Основні варіанти технології приготування преміксів

У сучасних умовах кормо виробництва на багатьох комбікормових підприємствах почали організовувати власне виробництво преміксів для задоволення внутрішніх потреб і відвантаження іншим виробникам.

Технологія виробництва преміксів базується на двох основних варіантах.

Перший варіант передбачає:

1. розділення всіх БАР за ваговими групами з урахуванням їх кількісного вмісту в преміксі, кг/т премікса:

· мікрокомпоненти – від 0,1 до 2 кг;

· середні компоненти – від 2 до 30 кг;

· макрокомпоненти – від 30 до 100 кг.

2. подавання кожної групи компонентів до наддозаторних бункерів вагів відповідної вантажопіднімальності;

3. паралельне дозування груп компонентів на кожну порцію (заміс) виробляємого премікса;

4. змішування кожної порцію премікса на завершу вальному етапі.

У даному випадку технологія виробництва преміксів базується на одноетапному дозуванні і змішуванні компонентів.

Важливим моментом цієї технології є дозування мікродобавок – вітамінів, кобальту вуглекислого, селеніту натрію та ін. Вагові дозатори, пристрої або модулі для зважування мікрокомпонетів та інших компонентів преміксів повинні відрізнятися високою точністю і надійністю в роботі.

У зв`язку з цим, на сучасному етапі фірми в пристроях дозування для більш точного відважування компонентів використовують різні технічні рішення:

· встановлення на бункерах консольних шнекових живителів малого діаметру із закривками (затворами) на кінцях;

· використання на бункерах крокових імпульсних електродвигунів з миттєвою зупинкою;

· обладнання наддозаторних бункерів вібраційними розрихлювачами, що працюють тільки при робочому шнеку, для забезпечення вільного витікання компонентів із них.

Постійна модернізація вагового обладнання сприяє відважуванню компонентів з похибками 0,1-0,2% і нижче.

Найбільша ефективність технології преміксів з одноетапним дозуванням спостерігається при наявності добре сипкої сировини. В цьому випадку основний виробничий час буде витрачений на дозування-змішування компонентів, тобто на вироблення преміксів.

До переваг першого варіанту можна також віднести і легкість переходу з одного рецепту на інший.

У зв`язку з незадовільними технологічними властивостями багатьох видів сировини (сірчанокислі солі мікроелементів, окремі вітаміни та ін.) для їх поліпшення потрібна певна технологічна підготовка (наприклад, сірчанокисле залізо висушують і подрібнюють, вітаміни та інші мікродобавки змішують з наповнювачами для поліпшення їх сипкості).

Другим важливим моментом цієї технології є одноетапне змішування компонентів. Сучасні змішувачі забезпечують високу однорідність сумішей (на рівні 95% при співвідношенні змішувальних компонентів 1:100000).

Другий варіант технології приготування преміксів теж передбачає:

· розбивку всіх БАР за ваговими групами;

· формування із груп і наповнювача однієї або декількох попередніх сумішей (вітамінної, мінеральної та ін.);

· дозування і змішування передсумішей та інших компонентів (другої частини наповнювача, макрокомпонентів та ін.) на заключному етапі.

При цьому перед суміші готують на одну або декілька порцій (замісів) премікса або на виробництво протягом зміну.

При формування передсумішей (наприклад, вітамінної) відважують компоненти однієї групи і їх змішування з наповнювачем у певному співвідношенні. У інших випадках (приготування суміші мінеральної) суміші подрібнюють.

Основна мета формування передсумішей – приготування якісних однорідних сумішей з добрими сипкими властивостями.

На заключному етапі підготовлені передсуміші та інші компоненти дозують і змішують. Таким чином, другий варіант технології виробництва преміксів базується на двоетапному дозуванні і змішуванні компонентів.

У порівнянні з першим варіантом дана технологія має переваги:

· зменшення кількості відважувань в 2-4 рази на пристрої основного дозування-змішування компонентів;

· підвищення продуктивності вузла основного дозування-змішування компонентів за рахунок зменшення тривалості циклу дозування;

· виробництво більш однорідних за складом преміксів.

До недоліків другого варіанту належить необхідність відважування БАР вручну при формуванні попередніх сумішей.

Найбільш прийнятною є технологія з двоетапним дозуванням і змішуванням компонентів, принципова технологічна схема якої наведена на рис. 1.

Рис. 1. Принципова технологічна схема виробництва преміксів з двоетапним дозуванням і змішуванням компонентів

1, 5, 17 – бункери для наповнювача; 2 – просію вальна машина; 3 – магнітна колонка; 4 – молоткова дробарка; 6 – шнековий живитель; 7, 18 – вагові дозатори; 8, 14 – ваги; 9 – завантажувальна шафа; 10 – гвинтовий конвеєр;

11 – наддробильні бункери; 12 – молоткова дробарка; 13 – змішувач для приготування мінеральної суміші; 14 – змішувач для приготування вітамінної суміші; 16 – наддозаторні бункери; 19 – основний змішувач; 20 – накопичувальна ємкість для олії; 21 – витратна (расходная) ємкість; 22 – фільтр; 23 – насос; 24 – витратомір; 25 – бункер готової продукції;

26 – вагонабивальний апарат

Технологічна схема передбачає виконання наступних основних операцій:

· підготовка наповнювача;

· приготування попередньої суміші солей мікроелементів, що треба подрібнювати;

· приготування попередньої суміші мікродобавок, які не треба подрібнювати (вітамінна суміш);

· подавання макрокомпонентів;

· дозування і змішування;

· пакування готової продукції.

Наповнювач (зерно) проходить через магнітну колонку 3 і його подрібнюють на молотковій дробарці 4 при встановленому ситі Ø 2 мм.

Висівки проходять через просію вальну машину 2,що обладнана дротяною сіткою № 1, 2 (розмір чарунок 1,2×1,2 мм). Дрібна (проходова) фракція висівок надходить до виробничих бункерів підготовленого наповнювача, а крупна (сходова) фракція подрібнюється на молотковій дробарці 4 і об`єднується з прохідною.

Підготовлений по крупності наповнювач стандартної вологості спрямовується для приготування попередніх сумішей солей мікроелементів і мікродобавок в малих дозах, а також в над дозаторний бункер 17 головного вузла дозування і змішування.

Підготування сірчанокислих солей мікроелементів, що мають кристалічну форму і характеризуються високою вологістю і крупністю, здійснюється поліпшення їх сипкості шляхом попереднього змішування з наповнювачем у співвідношенні 1:1 або 2:1 і наступного подрібнення.

Згідно схеми технологічного процесу (рис. 1) відважені порції наповнювача і солей мікроелементів, із розрахунку на один або декілька замісів премікса, об`єднують, одержану перед суміш подрібнюють на молотковій дробарці 12 з ситами, діаметр отворів яких становить 2 мм, остаточно змішують у змішувачі 13 і готову мінеральну суміш спрямовують у закріплений над дозаторний бункер головного вузла дозування-змішування.

Мікродобавки, що не потребують подрібнення (вітаміни, кобальт вуглекислий, калій йодистий зі стабілізаторами, лікарські препарати та інші, дозують і завантажують в окремий змішувач 15, де вже знаходиться наповнювач. Співвідношення мікродобавок і наповнювача – від 1:1 до 1:3. Вітамінну суміш готують на визначену партію премікса. Для йодиду калію використовують стабілізатор – стеарат кальцію в кількості 10% від маси КJ. Підготовлену вітамінну суміш подають до над дозаторного бункеру головного вузла дозування-змішування.

Макрокомпоненти (метіонін, лізин, вітамін В₄, ферментні препарати та ін.) подають без підготовки безпосередньо в над дозаторні бункери.

На заключному етапі підготовлені компоненти і передсуміші дозують на кожну порцію (заміс) премікса і завантажують до основного змішувача 19 в послідовності: наповнювач, вітамінна суміш, макрокомпоненти, мінеральна суміш. Введення рослинної олії у змішувач здійснюється після завантаження до нього наповнювача. Після попереднього змішування наповнювача з олією до змішувача подають решту компонентів.

Певна послідовність введення компонентів викликана необхідністю виключення прямого контакту несумісних одне з іншим БАР.

Готові премікси направляють до вагонабивального апарату для фасування і пакування у мішкотару (паперові мішки по 20-30кг,які ламіновані поліетиленовою плівкою із середини або 4-шарові крафт-мішки з поліетиленовою вкладкою. На кожному мішку повинна бути етикетка відповідних форми і змісту. Запаковані мішки укладають на піддони і направляють на зберігання до складу.

Вихід премікса залежить від наступних чинників:

· якості сировини;

· фізичних властивостей сировини;

· співвідношення компонентів в рецептах;

· організації технологічного процесу виробництва.

Норма виходу преміксів становить 99%.

Дата добавления: 2014-11-29