Питання 2. Системи гарячого водопостачання

Питання1. Вимоги до температури та якості води гарячого водопостачання.

ГАРЯЧОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ.

Тема 2.1 Загальні відомості про внутрішні системи

РОЗДІЛ 2.ЦЕНТРАЛІЗОВАНЕ ГАРЯЧЕ ВОДОПОСТАЧАННЯ

Мета: Вивчити та вільно використовувати отримані знання стосовно внутрішніх систем гарячого водопостачання.

ПЛАН

1. Вимоги до температури та якості води гарячого водопостачання.

2. Системи гарячого водопостачання.

3. Принципові схеми централізованого гарячого водопостачання.

4. Обладнання для виробу гарячої води, його види та застосування. Принцип дії та порівняльні характеристики водонагрівача.

5. Одноступенева та двоступенева схеми підключення водонагрівача та теплових мереж.

Системи гарячого водопостачання в житлових і громадських будин­ках

призначені для подачі гарячої води, температура якої повинна бути не нижче 50°С і не вище 75°С. При користуванні гарячою водою спожи­вач має можливість знижувати температуру до необхідної величини в змішувачах, що встановлюються в місцях водо розбору.

За необхідності більшої температури гарячої води (в лікувальних зак­ладах,

підприємствах громадського харчування тощо) влаштовують місцеві установки для нагріву води або кип'ятильники.

Залежно від призначення системи гарячого водопостачання поділя­ють на

господарсько- побутові і виробничі. Ці системи допускається об'єд­нувати лише тоді, коли на технічні потреби використовується вода пит­ної якості або коли внаслідок контакту з технологічним обладнанням не змінюється якість води.

У господарсько-побутових системах гарячого водопостачання якість води повинна відповідати вимогам державних стандартів на питну воду.

У виробничих системах якість води визначається за технологічними

потребами. Системи гарячого водопостачання залежно від місця приго­тування гарячої води поділяють на місцеві і централізовані.

Системи гарячого водопостачання:

а - місцева; б - централізована (відкрита): 1 - водонагрівач; 2 - розподільча мережа; 3 - водорозбірна арматура; 4 - мережа холодного водопроводу;

5 - колодязь; 6 - циркуляційна мережа; 7 - терморегулятор;

8, 9 - трубопроводи; 10 - водогрійний котел; ТІ - трубопровід подачі гарячої води; Т2 - зворотний трубопровід гарячої води; ТЗ - гаряче водопостачання; Т4 - циркуляційний трубопровід; В1 - трубопровід холодної води.

Місцеві системи влаштовують у невеликих будинках, де нагрівання води здійснюється для кожного споживача або групи спожи­вачів.

Вода із системи холодного водопостачання подається на місцеву ус­тановку

(місцевий водонагрівач), в якій використовуються газ, тверде па­ливо, електроенергія тощо.

За наявності в будинках газопостачання і централізованого опален­ня,

приготування води може здійснюватись у швидкісних і ємнісних га­зових водонагрівачах.

У малоквартирних будинках інколи використовують систему гаря­чого

водопостачання, поєднану з опаленням.

Централізовані системи гарячого водопостачання завдяки їх

економічності, простоті експлуатації та обслуговування найчастіше використовуються в житлових і громадських будівлях. їх влаштовують за наявності потужних джерел тепла (ТЕЦ, районних котелень тощо).

В централізованих системах гарячого водопостачання воду нагрівають для

групи споживачів водному місці і транспортують її трубопроводами до місць витрачання. Схемасистеми гарячого водопроводу, кількість елементів у системі та їх взаємне розташування залежать від режиму водоспоживання, типу пристроїв для нагрівання води, довжини трубопроводів тощо.

Всі централізовані системи гарячого водопостачання проектують з

циркуляційними трубопроводами. Без таких трубопроводів при відсут­ності водорозбору вода в подаючих остигає і споживачі отримують спо­чатку охолоджену воду, яку зливають в каналізацію. При цьому виника­ють втрати води і тепла, які тим більші, чим більші діаметри і довжини подаючих трубопроводів. Циркуляційні трубопроводи в системах гаря­чого водопостачання можуть функціонувати цілодобово (житлові будин­ки, готелі, лікарні тощо) або тільки перед початком водорозбору, якщо споживання гарячої води проходить періодично (наприклад, душові промислових підприємств). Слід зазначити, що в житлових будинках з числом поверхів до 4-х включно, при відсутності приладів для сушіння руш­ників циркуляцію води передбачають тільки в магістральних трубах до початку водорозбірних стояків.

У системах гарячого водопостачання може бути природна циркуля­ція води

під дією гравітаційного напору, коли рух гарячої води зумовле­ ний зміною її густини при зміні температури, та примусова циркуляція, що здійснюється за рахунок роботи циркуляційних насосів.

Тупикові мережі гарячого водопостачання (без циркуляції) дозволяється

застосовувати тільки в місцевих системах або в системах з трива­лим безперервним розбором води (наприклад, у лазнях). Допускається також не передбачати циркуляцію в системах з регламентованим в часі споживанням гарячої води, якщо температура її в цей час в місцях водо розбору буде не нижчою, ніж потрібно.

Для мереж гарячого водопостачання використовують оцинковані сталеві

труби. Рідше - пластмасові, металопластикові та мідні труби. Всі трубопроводи системи гарячого водопостачання, за виключенням квартирних підведень і рушникосушарок, повинні бути покриті ізоляцією, товщина і якість якої повинна забезпечувати нормовану величину тепловтрат.

Дата добавления: 2014-11-29