і повітря закритих приміщень) можуть стати чинниками розповсюдження й передачі цілого ряду інфекційних захворювань бактеріальної та вірусної природи. До них відносяться холера, черевний тиф, туберкульоз, дизентерія, поліомієліт, вірусні гепатити, грип і ін., а також ряд захворювань, що викликаються умовно-патогенними бактеріями та вірусами.

В атмосферному повітрі, крім антропогенних організмів та продуктів їх життєдіяльності, можуть знаходитись у великих кількостях речовини природного походження - частки плісняви, рослинні волокна, квітковий пилок, які, у людини з підвищеною чутливістю, здатні викликати алергічні реакції (бронхіальну астму, сінну лихоманку, алергічні риніти і т. ін.). До біологічних забруднювачів навколишнього середовища відносять різні види фітопланктону у водоймах, інтенсивний розвиток якого пов'язаний з їх забрудненням. Фітопланктон, а іноді і вища водна рослинність, при відмиранні здатні несприятливо впливати на якість води різних видів водокористування.

Сильне забруднення навколишнього середовища відбувається внаслідок стихійного лиха, катастроф та аварій на біологічних об'єктах, очисних спорудах, а також при інших надзвичайних ситуаціях, які створюють загрозу розповсюдження інфекційних захворювань.

В 1996 р. в Україні було зареєстровано 8.55 млн. випадків інфекційних захворювань. Про цю цифру повідомило Міністерство охорони здоров'я, у зв'язку з Всесвітнім днем здоров'я (7 квітня).

Особливо медичних працівників хвилює епідемія гепатиту А, яка не втихає. В 1996 році найгірша ситуація була в Севастополі, де проживає біля 300 тис. чоловік. Тут зареєстровано понад 5000 випадків захворювання гепатитом А. У Криму від нього постраждали 8588 чоловік, в Донецькій області - 12776, Дніпропетровській - 10231, Луганській - 6554, Харківській - 8063. В 1996 році в Україні дещо знизилось захворювання на дифтерію, внаслідок ефективно проведених протидифтерійних щеплень. Залежно від локалізації збудників в організмі всі інфекційні захворювання поділяються на чотири групи.

КЛАСИФІКАЦІЯ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Група захворювань	Назва основних захворювань
Інфекції дихальних шляхів	Грип, ангіна, дифтерія, кір, натуральна віспа, коклюш, туберкульоз.
Кишкові інфекції	Черевний тиф, дизентерія, холера, інфекційний гепатит, поліомієліт
Кров'яні інфекції	Чума, туляремія, висипний тиф, малярія, кліщовий енцефаліт, СНІД
Інфекції зовнішніх покровів	Сибірська язва, стовбняк, короста, трахома, рожа.

Будь-які інфекційні захворювання можуть виникати внаслідок проникнення в організм людини хвороботворних мікроорганізмів -бактерій, вірусів, спірохет, а також грибків або простіших. Збудники інфекційних захворювань, проникаючи в організм, знаходять там для свого розвитку сприятливе середовище, швидко розмножуються й виділяють отруйні продукти (токсини), які руйнують тканини і порушують нормальний процес життєдіяльності.

Захворювання виникає, як правило, через декілька годин або днів із моменту зараження. В цей період, який носить назву інкубаційного, відбувається розмноження мікробів і накопичення токсичних речовин без видимих ознак захворювання. Людина в цей період, нічого не підозрюючи, стає носієм збудників тієї чи іншої хвороби, заражає оточуючих і середовище проживання.

При різноманітних захворюваннях механізм передачі інфекцій неоднаковий і знаходиться у прямій залежності від локалізації збудника в живому організмі.

Розпізнають декілька шляхів проникнення збудників інфекційних захворювань в організм людини:

• з повітрям через органи дихання;

• з їжею або водою через шлунково-кишковий тракт;

• через слизові оболонки рота, носа, очей;

• через пошкоджений та непошкоджений шкірний покрив;

• через укуси заражених кровососних комах.

Типовими ознаками інфекційних захворювань є лихоманка, підвищення температури, головний біль, біль в м'язах та суглобах, нездужання, загальна слабкість, іноді нудота, порушення сну, погіршення апетиту й ін.

Найбільш чисельними й розповсюдженими захворюваннями є інфекції дихальних шляхів. Найбільша частина цих захворювань об'єднується назвою - гострі респіраторні захворювання. Щорічно ними хворіє 15-20 відсотків усього населення, а в період епідемічних спалахів грипу - до 40 відсотків. Збудники цієї хвороби локалізуються у верхніх дихальних шляхах і розповсюджуються повітряно-крапельним шляхом при розмові, чханні, кашлі хворого.

Крім усім відомого грипу до числа інфекцій дихальних органів відносяться також натуральна віспа, дифтерія, які в недалекому минулому були епідемічними захворюваннями, що призводили до смерті тисячі людей. В цю ж групу хвороб входить туберкульоз, який зараз в Україні став дуже розповсюдженою хворобою. В 1996 р. захворювання всіма формами активного туберкульозу зросло на 9.9 відсотків. Щоденно ним захворює 70 чоловік.

При стихійних лихах, катастрофах, надзвичайних ситуаціях переважно відбувається зосередження людей у незвичних умовах, внаслідок чого порушуються норми і правила середовища проживання, що обумовлює масовість захворювань інфекціями дихальних шляхів (грипом, дифтерією, менінгітом і ін.).

До хвороб кишкової групи відносяться такі інфекційні хвороби, як дизентерія, черевний тиф, холера, вірусний гепатит, сальмонельоз, ботулізм і ін.

Для цих видів інфекцій загальним є механізм передачі збудника хвороби через рот з їжею або водою й ураження шлунково-кишкового тракту, хоч для таких інфекцій, як ботулізм і поліомієліт, найбільш характерною ознакою є ураження центральної нервової системи.

До виникнення епідемічних захворювань інфекціями шлунково-кишкової групи призводять руйнування водопровідних та каналізаційних мереж, низька санітарно-гігієнічна культура, безпечність та необачність використання води з відкритих джерел водокористування.

До кров'яних інфекцій відносять такі хвороби, як висипний тиф, чума, малярія, кліщовий енцефаліт, туляремія, СНІД та ін.

Розпізнавальною рисою цієї групи інфекцій перш за все є механізм передачі інфекцій кровососними комахами (блохи, воші, кліщі, комарі). Хворі кров'яною інфекцією для здорової людини стають небезпечними лише тоді, коли в середовищі перебування чи проживання є кровососні комахи, які переносять ці хвороби. Виключення складає тільки людина, яка хворіє легеневою формою чуми, в цьому випадку інфекція буде передаватися повітряно-крапельним шляхом.

До інфекцій зовнішнього покриву відносяться: стовбняк, сибірська язва, рожа та ін. Інфекції зовнішнього покриву ще іноді називають раневими інфекціями. Вони є гострими інфекційними захворюваннями, внаслідок проникнення збудника через ушкоджену шкіру, і, значно рідше, через пошкоджені слизові оболонки.

ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕПІДЕМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Основним напрямком діяльності по забезпеченню епідемічної безпеки був і залишається профілактичний. Весь комплекс запобіжних заходів підвищення безпеки життєдіяльності, по відношенню до інфекційних захворювань, повинен бути спрямованим на три чинники епідемічного процесу: джерело інфекції, шляхи передачі та розповсюдження інфекції на прийнятну до епідемічних захворювань людину. Якщо виключити з цього ланцюга хоч один із чинників, епідемічний процес буде припинятися.

Тому метою запобіжних заходів повинно бути діяння, перш за все, на джерело інфекції, для зменшення зараження навколишнього середовища та сфери проживання, локалізацію розповсюдження збудників, а також заходи підвищення стійкості населення до захворювання.

Джерелом інфекційних захворювань можуть бути: хвора людина або бактероносії, хворі хатні або дикі тварини та птахи, а також кровососні комахи. До заходів що до джерела епідемічної інфекції відноситься раннє активне та повне виявлення носіїв, їх своєчасна ізоляція, госпіталізація та лікування, проведення дезинфекційних заходів у вогнищах спалаху зараження.

Надзвичайно важливим є своєчасне і повне перекриття шляхів передачі епідемічних збудників. З метою запобігання розповсюдження епідемічних інфекційних захворювань та ліквідації вогнищ зараження, що виникли, проводиться комплекс ізоляційних заходів, які називаються карантином.

Карантин, карантинізація (італ. quarantena, від quaranta giorini - сорок днів), - система заходів, що проводяться для попередження інфекційних захворювань з епідемічного вогнища й ліквідації самого вогнища.

Карантин передбачає: обмеження або заборону переміщення населення та вантажів за межі і через карантинізаційну зону; повну або часткову ізоляцію карантинізованих осіб або колективів від оточуючого населення. Виявлення та ізоляція хворих, бацилоносіїв і всіх тих, хто спілкувався з хворими, у взятому під спостереження колективі. Сюди належить ряд інших заходів: санітарна обробка, імунізація, фагування, дезинфекція, дезинсекція, дератизація та ін.

Карантинізації можуть підлягати: окремі особи, групи людей, квартира, дім, гуртожиток, цілий район і місцевість.

Карантини вперше були введені в 14 ст. в Італії, у вигляді сорокаденної (звідки пішла і назва) затримки на рейді кораблів, що прибували з неблагополучних щодо чуми місць. Карантинні заходи міжнародного масштабу передбачені Міжнародною Паризькою конференцією 1926 р.

Обсервація карантинних місць передбачає дотримання та виконання відповідних правил. Ці правила полягають у тому, що не

дозволяється без спеціального дозволу залишати місця проживання у вогнищах ураження. Виходячи на вулицю, необхідно захистити органи дихання та уникати ділянок великого скупчення людей. При щоденному вологому прибиранні приміщень необхідно використовувати дезинфікуючі засоби та заходи по знищенню перенощиків захворювань (мишей, пацюків, бліх, кліщів, тарганів, блощиць і ін.).

Перед вживанням їжі необхідно ретельно мити руки теплою водою з милом та дотримуватись правил особистої й загальної гігієни при харчуванні. Воду використовувати тільки з перевірених джерел і пити тільки після кип'ятіння. Сирі овочі та фрукти після миття обробляти кип'яченою водою, хліб прожарювати на вогні або в духовці. При утриманні в помешканні домашніх тварин, спостерігати за будь-якими ознаками захворювання та своєчасно, при підозрі, звертатися до ветеринарних працівників.

Профілактичні заходи в епідеміологічному процесі повинні бути направлені на підвищення стійкості населення до збудників інфекцій. Це досягається на державному рівні шляхом масової імунізації, запобіжною вакцинацією, введенням спеціальних сироваток.

Сприйнятливість до інфекційних хвороб як окремої людини так і колективу визначається: станом імунітету, віком, соціально-побутовими умовами, медико-санітарним забезпеченням рівнем загальної культури, раціональним харчуванням, благоустроєм місць, знаннями та дотриманням основ гігієни та санітарії.

Важко виділити з усього сказаного найбільш значимі чинники, що визначають сприйнятливість населення до окремих інфекційних захворювань, але з впевненістю можна сказати, що імунітет — це одне з самих важливих та цінних властивостей організму людини.

Епідемія

Епідемія... Це слово переводиться з грецької мови як "поголовна хвороба". Сучасна наука епідемією називає масове поширення інфекційної хвороби. Наприклад, одинокі випадки захворювання холерою зустрічаються досить часто. Але щоб виникла епідемія холери у визначеній місцевості повинна майже одночасно захворіти велика кількість людей. Ось таке масове захворювання буде вважатись епідемією. Для кожної хвороби медики встановили свій епідемічний поріг, або число людей, які захворіли, перевищення якого - уже епідемія.

Бувають випадки, коли інфекційні хвороби поширюються скрізь коли вона вражає зразу велику кількість людей на різних континентах. Тоді говорять не про епідемію, а про пандемію (грец. "весь народ"). Серед пандемій, які виникли в останній час можна назвати епідемію СНІД, чума XX сторіччя. Пандемія СНІДа тільки набирає обороти.

Із століття в століття інфекційні хвороби (їх ще називали моровими) вражали велику кількість людей у різних країнах, містах. Чорна віспа, чума, холера. В наші дні епідемії цих хвороб майже не зустрічаються на планеті.

З деякими епідеміями більшість із нас звично зустрічаються один, а інколи і два рази в рік. Наприклад, із грипом - вірусним захворюванням, яке не щадить ні дорослих, ні дітей.

Як правильно поводити себе під час епідемії? Простої відповіді на це запитання не існує. Усе залежить від того, про яку епідемію йде мова. Інфекційні хвороби розрізняються за способом передачі від хворої людини до здорової. В одному випадку мікроби - збудники хвороби передаються повітряно крапельним шляхом, у другому при безпосередньому контакті, інколи - необхідний посередник, наприклад, комахи (комар, кліщ).

Для того, щоб захистити себе від епідемії перш за все не треба панікувати. Необхідно отримати широку інформацію про хворобу. Незнання причини епідемії не рідко призводить до трагедії. Без допомоги професійних лікарів у випадках епідемії не обійтись.

Як вести себе під час епідемії грипу.

З грипом сьогодні зустрічається практично кожен Вірус грипу передається в основному повітряно крапельним шляхом, але можна заразитися і через предмети вжитку (чашки, ложки та інше) на яких збуджував захворювання зберігається декілька годин. Зараження частіше відбувається при близькому контакті з хворими, в школі, дома, у громадському транспорті, в кінотеатрі, на дискотеці... Вірус легко переноситься просто диханням.

Щоб захистити себе від можливого зараження під час епідемії грипу, необхідно дотримуватись мір застереження: менше бувати в місцях скупчення людей, в холодний час удягатися тепло в сім'ї примінять марлеві пов'язки, якщо є хворі грипом. Для підсилення імунітету рекомендується приймати вітаміни, перш за все вітамін С.

Як застерегтися від кишечної інфекції.

Хвороби, які поширюються через органи травлення, називаються кишечними інфекціями, - самі популярні серед них - дизентерія й сальмонельоз.

Щоб уберегтися від кишечної інфекції треба суворо дотримувати вимоги особистої гігієни. Мити руки, фрукти, овочі і т.д.

Якщо ви опинились у вогнищі будь-якої епідемії необхідно дотримуватися слідуючи правил:

ü Уважно слухати офіційні повідомлення про епідемію і дотримуватися вказівок;

ü Не потрібно самостійно покидати місця епідемії, якщо про це не просила офіційна влада;

ü Обов'язково з'являтися до лікаря за першою вимогою;

ü Не уникати профілактичних прищеплень та інших медичних заходів;

ü При необхідності користуватися індивідуальними засобами.

Про те, в любому випадку, якою б небезпечною епідемія не була б, кожний з нас повинен пам'ятати, що тільки розум та спокій можуть допомогти людям, які опинилися в складній ситуації.

Як захиститися від СНІДу.

Щоб захиститися від вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) збудника СНІДу треба знати, як можна і як не можна заразитися СНІДом.

Вірус імунодефіциту людині не передається повітряно крапельним шляхом. Під час розмови, поцілунках, при користуванні загальним посудом, через одяг, білизну, через піт, укуси комах. ВІЛ передається тільки через кров, сперму, материнське молоко. Тобто заразитися можна при статевих контактах з інфікованою людиною, при користуванні загальними зубними щітками й приладами для гоління, при переливанні ВІЛ-інфікованої крові. Дитина може заразитися від ВІЛ-інфікованої матері під час родів, та при годуванні груддю. Особливо ризикують люди, що вводять наркотики у вени нестерильними шприцами.

СНІД - страшна хвороба, але тільки розум і знання допоможуть кожному зберегти себе і не піддавати ризику близьких людей.

Дата добавления: 2014-12-17