Поєднання “сукупності злочинів” та “сукупності вироків”-2)

Завдання 4.

Суб’єкт був засуджений за ч.3 ст.296 КК до позбавлення волі на строк 5 років. Через 2 роки в установі виконання покарання він вчинив два злочини, передбачені відповідно ст.392 КК та ч.2 ст. 393 КК, і був засуджений за них:

За ст.392 КК – до позбавлення волі на строк 8 років;

За ч.2 ст. 393 КК – до позбавлення волі на строк 8 років.

Визначити: 1) порядок та межі остаточного покарання суб’єкта; 2) можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту.

Рішення:

І. На підставі ч.1,2 ст.70 КК визначаємо межі ОП за сукупністю злочинів, вчинених в установі виконання покарання, та можливі принципи його призначення.

Межі остаточного покарання суб’єкта

8 р. п/в < ОП ≤ 15 р. п/в

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

3) суд не може обрати принцип поглинення більш суворим покаранням менш суворого, оскільки вони однакові за видом і за розміром і кожне з них не досягає максимальної межі остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю злочинів в даній кримінально-правовій ситуації (такою межею є 15 р. п/в, оскільки обидва злочини – умисні тяжкі);

4) суд не може обрати принцип повного складання покарань, оскільки одержаний таким чином показник перевищує встановлену законом межу для даної кримінально-правової ситуації (п/в 15 р/);

5) отже, суд зобовєязаний обрати тільки принцип часткового складання покарань.

2. Встановлюємо невідбуту частину покарання за попереднім вироком:

5 р. п/в – 1 р. п/в = 4 р. п/в

3. На підставі ч.1,2,3,4,5 ст.71 КК визначаємо межі ОП за сукупністю вироків та можливі принципи йогопризначення.

Межі остаточного покарання суб’єкта

8 р. п/в < ОП ≤ 15 р. п/в.

Можливі принципи призначення остаточного покарання суб’єкту:

1) cуд може обрати принцип повного приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного новим вироком, якщо покарання, призначене новим вироком (остаточне покарання за сукупністю злочинів, вчинених в установі виконання покарання), не перевищує 11 років;

2) суд не може обрати принцип повного приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного новим вироком, якщо покарання, призначене новим вироком (остаточне покарання за сукупністю злочинів), перевищує 11 років п/в; інакше остаточне покарання, призначене за цим принципом, буде перевищувати максимальну межу остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю вироків у даній кримінально-правовій ситуації (такою межею є 15 років п/в, оскільки жоден злочин, за який суб’єкт засуджувався чи засуджується кожним з вироків, не є особливо тяжким);

3) суд може обрати принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання до покарання, призначеного новим вироком, якщо останнє не дорівнює 15 років п/в;

4) якщо покарання, призначене новим вироком (остаточне покарання за сукупністю злочинів), дорівнює 15 років п/в, суд зобов’язаний як виняток застосувати принцип поглинення, оскільки таке покарання дорівнює максимальній межі остаточного покарання, яке може бути призначене за сукупністю вироків у даній кримінально-правовій ситуації.

Дата добавления: 2014-12-17