Тема 23. Вища освіта України І Болонський процес

1988 рік (Болонья) – підписано Болонську університетську хартію, що започаткувало створення загальноєвропейського простору вищої освіти.

1998 рік (Сорбонна) – конференція міністрів освіти європейських країн (Франція, Німеччина, Велика Британія, Італія); підписання Сорбонської декларації, в якій було визначено головне завдання – „Європа - не лише зона євро, банків та економічних інститутів: вона також має бути Європою знань”.

1999 рік (Болонья) – 29 європейських країн підписали Болонську конвенцію, де взяли на себе зобов’язання за короткий термін (10 років) сформувати загальноєвропейський простір вищої освіти і забезпечити підтримку останнього на світовій арені.

2005 рік (Берген) – Україна приєдналася до Болонського процесу і стала рівноправним учасником розбудови загальноєвропейського простору вищої освіти до 2010 р.

Причини, що зумовили необхідність формування загальноєвропейського простору вищої освіти:

· прагнення європейських країн об’єднати розрізнені потенціали в єдиний економічний механізм;

· докорінні перетворення в економічних системах усіх розвинених країн;

· посилення конкуренції в науковій сфері;

· внутрішня зацикленість системи освіти.

Цілі Болонського процесу:

· підвищення якості освітніх послуг та набуття європейською освітою незаперечних конкурентних переваг;:

· розширення доступу до європейської освіти;

· формування єдиного ринку праці вищої кваліфікації в Європі;

· розширення мобільності студентів та викладачів;

· прийняття порівняльної системи ступенів вищої освіти з видачею зрозу­мілих в усіх країнах Європи додатків до дипломів.

Основний зміст Болонської декларації полягає в тому, що країни-учас-ниці зобов'язалися протягом 10 років (до 2010 р.) привести свої освітні системи у відповідність до єдиного стандарту.

Положення, що розглядаються і мають виконуватися в рамках Болон­ського процесу, зводяться до шести основних позицій:

· введення двох циклів навчання: перший цикл – для одержання ступеня бакалавра з тривалістю навчання З–4 роки; другий цикл – для одержання ступеня магістра (1–2 роки навчання після бакалаврату) або для одержання ступеня доктора

· введення кредитної системи. Пропонується ввести в усіх національ­них системах освіти єдину систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах і зробити цю систему накопичувальною, здатною працювати в рамках концепції «навчання протягом всього життя». Кредит – це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння навчального курсу. Ціна кредиту ECTS для напрямів підготовки (спеціальностей), з яких проводиться педагогічний експеримент, складає 36 академічних годин. Дотепер у різних країнах Європи застосовувалися свої національні системи визначення трудомісткості роботи з опанування навчального плану. Унормувати цей процес має запровадження системи ECTS, що скорочено можна перекласти як Європейська система залікових кредитів. Вона передбачає введення системи обліку навчального навантаження, зрозумілої для всіх європейських країн.

· контроль якості освіти. Оцінка якості освіти буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях та навичках, які набули випускники. Також буде встановлено стандарти транснаціональної освіти. Оцінку будуть давати акредитаційні агентства, незалежні від націо­нальних урядів та міжнародних організацій.

· розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачаються розвиток мобільності (можливість навчання та працевлаштування в інших вітчизняних та зарубіжних навчальних закладах) студентів та викладацького складу, а також внесення змін до національних законодавчих актів у галузі праце­влаштування іноземців.

· п'ята складова Болонської декларації — це забезпечення праце­влаштування випускників. Проголошується орієнтація ВНЗ на кінцевий результат: знання випускників мають застосовуватись і використовуватись в усій Європі. Всі академічні ступені та інші кваліфікації повинні реалізуватися на європейському ринку праці. Професійне визнання кваліфікації має бути полегшене..

· шоста складова – це забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із завдань, що мають бути вирішені в ході Болон­ського процесу, є залучення в Європу великої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що реалізовані нововведення приведуть до підви­щення інтересу всього світу до вищої освіти.

Соціально-економічні й політичні зміни в суспільстві, зміцнення державності України, входження її у світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти. Пріоритетним завданням є модернізація вищої освіти відповідно до положень Болонської декларації, одним із принципів якої є впровадження кредитно-модульного навчання як новітньої моделі організації навчального процесу.

З цією метою рішенням колегії Міністерства освіти і науки від 24 квітня 2003 року започатковано проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації.

Сутність педагогічного експерименту полягає у визначенні шляхів та механізмів:

- адаптації ідей Європейської кредитної трансферної системи (ЕСТS) до системи вищої освіти України;

- посилення ролі самостійної роботи студентів;

- поглиблення впровадження новітніх педагогічних технологій;

- забезпечення гнучкості програм навчання та можливості навчання студента за індивідуальними навчальними планами;

- мотивація учасників навчального процесу на досягнення високої якості підготовки фахівців;

- надання можливості студентові отримати професійні кваліфікації відповідно до його потреб та вимог ринку праці.

Бажання України приєднатися до Болонського процесу, тобто увійти до загальноєвропейського освітнього простору, – це не данина євромоді, а наша нагальна внутрішня потреба, зумовлена запитами ринку праці та загальносвітовими тенденціями розвитку освітньої діяльності.

З метою реалізації завдань педагогічного експерименту міністерством затверджено Програму дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки на 2004-2005 роки (наказ Міністерства освіти і науки України від 23 січня 2004 року №49), Програму проведення педагогічного експерименту щодо впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІП-ІУ рівнів акредитації та Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців (наказ МОН від 23 січня 2004 року №48), а також визначено особливості впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в умовах кредитно-модульного навчання (наказ МОН від 20 жовтня 2004 року №812).

Затверджено

наказом Міністерства освіти і науки України від 23.01.04 №49

Дата добавления: 2014-11-29