В. Біологічна зброя

Ніщо не надавало людству такого лиха і трагізму, як епідемії інфекційних хвороб. Під час Юстиніанівської чуми лише в європей­ських країнах померло близько 100 мільйонів людей. Страх немину­чої смерті змушував батьків тікати від своїх хворих дітей, залишаю­чи бідолах на тяжкі передсмертні муки, але ніщо їх не могло врятувати. Цю особливість, як тоді називали, морових хвороб у примітивному вигляді, викори­стовували як біологічну зброю ще в стародавні часи, коли людство нічого не знало про існування невидимих зору бактерій, збудників інфекційних хвороб. В обложені фортеці, які не можна було захопити військовою силою, заносили інфекційні хвороби, якими зара­жалося населення і воїни. Одні хворіли, інші помирали, але, в уся­кому разі, фортеця не могла протистояти ворогові. Коли ж були відкриті збудники інфекційних хвороб, тоді почала­ся і цілеспрямована розробка стратегії, тактики ведення біологічної війни. Одночасно почало формуватися і визначення біологічної зброї як агента, що знищує життя і не руйнує господарських будівель та житла. Спочатку до таких агентів відносили лише бактерії. Коли на початку XX століття військові почали вико­ристовувати досягнення науки для розробки нових видів зброї, ко­ли на озброєння армій, поруч з багнетами, почали надходити дале­кобійна артилерії:, авіація, хімічна зброя, напалм, ядерні і ней­тронні бомби, всі вони, окрім руйнуючої дії, виділяють компонент, який руйнує лише життя. Приміром, при застосу­ванні напалму виділяється чадний газ, при вибухові ядерної або нейтронної бомби - радіація, шляхом хімічного синтезу можна от­римувати надзвичайно небезпечні токсини, подібні до тих. що про­дукують у процесі росту бактерії. Наведена схема засвідчує, що навіть голод може бути своєрідним видом БЗ. Знищення посівів овочевих культур, злакових, сільськогосподарських тварин, ембар­го на поставки або експропріація продуктів харчування можуть бу­ти причиною голодної смерті великої кількості населення.

Громадськість завжди негативно ставилась до ведення бойових дій із застосуванням бактеріологічних (біологічних) чин­ників як зброї і порушувала питання на всіх рівнях про їх заборо­ну. В 1925 році в Женеві був підписаний так званий "Женевський протокол 1925 року", яким заборонялось використовувати біологічну зброю, але не заборонялось проводити дослідження з її удосконалення.

У квітні 1072 року 79 країн підписали у Вашингтоні, Лондоні і Москві Конвенцію, яка узагальнювала заборону біологічної зброї, а в липні того ж року до конвенції приєдналися ще 14 країн. Але ос­таточно крапка в цьому питанні не поставлена й досі.

Термін "біологічна зброя" повніше визначає всі аспекти, пов'язані з цим поняттям, опаски збудниками хвороб, які штучно поширюються, можуть бути патогенні представники всіх класів мікроорганізмів – бактерій, вірусів, спірохет, грибків га найпростіших. Всі вони поєднуються загальною назвою "біологічні за­соби" і складають основу, яка викликає ураження при веденні біологічної війни.

Особливість біологічної зброї полягає насамперед у тому, що її бойовий ефект проявляється у вигляді виникнення масових інфекційних захворювань. Епідемічність - основна властивість біологічної зброї: первинний результат ураження людей з часом може поширюватись і зростати (якщо для виникнення інфекційно­го захворювання мінімальна доза, що інфікує, становить десятки або сотні мікробних одиниць, то їх розмноження у живому ор­ганізмі значно збільшує первинну хворобоутворювальну біомасу і створює передумови для епідемічного поширення інфекційних за­хворювань). Також за умов застосування біологічних засобів пер­винне зараження людей і вторинне поширення інфекції може здійснюватись через повітря, ґрунт, воду, харчові продукти тощо. Особливим способом поширення, характерним для деяких видів інфекцій, є трансмісивний шлях - через живих переносників: комах, кліщів, вошей, бліх та інших механічних переносників інфекцій.

У разі застосування біологічної зброї може сформуватись так звана паразитарна система, яка складається зі збудника захворю­вання і середовища його існування (хворої людини або тварини), паразита-переносника і хазяїна його перебування, і, врешті-решт, до системи може підключитись об'єкт активного нападу паразита-переносника інфекцій - здорові люди і тварини. Завдяки такому своєрідному біологічному резервуарові інфекційний процес може підтримуватись досить тривалий час, якщо його не переривати спеціальними протиепідемічними заходами.

Значна вірулентність, виражена патогенність і відносно швидке поширення забезпечують біологічним засобам здатність у стислі терміни викликати масові захворювання, незважаючи на незначну їх кількість у повітрі, на місцевості і об'єктах озброєння.

Розрахункова інфікуюча доза бактерій для людей порівняні з отруйними речовинами, в десятки, а то й у сотні разів менша (таблиця 1).

Деякі порівняльні дані уражаючих доз агентів біологічної зброї для людини: Таблиця 1

Токсичні хімічні агенти	ДЛ50 для людини /в мг/	Мікроорганізми та їх токсини
Хлор Фосген Табун	0,1 0,001 0,00001 0,000001	Бутиніловий токсин Збудник сибірки Збудник чуми

Складність своєчасного встановлення факту застосування біологічних засобів, можливість використання комбінованих рецеп­тур, значний психологічний вплив ситуації, яка виникає, - все це є серйозним доповненням до бойових властивостей біологічної зброї.

Існують різноманітні способи застосування ба­ктеріальних рецептур. Спрацював снаряд, бомба, начинені біологічною рецептурою, - точкова зона ураження; завдані удари по кількох населених пунктах - багато точкова. Пролетів літак і по маршруту викинув біологічну рецептуру - лінійна зона ураження. Великі зони ураження дає викид у повітря біологічної рецептури, тобто створення біологічної хмари, яка потоками вітру розноситься і забруднює великі території.

Після підписання Конвенції 1972р. малоймовірно, щоб будь-яка країна ризикнула піти проти міжнародної громадської думки і за­стосувала бактеріологічну зброю у військових операціях. В сучас­ному криміногенному світі небезпеку можуть створювати терори­стичні групи, які зневажають міжнародні закони, громадянську мо­раль і думку, можуть піти на диверсію. Ось чому МНС і МОЗ мають бути постійно готовими до проведення протиепідемічних заходів у згаданих ситуаціях.

Загальна характеристика збудників - кандидатів в агенти БЗ. Із великої кількості збудників лише частина може бути використана для згаданої мети. При цьому враховується вірулентність збудника, здатність викликати захворювання у найкоротший період інкубації, легко по­ширюватися серед населення і переноситися в інші населені пункти. БЗ, як жоден інший вид зброї, дає можливість великого маневру. Коли ставиться мета – зробити населення неспроможним до захисту і, в міру одужання, використовувати його як робочу силу - мож­на застосовувати одні збудники. Для придушення потужних еко­номічних районів або військових баз використовуються інші, які довго живуть а навколишньому середовищі, створюючи довготри­валу небезпеку зараження, з розрахунком, що коли противник до­сягне штучно створеного осередку, місцева влада та населення ло­калізують і, можливо, ліквідують його. Перемагаюча сторона не бу­де застосовувати бактерії.

Основу сучасних БЗ ураження складають хвороботворні мікроорга­нізми (бактерії, віруси, рикетсії і гриби) високотоксичні продукти їх життєдіяльності - токсини; а також комахи і шкідники.

Для ураження людей можуть використовуватися наступні біологічні засоби:

- з вірусів - збудники натуральної віспи, жовтої лихоманки, енцефалітів (енцефаломієлитів), геморагічних лихоманок і ін.;

- з класу бактерій - збудники сибірської виразки, туляремії, чуми, бруцельозу, сапу, меліоідоза й ін.;

- з рикетсій - збудники Ку-лихоманки, сипного тифу, лихоманки цуцугамуші й ін.;

- із класу грибків - збудники кокцідиомікозу, гистоплазмозу, глибоких мікозів і ін.;

- серед бактеріальних токсинів - ботуліничний токсин та стафілококовий ентеротоксин.

В організм людини патогенні мікроби здатні потрапляти з повітрям через органи дихання, з їжею та водою через тракт травлення, у результаті укусів кровосисних комах, через слизисті оболонки роту, носу, ока й ушкодженні шкірні покрови. Вражаюча дія з'являється не відразу, а після інкубаційного періоду (2-5діб). Це залежить від виду і кількості хвороботворних мікробів, які потрапили в організм, або їхніх токсинів та від фізичного стану організму.

Засобами доставки БЗ до цілі можуть бути ракети, авіація, виливні прилади, а також портативні прилади для диверсійного застосування. При аерозольному способі застосування відбувається розпилення біологічних рецептур для зараження приземного шару повітря, при трансмісійному розсіюванні в районі цілі штучно заражених біологічними засобами кровосисних переносників.

Дата добавления: 2014-11-29