Практичне заняття № 2

Деякі рекомендації старшокурсникам

Людина не повинна скаржитися на часи, із цього нічого не вийде. Часи важкі: ну й що ж, на те й людина, щоб змінити їх.

Т.Карлейль

На завершальному етапі навчання настає час готуватися до Вашої майбутньої практичної діяльності.

Ви повинні бути морально готові до того, що спочатку опинитесь в обстановці неуважності або зневаги до Ваших потенційних можливостей і не знайдете відразу придатної роботи. Таке положення не повинне Вас деморалізувати. Зберігайте активність і домагайтеся гідного місця, будучи готовим почати свою діяльність із низькооплачуваної посади. Ваш Науковий Керівник, старші колеги - викладачі, співробітники й випускники кафедри - допоможуть Вам ще на студентській лаві встановити ділові контакти з організаціями, підприємствами й фірмами, щоб на ділі показати свої здатності й заздалегідь заручитися їхньою згодою про прийняття на роботу після завершення навчання.

Люди завжди мають можливість впливати на своє майбутнє й бути головними будівельниками своєї долі. Щоб бути на висоті своїх можливостей, треба спочатку усвідомити їх, щоб шукати шляхи їхньої практичної реалізації. В умовах ринкових змін від фахівця в усе більшій мірі потрібні самостійність і незалежність у судженнях, рішеннях і вчинках, а для цього необхідно з великою відповідальністю ставитися до своїх дій, до своєї кар'єри й до використання свого потенціалу.

Виховуйте в собі творчий підхід до розв'язуваних проблем, прагнення до висування нових ідей і підходів у роботі, створенню творчої обстановки в колективі. У рішенні проблем проявляйте цілеспрямованість, послідовність, готовність до подолання перешкод і невдач.

У професійній діяльності намагайтесь вибирати й ставити великі (але реально досяжні) цілі, не розмінюючись на дрібні й незначні. Тільки в напруженій роботі з розв’язання складних проблем розкриваються здатності людини і її творчий потенціал.

Навчитеся витримці (умінню володіти собою). Незважаючи на труднощі й стреси зберігайте такт і дружнє відношення до своїх колег, інакше Ваша енергія й здатності не дадуть позитивного результату. Постійно підвищуйте свою компетентність у результаті систематичної самоосвіти. " Завжди чесно визнай свої помилки. Це притупить пильність начальства й дозволить тобі накоїти нові " (Марк Твен).

Самостійна робота студента в системі навчального процесу

Одним із головних завдань вищої школи є розвиток пізнавальної активності студентів, виховання у них вимогливості до себе, бажання і потреби працювати творчо, постійно поповнювати і удосконалювати свої знання. Вміння самостійно засвоювати і творчо застосовувати знання на практиці є важливим показником загальної і професійної підготовки випускників вузів.

Важливість правильно організованої, ефективної самостійної роботи студентів актуалізують такі чинники:

1)обсяги навчальної, наукової та професійної інформації постійно збільшуються (за наявними даними, обсяг інформації в системі «Інтернет» подвоюється кожні 100 днів, тобто щорічно у 7,3 рази), що змушує викладачів орієнтувати студентів на самостійне вивчення частини навчального матеріалу при збереженні за собою установчої функції та функції контролю;

2)переконаність у тому, що самостійна робота сприяє розвитку творчого ставлення до знань, спонукає студента до поглибленого вивчення теорії, допомагає застосовувати її для вирішення практичних завдань;

3)недостатнє володіння студентами, особливо першокурсниками, необхідними прийомами і навичками раціональної організації розумової праці;

4) усвідомлення того, що самостійна робота в процесі навчання у вузі формує вміння самостійно здобувати знання, що необхідно й у подальшій практичній діяльності.

Життя вимагає зміни не лише змісту, а й методики організації самостійної пізнавальної діяльності людини, опанування нею нових пізнавальних технологій і засобів.

2.1. Суть і структура самостійної роботи

Від організації самостійної роботи багато в чому залежать результати навчання студентів та їх майбутня практична діяльність.

Самостійна робота студентів є дуже широким поняттям, у тлумаченні якого сформувалися різні підходи, що зумовлено відмінностями в розумінні суті цього явища.

Нерідко самостійну роботу розглядають як окремий вид навчальних занять поряд з лекцією, семінаром, практичним заняттям та іншими. При цьому її суттєвими ознаками вважають обов'язковість проведення заняття у відведений розпорядком дня вузу час, роботу без безпосередньої участі викладача, але за обов'язкового його контролю. За іншими твердженнями, самостійна робота передбачає всю активну розумову діяльність студентів у навчальному процесі, є внутрішньою основою зв'язку різних видів і форм занять між собою. Вважаючи самостійну роботу основним методом засвоєння знань, прихильники цього підходу стверджують, що вона охоплює пізнавальну діяльність, яку здійснюють студенти не лише позааудиторно, а й на лекціях, семінарах, індивідуальних співбесідах, заліках, іспитах, під час захисту курсових, дипломних робіт тощо. Тобто, самостійна робота, згідно з таким баченням, охоплює всі види і форми навчального процесу.

За своєю суттю самостійна робота є активною розумовою діяльністю студента, пов'язаною з виконанням навчального завдання. Наявність завдання і цільової установки на його виконання вважають характерними ознаками самостійної роботи. Завдання, які доводиться вирішувати студенту в навчальній діяльності, стосуються таких її сфер:

— засвоєння матеріалу теми, яка розглядається на лекції (робота з конспектом лекції, рекомендованою навчальною літературою);

— конспектування фундаментальних робіт відповідно до програми навчальної дисципліни;

— розв'язування задач, проведення дослідів, експериментів тощо;

— підготовка рефератів, контрольних робіт, виступів (доповідей) на семінарському занятті;

— підготовка курсових, дипломних, магістерських робіт.

Усі ці елементи навчального процесу є самостійною роботою, оскільки студенти здійснюють їх певною мірою індивідуально, в поза аудиторний час.

Самостійна робота — навчальна діяльність студента, спрямована на вивчення і оволодіння матеріалом навчального предмета без безпосередньої участі викладача.

Самостійна робота, пов’язана з виконанням навчального завдання охоплює три етапи.

1. Підготовка студента до виконання завдання, теоретичне, психологічне, організаційно-методичне і матеріально-технічне забезпечення самостійної роботи. Теоретична готовність студента виявляється в його інтелектуальній здатності застосувати свої знання для виконання завдання. Практична готовність полягає у здатності оптимально планувати самостійну роботу, вміло використовувати конспект лекцій, підручники, посібники, комп'ютер, розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікацію та інші). Психологічна готовність студента передбачає передусім наявність у нього мотивів до виконання конкретного завдання. Для того щоб поставлене перед студентом завдання стало мотивом його розумової, практичної діяльності, воно повинно бути ним сприйняте. Внутрішнє сприйняття завдання починається з актуалізації мотиву, що спонукає студента до його виконання, а відповідно, й до організації своєї самостійної роботи. Успіх підготовчого етапу залежить і від організаційного, методичного, матеріально-технічного забезпечення самостійної роботи студента (забезпеченість літературою, методичними рекомендаціями, наочними посібниками, інформаційно-комп'ютерною базою тощо).

2. Безпосереднє виконання навчального завдання. Це найважливіший і найвідповідальніший етап самостійної роботи студента. Оскільки навчальне завдання найчастіше постає у навчально-пізнавальній формі, то в процесі його виконання беруть участь усі психічні процеси, які забезпечують пізнавальну активність: відчуття, сприйняття, уява, пам'ять, мислення, увага та інші. На ефективність виконання завдання впливають такі особистісні якості студента, як цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність, тощо.

3. Аналіз виконаного завдання. Є завершальним етапом самостійної роботи. Під час аналізу студент оцінює (шляхом самоконтролю, іноді взаємоконтролю) якість і час виконання завдання, ефективність використаних у процесі самостійної роботи методів і засобів.

Багато студентів наштовхуються на труднощі під час виконання письмових домашніх завдань (розв'язання задач з математики, статистики, економіко-математичного моделювання, підготовки рефератів, виконання контрольних і курсових робіт). Письмову роботу виконують передусім для того, щоб викладач зміг оцінити ступінь і якість засвоєння студентом навчального курсу, рівень сформованості у нього вмінь і навичок використання теорії при розв'язанні практичних завдань.

На ефективність самостійної роботи студента значною мірою впливає керівництво нею викладача, яке охоплює:

— планування самостійної роботи студентів;

— формування в них потреб і мотивів до активної, творчої самостійної роботи;

— навчання студентів основам самостійної роботи;

— контроль за виконанням навчальних завдань.

Формування у студентів потреб і мотивів до активної самостійної роботи відбувається внаслідок спонукання (наказ, жорстка вимога) викладача. Цей спосіб не ефективний, оскільки будь-яка діяльність, що не викликає у людини професійного інтересу, малопродуктивна. Значно ефективнішим способом формування у студентів потреб і мотивів до самостійної роботи є розвиток пізнавального інтересу до предмета, який вивчається, процесу оволодіння ним. Діяльність, що має у своїй основі глибокий інтерес не лише до результату, а й до її процесуальних компонентів, найпродуктивніша, адже саме від неї людина має найбільше задоволення. Студент у цьому разі сам знаходитиме час для предмета, який йому сподобався. Зрозуміло, що викликати інтерес до навчальної дисципліни, її змісту повинен викладач.

Самостійна робота сприяє формуванню у студентів інтелектуальних якостей, необхідних майбутньому спеціалістові. Вона виховує у студентів стійкі навички постійного поповнення своїх знань, самоосвіти, сприяє розвитку працелюбності, організованості й ініціативи, випробовує його сили, перевіряє волю, дисциплінованість тощо.

Під час самостійної роботи студенти мають змогу краще використати свої індивідуальні здібності. Вони вивчають, конспектують літературні джерела, за потребою повторно перечитують їх окремі розділи, абзаци, звертаються до відповідних довідників і словників. Все це сприяє глибокому осмисленню навчального матеріалу, виробляє в студентів цілеспрямованість у здобутті знань, самостійність мислення. Самостійна робота здійснює і виховний вплив на студентів, сприяючи формуванню і розвитку необхідних моральних якостей.

Організація і методика самостійної роботи студентів мають бути підпорядковані певним вимогам:

1) розвиток мотиваційної установки у студентів. Умовою будь-якої цілеспрямованої діяльності є установка — готовність до певної активності, виникнення якої безпосередньо залежить від наявності в людини потреби і від об'єктивної ситуації задоволення цієї потреби. Установка відчутно впливає на характер і результати діяльності студентів, сприяє підвищенню ефективності дій, активізує мислення, пам'ять, робить сприйняття точнішим, увагу зосередженішою, спрямованішою на об'єкт пізнання. Тому студент повинен виробити в собі внутрішню потребу в постійній самостійній роботі;

2) систематичність і безперервність. Тривала перерва у роботі з навчальним матеріалом негативно впливає на засвоєння знань, спричинює втрату логічного зв'язку з раніше вивченим. Несистематичність самостійної роботи унеможливлює досягнення високих результатів у навчанні. Тому студент повинен звикнути працювати над навчальним матеріалом постійно, не випускати з поля зору жодну з дисциплін, вміло поєднувати їх вивчення;

3) послідовність у роботі. Послідовність означає чітку упорядкованість, черговість етапів роботи. Не закінчивши вивчення однієї книги, не можна братися за іншу, далі за третю. Розкиданість і безсистемність читання породжують поверховість знань, унеможливлюють тривале запам'ятовування прочитаного.

При читанні конспекту лекцій, монографії, підручника, навчального посібника не повинно залишатися нічого нез'ясованого. Не розібравшись хоча б в одному елементі системи міркувань автора книги, студент не зможе надалі повноцінно засвоювати навчальний матеріал;

4) правильне планування самостійної роботи, раціональне використання часу. Чіткий план допоможе раціонально структурувати самостійну роботу, зосередитися на найсуттєвіших питаннях;

5)використання відповідних методів, способів і прийомів роботи. Багато студентів працюють із книгою неправильно: читають текст і відразу занотовують, намагаючись запам'ятати прочитане. За такого підходу ігнорується найважливіший елемент самостійної роботи — глибоке осмислення матеріалу. Це призводить до того, що студенти засвоюють його поверхово, їм складно на практиці повною мірою застосувати теорію. У них формується шкідлива звичка не думати, а запам'ятовувати, що також негативно впливає на результати навчання;

6)керівництво з боку викладачів. Основними формами керівництва самостійною роботою студентів є визначення програмних вимог до вивчення навчальних дисциплін; орієнтування студентів у переліку літератури; проведення групових та індивідуальних консультацій; організація спеціальних занять з методики вивчення наукової та навчальної літератури, прийомів конспектування; підготовка навчально-методичної літератури, рекомендацій, пам'яток тощо.

Виховання у студентів навичок самостійної роботи з навчальним матеріалом, науковою і навчально-методичною літературою належить до першочергових завдань вищої школи. Адже разом із цим вони виховуватимуть у собі організованість, системність, діловитість, зосередженість, без чого не обійтися і в їх майбутній професійній діяльності.

За великого навчального навантаження, дефіциту часу важливе значення для студента має раціональне планування самостійної роботи. План допомагає правильно розподілити, економно використовувати свій час. Обґрунтування в ньому обсягу, змісту, послідовності роботи протягом певного часу надає роботі цілеспрямованості, творчого характеру.

Раціональне планування студентом свого навчання залежить від дотримання ним таких передумов:

1. Уміння відрізняти головне від другорядного в самостійній роботі. Насамперед потрібно зосередитись на опануванні головним матеріалом, відповідно спланувавши для цього свій час.

2. Зосередженість на навчанні всієї уваги, фізичних і моральних сил, думок і прагнень.

3. Цілеспрямованість і раціональність виконання завдань самостійної роботи.

Складаючи розпорядок дня, передбачаючи свою участь у всіх основних заходах, які здійснюються у вищому навчальному закладі, студент повинен орієнтуватися на навчальні програми, плани і розклад занять.

Використання відведеного на самостійну роботу часу є справою творчою. Добре, коли студент у процесі роботи виробляє власний стиль, взявши в його основу наукову організацію праці. Економії часу сприяють знання основ комп'ютерної грамотності, бібліографії, система забезпечення обов'язковою літературою, вміння працювати з нею.

2.2. Вивчення наукової, навчальної, навчально-методичної літератури

Провідне місце у системі форм самостійної роботи належить роботі з книгою.

Основи навичок самостійного читання закладаються в середній школі. Однак вони часто виявляються недостатніми для успішного навчання у вузі. Студенту під час самостійної роботи доводиться вивчати різні види літературних джерел, зокрема наукової літератури. Вони відрізняються від інших авторською інтерпретацією сформульованих найважливіших теоретичних положень. Напрацювання основоположників того чи іншого напряму у різних науках настільки значущі для глибокого розуміння відповідної теорії, що без нього неможливо обійтися в навчальній роботі.

У навчальній діяльності студентів особливе місце посідає самостійне вивчення наукових джерел, оскільки засвоєння їх змісту надає методологію, теоретичні основи наукового світогляду, розвиває здатність до творчого мислення, розширює кругозір, формує життєву позицію.

В організації роботи над науковими першоджерелами необхідно дотримуватися таких правил.

1.Чітко знати перелік праць, які підлягають обов'язковому, поглибленому вивченню. Він визначається навчальною програмою курсу.

2.Враховувати, що різні наукові праці використовують для вирішення різноманітних завдань: одні безпосередньо розкривають зміст проблеми, інші з'ясовують методологічну суть проблеми, ще інші — охоплюють ширше коло проблем і корисні у вивченні кількох суміжних наук. Окремі теми вимагають обов'язкового вивчення кількох наукових праць, кожна з яких висвітлює одну грань проблеми.

3.Приступаючи до самостійного вивчення складних теоретичних праць, студентам доводиться долати і певні психологічні труднощі. Попри індивідуальні особливості студентів (рівень підготовки, розвиток мислення, вміння самостійно працювати з книгою тощо), труднощі першого етапу є загальними для всіх. Передусім вони пов'язані з особливостями наукових праць як літературних творів. Вони не адаптовані для вивчення, оскільки не є ні навчальними, ні науково-популярними. Тому складні теоретичні питання в них далеко не завжди детально пояснюються, оскільки автор вважає, що це питання зрозуміле тим, кому він адресує свій твір.

Крім того, більшість рекомендованих для вивчення наукових праць покликана до життя певними історичними обставинами. Для студента ці обставини не завжди відомі, часто вони не проглядаються і в тексті твору. Усе це нерідко змушує студента вивчати тогочасні економічні, політичні, соціальні умови, щоб зрозуміти суть, особливості, значення сформульованої теорії.

Оскільки здебільшого наукові праці написані не з навчальною метою, в них може бути багато другорядного, неважливого для теми, що вивчається. Складність відмежування головного від другорядного пов'язана і з тим, що окремі положення наукових праць не мають у сучасних умовах того звучання, яке вони мали на час їх написання.

У лекціях, на консультаціях викладачі, як правило, коментують особливості наукової праці, рекомендують студентам найраціональніші способи подолання труднощів під час її опрацювання.

Самостійне вивчення складних наукових праць пов'язане з необхідністю розуміння їх мови. Йдеться про адекватне тлумачення незнайомих понять, термінів, термінологічних словосполучень. У наукових працях, написаних в історично віддалені часи, можливе вживання лексики, яка вийшла з мовного вжитку, що теж спричинює труднощі студента в адекватному тлумаченні тексту.

Не менш складно для студента застосувати теоретичні положення до реальної дійсності. Суть навчання у вищій школі полягає у закріпленні навичок доречного використання здобутих теоретичних знань у житті. Відповідно, вивчення наукових праць є не самоціллю, а інструментом майбутньої повсякденної діяльності. Тому робота студента над першоджерелами не може обмежуватися лише розумінням, запам'ятовуванням змісту теоретичних проблем, які в них розглядаються. Він повинен усвідомити, де і в яких випадках ці теоретичні положення можна застосувати в його повсякденному житті і в майбутній професійній діяльності. Якщо теоретичні висновки мають актуальне значення, то засвоєними їх можна вважати лише тоді, коли студент умітиме використати їх у житті, тобто за допомогою цих теоретичних положень правильно аналізуватиме відповідні виробничі, економічні й інші ситуації. Більш підготовлений студент наштовхується на менше труднощів, він з ними справляється значно легше, часто без прямої допомоги викладача. Іншому без кваліфікованої допомоги справитися з ними важко. До того ж молода людина не завжди достеменно знає природу своїх труднощів, а тому може не знайти адекватних засобів їх подолання.

З психологічної точки зору ці труднощі пов'язані з орієнтуванням у матеріалі, який вивчається. Головним психолого-педагогічним моментом в організації самостійної роботи студентів є формування необхідної орієнтовної основи для пізнання змісту, значення наукової праці, інтеграції почерпнутої в ній інформації у контексті раніше засвоєних знань, бачення можливостей використання цих знань на практиці. За своєю суттю орієнтовна основа дій студента щодо самостійного вивчення наукової літератури утворена набором конкретних завдань, виконання яких дає йому правильне спрямування в роботі. Маючи це на меті, викладач рекомендує студентам, що і як необхідно вивчити в конкретній праці, як «побачити» застосування її теоретичних положень у професійній діяльності.

Найдоцільніше поетапно вивчати науковий твір (рис. 2.1).

На першому етапі необхідно вивчити умови і причини, що спонукали автора до написання наукової праці, крім цього, враховується час її створення. У зв'язку з цим важливо попередньо в загальних рисах ознайомитися з працею: прочитати зміст, передмову, висновки (післямову), переглянути посилання на джерела, імена, факти, результати. Така робота допомагає зрозуміти структуру праці, загальний розвиток думок автора, напрям роботи.

Корисним є і ознайомлення з критичною літературою, яка стосується цієї праці, а також з інформацією про досліджувану в ній проблему, яка міститься в енциклопедичних довідниках, словниках, журналах, брошурах.

Суттєво допоможе студентові в освоєнні матеріалу детальне вивчення явищ і фактів, що розглядаються у праці. Проте просто знати явища недостатньо, необхідно вникнути в їх суть, зрозуміти причини їх виникнення, роль і значення у розвитку відповідного процесу. До попереднього етапу належить також робота з освоєння понять і термінів, використовуваних автором.

На другому етапі самостійної роботи над науковою працею відбувається засвоєння її основного теоретичного змісту. Студент повинен вичленувати вузлові ідеї роботи в аспекті предмета, що вивчається, осмислити їх суть. Однак нерідко студенти вивчають і конспектують твори, сліпо йдучи за текстом. Користі від такої роботи мало. Так, отримавши завдання виокремити у науковій праці вузлові ідеї та положення, студенти часто виявляють свою безпорадність. Допомагає у розвитку відповідних вмінь постановка викладачем орієнтовних питань, що спрямовують СРС.

Також на другому етапі доцільно проаналізувати ідеї і положення, які отримали творчий розвиток у праці, що вивчається. Тільки за таких умов можна зрозуміти те нове, що вона містить порівняно з іншими працями, з'ясувати, як, у яких взаємозв'язках розглядаються в інших роботах сформульовані у ній питання. Все це допомагає глибше зрозуміти порушені автором проблеми, всебічно розкрити їх зміст, простежити розвиток ідей і теорій.

Аналізуючи наукову працю, студент повинен зрозуміти логіку розвитку теоретичних положень автора. Особливість цього завдання полягає в тому, що читач пізнає описані явища не шляхом експериментального дослідження, як це робить вчений, що відкриває, обґрунтовує той чи інший закон, а шляхом оволодіння вже відкритими фактами. Маючи це на увазі, студент мусить освоїти не готові висновки і результати, а пізнати джерело і логіку їх здобуття, тобто повторити процес наукового пошуку. Це означає, що під час самостійної роботи з твором студент обов'язково повинен розмірковувати вслід за автором.

Третім етапом роботи з науковою літературою є систематизація, узагальнення отриманих знань, аналіз на їх основі конкретних фактів і подій дійсності.

Особливість наукових праць полягає в тому, що закладені в них ідеї і положення розкриваються автором, як правило у продовж всього дослідження. Зібрати воєдино однорідний матеріал — достатньо нелегка справа для студента. Більшість авторів у своїх роботах багато важливих положень формулюють у процесі полеміки, яка може бути повчальною, науковою, доказовою, конкретною, конструктивною і заснованою на ретельному вивченні матеріалу. У процесі аналізу праць студент має навчитися відбирати з полемічного матеріалу позитивний зміст, тобто висловлювання і твердження, котрі протиставляються критикованим і є певним внеском у розвиток тої чи іншої теорії.

Багато теоретичних проблем і конкретних питань, які висвітлюються в наукових працях, тривалий час не втрачають свого значення. Тому творче оволодіння їх змістом передбачає вироблення у студентів умінь застосовувати теорію для розв'язання практичних завдань.

З методичної точки зору процеси вивчення наукових праць, а також навчальної і навчально-методичної літератури (підручників з відповідних дисциплін, навчальних і навчально-методичних посібників, методичних розробок і вказівок, довідкової літератури), маючи багато спільного, наділені й певними особливостями. Вивчаючи їх, студенти, крім уміння читати книги і конспектувати матеріал, виокремлювати головні ідеї і пов'язувати їх із практичними завданнями, повинні орієнтуватися в потоці видань, визначати головні з них, володіти культурою читання і ведення записів, мати навички роботи з бібліографічними виданнями тощо.

Однак нерідко студенти не уявляють собі досить чітко, які праці вивчати першими — наукові чи навчально-методичні. Однозначно відповісти на це питання важко. Все залежить від конкретної навчальної дисципліни, теми, рівня підготовки студентів. Іноді не обходиться без рекомендацій викладача, які твори і в якій послідовності вивчати. Через нерозуміння важливості цієї роботи деякі студенти обмежуються читанням і конспектуванням навчально-методичної розробки вважаючи, що вивчають науковий твір.

Правильна організація самостійної роботи з навчальною і навчально-методичною літературою передбачає з'ясування загальної послідовності вивчення рекомендованих до теми, розділу або курсу джерел, мети і завдань, методів і форми роботи з ними.

Книги — не єдине джерело навчальної інформації, їх доповнюють періодичні видання, зокрема газети, журнали, Інтернет. Наприклад, головна особливість періодичних видань полягає у свіжості представленої у них наукової думки (в журналах публікуються результати останніх досліджень), наявності великого фактичного матеріалу для аналізу.

Обов'язковим елементом самостійної роботи з книгою, журналом, газетою є занотовування змісту прочитаного, найважливіших думок автора. Процес занотовування прочитаного дозволяє актуалізувати головні ідеї та положення, фіксувати найважливіше у змісті, позитивно впливає на запам'ятовування матеріалу.

Про основні можливі форми занотовування прочитаних джерел (такі як виписки, тези, план, конспект) вже говорилось на попередньому практичному занятті. Використання того чи іншого з них залежить від призначення, характеру твору, підготовленості студента.

ЛІТЕРАТУРА

1. Александров Е.А. Основы теории эвристических решений. Подход к изучению естественного и построению искусственного интеллекта. М.: Сов. Радио, 1975, 256 с.

1. Волин М., Филен Н. Йога и красота. М.: Весы. 1991. - 47 с.

2. Воронин В. Хатха-йога: что мы можем взять из нее? "Наука и жизнь", №№ 5,7,10 и 12, 1980.

3. Гапонов П.М. Лекция в высшей школе. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1977. - 96 с.

4. Гастев А.К. Как надо работать: Практическое введение в научную организацию труда. - 2-е изд. - М. Экономика, 1972.

5. Гвардейцев М.И., Кузнецов П.Г., Розенберг В.Я. Математическое обеспечение управления. Меры развития общества. М.: Радио и связь. 1996. - 176 с.

6. Гольдин С.В. Тенденции развития теоретической сейсмики. - В кн.: Вопросы методологии интерпретации геофизических данных в прикладной геофизике. Труды конференции РАН-ОИФЗ-ЕАГО. Москва, 1996, 42-63.

7. Иванченко В.А. Секреты вашей бодрости. М., Знание, 1988. - 288с.

8. Карнеги Д. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. Центр "Русская тройка", "Комета", 1989. -77с.

9. Д.А.Кожевников. Проблемы интерпретации данных ГИС. Научно-технический вестник Ассоциации исследователей скважин "Каротажник", 1997, вып.34, с.7-27.

10. Кудрявцев Л.Д. Мысли о современной математике и ее изучении. -М.: Наука, 1977. - 110 с.

11. Кузин Ф.А. Магистерская диссертация. Методика написания, правила оформления и процедура защиты. Практическое пособие для студентов-магистрантов. - М.: "Ось-89", 1997. - 304с.

12. Кузин В.Ф. Кандидатская диссертация. Методика написания, правила оформления и процедура защиты. - М.: "Ось-89", 1997. - 208с.

13. Кузнецов П.Г. К вопросу о создании теоретической биологии. - В кн.: Новое о жизни растений. М.: Знание, 1987. С. 107-127.

14. Кузнецов П.Г. Искусственный интеллект и разум человеческой популяции. - Послесловие к [1].

15. Левицкий А.З. О некоторых личностных качествах молодого специалиста, необходимых для его работы в новых условиях и их формирование в процессе обучения в ВУЗе. - В кн.: Проблемы высшего образования. //Тр. ГАНГ им.И.М.Губкина. Под ред. В.С.Шейнбаума. М.: ГАНГ, 1977. -118 с.

16. Моль А. Социодинамика культуры: Пер.с франц. -М.: Прогресс, 1975. -406с.

17. Николаев Н.И. Воспоминания и размышления о времени и о себе. - В кн.: Смирновский сборник-97. М.: Изд. РАЕН. 1997. С. 180-228.

18. Пойа Д. Как решать задачу. -М.: Учпедгиз, 1961. - 208 с.

19. Регирер Е.И. О профессии исследователя в точных науках. - М.: Наука, 1966. - 166 с.

20. Кешелава В. Поисковые системы для Интернет. PC Week/RE N10 (84) от 18/3/1997; N21 (95) от 3/6/1997, Москва.

21. Клаймен Дж. Как найти иголку в стоге "Всемирной паутины" Обзор шести поисковых механизмов для Web. PC Magazin/RE, July 1996, p. 39

22. Френтен Дж. Новое в поиске информации в Web. PC Week/RE, N27 (101) от 15/7/1997. Москва.

23. Кузина И. Новое поколение поисковых машин. ComputerWorld/Россия. 1997, N32.

24. Pусские поисковые машины и каталоги. Мир ПК 2/97, стр. 129-130.

25. Сингх А., Лидски Д. Поиск в Сети. PC Magazine/RE, December 3, 1996, p.213.

26. Дилан Твини. Интернет: лучшее из бесплатного. Мир ПК N 8/97, стр. 42-48.

Дата добавления: 2014-11-29