Заняття №1

Тема. Площини та напрями на тілі тварин. Скелет, розподіл на відділи. Хребетний стовп. Хребець, загальний принцип будови.

Мета заняття. Забезпечити засвоєння загальної анатомічної термінології – термінів, що вказують на розташування та напрями частин тіла тварин (площини, поверхні і напрями), загальних закономірностей розподілу скелета ссавців на відділи. Вивчити загальний принцип будови хребця.

Матеріальне забезпечення. Скелети різних видів тварин, хребці різних відділів осьового скелета та різних видів тварин, схеми, таблиці.

Методичні особливості викладання та підходи до вивчення матеріалу під час лабораторного заняття під керівництвом викладача.

На початку заняття акцентувати увагу, що термінологія в анатомії має істотне значення для адекватного розуміння нормальної будови та патологічних змін будови будь-якого органа під час навчання та практичної діяльності лікаря ветеринарної медицини. Згадати, що загальними рисами будови тварин філогенетичного ряду ссавців є біполярність, метамерія та білатеральна симетрія тіла, тому для визначення характеру локалізації та взаємного розташування органів і їх частин усе тіло умовно розсікають трьома взаємно перпендикулярними площинами (рис.1).

Рис. 1. Площини, поверхні і напрями на тілі тварин:

площини: І – середня сагітальна (серединна, медіанна); ІІ – поперечна (сегментальна); ІІІ – дорсальна (фронтальна);

напрями: 1 – назальний (носовий); 2 – ростральний (оральний); 3 – аборальний (каудальний); 4 – каудальний; 5 – латеральний; 6 – плантарний; 7 – дорсальний; 8 – медіальний; 9 – краніальний; 10 – вентральний; 11 – пальмарний; 12 – проксимальний; 13 – дистальний; 14 – аксіальний; 15 – абаксіальний

Площина, що йде вздовж тіла від голови до кінчика хвоста вертикально і поділяє його на дві половини визначається як сагітальна. Звернути увагу, що розрізняють середню сагітальну (серединну, медіанну) площину – йде вздовж тіла, розділяючи його на праву та ліву симетричні (дзеркальні) половини, причому таку площину можна провести лише одну та бічні сагітальні (парасагітальні, парамедіанні, медіальні) площини – йдуть паралельно серединній сагітальній площині, їх можна провести безліч.

Площини, що проходять вертикально впоперек тіла тварини, перпендикулярно до його осі, поділяючи тіло на відрізки (сегменти) визначають як сегментальні (поперечні).

Площини, що проходять горизонтально, паралельно осі тіла та перпендикулярно до сагітальних і сегментальних площин визначаються як фронтальні (дорсальні).

Далі слід підкреслити, що відносно площин на тілі тварин виділяють наступні поверхні та напрями (рис. 1):

- медіальна поверхня – звернена до медіанної площини (медіально – всередину), протилежна їй – латеральна поверхня (латерально – назовні);

- краніальний напрям (краніально) – напрям від сегментальної площини в бік голови (від лат. cranium – череп), каудальний напрям (каудально) – в бік хвоста (від лат. cauda – хвіст);

- дорсальний напрям (дорсально) – від фронтальної площини в бік спини (від лат. dorsum – спина), вентральний напрям (вентрально) – в бік живота (від лат. venter – живіт).

Необхідно відмітити, що залежно від розміщення органів можлива різна комбінація цих термінів: дорсокаудально, краніовентрально, латерокраніально, медіокаудально тощо.

Звернути увагу, що для голови та кінцівок прийнято вживати особливі терміни.

На черепі термін «краніальний напрям» не застосовується, замість нього вживають: оральний (ротовий) – в бік рота, назальний (носовий) – в бік носа, ростральний – в бік рила (в свині), протилежний вищевказаним напрям у ділянці голови позначають як каудальний або аборальний. Значення таких напрямів як дорсально і вентрально також зберігається і для скелета голови.

На кінцівках прийнято вживати напрями: проксимально – вверх, ближче до тулуба (осьової частини тіла), дистально – вниз, віддалений від осьової частини тіла. На проксимальних відділах кінцівок (плече, стегно, передпліччя, гомілка) розрізняють наступні поверхні: краніальну – передню, каудальну – задню, латеральну – зовнішню і медіальну – внутрішню. В ділянках кисті і стопи передню поверхню називають спинковою або дорсальною, які є продовженням краніальних поверхонь передпліччя та гомілки, а задню – на кисті – долонною або пальмарною, на стопі – підошовною або плантарною, що є продовженням каудальних поверхонь передпліччя та гомілки. Терміни «латеральний» і «медіальний» зберігаються. Крім того, на пальцях кисті і стопи жуйних, свиней і м’ясоїдних виділяють осьову (аксіальну) та неосьову (абаксіальну) поверхні.

Після визначення основних анатомічних термінів слід перейти до вивчення будови скелета, який представляє собою опорну, тверду частину апарату руху. Він складається із закономірно з’єднаних між собою кісток і хрящів. Відмітити, що скелет свійських тварин включає два відділи: осьовий і кінцівок (периферичний). Далі, посилаючись на схему 1, більш детально зупинитися на будові осьового скелета.

Схема1.

Скелет

Отже, осьовий скелет складається із скелета голови, шиї, тулуба і хвоста. Скелет тулуба включає грудний, поперековий та крижовий відділи. Відмітити, що найбільш розвинутий грудний відділ тулуба, так як він складається із хребців, ребер і груднини, що утворюють грудну клітку.

Звернути увагу, що основна частина скелета шиї, тулуба і хвоста – хребетний стовп – columna vertebralis. Він утворений хребцями – vertebra (s. spondylus) і ділиться на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи.

Користуючись схемою 2, акцентувати увагу, що більшість хребців побудовані за єдиним принципом і мають дві основні складові – тіло і дугу.

Схема 2.

Основні складові частини хребця

голівка

Тіло ямка

вентральний гребінь

остистий відросток

Дуга поперечні (поперечнореберні) відростки

суглобові відростки → соскоподібні відростки

Відмітити, що тіло – corpus vertebrae – основна і найбільш постійна частина хребця. На вентральній поверхні його випинається вентральний гребінь – crista ventralis. Краніально на тілі знаходиться голівка хребця – caput vertebrae, а каудально – ямка хребця – fossa vertebrae.

Підкреслити, що дуга хребця – arcus vertebrae – знаходиться дорсально від тіла, між ними розміщений хребцевий отвір – foramen vertebrae. Сукупність хребцевих отворів утворює хребетний канал – canalis vertebralis. В основі дуги знаходяться краніальні і каудальні міжхребцеві вирізки – incisura vertebralis cranialis et caudalis. Міжхребцеві вирізки сусідніх хребців утворюють міжхребцеві отвори – foramen intervertebrale. Посилаючись на схему 2, звернути увагу, що на дузі хребця розміщено ряд відростків: остистий, поперечні, суглобові.

Непарний остистий відросток – processus spinosus – відходить від дуги хребця дорсально.

Парний поперечний відросток – processus transversus – є місцем для прикріплення ребер, а там, де ребра відсутні (шийний і поперековий відділи) їх зачатки зростаються з реберними відростками і утворюються добре розвинуті поперечнореберні відростки – processus costotransversus.

Краніальні та каудальні суглобові відростки – processus articularis cranialis et caudalis – парні. Суглобові поверхні краніальних суглобових відростків спрямовані дорсально, а каудальних – вентрально. Суглобові відростки добре розвинені в шийній частині хребетного стовпа, а в грудному відділі, де рухливість менша, в основі остистих відростків замість суглобових відростків є лише суглобові поверхні.

Наприкінці відмітити, що на поперечних відростках грудних хребців або на суглобових відростках шийних та поперекових хребців лежать парні соскоподібні відростки – processus mamillaris.

Зміст і послідовність самостійної роботи студентів за темою

Насамперед, згадайте і запам’ятайте анатомічну термінологію, яку розглядали під час лабораторного заняття. Користуючись рисунком, проведіть на скелеті три взаємно перпендикулярні площини: сагітальну, сегментальну та фронтальну. Далі відносно площин виділіть поверхні та напрями на тілі тварин: медіальний і латеральний, краніальний та каудальний, дорсальний і вентральний. Використовуючи різні органи потренуйтесь правильно визначати їх розміщення відносно площин, за необхідності вживайте комбіновані терміни (каудодорсально, вентролатерально тощо). Згадайте, які специфічні терміни прийнято вживати для скелета голови та кінцівок.

Далі на скелеті знайдіть складові частини осьового скелета: скелет голови, шиї, тулуба і хвоста. Розгляньте грудний, поперековий та крижовий відділи скелета тулуба. Відмітьте, що найбільш розвинутий грудний відділ тулуба, так як він складається із хребців, ребер і груднини, що утворюють грудну клітку. Зверніть увагу на основну частину скелета шиї, тулуба і хвоста – хребетний стовп та його основну складову – хребець.

Під час вивчення будови хребця, орієнтуючись на скелет, потрібно правильно взяти його в руки, тобто надати хребцеві природне положення, яке притаманне йому під час стояння тварини, тоді буде легко визначити напрями, поверхні і всі деталі. Спочатку знайдіть дві його основні частин – тіло і дугу. На вентральній поверхні тіла виділіть вентральний гребінь, краніально – опуклу голівку, а каудально – ввігнуту ямку.

Дорсально від тіла знайдіть дугу хребця, а між ними – хребцевий отвір. Запам’ятайте, що сукупність хребцевих отворів утворює хребетний канал, в якому міститься спинний мозок. Орієнтуючись на розміщення ямки та голівки в основі дуги виділіть краніальні та каудальні міжхребцеві вирізки. Запам’ятайте, що міжхребцеві вирізки сусідніх хребців утворюють міжхребцеві отвори, через які входять і виходять нерви та кровоносні судини.

Насамкінець, знайдіть відростки, що відходять від дуги хребця. По середній сагітальній площині дорсально виділіть непарний остистий відросток, в основі дуг з боків – парні поперечні (поперечнореберні) відростки, а по краніальному і каудальному краях дуги – парні суглобові відростки.

Питання для самоконтролю:

1. Якими взаємно перпендикулярними площинами умовно розсікають тіло тварини?

2. Як проходить сагітальна площина?

3. Які сагітальні площини розрізняють, як вони проходять і скільки їх можна провести?

4. Як проходять сегментальні площини?

5. Як проходять фронтальні площини?

6. Які поверхні та напрями розрізняють на тілі тварин відносно площин?

7. На які відділи поділяється скелет тварин?

8. Які відділи входять до складу осьового скелету?

9. Які відділи включає скелет тулуба?

10. Чому найбільш розвинутий грудний відділ тулуба?

11. Що є основною частиною скелета шиї, тулуба і хвоста?

12. Чим утворений хребетний стовп і на які відділи поділяється?

13. Які дві основні складові має хребець?

14. Які частини хребця знаходяться на тілі вентрально, краніально і каудально?

15. Де знаходиться хребцевий отвір? Що утворює сукупність хребцевих отворів?

16. Чим утворені міжхребцеві отвори?

17. Які відростки відходять від дуги хребця?

Дата добавления: 2014-11-29