Питання 2. Труби

Питання1. Загальні відомості.

Водопостачання.

Тема 1.1 Загальні відомості про внутрішні системи

Мета: Вивчити та вільно використовувати отримані знання стосовно внутрішніх систем холодного водопостачання.

ПЛАН

1. Загальні відомості.

2. Труби.

3. Арматура.

4. Класифікація систем внутрішнього холодного водопостачання, умови їх застосування.

5. Елементи систем та їх призначення. Вибір системи та схеми водопроводу.

6. Схеми внутрішнього водопроводу їх характеристика.

7. Увід водопроводу в будівлю, його устрій та розташування.

Внутрішній водопровід – це трубопроводи та інженерні обладнання, та призначені для забезпечення подачі води від зовнішніх мереж водопроводу до всіх внутрішніх водопровідних приладів, технологічного обладнання і пожежних кранів. Системи водопостачання будинків повинні забезпечувати споживачів водою заданої якості, в потрібний кількості та під необхідним напором. Як правило, внутрішній водопровід влаштовують лише в тих будинках та спорудах, які підключені до централізованої або місцевої каналізації.

До системи внутрішнього водопроводу житлового будинку входять: ввід, водомірний вузол, розвідна мережа (магістральні лінії, стояки, підводки до санітарних приладів і технологічного обладнання), арматура. Залежно від місцевих умов і призначення будинку до системи внутрішнього водопроводу можуть бути включені насосні установки, водонапірні резервуари та інше обладнання.

Основним елементом водопровідної мережі є труби. Вони повинні пропускати задані витрати води, витримувати максимальний робочий тиск, забезпечувати тривалу експлуатацію до капітального ремонту, мати невеликий гідравлічний опір, незначну масу і вартість, не впливати на якість води.

Для внутрішніх водопровідних систем застосовують сталеві, пластмасові, метало пластикові, чавунні, мідні, азбестоцементні та скляні труби. Вибір типу та матеріалу труб для кожної мережі здійснюється залежно від вимог до якості води, її температури, тиску та інших показників.

Сталеві труби отримали найбільше поширення для влаштування мереж завдяки великій міцності, невеликій вартості, простоті монтажу, можливості згинання та зварювання. Для прокладання мереж всередині будинку, як правило, використовують водогазопровідні труби звичайні та легкі d_у= 10-150мм, зараховані на умовний тиск Р_у = 1 МПа. Господарсько – питний водопровід необхідно проектувати з оцинкованих сталевих водогазопровідних труб, оскільки вони менше піддаються корозії та мають більш тривалий строк служби. Але навіть і такі труби забруднюють воду цинком і залізом. Концентрацію заліза у сталевих оцинкованих водопровідних системах добре видно при відкриванні кранів у помешканнях після тривалої перерви у користуванні або водопостачанні.

Для виробничих водопроводів, де санітарні вимоги дещо нижчі, ніж в господарсько– питних, використовують чорні (не оцинковані) ванні кранів у помешканнях після тривалої перерви у користуванні або водопостачанні.

Пластмасові (пластикові, полімерні) труби (d_у=10-250 мм) у порівнянні зі сталевими мають ряд переваг: меншу вагу, їх простіше транспортувати, легко і швидко монтувати.

Полімери відрізняються високо електро-, гідро-, звуко- і теплоізоляційністю.

При транспортуванні гарячої води пластиковими трубами тепловтрати є зовсім незначними, а при транспортуванні холодної труби не «запотівають». Електроізоляційність виключає гальванічну і електрохімічну корозію, що надзвичайно важливо при прокладанні трубопроводів у ґрунті. Завдяки особливій структурі матеріалів трубами не передаються коливання, глушаться вібрації та шуми.

Внутрішня поверхня пластмасових труб їх фасонних частин є надзвичайно гладкою, системи з них відзначаються мінімальним гідравлічним опором. Пластмасові водопровідні труби фізично й бактеріологічною інертністю тому якість, смак, запах і колір води не змінюється. Труби стійкі дол. Корозії, в них не накопичуються й не затримуються жодні відкладення: ані вапняні, ані кремнієві, ані будь – які інші сполуки.

Порівняно з металевими пластмасові труби мають значно меншу механічну міцність, особливо при коливаннях температури, та значно вищий коефіцієнт лінійного розширення, що вимагає пристроїв для компенсації термічних видовжень. Крім того, полімери руйнуються або втрачають частину своїх унікальних властивостей від ультрафіолетового опромінення. Ці недоліки обмежують використання пластмасових труб і тому їх не використовують для відповідальних мереж, наприклад, протипожежних.

Різновидом пластмасових труб є метало пластикові (багатошарові) труби, в яких поєднані переваги металевих та пластмасових труб. Такі труби витримують значно більший тиск (до 4 МПа), більш стійкі до перепаду температури (робоча температура від 0^оС до 95^оС), жорсткі до згинання і мають низький коефіцієнти лінійного розширення (лише вдвічі більший, ніж у сталі).

Мідні трубопроводи (d_у=10-64 мм) знаходять широке застосування для внутрішніх систем водопостачання і опалення. Мідь характеризується експлуатацією довговічною, має високу антикорозійну стійкість та не піддається кисневій дифузії, витримує високі та особливо низькі температури, протистоїть впливу ультрафіолетового випромінювання, не старіє і не кришиться, має мінімальний коефіцієнт лінійного розширення, є екологічно чистою, має анти бактерицидні властивості і тому рекомендована для використання у водопроводах.

Мідні системи трубопроводів дають неперевершену надійність при порівняно невеликих витратах; розраховані на тиск у системі до 40 бар. Тиск на розрив – 240 бар.

Чавунні (d_у=65-500 мм) та азбестоцементні напірні труби (d_у=100-500 мм) в основному використовують для мереж, що прокладаються в землі. Труби випускають у вигляді прямих відрізків довжиною 2 -12м.

Для з’єднання коротких труб в єдині розгалужені мережі водопроводу застосовують такі основні види з’єднань:

- зварне – базується на поєднанні розігрітих і над плавлених поверхонь з’єднувальних елементів, у результаті чого утворюється полі дифузійне з’єднання матеріалів;

- механічне – затискне, розтрубне, фланцеве, різьбове. З'єднувальні елементи спочатку прикручуються з відповідними ущільнювачами, а потім дотискаються з певним зусиллям, визначеним виробником;

- клейове – спеціальний клей наноситься на відповідні поверхні елементів, заздалегідь очищенні та знежирені, - суворо за інструкцією виробника. Клеї повинні мати відповідні сертифікати і обов’язково бути свіжими. Склеювання має проводитись при температурі, не нижчий за + 5^оС.

Вірне використання з’єднань є надзвичайно важливим елементом монтажу, який забезпечує надійне функціонування водопровідної мережі. Місця з'єднань труб та стики повинні бути такими ж міцними, герметичними і довговічними, як і самі труби. З'єднання труб виконують переважно нерозбірними, Але для демонтажу труб під час ремонту, а також у місцях встановлення арматури передбачаються розбірні з’єднання. З'єднання сталевих труб здійснюють зварюванням, за допомогою нарізних муфт, фланців і накладних гайок. Зміна напряму трубопроводу, приєднання бічних відгалужень, перехід від одного діаметру до іншого здійснюється за допомогу з'єднувальних частин (фітингів). Їх виготовляють з ковкого чавуну, сталі, бронзи, латунні, мідні.

З’єднання труб:

а – зварне; б – муфтове (на різьби); в – розтрубне; г – на фланцях;

д – з накидною гайкою; е - з’єднувальні частини та їх умовні позначення:

1 – муфта; 2 – зварний шов; 3 – розтруб; 4 – ущільнення; 5 – болт з гайкаю;

7 – фланець; 8 – накидна гайка; 9 – згін; 10 – муфта перехідна; 11 – кутник; 12 – хрестовина; 13 – трійник.

Мідні труби у водопровідних системах зазвичай спаюються м’яким (при температурі нижче за 450^оС) або твердим (при температурі вище за 450^оС) припоєм. Такі з'єднання є нероз'ємним та безпечним. Для спаювання мідні необхідні капілярні розтрубні фітинги заводського виготовлення мідні необхідні капілярні фітинги заводського виготовлення. Щілина між з'єднувальними елементами має бути рівномірною і настільки малою, щоб виникав капілярний ефект.

Однією з новинок, що дозволяє помітно заощадити час приєднуванні мідних труб, є розробка фірми SANHA Kaimer (Німеччина) – SANHA- прес – фітинг. Сутність нової технології полягає в тому, що під час процесу пресування краї фітингу просто впресовуються в трубу з восьми боків спеціальними прес – щипцями. Таким чином у лічені секунди утворюється з’єднання, яке за міцністю відповідає найсуворішим вимогам техніки безпеки. Складна геометрія деформації фітингу після пресування забезпечує механічну міцність з’єднання, а вкладене у фітинг і притиснуте щільно до труби кільце із спеціальної високоміцної і тривкої гуми сприяє герметичності.

Дата добавления: 2014-11-29