Основні питання

Тема 9. Співучасть у злочині

ТЕМА 10. ТОТАЛИТАРНАЯ ПОЛИТИЧЕСКАЯ И ПРАВОВАЯ СИСТЕМА В СССР В 1930-е гг.

План (примерный)

1. Репрессии 1937-38 годов. Массовые нарушения законности.

2. Реорганизация органов власти и управления.

3. Конституция СССР 1936 года.

4. Изменения в различных отраслях права (гражданском, трудовом, семейном, уголовном, процессуальном).

Литература

Учебная

1. Исаев И.А. История государства и права России: Учеб. - М.: Юрист, 1999.

2. История государства и права России: Учеб. /Под ред. Ю.П. Титова. - М.: Проспект, 2001.

3. История отечественного государства и права. В 2 ч.: Учеб. /Под ред. О.И. Чистякова. - М.: БЕК, 1999.

4. История России с древнейших времен до наших дней: Учеб. /А.С. Орлов, В.А. Георгиев, Н.Г. Георгиева, Т.А. Сивохина. - М.: Проспект, 2000.

5. Мунчаев Ш.М., Устинов В.М. История Советского государства: Учеб. для вузов. - М.: НОРМА - ИНФРА-М, 2002.

Источники

1. История государства и права России. Источники права. Юридические памятники XI-XX вв. - М., 1996.

2. Отечественное законодательство XI-XX веков: Пособие для семинаров. Ч.2. /Под ред. О.И. Чистякова. - М.: Юристъ, 1999.

3. Хрестоматия по истории отечественного государства и права. 1917-1991 гг. /Под ред. О.И. Чистякова. - М., 1997.

4. Хрестоматия по истории государства и права России: Учеб. пособие /Сост. Ю.П. Титов. - М.: Проспект, 2001.

Специальная

1. Боффа Д. История Советского Союза. В 2-х т. - М., 1992.

2. Верт Н. История советского государства. 1900-1991 /Пер. с фр. - М.: ИНФРА-М; Весь Мир, 1999.

3. Карр Э. История Советской России. Кн.1. Т.1-2. - М., 1990.

4. Курицын В.М. История государства и права России: 1929-1940 гг. - М.: Междунар. отношения, 1998.

5. Смирнов Н.Г. Репрессированное правосудие -М.: Гелиос АРВ, 2001.

6. Соломон П. Советская юстиция при Сталине /Пер. с англ. - М.: РОССПЭН, 1998.

7. Яковлев Н.Н. Сталин: путь наверх. - М.: Изд-во РИЦ ИСПИ РАН, 2000.

1. Поняття співучасті у злочині за КК України. Загальна характеристика співучасті як особливої форми злочину. Спірні питання щодо співучасті у злочині в науці кримінального права.

2. Види співучасників злочину за КК України. Кримінально-правова характеристика ознак окремих видів співучасників.

3. Форми співучасті у злочині. Кримінально-правові характеристика окремих форм співучасті у злочині, передбачених КК України.

4. Особливості кримінальної відповідальності співучасників за КК Уукраїни.

5. Добровільна відмова співучасників.

Література – відповідно до програми курсу; основні джерела – постанова Пленуму Верховного суду України №13 від 23 грудня 2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями»; «харківський» та «луганський» підручники; конспект лекцій; додаткові джерела – НПК за редакцією В.В. Сташиса. В.Я. Тація, відповідний розділ курсу лекцій А.В. Наумова.

1. Словосполучення «співучасть у злочині» вживається в сучасній юридичній літературі принаймні у чотирьох значеннях: а) як особливаформазлочину, що спеціально виокремлюється в кримінальному праві; б) як окремий кримінально-правовий інститут, що визначає певні характеристики зазначеної форми злочину, передбачає деякі кримінально-правові ситуації, пов’язані з нею, встановлює особливості відповідальності (докладніше див. нижче); в) як складова предмету дослідження окремими юридичними науками, перш за все наукою кримінального права; г) як окрематема навчальної дисципліни «Кримінальне право».

Зрозуміло, що найбільш актуальними як в практичному, так і в теоретичному плані є перші два значення словосполучення «співучасть у злочині».

Основний кримінально-правовий зміст інститутуспівучасті у злочині визначає розділ VI Загальної частини КК (статті 26 – 31). Цей зміст, зокрема, включає: а) законодавчу дефініцію поняття співучасті (ст. 26 КК); б) встановлення окремих видів співучасників та визначення їх специфічних ознак (ч.ч.1 – 5 ст. 27 КК); в) законодавче визначення окремих найбільш типових різновидів співучасті у злочині (ст. 28 КК); г) встановлення окремих особливостей кримінальної відповідальності співучасників злочину (ст.29 КК); ґ) встановлення окремих особливостей кримінальної відповідальності організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації (ст..30 КК); д) встановлення особливостей та кримінально-правових наслідків добровільної відмови окремих співучасників від доведення злочину до кінця (ст.31).

Крім положень розділу VI окремі особливості кримінальної відповідальності співучасників злочину встановлюються і в деяких інших розділах Загальної частини КК (див., зокрема, ч.ч. 2, 3 ст. 43, ч.4 ст. 68). Водночас в розділі VI містяться положення, які безпосередньо не стосуються інституту співучасті, але дозволяють відмежовувати співучасть у злочині від деяких інших різновидів поведінки особи, яка перебуває у певному зв’язку зі злочином, вчиненим (вчинюваним) іншою особою (див. ч.ч. 6, 7 ст. 27 КК).

Дата добавления: 2014-12-17