Монтаж газових приладів

Питання 2. Матеріали та обладнання.

Матеріали (труби, фасонні деталі, арматура, зварювальний дріт тощо), які використовуються для монтажу систем газопостачання, повинні мати сертифікати, що підтверджують їх відповідність вимогам Держстандартів, а обладнання - паспорти та інструкції з монтажу та експлуатації. Арматуру перед встановленням випробовують на міцність і щільність.
Для газопроводів застосовують, як правило, труби, що виготовлені з вуглецевої сталі:

- електрозварені прямошовні (ГОСТ 10705-80, група "В");

- безшовні гарячекатані (ГОСТ 8731 -74*, ГОСТ 1050-74).

Напірні поліетиленові труби (ГОСТ 18599-83) застосовуються для

підземних газопроводів: низького тиску - типу СЛ; середнього - типу С і високого до 0,6 МПа - типу Т.
У системах газопостачання низького тиску використовують арматуру з сірого чавуну; в системах з робочим тиском до 1,6 МПа - з ковкого, в системах з тиском до 6,4 МПа - сталеву арматуру. Біля газових приладів, в яких спалюється газ із вмістом сірководню до 2 мг/м³, необхідно встановлювати арматуру з мідних сплавів.

Газові прилади монтують після вкладання чистих підлог і опорядження стін.

Монтують прилади у такій послідовності: розносять їх по поверхах та кімнатах; розмічають місця встановлення кріплень та встановлюють їх; розміщують прилади і приєднують їх до газової мережі; комплектують прилади; під'єднують димовідвідні патрубки до димових каналів.
Для піднімання приладів на поверхи використовують спеціальні контейнери або захоплювачі. Для розмічування місць встановлення кріплень застосовують шаблони. Підключають прилади до газової мережі після встановлення і закріплення їх у монтажному положенні. Газові прилади приєднуються до димових каналів за допомогою димовідвідних труб з покрівельної або оцинкованої сталі, діаметр якої не менший від діаметра димовідвідного патрубка газового приладу. Димовідвідна труба прокладається з нахилом, більшим за 0,01, і повинна мати вертикальний підйом 0,5 м для приладів з тягоперервником (0,25 м, якщо висота приміщення 2,5...2,7 м), а для приладів без тягоперервника він може бути зменшений до 0,15 м. Довжина димовідвідних труб у нових будинках не повинна перевищувати 3 м, а в існуючих -6м.
Димовідвідна труба прокладається на відстані, більшій за 100 мм від поштукатурених стін і перегородок і на 250 мм від дерев'яних стель.
Кожний газовий прилад приєднують до окремого димового каналу. В існуючих будинках до одного каналу допускається приєднання не більше від двох водонагрівачів або опалювальних печей за умови впускання продуктів згоряння на різних рівнях, але не ближче ніж 500 мм один від одного.
Прилади приєднують до димових каналів у такій послідовності: підбирають труби і відводи; встановлюють в отвори димового каналу з'єднувальну шайбу або металевий патрубок з опорним валиком (гофром); збирають димовідвідну трубу з окремих деталей і відводів; заробляють стик між з'єднувальною шайбою і трубою глиняним або цементним розчином; закріпляють прилади і вивіряють нахили, покривають трубу вогнестійким лаком. Цю роботу звичайно виконує ланка з двох монтажників.

Газові водонагрівачі встановлюють, як правило, в кухнях або у ванних кімнатах. Приміщення, в якому вони розміщуються, повинно мати вентиляційний канал, двері, що відчиняються назовні, і отвір для припливу повітря з живим перерізом, не меншим за 0,002 м² (вентиляційна гратка в стіні, проріз між підлогою і дверима). Об'єм ванної кімнати повинен бути не меншим за 7,5 м³, якщо встановлюються проточні водонагрівачі, 6м - якщо ємнісні. Перед паливником ємнісного водонагрівача передбачають прохід, ширина якого не менша за 1 м, та ізоляцію підлоги з покрівельної сталі по листу азбесту завтовшки 3 мм.

Монтажне положення газової плити: 1-опуск; 2 - стояк; 3 -підводка; 4 - кран; 5- муфта; 6 - згін; 7- контргайка

Проточні водонагрівачі закріпляють на вогнестійких стінах на відстані 20 мм від стіни; за відсутності вогнестійких стін допускається встановлювати їх на кронштейнах на відстані, не меншій за 30 мм від стіни, а якщо стіни облицьовані плитками - не меншій за 50 мм. Проточні водонагрівачі встановлюють у ванній кімнаті по осі ванни на висоті 800...1000 мм від підлоги до рівня пальників, а в кухнях - на висоті 1100... 1200мм.
Ємнісний водонагрівач встановлюють на спеціальній підставці, що закріплена цементним розчином, або на дерев'яній підлозі, оббитій покрівельним залізом завтовшки 0,8 мм по азбестовому картоні, товщина якого 5 мм, з нанесеним на ньому цементним розчином марки 50. Газ і вода підводяться трубами Dу =15 мм, на яких передбачена запірна арматура. Якщо нагрівач використовується для опалення, монтують верхній та нижній штуцери Dу = 40 мм.
Газові плити встановлюють в кухнях, висота яких не менша за 2,2 м, а об'єм не менший, ніж 8, 12, 15 м³ (відповідно для дво-, три-, і чотирипальникових плит), за наявності кватирок або фрамуг вікон і витяжних вентиляційних каналів.
Плити приєднуються до стояків, що розташовані збоку від плити або за нею (рис.8.4). Відстань між стіною приміщення і задньою стінкою плити повинна перевищувати 10 мм, а відстань від неізольованої бокової стінки плити до дерев'яних елементів вбудованих меблів повинна бути не меншою за 150 мм. Ширина проходу з боку лицьової поверхні плити повинна бути не меншою за 1 м.

Дата добавления: 2014-11-29